так тому ми й розписались на сто сторінок, бо проблема не в базарі-магазині-продуктах, а в ставленні чоловіка Я вже колись писала: чоловік, який має в носі жінку в таких дрібницях, є дууже сумнівною опорою у разі серйозних проблем. І так, я впевнена, що терпінням і мудрістю можна і треба навчити певних речей, навіть якщо у його родині так було не прийнято тут трохи інше, ви пишете про здорову модель стосунків : я маю час/сили/ мені по дорозі -купую, чоловік має час-купує він, треба привезти фіру продуктів -їдемо разом А форумлянка пише, що тягає продукти, при не дуже доброму здоров"ї, возиками-партіями постійно сама, поки чоловік включає режим *морозко* і каже, що вона з тим візком на колесах, як з 90-их років. Ви б таке терпіли? Я -ні
відбиток дає. Питання - що з тим відбитком людина робить. мій чоловік був небажаною дитиною. Він пам'ятає свої дитячі переживання і робить все, щоб його власні діти були улюблені і залюблені. Чоловікова мама досі працює, як віл, декретних відпусток як таких не мала. Спостерігаючи за нею все своє життя, мій чоловік робить все, щоб я спокійно і радісно доглядала за дітьми, мала можливість працювати з дому і не мати фізично важкої роботи.
Дівчата, йдеться не про Арсен-Ковбаску. Йдеться про здорове харчування натуральними продуктами "з господарки" (заради яких гробиться спина, виснажуються нерви і катастрофічно падає вага, якесь замкнуте коло виходить). Я взагалі проти перфекціонізму, або в межах, які не впливають негативно і постійно на мій загальний стан і самопочуття. Для мене піти купити Казкове молоко - то норма. Як і купувати по кілька продуктів в магазині біля дому, зрідка в Арсен, як щось глобальніше передбачається, або ціна краща, а не раз на тиждень тягати баули. АЛЕ за домашніми курами-молоком-...... треба йти на базар. І то зраня. Якщо до того харчування родина звикла, а йти далеко - то МОЖЕ бути проблемою. Колись чоловік агітував мене їздити за всім на Привокзальний, то я сказала одразу, що сумки тягати не буду (в мене, до речі, теж спина), хоче - хай їздить сам. Не їздить. Значить, це для нього не принципово. І не виговорює за "не такі" продукти, ми це вже переросли. Правда, якийсь час ходили разом за продуктами в Сільпо. З рюкзаком, ніс, звісно, він. Раз на тиждень. То треба було бачити. Він своїми ножиськами "раз-два" і я поруч, вагітний Пятачок "раз-два-три-чотири". Але свіжим повітрям зате надихаласяяя.. Ну і щось на тижні докуповували в найближчому кіоску. Тепер маю можливість купити щось на базарі біля роботи (знову ж, потрошки). Не було б її - ніхто б з голоду не вмер і авітамінозу не дістав. Гарантовано. А якби дуже йому розходилось на здоровому харчуванні - купив би сам. До чого і пропоную схиляти чоловіка НОРІС. От мій воду купує, продукти для "вітамінної суміші" там (оо, той щорічний ритуал помолу і змішування, мій турботливий, хто ж, яке не він, нам імунітет підніме??). Юля, мені Ваші дописи реально хочеться відмітити сердечком. )) От коли є "правильна" любов і розуміння від чоловіка, то це дуже класно. Але вона буває реально дуже різною (хник..), бо ті закладені в дитинстві моделі сім"ї такі живучі.. Мій мене ніби теж любить, але постійно намагався зробити "широкою господинею", і щоб він був тільки матеріально забезпечуючим і злегка виховуючим придатком. Всі ці спроби зазнали фіаско, бо я жінка слабка, чого не приховую, і з цим боротись не збираюся, ще зігнуся і не розігнуся в один прекрасний день. Змирився. 10 років на то поклала. І не сказала би, що він ХОЧЕ відчувати себе суперменом, бо лінивий по своїй суті, як пес (ото два чобота пара підібралися..) і тому допомагає (не дуже то й допомагає, але десь щось робить, і на тім спасибі). Але щоб сваритися за побут - то ми вже проїхали. В нас тепер нові теми ))
Ви знаєте, я дуже часто чую: "та звідки тобі знати про проблеми, з таким чоловіком!" Чи одна знайома, яка раніше бачила мене тільки з дітьми і весь час жаліла, що "так получилось і тепер так важко" познайомилась з моїм чоловіком і замріяно сказала, що "з таким і 5ро можна родити". Так, зараз так є. І так, я не дуже пам'ятаю, як воно було 7, 8, 10 років тому. Але дуже пам'ятаю, як ми перед весіллям обговорювали планування сім'ї - що треба вагітніти у серпні, щоб в квітні здати достроково сесію, в травні народити, 3 міс погодувати грудьми і йти далі на навчання. Обов'язково садочок з 1.5 - 2 років, і обов'язково мені працювати на повний день, щоб все в сім'ї було порівну. І ще багато брєду сумасшедшего Любов, любов, багато любові - і зміни без лайфхаків, сімейних психологів і порадників. Але в мене таке враження, що зараз більшість пар одружуються таки добровільно, отже, любов є. А отже, є і всі шанси жити, не наступаючи на себе.
Сьогодні на ФБ Наталя Окунська (світська левиця,мама трьох дітей,яких виховує вже сама(друге розлучення через зраду екс чоловіка Блінова), у вічному судовому геморої за спільну доньку із Власенко) влучно написала:
О, золоті слова Ой, є-є, ті тлумки такі кохані.. Але бувають дуже специфічні.. коли не сплять. І любов розуміють якось інакше, напевно.. Знай-но підхід шукай. Думаю, все те, що ми тут понаписували, може бути якоюсь мірою брєд сумасшедшего (в конкретній ситуації, бо хтозна, як воно все реально виглядає і що подіє), а помічним виявиться не описаний 125-й варіант ))
чесно, особисто для мене все чітко і ясно, особливо після розповіді про ситуацію зі свекрухою я таке в житті бачила і називаю то не "поміч", а "репях" коли людині в якомусь питанні "кров з носа" потрібна поміч, або й взагалі той обовязок хтось взяв на себе, і вона просто намертво чіпляється в інших з тим.. при цьому це часто не щось таке, без чог оне проживеш... ну страждає лежачий від спраги ,а не подають води це так... знаю такі ж ситуацію про прибирання великої хати (сама не стягну, помагайте, прибиральницю ні ні), чи великі гектари поля з бульбою, споживається може пята частина, решта роздається, але треба щоб вся родина відпросилась з роботи і посадила ту бульбу так і тут, вихід можна знайти без чоловіка, але от власне ТРЕБА щоб суто він поміг тут вся причина що люди в якись момент забагато взяли на себе чи зарано це зробила от наприклад у випадку з прибиранням жінка мало не з перших класів прибирала за всіма в хаті, бо любить порядок, а більше ні в кого не було такої потреби в ньому, вона це завжди тягнула на собі... ясне діло що за 20-30-40 років для неї це кара, як і для вашої свекрухи базар, бо оте відчуття що "я мушу все сама" лягає сильним моральним тягарем на плечі сказати, що відчувають інші в такому випадку? їм відбиває всяке бажання від помочі... в тому є швидше щось психологічне ти хочеш помогти, але коли в тебе так вчіпаються і роблять з того "велики подвиг", то починаєш сумніватися, а чи зможу я бути таким "героєм" постійно? не знаю, можливо в ції всі процедурі йде якийсь енергетичний вампіризм, чи не знаю що... замітьте, коли сімя планує постійні обовязки по закупах, це інше... орагнізовуєтсья так щоб всім було терпимо і якщо щось не вийде то не проблема і не трагедія, пробуєм іншим способом вирішити.. в мене є подруга, яка просить помочі, ну то власне часто були такі ж гострі ситуації, з часом ми якось навчилися виходити з того коли я просто берусь їй помогти, прошу її не заглядати під руки, не дякувати мені стопіццот раз і не причитати що от нарешті є та поміч, як то все їй важко самій, і всі довольні а коли вона починає жалітися що нема помочі, і навіть коли ніби про то мова не йде ,але воно десь висне над головою як хмара (тому не варто думати що коли обережно натякаєш, чи навіть якийсь час мовчиш то це все полегшує) коли при помочі постійно коментує що ти не так робиш, а після відчуваєш що планує коли ти знов їй поможеш - то таке якесь моральне безсилля і спустошення після того п.с. додам, що це відуваю не лише я, інші друзі теж
А мені здається, що то свекруха з дитинства по базарах так заганяла (бо сама йти не хотіла, бо то як кара), що він і думати не може про ті закупи -як вже нудить. Моя думка така: людині до щастя, здоров"я і спокійного життя потрібно дуже мало. І практично зовсім не потрібні виснажуючі подвиги і з"ясування стосунків. От чоловікові добре. Комфортно, затишно і спокійно. Треба знайти варіант, який буде комфортним також і для жінки. Загальна фраза, знаю, але впевнена, що це реально. Зрештою, скільки их продуктів виїдає середньостатистична сім"я, і скільки різновидів продуктів належать до категорії "домашнє, з далекого базару"? Є ж ще і магазини.. якісь, хай навіть не з "акційними" цінами. Я проти економії на копійках ціною здоров"я, нервів і сімейного щастя. А можна домовитися про підвезення якихось домашніх продуктів нехай не під браму, але хоча б поближче?
Здається, форумлянка писала, що коли чоловіку щось треба, то він після роботи по дорозі додому собі купує, є чеки, а от ту капусту принципово забувє, ніби тим самим кажучи : "тобі треба - ти й купуй", або : " ти цілий день вдома сидиш, можеш і сама піти купити ту капусту". А може він встидається того, ну, купування продуктів, бо не розуміється, що воно, яке воно має бути? А може часто раніше чув критику, що купив не таке, і це відбило бажання взагалі щось купувати? Не носіть тяжкого, не беріть на себе багато. Не можете нести торби продуктів ( а ви й не можете, бо ви маленька тендітна ЖІНКА), то не несіть. Купуйте всього по мінімуму, нічого не станеться як будете харчуватись простішою їжею, і через деякий час (щоб чоловік встиг помітити різницю в харчуванні) попросіть його разом зїздити в магазин щось смачненьке привезти, бо вам таааак хочеться того і сього... І можете показати як вам тяжко і дитину нести, і торби, най САМ забирає у вас торби і несе. Хоча, чогось мені здається, що він їх нести нехоче не тому, що то тяжко, то просто відмазка, тут проблема в чомусь іншому, бо ж капуста, за яку нагадувалось стопітцот раз, не тяжка, міг би й принести...
та да, я сама уникаю такої "помочі" при чому мене ніхто не ганяв, враження що просто моє біополе не витримує того сам факт того, що жінка прослідкувала наявність чеків з тих місць свідчить про певну зацикленість на тому всьому а що чоловік відповідав, чому не купив ту капусту я так і не прочитала зрештою її могло не бути, чи неякісна чи задорога чи від тих постійних нависань за ту "капусту" включив режим "шуму"... жінка говорить як дощ паде, шум є ,слів не чую.. але це все лиш припущення особисто мене той факт, що та покупка планується пару днів.. за ті дні дійсно можна пару разів самій купити.. крім того, чоловік прийшов з роботи, все ,час "тато з дитиною"і сама поїхала в супермаркет за капустою, заодно відволіклася трохи, не сидіти ж цілими днями в хаті і гуляти навколо неї ну та, ми жінки вмієм додумати і досказати замість чоловіка --- дописи об"єднано, Jan 12, 2016 --- не у всіх сімях чоловік на таке зреагує і захоче жінку "побалувати", але звичайно це класно я взагалі вважаю, що чим більше робить подружжя приємне один одному тим більше згладжуються конфлікти і робляться компроміси от колись подруга зі мною радилася щодо стосунків, їй там треба то і то ,а нема від нього, ну ніяк я кажу - ну ти теж йому щось дай, зроби масаж, зготуй улюблене, ще щось приємне, а вона на мене дивиться як баран на нові ворота який масаж? з якої то радості?) класика - 5 мов любові Генрі Чепмена знаєш мову любові людини і маєш до неї ключик.. якщо це похвали то хвалиш при кожній нагоді фізичні доторки - обійми, поцілунки і тд. і тп., подарунки - тішиш подарунками
Чесно кажучи, якби я чоловіка пару днів маринувала, щоб він купив капусту, скинула б йому СМС і черкнула на фейсбук, він не купив би її принципово. З цим я на 100% погоджуюсь. Це як бабця Карлсона: "Карлсончик, переодень носки.." А Карлсончик тільки тікає, щоб врешті того вже не чути. І таке буває. Хіба що та капуста для романтичної вечері, то теоретично можна якось спокусливо обіграти, щоб прям побіг за нею і доставив з повними надії очима (гг, цікаво, що ТАКЕ можна наваяти на тему капусти?). Ну, мені теж часом чеки в одязі чоловіка трапляються, що тут такого? Але я тим не цікавлюся, бо проблеми в цьому не бачу. Думаю, в даному випадку важливим є факт, що він "щось та й купує", тобто нема патологічної відрази до купівлі, а власне повний ігнор прохання жінки. О, власне. Коли вже дістався такий дуб-дубом, то ти йому хоч про мови любові, хоч про батоги з пряниками - все єдино. Хоч на пляцок розбийся, не помітить. Тому краще не розбиватися і шануватися.
питання було поставленне ще в перший рік життя, при чому при не найкращому моєму фізичному і психологічному стані. якщо брати тільки факти - то мене та модель влаштовує, навіть дуже, але от реалізація в моєму випадку - ні. бо крім грошей є ще інші мужські справи, але вони якось зменшилися до просто грошей. зааз мене глобальне перетворення не цікавить, я хочу маленькими і потрібними на ДАНИЙ час кроками щось міняти. я веду записи витрат. за взаємною згодою і його теж, бо він забуває. він забуває. в сенсі це він просить нагадувати як мені щось треба, бо якщо просто подзвонити і сказати треба то і то - і якщо в той момент не буде поряд відповідного магазину - як тільки ставиться трубка він забуває. то не тільки зі мною. то "по жизні" і стосвно будь-яких речей. мені спочатку було дуже дико, але поки система працює хоч якось. до того було взагалі ніяк. як я писала, про ту ж капусту, в районі пів год ходу в магазинах не було,а на базарі примерзша. майже 80%. решта - олія і крупи, хоча питання стосовно олії теж спірне. тому всілякі супермаркети-родинні ковбаски - то не наше. я ж не хочу потім сидіти з таблетками в одній руці а вівсянкою в другій 2 тижні, бо така доза хімки для мене-то забагато. ну і в нас так зявляються продукти ібо так розміщене житло що так чи інакше проходиш через базар. тільки чогось жіночка з домашнім молочним приїжджає акурат в суботу, і міг би чоловік вийти мені помогти, бо не одну молочку ж купляю. якщо не їсти - можна в один день гепнутися десь посеред вулиці. вибачте, для мене це основа. а окрім набити шлунок будь-чим, я думаю, що подача страви і з яким настроєм її готували - то чи не 50% насичення організму користю. може бути не витерта пилюка - але стіл мусить бути, не конче "багатий" на різновиди, але максимум свіжий і корисний і за такою схемою харчування, коли потім не тре думати як то лікувати. я хочу вирішити питання конкретно з продуктами. мені не треба глобально вирішувати чи жити мені з цим чоловіком, чи дітей родити, чи всьо в нас гуд. мені феєрверків не треба, аби просто робилося, день за днем, ще ось в сім"ю, окрім грошей.
ну, тоді тим паче подумай, скільки користі буде з тої їжі, яка потом і кров'ю носиться і є каменем спотикання у стосунках. крім того, є маса простих дієтичних страв домашнього приготування. Та та ж гречка, якісь овочі на парі, печена картопля - то все з салатом з квашеної капусти або з салатиком - тертою морквочкою зі сметанкою, - абсолютно прекрасна їжа. Надю, опущення внутрішніх органів внаслідок виснажуючих фізичних навантажень лікувати ой як непросто. А здогадайся, по якій сфері життя це захворювання б'є в першу чергу?
Хм.. я вже навіть не знаю, що порадити. При катастрофічній забудькуватості, несприйнятті всього хімічно-неорганічного, небажанні чоловіка вийти навіть в суботу і намаганні дотримуватися оптимальної схеми харчування то є трудно. Але, оскільки то проблема стає все більш загадковою, я думала, там до базару "три дні на оленях" То це проблема тільки суботнього дня? То чому в суботу не піти собі суто за молоком і ще якимись дрібницями, щоб мужа не смикати, а за всім решта за вже відпрацьованою схемою "пішла гуляти- щось купила?" Словом, я заплуталася остаточно. Вперше бачу, щоб прагнення здорового способу життя без таблеток заганяло до фізичного виснаження. Ну, але це питання особистого вибору кожного.
Жінка в принципі може багато чого зробити сама, питання в іншому - для чого? Суть в тому, що треба визначитись - або ти йому мама і переживаєш, що йому подобається, або ти йому дружина, до якої він має певні обов*язки.
власне в процесі готування мене то не цікавить. от в процесі тягання тої ж моркви на салат - ну да, тоді не весело. бо морква кагбе більше треба мені - бо я не харчуюся поза домом і дитині. а кому більше всіх треба - той і робить. погодся, приємніше купляти лишень там кільо гарбуза, пшоно і молоко, знаючи, що якщо що, чи навіть бо атк треба, решту докупиш спокійно і стільки скільки тобі треба, а не скільки можеш понести, в ту довбану вихідну суботу.
нє, всього годину туди і назад, але з малим. який не у візочку. і його тре вигуляти до чи після. а далі буде важче мені. тому питання тре якось вирішити.
