Насправді ставлення до того, що керівник кричить на своїх підлеглих, залежить як від характеру та темпераменту керівника, так і від характеру-темпераменту підлеглого. Так, у нас керівник буває, що піднімає голос, але це зачасту моментальні емоційні спалахи, бо тут раптом покричав, а через 10 хвилин вже посміхається і спокійно веде бесіду. Я певно перший рік на роботі від того нервувалась, а потім привикла (нехай він собі робить емоційну розрядку через крик, а я послухаю і за годинку забуду). А ось був би моральний тиск чи "триповерхові", тоді би певно пішла шукати інше місце роботи. наразі люблю і насолоджуюсь своєю роботою, а до емоційних сплесків керівника підходжу, що називається "по-філософськи"
Нічого собі у вас терпіння. У мене тільки була один раз за 3 роки ситуація, що начальник не стримався і дав волю емоціям. Він не кричав, не вживав поганих слів, а просто було відчутно по голосу, що він злий. При чому не на мене особисто, а на всіх. Після того я день відходила і до цих пір пам'ятаю, хоча вже 2 місяці процшло. Надіслано від мого HTC Desire C, використовуючи Tapatalk
У меня муж к таким приколам после армии вообще пофигистически относится - говорит, пусть орет, главное что бы не бил. Причем не нервничает совершенно. А у меня так не получается - я и отгавкатся могу, но все равно ходишь потом как в воду опущенная.
Було таке в молодіжній організації. Намагалися пояснити людині, що вона неадекватна і не варто так. Не зрозуміла, то ми дружно звільнились. Вона всім каже, що не розуміє, чому. --- дописи об"єднано, Jan 21, 2016 --- То точно.
