В мене чоловік за професією повар. Я,коли ми тільки познайомилися, думала " о,класно, буде їсти готувати ", але потім до мене дійшло, що то я рано раділа, адже це його робота, а цим займатися вдома йому явно не сильно хочеться. Тут я його розумію, але після цього я почала переживати, адже готувати, як так я не вмію, точніше не вірю в те що в мене щось може смачно получитися, але за 1 рік і 2 місяці спільного життя він все ж мене в цьому переконав. Тому як на диво, але він в мене до моїх страв претензій не має, єдине що я не досолюю, бо не люблю солоного, але з тим він змирився. І от до чого я це все пишу, навіщо створювати навколо їжі якісь культ, просто тут проблема не в тому хто як харчувається, а в тому чи є підтримка відносин і інтересів в сім'ї чи це все тільки односторонньо? Чоловік є на то чоловік щоб робити хоча б отой мінімум в піклуванні про жінку, про її здоров'я. Надіслано від мого D6503, використовуючи Tapatalk
до речі, коли я мала скачки цукру в крові підчас вагітності і обмежила себе в солодкому на деякий час, то чоловік разом зі мною теж робив собі обмеження, щоб мені було легше. Я ніколи його про це не просила. Ті всі ситуації навряд чи існують самі по собі. Це просто маркери стосунків сім'ї, тому я вважаю, що в @HOPIC стоїть питання не про те, як організувати комфортні закупи, а про те, як на прикладі цих закупів навчитись не наступати на себе у стосунках
Я не вегетеріанка, але тут я вас розумію, до вагітності я була любітєлькою різних дієт і чоловік не мав нічого проти що мені для харчування потрібне одне,а йому інше. Надіслано від мого D6503, використовуючи Tapatalk
Я , якщо не виспана, то дуже зла. І тоді ні "вдохновения", ні роботи, лиш поганий настрій. тому в нас мама має релакс вечером - вишивка, фільм. Кому треба,той прийде і спитає. А коли діти були малі, 21 год-відбій, далі- час для дорослих.
Цікаво тут у нас)). Дитина на ГВ таткові за день голову так прожужить, що наступного такого дня можна буде чекати довго))). Або не дає. Тут як і завжди- альбо вовк, альбо дика качка. От на це я би вже не надіялася. Вкотре хочуть ту допомогу геть убрати. Основне правило делегування- навчитися делегувати тим людям. Буває, ще й не таке. Я за 3 роки такого вже наслухалась що ех і ох. Я досі памятаю твій допис про те, що ти картоплю копала з дитиною на руках. І машина не заїде? То точно))). Прям як і я кажу. Чоловіку зараз не можна носити важкого. Я від того нічого важого за 2 літри мінералки носити не стала. Отак собі думаю- найважче і найдовше, що я взагалі носила у житті- це Теодора. Якщо її бачать двоє). Як і у жінок. Просто у нас ще є така фішка як почуття вини й обов'язку. Є і такі. Чому не будуть? Ці методи добре працюють. Інше діло, що у деяких жінок в голові свої стереотипи. Питання в тому а нащо такий чоловік? Уявила собі як би ото мені нагадали. Я нині промовчу що ношу я. Як що що- мінералку відкривають все Мужчини. Ну або жінки, які вихвачують її у мене з рук як я починаю чоловіків просити. У нас був період, коли закупи їжі були важкими. Тепер троха спростили меню(краще проще ніж сильно паритися- таким став наш вибір) та і вибір хороших продуктів у Львові покращився тт. Ну але та- свіжого і досі багато. Добре, що базар біля роботи чоловіка.
бо або рано, або пізно це перестане когось влаштовувати: чоловіка, жінку або задіяних родичів/сусідів
Ви напевне ніколи не залишали. Ну тому тати і такі нікудишні і з дитиною "не хочуть" бути. Діти знають що тато не має ціці і вимагати не будуть. Я колись свого залишила на 3 дні з 4х річним малим і 7ми місячною малою на ГВ. Приїжаю а він каже: та вони такі чемні спали, їли добре, гуляли, бавились...
Не будуть вимагати? В шість місяців? Дитина в 6 місяців не розуміє, що мама кудись там поїхала. І буде плакати за груддю. Про рівень дитячого стресу писати не буду. Ну і педприкорм в 6-7 місяців тільки тільки починається. Цікаво чим би кормив дитину чоловік? Пляшечкою? Мій соску бачив тільки в інших дітей. Нє- ну все можна зробити. Питання- при чому тут дитина? Якщо рішення прийнято свідомо і осознано- то не перестане.
Повірте не буде. Я вам розказую з власного досвіду, а ви мене хочете переконати що це неправда. Про стрес дитину запитайте. Якщо не плаче , їсть,спить, то з чого ви взяли що в неї стрес... Грудним молоком. sippy горнятко. Незнаю чи це пляшка чи гонятко. Ну 3 дні це крайність - думаю найважче було мені. Але на день або пів, я запросто залишала.
ваш досвід доволі винятковий, принаймі я такого ще не бачила)) я не про чоловіка ,а про дитину) щоб дитина в такому віці не сумувала за мамою, то або привязаність не встановлена або дитина вунденкінд і вже все розуміє як 2річна))) а чоловіка якщо нема, як поводиться?) тобто я дивлюся на сімї. де ГВ було різне, з цідженням і без, і лишали дитину постійно, хтось на тата, інші на бабу чи на няню. ну день без мами це був шок дитині всерівно навіть штучники так можуть реагувати, якщо їх нерегулярно залишають на когось іншого та звичайно нікудишні, дитина хоче мами ,а проблема в татові)))
Якщо регулярно залишати з татом і час поволі збільшувати , то все ок і дитина теж звикає: їсть зціжене молоко, дотики-обіймання забезпечує тато.
Сестра чоловіка вперше завезла свою малявку в 3 місяці за 50 км.до своєї мами приблизно до тижня часу. Зараз малій 3 роки і 3 місяці. На Різдво ми були там, то,приділивши увагу мацьопі,вона від мене не відходила стільки,скільки ми там були. Зараз вона знову два тижні в тому селі з бабцьою.З року і хвостик відвідує садок,мама не працює,якшо шо. Мені нема до того діла,якби я не помітила,що коли має статись якась подія(тоді це було вручення подарунку, співання колядки)дитина починала смоктати соску (так,вона до сих пір не розлучається з нею),тобто, вона починає так приховувати своє хвилювання і ще:зі всієї пачки фломастерів,коли ми малювали,вона тягнулась тільки за чорним...Чось мені сумно...
@Vinnytska ви мене лякаєте. Я сама себе лякаю регулярно, якщо що. Малюк теж любить чорну фарбу(ну малює і іншими, але чорну любить) і він ще не задовільнив свій смоктальний рефлекс, тобто коли покине пляшечку- я не знаю, маю надію що до першого класу таки. Пояснили мені , недослівно, що то ніц страшного, емоційні діти так себе заспокоюють. Але мене це періодично турбує, а періодично, я аж зациклююсь на цьому! А ще садок нам світить, то я майже панікую, хоч чоловік говорить, що плакати буду "ва всьо горло " я, а не синочок. Хоч це і зовсім інша тема....
@nibysh , та по юзерпіку видно, що Ваша ситуація зовсім не така, яку описала @Vinnytska з тої - справді сумно
Тут власне йшлося як довірити чоловіку домашні справи включаючи дитину, а все звелось до того як зле це для дитини. Ну можете і далі самі все робити, якщо вам так зручно. І взагалі таке враження що на форумі 90% мам в декреті, бо більшість тем зводяться до одного.
Ндя... Моі теж дуже люблять цей колір. Тому що він найконтрасніший. Чи може у них якісь психологічні проблеми?
Та де))) Мені сумно за загальну картину. А на кольорі я проакцентувала,так як бабця малої постійно наголошувала,що дівчинка весь час тільки його вибирає.Я ще припустила,що,можливо,через те,що це мамин улюблений колір-вона носить переважно одяг чорного кольору)
Я б бабу, няню і когось іншого не прирівнювала то тата. І якщо тато дитини з вами не живе, то це теж інша історія. Я це написала до історії про обов'язки чоловіка/тата. До чого тут всі інші варіанти?
