Може б то ви на свого чоловіка поклали таку місію, щоб узгодив цей момент з батьками? Бо вам то складніше, від вас зауваження не так сприймаються, як від рідної дитини, більше емоцій і образ, менше конструктиву.
Він робив декілька разів їм зауваження, направду його слова вони сприйняли краще. В мене просто все відразу переходить на емоції, над якими я втрачаю контроль коли йдеться про дитину, загострюється мій материнський інстинкт.
А в мене своя ситуація) Майже щодня приходить мій тато, "допомогти з дитиною". Бере малого і носить цілими днями на руках, "щоб не хникав". При тому, що дитина коло мами значно швидше заспокоюється. Мені дитину віддає хіба погодувати, і памперс замінити. І зовсім не розуміє, що з дитиною-то я і сама справлюся, а от реальна допомога - це щось по господарству ітд
В мене такий ж варіант був зі свекрухою - постійно забирала дитину, я малятко бачила тільки коли годувала і вночі. Навіть зранку, я тільки вийшла зі спальні в туалет як вона вже тут як тут, сидить на нашому ліжку і тяне руки до малої, не зважаючи на те, що її син ще спить, я ще в піжамі і сонна..мене це жахливо бісило! Добре що вона тільки на 2 дні приїзджала, наступного разу я такого не допущу. Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Говорила, пояснювала... кажу, щоб не носився з дитьом цілий день взад-вперед, то десь одна сота від сказаного починає доходити.
я теж свого часу на таке дуже злостилася, але язик не повертався сказати, щоб помогли по господарству. Ми живемо зі свекрами. То мою малу брали, і казали: "Йди собі поприбирай чи їсти звари", коли я хотіла, щоб мені їсти зварили чи порохи в кімнаті повитирали, поки я з малою подрімаю. Але то повністю моя вина, бо не казала прямо.
Навіяно дискусією в сусідній темі. Думаю, що сюди. Дівчата, уявіть на секунду, що через 20-30 років ви вже бабусі, і ваша донька або невістка збирається годувати дитину до 6 міс, а з народження привчає спати окремо в ліжечку, аргументуючи інтернет сайтами і порадами з форуму (скажімо). Як будете поводитись? Будете "лізти" з порадами чи сприймете її думку?
Я думаю,що до того часу знову введуть якісь нові погляди на процес виховання малюків.І майбутніх бабусь їхні теперішні дитята-немовлята-майбутні батьки будуть рахувати безмежно відсталими в поглядах і методах.Така моя думка від теперішньої бабусі чотирьох внучат.
якраз вчора хотіла про то написати) Моя думка така, що діти, які так виховані, інтуїтивно мали би так само своїх дітей виховувати, то судження з особистого досвіду (в мене це все було без якихось додаткових зовнішніх джерел, те, що я читала, вже було підтвердженням чи поясненням чогось такого, що і так я ніби знала. Маю на увазі загалом таке "чуйне" батьківство.Тому маю надію, що це передається спадково) А якісь конкретні моменти...я б ненав'язливо розказала, як було у нас, вислухала б, що вони на то думають, тобто розкрутила б на "подумати", а не сліпо довіряти якимось рекомендаціям, ну і самій щось дізнатись, впевнена, буде купа нового. Ну і все, поговорили, а далі, як вони твердо переконані, то вже не "лізти". Надіюсь, діти виростуть (ми виховаємо) такими, що можна буде покластись на їхню думку)
Так скажіть йому про це. Коли я приїжджала з пологового і мама чи свекруха приїжджали допомагати, я їм так і казала, що з дитиною сама справлюсь, а Ви, якщо хочете допомогти, то зваріть мені борщу і т.д. --- дописи об"єднано, Jan 15, 2016 --- Погоджуюсь, моя Яна вже говорить, що вона дітям сосок і пляшок не буде купувати "щоб в них зуби криві не були, бо в неї гарненькі і рівненькі зубки, а в когось там криві - то все, бо соску ссали" - її слова Вона взагалі смішна, всі свої речі, з яких виросла, для своїх майбутніх дітей складає
Серйозно? А як же вічний конфлікт "батьки і діти"... Візьміть ті ж теми "Ми і наші мами", про свекрів і про ГВ. Там кожен другий допис протиречіть тому, що я процитувала.
Ну це вже на фоні нових знань. От нема інтернету, телевізора, та молода мамочка до кого піде поради питати? До своєї мами. А мама їй що порадить? Те, як сама виховувала. І не буде конфлікту. Ясно, що ми зараз маємо можливість отримати інформацію з різних джерел, оцінити наскільки це краще чи гірше ніж модель поведінки нашої мами. І зробити для себе висновки. Якщо ці висновки будуть не на користь маминого виховання, а мама така, що хоче "допомогти" і пхається без потреби, будуть конфлікти і будуть дописи в ті теми, що Ви навели.
Загалом я дуже сподіваюсь, що власний приклад буде діяти найкраще. Ну хоч на старших дітей А от розповім коротко історію свекрухи. Вона взагалі в теми про сс, гв і подібне відносно внука не дуже влазить, "годуєш? Ну й чудово ". Донедавна я знала лиш що молодшого брата чоловіка вона годувала до 3х років (ага, хоч і село, господарка і тд). А на Різдво піднялась та тема і виявилось що мого чоловіка вона годувала лиш 6 місяців, бо через поради її мами (сільскої медсестри, і тим багато що сказано) він відмовився від грудей. А от з молодшим вона не прислухалась і годувала.... Між ними різняця 6 років, то, мабуть, її приклад в подіяв в тому, що муж мене підтримує в плані гв, на сс легко пішов і тд. Ну і самі діти, котрих годували довго (довше 3х) можуть щось там віддалено пам'ятати, принаймні на інтуїтивному рівні. І знаєте що, імхо, тут важливо? Або НІХТО з близьких і авторитетних їм людей (тато, хресна, тітка, баба ітс) не "зафукував" що "отака доросла дитина а цицька нічого доброго недає". Бо може якраз шось перемкнути в голові
То не про мене... я прошу побути з дітьми, щоб я могла зробити щось в хаті (відволіктися, "змінити картинку") Я напевно просто розповім як в мене було, а далі - кожен вчиться на свої помилках і робить свій вибір. Я теж думала, що буду дитину класти в ліжечко. Але за день настільки вимотуюсь, що вже "нехай спить біля мене, бо спина болить щоразу вставати-годувати-перекладати) Я взагалі дякую Богу що маю живих і здорових батьків і свекрів, які мені дууже допомогають (хоча й живемо окремо). А з вихованням - я наперед прошу чого не робити (для прикладу: " роби, я мамі не розповім" чи як мала каже що мама не дозволяє, цукерки наприклад, бо алергія, а їй відмахують, то нічого, їж). А все що не заборонено - можна!
Так, серйозно. Кажу, ж, що з мого особистого досвіду і світогляду. У мене немає "вічного" конфлікту з батьками, якісь погляди є різні, звичайно, але ми даємо одне одному право вважати по-різному, а в базових цінностях розходжень нема. Важливий момент: суть не лише в тому, що діти повторюють модель поведінки батьків, а в тому, що, якщо вона позитивна (любов, турбота, повага з пелюшок, довіра і т.п.), то немає змісту шукати іншого ("Щастя передається у спадок", так казала Д.Цвек), якщо ж було трохи чи зовсім не так, тоді логічно хотіти для своєї дитини кращого, а тобто інакшого, ніж було в самих (не всі це роблять, дехто просто повторює те саме)й. Другий момент, це якщо в стосунках батьки-діти є оця повага одне до одного як окремих особистостей, люди вміють одне одного слухати і чути, то і спірні питання вони вмітимуть в дорослому віці обговорити. Суть не в конкретиці: гв, сс, чи що там ще, суть у якості стосунків між батьками і дітьми, умінні якісно комунікувати. Це так само, як і в парі: не справа в тому, які протиріччя виникають, справа, як вони вміють доходити згоди. Але, і якщо говорити конкретно про гв, скажімо, то теж, не уявляю, як може дівчинка казати "фу" на годування своїх дітей, якщо її любима мама вигодувала грудьми, її найближча людина - це вже закладено в ній, як "в порядку речей", це норма для неї.
Ну для цього я беру дітей і відвожу їх до бабусі і вже або сама щось роблю чи з чоловіком, чи йдем кудись. А про допомогу я писала власне в немовлячий період, зараз самі справляємось без допомоги. Можу хіба покликати, якщо треба кудись піти-з'їздити, а діти хворі і краще їх нікуди не тягнути.
