Погоджуюсь. Але як показує практика, і не такі речі проїзджають/згладжують/виправляють і далі все йде нормально. Треба шукати спосіб (якщо є бажання, звісно). На когось діє пряник, на когось батіг, а бувають і такі, що й часу на них шкода..
ну то ж і не опускатись до його рівня матюки не виправдані, і присікати то все загалом ясно що треба але в людей був конфлікт... ви замітьте, що форумлянка не писала що саме робила не так її мама, лиш що впертий характер, приходила і тд. тобто ми ж не знаємо всіх деталей... (ну і якщо не брати до уваги хамства і дикунства, я не знаю чи вони були з початку конфлікту, чи аж тепер чоловіка понесло, але видно що форумлянка є і була на стороні батьків, хоча неправі були обидві сторони) мені ще так виглядає зі сторони, що він просто добиваєтсья, щоб їм дали спокій і можливість дійсно окремо жити... вже просто "добив " її батьків.. якщо вірити словам, що вони вже в сварки з ним не встряють, не витикають нічого, то він вже просто якраз "гнув" свою лінію як міг методи жахливі, але інакше думаю і не вміє... ну от я даю 95% що якщо б він культурно просив тещу щоб не приходила коли заманеться, щоб дала дітям самим господарювати, то би нічого не дало от власне, що хамство то є, але тема не суто сімейно-особиста, а "зовнішня" мені все згадується я просто коли читаю що форумлянка пише, що мама раніше приходила без попередження часто, господарювала, що вона зараз при кожній нагоді до неї приходить (живуть то 5 хв ходи), то з одного боку і розумію, що ну є потреба частого спілкування, я ж теж одружувалася, і якийсь період піднімала питання жити з моїми батьками))) а з іншого боку якесь таке враження, що шлюб не двох людей, а батьки ще там повноправні учасники я не за зменшення спілкування, але за збільшення своєї самостійності, ну то вже ж скоро друга дитинка буде може в мене такі враження, бо я переїхала від батьків, і жила сама пару років,здобуваючи вищу освіту а якщо отак зразу переходити з батьківського дому, то важко ту пуповину перерізати, не знаю... ну це з опери "де варто починати з себе", бо що з чоловіком то вже тут краще порадили дівчата, які самі стикалися з подібним...
Правильно, на поріг його в позі букви г і пришвидшення надати))) одним копняком вирішити дві поблеми - і в тещеній квартирі не мучиться, і ніхто не жаліє. Чоловіків тре поважати, так, але все має мати розумні межі, бо і себе треба поважати, і свої потреби. Інакше буде "ти маєш думати як я, бо ми одне ціле". Лелійка, бережіть, любіть і поважайте себе - себе в собі, в своїй мамі і в своїх дітях. Не дозволяйте вами маніпулювати і помикати. А чоловік, якщо вас любить і хоче бути з вами, підтягнеться. А не підтягнеться, то нахолєру вам такий самодур? Терпіння вам і Божої допомоги.
Ну, сiм'ю розвалити - не штука, то ще встигнеться, а як нема очевидного ризику для життя чи здоров'я, можна спробувати попрацювати з тим кадром..
Боже збав сім"ю розвалювати. Всіх дружно на нейтральну територію. Хай чоловік свою невгамовну енергію направить на заробляння грошей на квартиру, заодно і самооцінку свою утвердить, за свій рахунок, не за тещин.
Життя прожити- не поле перейти,і скільки ще всякого буде, ніхто не знає. Але проходять роки, і все так швидко минає. Знаю, що бувають моменти, що здається терпіти не сила, але і це мине. Будьте свідомо терплячі і врівновавжені, а ще доброзичливі. Буде нелегко, але повірте і це мине...
Літом отримала одну хорошу науку від однієї хорошоі людини: "намагайся виправдати свого кривдника". Дуже класний прийом, дивишся на ситуацію під іншим кутом, не лише своїм ображеним))). Ця людина виправдовувала свою тещу))). І казав, що це йому дуже допомогло позитивно дивитись на не дуже позитивні ситуації.
Всім привіт! Хочу поділитись з вами своїми історіями, можливо ви мені щось корисне порадите. Історія 1. Моя свекруха. То якесь горе. В цієї людини не має ні друзів ні близьких знайомих, з родичами вона розсварилась, чоловік пішов від неї, донька також мало з нею спілкується. Це людина-критика. Все їй не то і не так, всюди вона має залізти і все прокоментувати, прокритикувати. Раніше мене то не сильно зачіпало - живемо в різних містах, бачились 2, максимум 3 рази в рік, інколи ми до неї на кілька днів приїзджали, інколи вона до нас. В цих поїздках я намагалась з розумінням і спокоєм ставитись до її придирок, все -таки живе вона одна, так, в неї важкий характер, та що зробиш. Але моє ставлення змінилось на ці свята. Річ у тім що недавно в нас народилась донечка і свекруха, очевидно, вирішила що треба повчати молоду сімю. Це були не свята а суцільний кошмар! Все не так,все не то. Одягаємо малу не так, купаємо не так, в хаті у нас не так все розташовано, їмо ми не те, навіть розмовляємо один з одним не так. Я спокійна людина, але вона мене просто виводила з себе своїми придирками. Тепер, я так зрозуміла, вона хоче всі державні свята і свою відпустку проводити в нас, планує в березні на тиждень приїхати. Я категорично проти, але не знаю як толерантніше про це сказати. Історія 2. Мій чоловік дуже хороший і у нас все гаразд, окрім поглядів на традиції і християнство. Зважаючи на попередню інформацію про його маму, розкажу про те, що чоловіка мого похрестили в 15-річному віці і він не виховувався по християнських традиціях. І загалом, родинних традицій в них теж майже не було: Святвечір не святкували, ялинку ставили тоді коли в мами настрій був, до родичів в гості не ходили і т.д. тепер у нас малеча і для мене ж важливими традиції. Я виховувалась в побожній сім'ї і, хоч я не сильно віруюча, час від часу ходжу до церкви і сприймаю віру як традицію своїх предків і хочу її продовжувати. Чоловік проти, каже:"ти хотіла щоб ми повінчались, ми повінчались в церкві, хотіла хрестити дитину, похрестили, немає чого ще й якимись традиціями малій і мені голову морочити" що мені робити? Які аргументи в захист своєї позиції наводити? Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
А Ви не питали чоловіка, що поганого зробиться дитині, коли вона як всі діти чи то садочку чи школі буде мати свята, маленьку казку? В нас батьки ялинку ставили, заради нас дітей, щоб мали що згадати?А Миколай їй також нічого не принесе? Уявіть як дитя почуватимиться коли однолітки розповідатимуть про свята (((((
@Melian ваша історія схожа на мою: моя свекруха теж любила лізти зі своїми порадами, чому любила бо мій чоловік це припинив, сказав це наша сім"я і наша дитина і ми будемо робити як вважаємо за потрібне, до слова ми живемо разом з нею, свекор живе окремо хоча вони не розлучені, але в неї як і в вашої немає друзів і родичів з якими вона б спілкувалась, вони не любить гостей і сама нікуди не ходить батьки мого чоловіка віруючі, проте мій чоловік ні (напевно через те що його в дитинстві дуже до цього схиляли з його слів, а він коли виріс прийняв іншу сторону нейтральну, тобто він вірить що є якась вища сила, але чи це Господь чи хтось інший він незнає), шлюбу ми брали бо я не хотіла шлюбу з людиною яка в нього не вірить, проте дитину хрестили, спочатку мені було трохи важко з цим змиритись, але стосунки в нас хороші і я навчилась з цим жити, до церкви ходжу я з дитиною рідко, проте вона знає що є Бог, просить в нього здоров"я, проте ми домовились з чоловіком що вона як тільки все буде біль-менш розуміти ми їй все розкажемо, а вона сама вирішить яку сторону їй прийняти.
Не змушуйте чоловіка до віри і церкви. Він сам вирішить. А якщо хочете щоб дитина росла серед християнських традицій, то забезпечте це сама. Моя сусідка саме так і робить. Чоловік час від часу йде з ними до церкви, але вона з донечкою кожної неділі і на свята. Дитина знає що таке церква і чого туди йти. А тато сам собі вирішує коли приєднатись до них. А які ще можуть бути традиції дуже особливі? Ялинка? Ставимо для дитини і відчуття свята. Миколай? Правильно дівчата пишуть, нехай дитина має свято як інші діти.
опис Вашого чоловіка - це фактично опис мене. Я хрещена в 2-тижневому віці, але вперше до церкви пішла в 17. Щоправда, з власного бажання і усвідомлення. Але ми з чоловіком питання вірі і релігії обговорили і узгодили ще до шлюбу. Я знаю, що "дуже вчасно" про це пишу, але все ж. Поки дитина ще маленька , вам як сім'ї треба вирішити щось про спільну стратегію. Недобре, якщо мама чи тато показово ходить до церкви на самоті, поки інший подружній партнер показово відсипляється в хаті. Взагалі-то, в главі про християнське подружжя в катехизмі говориться, що якщо одружується християнин і невіруючий чи людина іншої віри, то той "інший", беручи шлюб, автоматично погоджується продовжувати християнські традиції. Не те, на що варто тиснути, але факт. І я би ще додала: не перетворюйте релігію на щось таке, про що торгуються. Передати традиції - це добре. Але висновки зі свого дитинства діти зроблять самі, і головним критерієм буде не недільна літургія, а повсякдення ваших сімейних відносин. Знайома з кількома сім'ями, де все виглядає на те, що "мама - хороша", "тато - поганий" чи навпаки, саме через оті релігійні питання. Думаю, найголовніше - не допустити до такого.
В нас питання віри піднімається в основному на релігійні свята або коли треба до церкви йти на якісь урочистості: шлюб, перше причастя в когось з рідних і т.д. от зараз знову гостро піднялось це питання: мої батьки подарували нам квартиру і просили щоб ми закликали священника і її окропили. Досі якось нагоди не було це зробити, а от скоро Йордан і я б хотіла це зробити, та чоловік категорично категорично проти... Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
Так проблема ще й в тому, що чоловік не хоче щоб я малу водиоа в церкву і щоб вона приймала Перше Причастя. Його аргумент:"виросте і сама вирішить потрібно то їй чи ні" в принципі, логічно, але якщо вона не знатиме основних засад християнськиї віри то й не знатиме між чим вона обирає. Надіслано від мого LG-D410, використовуючи Tapatalk
в нас майже те саме, колись навіть казав, що дитину хрестити ми не будемо. Головне не сильно сперечатись, а так по трохи вводити ті традиції. В нас було прийнято на святвечір молитву читати голові сім'ї, читав завжди дідусь. Цього року вечеряли самі, я чоловіка не заставляла читати молитву - прочитала сама. Маленькими кроками будемо рухатись далі, бо не хочеться, щоб син ріс в сім'ї, де в батьків різне відношення до релігії. Як на мене, головне не робити з того трагедії, а повільно впроваджувати традиції в вашій сім'ї. Нам колись на науках перед шлюбом розповідали, як жінка так поволі привчала чоловіка молитись - просто щоранку вона молилась сама, а з часом чоловік до неї приєднався. --- дописи об"єднано, Jan 11, 2016 --- ну так і кажіть, що дитині треба знати основи, а потім як вона виросте, то обере собі. Тільки це треба казати спокійно і логічно, бо переважно жінки люблять казати все на емоціях і чоловіки того не сприймають.
Ви головне не тисніть. А так по трошки, хай знає, що ви того хочете, але не тисніть. В мене чоловік теж не особливо переймався тим всім, ну бо в сім'і інші традиціі були, та навіть не традиціі, а несприйняття всього що пов'язане Церквою. Ми навіть шлюбу не брали. Я говорила що треба, але не наполягала. Шлюб ми взяли через 5 років, і тут вже він говорив давай візьмемо. Коли народився синочок питання про хрещення навіть не стояло. То було ясно само собою.
Порадьте мені щось. Маємо на носі хрестини, святкувати будемо вдома, нас буде не багато. Батьки і хрещені. Я вже собі склала меню. Сьогодні дізнаюсь від свекрухи, що вона кучу всього приготує і привезе. Кажу їй, що не треба, бо ми вже і купили і тд. А вона все одно привезе, я її знаю. Чоловік розсердився, бо ж ми нормально одразу сказали, що самі все приготуємо. І що я маю робити? Готувати все як планувала (так мені чоловік каже), чи врахувати, те що свекруха привезе і готувати менше і щось інше?
Я би готувала так, як планувала. Хто знає, що стрільне в голову свекрусі і чи не кине вона "баняком з голубцями" до підлоги в останній момент, не взлоститься і не прийде без тих наїдків. Бо якщо кине, то Ваші гості будуть голодні, а з неї який "спрос"? Вона то теж в гості прийшла. В крайньому разі, якщо наготує і принесе, то можна частину того добра запакувати в контейнери і в морозилку. При малюсінькій дитинці і постійній зайнятості нею, через тиждень-два як знайдете ті запаси. Чоловік собі розігріватимете, а Ви матимете чистий спокій з готуванням. Чи не про таку поміч свекрухи ми всі мріємо?
