Я теж купила, бо не можу носити, і як воно виглдає то мене не хвилює, моя спина мене більше болить коли, то все на сім"ю з чотирьох людей в руках нести.
ну то і я би не купляла, але це не має бути одноразова акція, на день-два, а тиждень-два, місяць, як треба буде. Малий ваш точно виварками не їсть, йому мішками продукти купувати не треба. Купили мінімум з того, що їсте, поїли з дитиною, чоловікові приготували з продуктів, куплених ним. І так день в день. Повірте, чоловік за якийсь час підчистить запаси з морозилки і кладовки, і сам буде питати, що купити. А взагалі, я щось оф..ю, дівчата, навіть не думала, що таке буває. @HOPIC, терпіння вам!
я тепер так на Святу вечерю зробила, сама не купувала нічого, чекала що мені принесе чоловік з того і приготувала), тому не стояла 3 дні на кухні.
дівчата, схаменіться, які візочки на колесах, маючи хвору спину, при живому чоловікові? ви що осли чи коняки якісь?!! доки не навчитесь самі себе любити і жаліти, то і чоловікові не буде в кого навчитись
Чесно - я бачила. Бачила, що за мого майбутнього мужа все життя все вирішували мама (секретар сільради) і тітка (завуч) - де вчитися, де жити, де працювати, і фінасово увесь час його "рятували"... Він, звичайно "бунтував" час від часу але то було не продуктивно, а досить деструктивно. Мені надзвичайно самостійній і впертій було дивно то бачити бо я АБСОЛЮТНО все вирішувала сама (в т.ч. і фінансові питання) з того часу як отримала паспорт і вступила до ВИШу (а в дрібницях ще раніше). Але я бачила й інше - я бачила що він не такий поганий і "пропащий" як про нього думає рідна мама. Ага, десь на початку нашого зустрічання вона мені абсолютно щиро казала "кидай його, нашо він тобі, ти "умніца, комсомолка, красавіца",а він тебе занапастить, бо толку ніякого - буде такий же як його батько" Я досі, через стільки років, в шоці з того.Тому дух авантюризму взяв своє і я ризикнула. Свідомо. Отак влетіла така собі "комета" незалежності в ту "ідилію" і вибила синочка з наміченої орбіти і тісних тенет мам-тіток-дядьок. Так, ми могли разом залетіти "к чорту на кулічки", але дякуючи Богу 8 років (чи 3 - якщо від дати "офіційного старту" ) "політ нормальний". Ну та, не ідеальний Так, я могла шукати "хорошого хлопця" (були такі поряд, зітхали тихенько) а не отакого "непутьового", моя мама досі не в захваті від зятя, а свекруха від невістки але чи треба? Чи стало б краще? А може б я тоді вмерла "со скукі" Ну і об"єктивно - мій чоловік дааалеко не найгірший і я теж зооовсім не "подарок" Просто кожен сам вирішує що важливо, з чим можна миритися, а з чим не варто. Але треба дивитися правді в очі, а не жити ілюзіями що зможеш "переробити" чоловіка - я не переробила, але в нас вийшло як в улюбленій мною "Лісовій пісні" : "Бач, я тебе за те люблю найбільше, чого ти сам в собі не розумієш..." - мій муж (дякуючи свекрухиним "старанням" ) раніше і сам не підозрював на що здатен , бо все життя був "не таким, дурним, лінивим" і т.д. А зараз нічо, по трохи "розправляє плечі" і вчиться розраховувати лише на себе, а не оглядатися на "мудріших родичів" (дякуючи кризі фінансова допомога від них теж стала мінімальною ) і мами (обидві) трохи вспокоїлися і змирилися (частково завдяки сотні кілометрів відстані ). А я поряд з ним теж дуже багато чого навчилася і надіюся що теж стала кращою як була раніше, так що муж мене теж трохи "переробив". А знайшла б тоді давно ідеального - так би і лишилася такою ж вредною як в 20 Ну але ще є над чим працювати
Виберіть тїльки найважливіше. Насправді чоловіку все це не потрібно, ця робота потрібна вам. З яким малим? На закупи тільки сама. Ще по дорозі коліжанці позвонити і на каві посидіти з пів години.
Я замовляю на шуварі (сайт Віпшувар) доставку всього важкого (картопля, морква, цибуля) - по якості непогане (краще як в супермаркеті, бо до ринків нам далеко) і ціна (ще й враховуючи що мені не треба то нести) теж нормальна. Ну і правда, а якщо поставити перед фактом що Ви не купуєте нічого крім хліба? Всьо: "я не коняка, в мене хвора спина, більше 2 кг не носитиму". Дитині зупу зварили 0,5 літра з 3 картоплин і не готуєте більше ні-чо-го якщо немає на то продуктів. Прийде ввечері чоловік - немає їсти, то потопає в цілодобовий супермаркет за бульбою як зголодніє. Мій додому зараз раніше 22 не приходить, втомлений фізично, але як я кажу що треба води набрати і принести бо я не всигла чи не мала змоги, чи в магазин сходити - розвертається і йде. Бо треба, бо інакше буде один хліб з чаєм на вечерю їсти як не нині то завтра Ну та ясно що не навчиться. А нащо йому? Годують і файно. Навіщо йому щось змінювати?
підтримую, зготуйте, з малим з"їжте, а чоловікові з продуктів, які забув купити. Дуже стимульнуло би його ,думаю. Ну ви ж не кінь, тащити продукти на всю сім"ю. Я сиджу і прозріваю, бо сама ніколи не ношу ніяких продуктів, будучи в декреті, чоловік сам купував все в супермаркеті по дорозі з роботи. @HOPIC, терпіння вам і мудрості.
А ви теж не вчіться. Якось так є, що жінки все життя вчаться, і нічого, а чоловік "палюбі меня такім какой я єсть". До таких чоловік треба просто жінку трошки більш жорстку, бо якщо ви собі змирились що він не зміниться, то він і розслабив булки. А треба і похвалити вміти і насварити, тоді зміниться аж бігом. Тут головне свої обіцянки виконувати. Сказали що як не принеесе продуктів - не буде що їсти, от і не варіть. А то жаліють тих чоловіків, наче вони народженні для лежання на дивані і прийому їжі
Про продукти - я купувала продукти, поки не було дитини. Бо біля роботи був базар дешевий, бо люблю вибирати, бо думала що краще оберу. Як завагітніла, то половину закупів вже робив чоловік. Зараз все на ньому. Пишу в смс список продуктів та й по всьому. Змирилась, що він не буде так обирати як я, що не буде шукати краще/дешевше. Я купую хіба якісь дрібниці біля дому. І ще про танки - яка то колись була проблема для мене. Питала на днях, що його спонукало кинути то діло- то були явно не мої нарікання, наситився та й взявся за голову. Я часом дуже довго прошу щось зробити, чоловік може не одразу то все виконати, але з часом робить. Я стала до того всього ставитись значно простіше. Якщо мені дуже треба, то так і кажу, що це важливо.
я думаю що тут лінь-матушка плюс може ти його розбалувала. може були моменти,коли він не робив(не через якісь правдешні непередбачувані обставини, а так як з капустою) а ти робила замість нього.а якщо за мужика його роботу зробити - то він надзвичайно швидко то такого звикає.
не годувати чоловіка - занадто прямолінійно, з його характером він то буде мені згадувати років з 5 і вивертати дущу дошукуючись всіх таємних причин. якщо я не буду купляти продуктів він скаже що я на нас економлю, що я скуперда і що там далі. ну то чиста мулька його мами, бо в нас кава не лавацца і тд. та і про яку каву і подруг може йти мова, якщо це 8-9 ранку? пізніше за домашніми продуктами нема сенсу йти. мене цікавить мистецтво, лайфхаки. я думала, що я непогано ставлю цілі і завдання - точні, короткі, обгрунтовані, термінові. принаймі дитина мене розуміє і справляється. його на добрі наміри стає на один-два рози, мотивація не працює, а як дисциплінувати чи організувати його - от що мене цікавить. і говорю про це з ним дууже багато і прошу і пояснюю, тактак, і завтра знову - занадто холодно, занадто змучений, занадто пізно встав, занадто ще щось там щоб піти і зробити.
Надійко, та в тебе стільки реальних причин не навантажувати себе! Користуйся. нема мистецтва і лайфхаків. Щирість, любов, взаємність. Якщо треба допомогти - просити про допомогу. Якщо важко - казати, що важко і просити про щось, що полегшить.
підтримую. Деколи можна щось хакнути але ж не все життя. Тут треба кардинально все міняти, або змиритися. @Leila ну ти ж така красива, розумна, добра - ну чого ти досі це терпиш???
ну а я що роблю? я ж не кажу - встав пішов і приніс, лінивець ти такий. я на суботу починаю підготовку ще з вівторка але я ніколи до кінця не знаю чи він піде. і дякую і солодке опісля спечу, але не діє. навіть коли малий народився і в холодильнику було пусто - бо я не виходила з дому - їли вівсянку зранку і ввечері гречку і смажене яйце. або макарони і смажене яйце. мене досі від омлета вивертає.