Тут я також не погоджуюся, тим більше сильний плач, і засинання після нього дуже на психіку впливає (
Мені ще в пологовому сказали : "Не кладіть дитину біля себе, бо задушите". Я тільки спитала, як вони собі уявляють ситуацію, що мама може задушити дитинку((( Потім тільки так між іншим на обході нагадували, що дитина мусить спати в ліжечку і бистро йшли, не давши мені висловитися)))) Моій дитині майже півтора місяці і не перекладу я іі від себе, бо нам так зручно, бо я можу іі обійняти і пригорнути, бо чую, як вона дихає, слідкую, чи не зригнула і т.д. І я при цьому висипаюсь (трапєза в нас кожні 2 год). В ліжечку донечка погоджується поспати хвилин 30 вдень і тільки коли мамі дуже треба щось зробити. І мені якось десь там, хто і що каже, а ми робимо так, як нам з донею зручно)))
Посміхнуло) До нас одного ранку вірвалась медсестра в ПБ, і з гвалтом: "мамаші, ви подуріли? щоб я такого більше не бачила!", переклала від нас напівпрокинувшихся наших дівчаток в дитячі боксики. В ПБ спати з дітьми не можна! Медсестра пішла, а ми дітей знов під цицю, і давай далі кімарити. В моєї сусідки по палаті теж друга дитинка, теж досвід довгого успішного ГВ старшого синочка, і теж дике бажання виспатись після пологів, а не гонити по лікарні в пошуках помічника, який вилікує плач дитини).
@Fleshka я свого малюка ні на секунду в ту пластмасу не клала і ніхто мені ніц не казав спав на ліжку біля мене. Лиш як заснув на мені і я не стала перекладати поруч, а отако дрімала з ним, то влетіла медсестра і почала кричати, аби я такого не витворяла, бо ще скину, а відповідає вона
ну то най сидить поруч, вічно щось нагонять собі... мо не в мету, Маргош 6 рочків, спимо разом. Я не стверджую, що то правильно і саме так має бути. В нашій, окремо взятій ситуації - холодна квартира, відсутність тата і т.д., то є гут, дуже. Я по ній бачу, що ЇЙ це потрібно. Часом вона сама залазить в своє ліжко і спит там, часом я її прошу так зробити, бо мені цікаво, але найкраще - це наш спільний сон від її народження,ні на що не проміняю))))
гггг.... в пiсляоперацiйну палату зайшла медсестра i каже " мамочки зараз привезу вам лiжечка щоб ви дiтей могли туди перекласти пiсля годування, то я говорила щоб менi навiть не везли, бо в те коритко дитину не покладу - уявляэте послухалась, навiть не переконувала що так положено)))
А в них вічно тих ліжок бракує. Моя дитина була "щаслива", їй дісталось ціле і те з новіших. В сусідки скрипіло, рипіло, і було таке поюзане. Зрештою я ним користувалась. Клала малу як в душ ходила, чи за передачою, чи на процедури, узд. На ліжку якось не альо лишати.
Треба завозити медсестрам. В тому ліжечку везти. На руках нести не довзоляли. Але я не возила. Лиш раз їм завезла як на узд йшла, бо не знала на скільки затягнеться. А так, то пильнували діток з сусідкою одна одній. Як плакала малявка сусідки, мені не важко було на ручки її взяти. Медсестри в тій кімнаті на крики особо не реагують. Мені після пологів як малу привезли (ну бо разом переводитись в палату не дозволили) то медсестра її вручила з таким скрипом - ну вона в вас і крикуха. Щось більше їм її на догляд лишати не хотілось.
@Almariel я лишала, на довго намагалась не відходити. Лиш раз плакав, як на УЗД пішла, то дівчата його розкрили, заспокоювали. А лишала на ліжку, клала в поперек і під стінку, аби точно не скотився. Летіла назад як ошпарена по коридору)))
Я також в ПБ лише один раз синочка клала в ліжечко, коли кров бігала здавати) а так спали разом і не задусила ))))) лежала і милувалась ним)) Перші місяці вдома (під час нашого нетривалого ГВ) теж спали разом. Вперше поклала в ліжечко ввечері, бо треба було спуститися в кухню, прийшла, а він так солодко спить, що я не стала його рухати і не брала до себе в ліжко. Насилу в ліжечко не клала. Він засинав під час годування і я перепладала його в ліжечко, спав нормально без плачів, як просинався брала до себе , поїв і спав вже зі мною. А потім , як почалося повне ШВ, почав довше спати в ліжечку вночі. Тепер спить до ранку. І повторюсь без криків, істерик і т. д.
Не знаю чи в нас правильно ,але ми вкладаємся в 22.00 спати (засипаємо з цицею)і перекладаємся в ліжечко, якщо неакуратно ставила,то знову циця... і так поки не вкладу. Тоді маю вільну годинку на себе,чоловіка, дім... Спимо до 2 -5 ночі, просипається їсти і тоді вже вночі (до ранку ) спимо разом. Так нам зручно. З криком не вкладаю в ліжко , тільки як міцно спить.., бо якось шкода щоб дитина в поганому настрої засинала... не годиться так... І ми тільки раз, коли брали кров з пальчика в неї... Хоча ніхто нічого нам не говорив ,про те що спимо разом..
@Gorbywka моя старша так спала до першого прикладання в ліжечку, а далі вже разом. так хоч трохи часу ввечері було без малюка на домашні справи\чоловіка\ванну\відпочинок. правда моя спала максимум годинку-дві, а далі "кликала" мене і тоді вже цицяння поки мама не засне а зараз зі сном окремо від мене трудно. засинає на руках-або з цицею, або просто колишу. інакше ніяк. належачи годувати несплячу не варіант. тому заколисую і спить на мені. як дуже добре засне(годинку -дві), тоді трохи зісуваю на ліжко собі під бочок і так вже до ранку спимо. про спання хоч годинку в дит. ліжечку можу поки лиш мріяти
у нас якось досить не стабільно з тим... деколи засипає і спить до 5 ранку, а деколи в 2 підйом... то є дуже важко, напевно має чутливий сон,може за якийсь час їй пройде..., я мрію про ту годинку ,щоб розслабитись,вирівняти спину , зїсти якогось десерта, і ванна... Тримайтесь!! Завжди так не буде!
То не є неправильно, але... на мою думку, не надто зручно. Чому? Бо самі пишете, що "якщо неакуратно - знову циця... і поки таки не вкладете". Мені зручніше *відкочуватись* коли вдавалось груди звільнити. Менше ризиків знову і знову присипляти = більше часу на інші справи Тут просто треба продумати як убезпечити маля в ліжку. ну там крісла підсунути, боковинкою з ліжечка підперти, саме ліжечко приставити (у нас ліжечко приставлене від року синочка, то набагато зручніше стало )
у мене нажаль так не можливо зробити хоча, то супер варіант одна кімната, і вся мебель впритик, немаю можливості пересунути ліжечко,бо тоді не зможу зайти в кімнату.Так трохи не зручно, бо деколи бувають дні ,що і три -чотири рази доводиться... але я вже звикла.А спати одразу разом , я теж не дуже можу,бо не здатна розслабитись, маю страх придавити ручку чи ножку,і весь час в напрузі... А коли мала зі мною в ліжку , то це не міцний сон , а так дрімання..
І я погоджуюся, що не придавите. Я теж сплю дуже міцно, чоловіку недобудитися. Але останній місяць старший знов почав спати з нами, до того десь з 2,9 спав у своєму ліжку, деколи вночі перелазив. До слова, ліжко захотів сам, коли побачив таке червоне у вигляді машинки, ще в Практікері. І дуже ним гордився, щоб засинати біля мене мови не було. Але, мабуть, йому мене не вистарчає, бо цілу ніч тулиться. Тож я тепер буджуся моментально, коли хтось з малять спить неспокійно, щоб старший не зачепив молодшого, бо перекладаю його годувати, верхньою груддю годувати незручно. Ну і ставлю між ними подушку. Але все одно, навіть крізь сон, відгороджую і обіймаю Устимка, це якось так природньо, при цьому чудово висипаюся, якщо Дмитрик не робить підйом в 5 ранку
Спільний сон з мамою - нове - добре забуте старе Споконвіку матері та їх немовлята спали разом. Для годуючої грудьми жінки (ще 150 років тому про штучне вигодовування мова взагалі не йшла) було абсолютно природним спати разом з дитиною. Мати знала, що поруч з нею малюк буде в цілковитій безпеці. У даний час існує багато міфів навколо спільного сну матері і дитини. Основний аргумент противників спільного сну полягає в тому, що існує ймовірність придавлення дитини сплячим дорослим. Ця думка передається з уст в уста і навіть від медичних працівників можна почути настійну рекомендацію не брати з собою в ліжко дитину. Але, якщо говорити з наукової точки зору, небезпека померти під час сну в ліжечку у дитини вища, ніж бути придавленою сплячими батьками. У народі навіть існує вислів «смерть у колисці». Зауважте, це якраз про те, коли дитина без видимої причини, на тлі повного здоров'я і благополуччя помирає уві сні, перебуваючи при цьому в своєму ліжечку окремо від дорослих. У науці це називається «синдром раптової дитячої смерті». Ніхто не знає, чому абсолютно здорова дитина раптом помирає. Але вчені встановили зв'язок між певними факторами і раптовою дитячою смертю дитини. Деякі з них стосуються питань організації сну малюка. Але спочатку, трохи історії. Двадцяте століття було багате на різноманітні віяння щодо виховання дітей, у тому числі і того, де має спати дитина. Дисциплінований сон в окремому ліжечку, та ще й в окремій кімнаті приніс додаткові стреси чималій кількості дітей освічених батьків. Оскільки діти часто прокидалися і плакали, виникла ідея класти дитину спати на живіт - так вона міцніше спить. Однак згодом від цієї ідеї довелося відмовитися, як і від ізоляції дитини в окремій кімнаті. Спільний сон з батьками, як свідчать проведені дослідження, скоротив частоту випадків раптової смерті на 1/5 - 1/4 частину. І хоча, зрозуміло, при спільному сні зберігається деяка небезпека, що дитина виявиться придавленою сплячими батьками, масштаби цього явища непорівнянні з раптовою смертю в колисці. Статистика США вказує, що в батьківському ліжку в рік гинуть приблизно 60 дітей, а у власному ліжечку приблизно 3000. Точно так само, як здоровий дорослий не падає у сні з ліжка і не упускає подушку, він може контролювати присутність дитини. Зрозуміло, щоб батьківське ліжко було безпечним для дитини, батьки не повинні вживати алкоголь, наркотики, оскільки ці речовини роблять батьківський сон менш чутливим. Батьки також не повинні курити, і не тільки в кімнаті, де знаходиться дитина, а й в інших містах, так як компоненти тютюнового диму неминуче видихаються курцем під час сну. На думку вчених, додатковим аргументом на користь профілактичного впливу спільного сну відносно синдрому раптової дитячої смерті є уявлення про те, що надзвичайно глибокий сон, який настає після періоду гучного плачу дитини, ізольованого в своєму ліжечку, є періодом підвищеного ризику раптової смерті. Висновок напрошується сам собою - спільний сон з дитиною, при правильній організації, - це абсолютно безпечно. Переваги спільного сну для мами і дитини Для мами і дитини природно спати разом, так як їх гормональні та інші фізіологічні процеси розраховані саме на це. Психологи стверджують, що сон у матері, що годує грудьми в більшій мірі поверхневий, тому вона більш чуйно реагує на сигнали дитини. Будучи в одному ліжку, мати захищає малюка від падіння і переохолодження. Поруч з матір'ю дитина спокійніше спить і комфортніше себе почуває. Спільний сон нормалізує ритм дихання дитини. У силу незрілості головного мозку і центру, що регулює дихання, у дітей відзначається нерівномірний ритм дихання. У деяких дітей, особливо у недоношених, можуть бути навіть зупинки дихання на 5-10 секунд (апноє). Помічено, при спільному сні матері та дитини вуглекислий газ, який видихає мати, стимулює дихальний центр дитини і попереджає зупинку дихання
Дівчата, в кого мала різниця у віці між дітками, як ви організовували спільний сон? Доця вже не на ГВ, але спить з нами, бо часто вночі просинається і не планую її відселяти. Тому думаю, як то буде зі ще одним мацьопиком, як нас в ліжку порозкладати))) Я би вже доцю до тата пересунула, але він в нас спить мертво, толку з нього 0. І ще, чи не будуть вони один одного будити? Поділіться досвідом
