От і я про те саме писала вище)Тому ніякі подорожі на кілька днів не дадуть зрозуміти,як буде поводити себе людина в побуті.
Дівчата, а чому оте "як поводить себе в побуті" є аж таким каменем спотикання? Це ж просто одна з, так би мовити, площин у стосунках, і не найголовніша. Якщо з людиною комфортно, приємно, не нудно, якщо нормально вдається будувати діалог, домовлятися в речах як незначних, так і важливіших, то і побутові справи можна якось організувати у спосіб, задовільний для всіх, хіба ні? А якраз оті реакції, ставлення людини до різних питань/ситуацій легше побачити, зрозуміти за трошки довший період зустрічань і без спільного проживання.
@Rosynka, +100. Справа ж не тільки в побуті, давайте тоді вже всі життєві ситуації імітувати, а раптом в якійсь із них партнер поведеться не так, як ми цього очікуємо
Та в тому то й справа, що все це дуже суб'єктивно. Всі ми різні, по різному виховані, в кожного своє бачення і свої ідеали. Для когось важливо одне, для когось інше. Тож тут і нема про що сперечатися. Кожен вибирає те, що йому підходить. Ви дуже правильно написали. Головне, щоб з людиною було комфортно, тоді і всі труднощі можна вирішити. І хоч то трошки інша тема, та оскільки тут велася дискусія додам від себе. Особисто я раніше була проти спільного проживання до шлюбу. Чоловік теж. І ми таки дотрималися своїх поглядів. Чи вплинуло це на спільне життя? Думаю, що ні. Нічого катастрофічного після весілля я для себе не відкрила. Можливо тому, що ми довго зустрічалися. Або через те, що погляди на багато речей в нас однакові. Важко сказати. Але як я написала у першому реченні: я раніше була проти спільного проживання до шлюбу. Зараз стала значно лояльніша. Не тому, що мене щось не влаштовує чи я про щось шкодую. Просто бачу, що багато людей розлучаються. І те, що беруть шлюб в церкві не зупиняє. Можливо якби пожили якийсь час разом і зрозуміли, що це не "моя людина", такої сумної статистики не було би. Хоча від помилок не застрахований ніхто. ІМХО.
Я не проти спільного проживання, але вважаю, що воно доцільне тільки на епапі "думаємо про одруження". Бо в інших випадках отим "подивитися як веде себе в побуті" ми насправді маскуємо купу інших понять. Ті ж самі статеві відносини стануть тепер зручнішими, на каву йти не треба - поставив чайник тай маєш каву, в кіно? А нашо? У нас же ж телик/комп є - любе-голубе дивимося. Зустрічання - це період притирання і несподіванок. То навіщо заганяти себе в побут, яким би бажаним він не здавався.
Слухайте, а чого пожити разом, то обов'язково перевірити, який в побуті і т.д. для мене - це просто наступний етап стосунків. Наступний після зустрічання. Хоч необов'язково має привести до заміжжя, як і зустрічання. Sent from my MI PAD using Tapatalk
Я не розумію, поясніть, будь ласка. Сенс того зустрічання і життя разом, коли ти допускаєш що то не обов'язково має привести до заміжжя і народження дітей? Сенс того кохання, коли ти з самого початку допускажш, що то на до самої смерті?І чи то кохання?Чи просто задоволення тілесних потреб на певному етапі життя????
Ну, я не тішу себе ілюзіями, що все завжди буде добре, і поняття не маю, як воно буде завтра. Тому не ставлю за мету, що от обовязково одружимося. Якщр, власне, бути чесною, так було в других стосунках, які розпочались в 29, а ті що були попередні в 20, то да, поживемо, обов'язково одружимося і т.д. Напевно, різні сприйняття. Але от "поживемо, перевіримо, які в побуті", питання ніколи не стояло. Якось так Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk
Я б це назвала першим етапом подружнього життя. Те, про що ми говоримо - це ніщо інше як громадянський шлюб. - спільне проживання - є - спільний побут - є - спільне майно - є (хочеш-не хочеш, а хоча б йоржик до туалету купляти разом будете ) То ми за що? За зустічання чи за шлюб?
А обов'язково якось класифікувати? Для мене це просто наступний етап, бо довго зустрічатися я б точно не змогла. При чому з теперішнім чоловіком ми ще й разом працюємо. Але бажання бути постійно разом прийшло дуже швидко. А шлюб, то інше. Нехай і цивільний. Але те, що добре для мене, не факт, що добре для когось іншого. Sent from my MI PAD using Tapatalk
Дуже тяжко описати ситуацію, щоб було зрозуміло всі сторони медалі.. але максимально спробую. З чоловіком 10 років разом.. була його зрада ще до одруження, дуже тяжко але з роками думаю пробачила( хоча не впевнена).. останні роки в стосунках стараюсь тільки я щось зробити, щоб була романтика і т.і. він поосто є, друг, підтримка в проблемах, але нічого не хоче зі мною.. вже дойшло до того що секс раз в місяць... дітей нема..я втомилась від того,що стараюсь щось змінити на краще.. а йому байдуже.. це передісторія що хоч трішки поояснює чому далі сталося те що зараз відбувається...в компаніі наших друзів..є мужчина, ми багато спілкувались.. з часом це переросло в почуття..не спеціально, ми спочатку спілкувалися як просто друзі.. байдужість чоловіка підсилюється постійними жартами в мою сторону що ти не гарна, товста і т.д. більше того скажу думала причина байдужості дійсно в лишній вазі і схудла на 10 кг але нічого не щмінилося...інший мужчина постійно показує і поведінкою і словами і вчинками що я його ідеал,хоче зі мною одружитися, мати дітей ( теперішній цього не хоче судячи по діях, бо на словах хоче..).. і я його люблю що найважливіше з цього всього..розлучитися? чи побороти нові почуття і далі намагатися врятувати сім'ю
Якщо за останні всі роки ви не до кінця в ньому впевнені і він вас не розуміє і не цінує зовсім (але ми ж всього не знаємо, лише одну сторону), нема дітей і він не планує їх з вами (але то точно, чи ваші здогадки?), то варто після щирої розмови аювизначитись чи вам "по дорозі" з своїм чоловіком. Якщо розбіжності суттєві, то може варто спробувати будувати нові стосунки з вашим прихильником, але про нього вам теж може не все бути відомо, людину все одно треба добре взнати перш ніж щось серйощне планувати. І щи питання: ви з чоловіком скільки разом і чи маєте церковний шлюб? А до сімейного психолога не ходили?
Виберіть того, якого бачите татом ваших майбутніх дітей. Але Вам потрібно дуже добре подумати, чи не оманлива любов до цього друга, бо він зараз виглядає як "ідеальний чоловік", порівняно з вашим законним чоловіком, а "вибирати кращого" - це не є ознакою справжнього кохання.. Не впевнена, чи ви мене зрозумієте, якось я все це заплутано написала..
Дуже доречне питання про церковний шлюб, бо для мене це дуже важливо.так одружені 5 років, до того щустрічалися ще 5..дійсно тяжко так передати і його сторону..якщо коротко, його все влаштовує, він вважає що все добре і нічого змінювати не збирається..не зважачи на те, що я постійно йому говорила раніше про те, що мені не подобається і що я хочу змінити..тепер втомилась про це говорити, бо нічкого результату.. це як простити щоб тобі подарили квіти.. іх подарять, але змісту ніякого бо людина сама того не хоче..дітей він говорить що хоче, але хіба людина яка хоче дитину буде раз в місяць займатись сексом? --- дописи об"єднано, Jan 9, 2016 --- дякую, хороша порада, моя подруга психолог теж такоі думки, щодо того кого я бачу батьком...я люблю цього мужчину, можна сказати що закохана і не бездумно, він достойний мужчина.. але я не вірю в вічну щакоханість.. в нас щ чоловіком вона переросла в дружбу більше, може то у всіх так? і думаю з цим мужчиною буде те ж саме
Скажу так. Все в ваших руках. Я думаю, що можна і відродити і оживити стосунки з чоловіком, якщо дуже захотіти і працювати. Але то нелегко. А можна і нові стосунки з часом зруйнувати, а можна і не дати їм згаснути. Не спішіть. Подумайте, поговоріть з чоловіком 100 разів, з священником чи психологом. Слухайте і серце і розум. Вам з чоловіком колись було справді добре?
Дякую, згідна, що все в наших руках.. але насильно, якщо чоловік не хоче нічого не зміниш...це я вже тепер так думаю.. хоча ще надіюсь..спочатку було добре..але після зради мабуть ні, хоча тоді він дуже старався і ми одружилися.. дуже тяжка ситуація.. ще можливо чоловік на фоні цього дострйного мудчини погано виглядає.. не знаю...
Для початку дайте собі чесну відповідь, що вас тримало стільки років біля такого чоловіка. На жаль, вигода точно якась була. По-друге, не варто думати, що хтось має зробити вас щасливою, бо нещасливу жінку, чоловік може зробити тільки нещаснішою. Розберіться в собі, може роз'їдьтесь на деякий час. Забудьте про обох, відпочиньте і вирішіть кого ви хочете бачити поруч, можливо ви взагалі його ще не зустріли, а можливо просто не бачили під носиком) Скакати в інші стосунки, то не вихід. Ви його і ідеалізуєте зараз, і взагалі просто компенсуєте те, чого не дає ваш чоловік Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
