треба дивитись. Треба любити себе "діяльно". В щасливої жінки може бути дуже багато "роботи", яку вона виконати в змозі саме завдяки своєму радісному і задоволеному станові. ну і хто тобі сказав, що це - "багато треба"? Чи не ти сама собі часом? ну, а гарним і привітним подругам - в принципі досить багато треба, і це нормально. Чоловік, який забезпечує багато у вимірі кожної конкретної сім'ї своїй жінці, заслужено почувається крутим (або просто нормальним мужчиною.) Щоправда, є дуже суттєвий недолік в подоланні проблеми. Жалітись вже не буде на що і відчуття того, що хтось постійно щось винен теж не буде.
Яка різниця? Питання ж не в тому, щоб чоловіка нагодувати , а в тому, щоб він допоміг дружині в тому, що їй потрібно. @HOPIC вчись казати :" Я хочу." Собі для початку.
Але ж тягарі носити це не жіноча справа! Я розумію що йому не хочеться все ретельно вибирати, довго ходити скуповувати (це може цілком зробити жінка). Але нести чоловік зобовязаний. А якщо не має часу/можливості то мусить організувати когось: таксі, брат, сват, друг, як хоче.
Ну, і добре. Тоді заплати іншому чоловіку, щоб поміг тобі притягнути ті торби і таким чином ті "просто гроші" зароблені твоїм чоловіком уб"ють одразу двох зайців. Думаю охочих підзаробити є море, лишня копійка кишеню не муляє.)) Це напівжартома, а якшо серйозно, то елементарно овочі: моркву, картоплю, цибулю, ж пишуть дівчата замовляєш через нет з Шувару. не хочеш з Шувару, береш у когось з села, шукаєш ше когось з машиною (думаю тут підзаробити теж охочих буде), щоб тобі доставили, даєш ше пару рублів, шоб занесли. і при цьому так, щоб чоловік був дома і бачив як гарно витрачається сімейний бюджет на не потрібні речі, котрих моголо б не бути, але виникли по його милості. особисто я люблю робити покупки, закупи і собі додому і на "бізнес"))), тому лиш би гроші були. Чоловік тоже любить купувати і керувати тим процесом і знову ж, лиш би гроші були.)) Найгірше шо зараз тягається це мука, бо не маю де тримати, тому купую кульочками, зі всім решта- проблем нема і то я маю на увазі продукти собі (нас четверо вічноголодних)) і на кулінарну тему... Бо тут коли поступає замовлення, треба раптово підірватись і скупитись і не передбачиш в чому саме буде потреба нині, завтра, через годину... Ну, а так, якщо чесно, я не розумію шо ти там тими авоськами стільки тягаєш? Не ображайся, але мені виглядає раз- то все можна спростити і два- воно реально потрібне тільки тобі. Не заганяй себе, бо так не можна. Десь хтось мудрий казав, що якщо ми хочемо, щоб чоловік відносився до нас як до жінки, треба перестати бути мужиком. Шось таки в тому є, хоча я сама в деякій мірі трохи мужик, але таки стремлюсь до досконалості, чого і тобі бажаю.
5р. хоча не скажеш ззовні та дзеркало з гарню підсвіткою вже з"явилося)) але шкодувати - то не моє слово, я не сирота, в мене є руки-ноги, і бажання не гнити.
Ну мені здається, якби він розумів настільки важлива для жінки саме та капуста, то він би про таке не забував. Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
так це не в тому сенсі. Шкодувати-не заганятися просто, не брати лишнього навантаження, якщо воно вилізе тобі боком в плані здоров"я.
Мені здається, що у тут все закручено/організовано так, щоб (навіть добровільно і з абсолютно благою метою в кожного) витягнути енергії, нервів і життєвих сил по максимуму одне в одного і з себе самих. Супер. Головне - при тім не замахатись остаточно.
Тут за візок згадували, може хай чоловік тим візком продукти везе, якщо нести тяжко? З забудькуватістю важко щось порадити, або лишитись того ровера, й купити самій, або просити чоловіка щоб передзвонив як буде біля магазину, і вже там йому по телефону сказати що взяти . В мене, часом буває, що чоловік щось забуде купити по дорозі з роботи, то я або роблю іншу страву, або чоловік біжить знов в магазин, якщо то щось конче. От якось питав мене чи я була в магазині, після ствердної відповіді питав чого не купила фруктів, яблук, я сказала, що мені вже заважка торба була. То він тепер або сам купує після роботи, або ми купимо в день закупів, хоч теж нелюбить таскати тяжесті, але тре, бо я буду задоволена, а не змучена й нервова.
мені і фляшка молока, кілограм сиру і банка сметани в наплічнику- то вже було важко. та, раніше я могла туди накидати ще зо 5 кг дрібноти, а тепер ні. тому базар в мене кожен день. але я б була дуже спокійна/щаслива/задоволена мати запасний варіант чи не дуже запасний, а постійний, у вигляді чоловіка-носильщика, а не під дулом пістолета. бо відчуття тоді справді - краще принести самій і не бачити -не чути потім всього.
Порадник з мене ніякий, тому просто напишу свою думку. Чоловіки - істоти свободолюбиві. Дуже бояться опинитися "під каблуком". При чому, "під каблуком" вони можуть собі видумувати найрізноманітніші речі. Від дзвінка дружини "де ти?" до закупів (бо на їхній погляд це жіноча справа). Тому, може в @HOPIC проблема зовсім не в торбах, а в чоловічому его. Пригадався мені один випадок з студентського життя. Зустрічалася я з одним хлопчиною. Якось після пар пішли ми гуляти центром. Студенткою я була відповідальною, дамська сумка була напакована підручниками, конспектами і т.д. Десь на другому колі навколо пам"ятника Шевченку я попросила коханого щоб трохи поніс мою сумку, бо важка (До слова, свою сумку завжди ношу сама.) на що отримала відповідь: "нести жіночу сумочку - діло не чоловіче, от якби ти мала кульок, ті книжки перепакувала в кульок - я б тоді ніс". У всьому іншому він пилинки з мене здував, але от мав такого причуда.
Це не причуда і не его, це нормальна відповідь стандартного чоловіка. І порушення одного з основних правил етикету, на яке вони навіть не знаючи, гостро реагують. Я ніколи своєму не пропоную понести мою сумочку, і нікому не раджу. Це все одно, що запропонувати йому вдягнути спідницю. А пакет - так, без проблем.
На початках зустрічання мій буквально видирав в мене ту сумочку, щоб нести самому, мені ж, ніби, важко, в нього так галантність проявлялась, але мені теж не ахті чоловіки з дамськими сумочками. Але, коли почала носити рюкзаки унісекс - прошу дуже, бери і таскай, з кульками так само, навіть питань про те, щоб несла я не виникало.
сто процент. Мені смішно, коли я бачу, як чоловіки несуть таку маленьку дамську сумочку, а дівчина йде порпяд з виглядом-от, як він мене любить))) в мого така ж відповідь.
ага, принаймі я це відчуваю фізично просто до непритомності. але поки я з цією всепоглинаючою фігньою розбиратися не хочу. бо не маю сил і це забагато на один раз. і не натикаюся на відповідні ресурси. значить не час.
