@sonyachne divcha то не про Вас, лише Вам вирішувати, коли давати нове життя..... Але то не тільки ведичне, в психології також така думка побутує, що спершу мають створювати сім'ї два психологічно дорослі індивіди, в перший період вони вчать вживатися одне з одним, вирішувати конфлікти раціональною, вчаться любити одне одного, так любов вона напрацьовується за довгі роки на основі позитивних емоцій одне для одного ( інші приклади, то психологічна залежність), після того як вже навчилися жити вдвох, народжують третього який формується як особистість в психологічно зрілій здоровій родині.... Ось така теорія, практика буває всяка.
. Я тому і написала Бо раніше то було за норму. Та ми ж мудрієм вроді, нє? Це дуже добре. Головне оцініть чи потягнете ви ту дитину при такому чоловіку як є зараз. І то я б серйозно радила подумати. Хоча, з досвіду- поки не станеш мамою- доти не зрозумієш важливість підтримки і допомоги чоловіка. Тому- сил вам! Якщо ми про одне і те ж- то там основна думка була про фінанси. Благо їх зараз можна мати і без вишки. І не тільки в селах...
Лялюсі створюють нові і масштабніші проблеми))) Я б все обговорила з чоловіком перед лялюсею: які в нього будуть обовязки, чи буде він їх виконувати. Подивитесь на його реакцію. Якщо скаже "то не буду, то не хочу, а то ти будеш робити" - то він явно не готовий, і дитина тільки погіршить ситуацію, ІМХО. А якщо він дуже хоче малятко, готовий підгузники міняти, ночами не спати, гуляти - тоді може і поява дитини покращить ваше спільне життя.
Мені здається, що десь може 1 % чоловіків до народження дитини скаже, що готовий міняти підгузки, колихати ночами і ходити на прогулянки. --- дописи об"єднано, Jan 6, 2016 --- @cjomcjomka , дата шлюбу у мене "лінієчка мінус 1 рік"
так я і думала. Не знаю, з чим це повязано, але в 3 роки шлюбу практично в усіх моїх знайомих (і в мене теж) незалежно від наявності дітей була якась криза стосунків. Якщо хочете дізнатись, що б робила я, ходіть під стрілочку - хоча б місяць нікому не розповідайте деталей про ваші стосунки; - про свої бажання говоріть вслух і тільки чоловікові; - про обрАзи і незадоволення говоріть теж тільки чоловікові; - якщо хочеться виговоритись - заведіть щоденник (не в неті!!!). - знайдіть якесь заняття, яке б ви робили разом і без ґаджетів. далі можуть бути інші пункти, але це мають бути особисто ваші пункти, скеровані всередину вашої сім'ї для її зміцнення. Я вважаю, що вирішити стосунки між чоловіком та дружиною не можуть допомогти інші люди. Навіть їхні власні діти.
А ще ааріант, що скаже, що готовий все буду робити....Народиться дитя, а він далі танчики і дитина на вас....Чому він має , щось поміняти, йому і так добре, все влаштовує....Догляд за дитиною для нього теорія, думаю він не докінця все усвідомлює...
Угу, я тільки днями про то думала - що за фігня останнім часом твориться, а потім згадала що десь теж чула про оту "кризу 3 років" - у нас зараз 3,5 років. Але х.з. як то рахувати, якщо ми до шлюбу жили разом десь 1,5 роки? Я чогось думала що ми то "проскочили" вже, але кажись нє
Ну то як запитати, зрештою, кожна жінка знає свого чоловіка, і як він що каже, що це означає) Та ну, чоловіки теж хочуть дітей. Мій швагро страшенно хотів малого, і весь час коли є вдома - то сам займається малим, вночі теж (хоч і ходить на роботу). Але сестра йому каже що робити, довіряє, вони рівноцінні батьки. А іноді бачу сім'ї, де мама не довіряє чоловіку дитину, все забороняє, кричить якщо щось не так робить...і так по-тихенько чоловік займається танчиками(((
@sonyachne divcha , як би вам особисто не хотілося вже дитинки, таки то має бути готовність вас як сім'ї, і порозуміння між вами з чоловіком, задоволення одне одним - ці речі мають бути в основі тої готовності, то є фундамент. Повірте, народження дитини, то є стресовий період для пари, йде така конкретна перебудова стосунків, вилазить багато чого, на що раніше можна було не звертати уваги і то все на фоні фізичної виснаги, - якщо вступати в такий період розбалансованими, то все може просто полетіти шкереберть...Як на мене оце міфічне покращення стосунків через народження дитини, то насправді просто зміщення акцентів: якщо зараз вас хвилює, що чоловік не звертає уваги, не привітний, не турботливий, не відповідає теплотою на ваші пориви, а ви ж все для нього, то потім у жінки з'являється дитинка, про яку можна і треба цілодобово турбуватися, вихід для тих почуттів знайдено, і що там робить/не робить чоловік стає байдуже...от і буря вщухла. Але що то за сім'я така виходить? Тому, працюйте з тою проблемою вже, готуйте для вашої дитинки здорову сімейну атмосферу) А стосовно порад активно проводити час без чоловіка...бачу тут такий аспект, що може ви й самі на таке не наважуєтесь, бо відчуваєте, що ви можете рости і розвиватись, і вам може стати не цікаво бути поруч з людиною, яка цього не робить. А якщо ця людина - ваш чоловік, то це страшно. Я б поговорила так відверто-відверто, без всяких викрутасів, просто про ваші потреби, щастя, задоволення, про бачення майбутнього. Про ваші ресурси для цього, про компроміси, на які ви обоє можете піти. Отак, як в психологічних книгах радять, взяти і все понаписувати.
Ага, мій також доглядає на рівні зі мною....тут мова про модель поведінки, там очевидно основна модель поведінки танчики....Тай слова, то вода, головне вчинки...Але я не кажу, що не треба домовлятися..... вибачте, що цитую тільки Вас, так співпало)))
ох... знаєте, коли народжується дитинка, зазвичай в жінки життя змінюється кардинально, а чоловіки, в переважній більшості, живуть так, ніби в їх житті нічого не змінилось. Жінці вдома з дитинкою важко і фізично і морально. І оцей вигляд "стомленого після роботи" який сидить за компом і бавиться іноді хочеться прибити --- дописи об"єднано, Jan 6, 2016 --- Якщо в пари гармонійні хороші стосунки, то після народження дитинки вони покращуються. Якщо є якісь проблеми чи обрАзи - то погіршуються
ага, як раз... моя друга доця народилася на 18 році подружнього життя... здавалося, все, що можна, знаємо одне про одного, кризи попереходили, побут налагоджений... а народження дитини стало стресом... для обох. --- дописи об"єднано, Jan 6, 2016 --- вот и я была такою 300 лет тому назад © теж дорікала чоловікові - ти то не хочеш, там не допросишся... а потім здобула певні знання, які казали, що своє життя тре брати в свої руки... хочу в кіно - купую білети, хочу машину - кажу чоловікові, що на неї складаю гроші (я так на ноут собі колись наскладала, то вже нову духовку, яку випрошувала зо два роки, чоловік на днюху без нагадувань купив, за машину не встигла довго понити ), мій чоловік якось так весь встрепенувся, підтягнувся
а відео не приєдналося... я й не бачила . Виправляюся Що вбиває жіночність? » Рух Світло-Життя Домашня Церква - сайт для християнських родин
Більшість жінок самі цього вчать чоловіків. Не довіряють нічого зробити ні на кухні ні з дитиною і за все критикують. Більшість мам на залишають дитину з чоловіком до якогось там віку бо на ГВ чи ще щось там. Залишити дитину на тата на кілька годин має бути так само прирордньо як і залишити з мамою. А після півроку, можна і на день.
Якщо він до того приходив з роботи і грався, то з чого Ви взяли, що він сам проявить ініціативу і піде готувати їсти. А взагалі, є таке поняття, як зона комфорту, якщо людина опинилася в ній, то вона мало того, що нічого не хоче змінювати, вона ще й боїться вийти з неї. Багато чоловіків живуть в цій зоні комфорту усе життя.
Голодним не дуже комфортно. Ви праві, з готуванням і пранням може нічого не вийде, бо він це ніколи не робив, але з дитиною якраз потрібно з першого дня підключати до обовязків, бо це нове для обох.
Для когось голод це теж поняття відносне. Багато чоловіків принесуть з.п в 3000 грн в кращо випадку, скажуть, що вони заморилися і що вони кормять усю сімю, ъм треба выдпочивати.... Для декого їжа без гарніру це теж голод, а дехто гарнір тільки по святах їсть. Але в обох випадках "Кормильцы" можуть бути в зоні комфорту, тобто задоволені собою і тим, що вони принесли цю з\п додому
Скажу вам так. Після весілля у мене з чоловіком було все добре, але через 9 місяців його скоротили на роботі, і почався жаххх. Вінцілими днями зависам в компі, бавився машинками, я вже при цьому мала за місяць народжувати, мене все бісило, коли я просила допогти він казав: "зараз доїду і прийду", то прийду так і не наставало, роботу він то шукав, то ні . Після народження дитини нічого не змінилося, він сидів за компом і поночах, але через 3 місяці вмене нерви здали і я йому все висказала, що накипіло в душі, і як по заказу у нас комп зломався. Мій муж почав більше приділяти уваги синочкові, почали частіше гуляти, а там і роботу знайшов. Я хочу сказати, що народження дитини нічого не змінить, може стати і гірше, бо ви будете змучені, а ваш чоловік буде теж вимотаний ну бо він в компі сидить, а вас буде тіпало від всього. Краще поговоріть з чоловіком, більше гуляйте ( ми гуляли навіть у вечері ) відключіть нет (якщо рука підніметься)
