думаєте, не дзвонила? Та ми ще й на одній роботі працюємо, колись я говорила з священником про те, що мама жаліється, що я рідко прохожу, ну й сказала про роботу, то навіть він- долівно не пам!ятаю- сказав, що цього достатньо)))) --- дописи об"єднано, 15 Серпень 2015 --- я писала, що на мові мама то називається- зарвалась і обнагліла((((
ну значить не перечити і не дзвонити Пожаліти маму, що їй така погана дочка дісталась, а от в інших))) Не реагуйте так емоційно на її випади і вона не буде більше з вас витягувати емоції.
В схожих ситуаціях з деякими родичами я просто обмежую наскільки це можливо спілкування, часто таки допомагає. вони розуміють, що я не ведусь на такі фішки і мусять трохи міняти тон, бо розуміють, що хамством та образами тільки посилять мій ігнор. Але то певно залежить ще від людей і ситуацій, ну але однозначно не треба дозволяти вилазити собі на голову. Але деколи навіть душевна розмова на добрих інтонаціях допомагає, але то не з зовсім запущеними характерами.
От і мені така стратегія близька: 1. Опанувати свої власні емоції. 2. Не мріяти маму переробити, прийняти її такою, як є. А отже, не сперечатись і не ображатись. 3. Жартувати ("мамуль, от я ж така-сяка, ти ж сама казала, і що ти від мене очікуєш?" 4. Якщо присікати не наважуєтесь, спробуйте спочатку м'якший варіант - мовчання. Вона кричіть, ви - мовчіть. Якщо спитає "чого мовчиш?", кажіть: "мені це неприємно, але я з поваги тебе слухаю". 5. Не давайте втягнути себе в сварливі перепалки після яких трусяться руки. Як? Див. #1 Удачі!
Ой інколи тих наших мамів не поймеш.І так сказав не так і так не так.Я інколи сама в шоці з мами,бо сама щось скаже або зробить,знає,що не права і потім каже ,що то я зробила і ще на мене ображається,бо я з неї роблю дурну,бо то не вона зробила щось там ,а я просто не хочу в цьому зізнатися.Я інколи думаю чи то дійсно я дурна чи то в мене вже скліроз появився...
Є речі, до яких неможливо бути готовим. На мою думку. Одна з таких речей - старість батьків... Особливо - коли йдеться про вікові зміни в психіці. В когось те, що прийнято називати "маразм", настає раніше, в когось - пізніше. І часом не витримуєш, бачачи абсолютно адекватних і активних людей віком за 60, і саме нізвідки промовляється : "Ну чому, ну як мені з тим жити?" - і аж сльози навертаються, бо реально мало є в світі гіршого, ніж прояви неадекватності у найближчих людей. Моя мама багато пережила. Сама я розумію, що її передчасне старіння - це захисна реакція. Вчусь так жити. Дбати про неї, робити неправильні приємні вчинки. Складно лишитись найдорослішою людиною з-поміж своїх рідних.
Вже два місяця немає моєї мами в країні. І почала я відчувати дику тілесну тугу, от саме потребу в її дотиках, обіймах. Скайп цього не може передати Дівчатка-матусі, обіймайте своїх дітей якнайчастіше
Заздрю. Вже 10 років, як я живу не вдома і жодного разу не виникало такоï потреби. Мене просто не привчили до такого. Своïх діток намагаюсь привчити до дотиків.
Ай, не можу, мене плющить Замість того, щоби підтримати свого чоловіка - моя мамзель розкисла, що аж тато мусить біля неї "танці з плясками" робити. Сьогодні зранку, поки тато їздив аналізи здавати, вона організувала голодовку - снідати відмовилась, ліки приймати теж. ДЄтскій сад, блін Ясно, що їй зараз не легко, але для чого ускладнювати татові життя в такий період??? Я зранку їй мала зготувати сніданок - то вона загробним голосом відповіла, що їсти не буде Тато по 12год. прийшов додому голодний, то ще їй сніданок робив. Я зла і недобра, так не можна!!!!!!!!!!! Це про мене - 100000%
Вона ще напевне від шоку не відійшла((( її теж треба зрозуміти. Надіслано від мого LG-D686, використовуючи Tapatalk
Як родила першу дитину донечку, мама допомагала перший тиждень, хоча я цього не просила. І лашки купувала. і на базар бігала. Як родила вдруге - сина, то мама не приїхала, але я нормально до цього поставилась, бо не просила допомоги, прекрасно справляюсь сама. Одного дня мама приїхала до Львова по справах, до нас зайшла на 10хв, то хоча б вела себе по людськи, а то з порога почала нагружати що в нас в хаті холодно (це 20-21С) що дитина розкрита, що я знущаюсь над дітьми. Вона мене довела до сліз на декілька днів, я то промовчала, не доказувала їй свою думку, бо знаю що їй доказувати щось немає змісту. Я тільки сказала що моїм дітям не холодно і все. Моя мама всім вдома розказувала що я мучу дітей, то тільки один батько сказав до неї щоб вона не лізла. В неділю хрестини то вона навіть не приїде. Дуже образливо.
в мене так свекруха реагує, (20-22 С) коли ми голопопимо після памперсу. Каже що дитина замерзла... хоча це не так..
Вчора гостили у мами. За столом мама ділила десерт: собі ложку, 2/3 моєму чоловіку, 1/3 мені. Я взяла з чоловікової тарілки собі, щоб у нас порівно було. Мама косо на мене подивилась А потім, коли ми залишились удвох, почала вичитувати - що я жлоб, що забираю у чоловіка їжу. Йому ж більше положено. А я можу і перебитись Сказала, що я неправильна і що більшість жінок все краще віддають чоловіку (а коли з"являється дитина, то дитині і чоловіку) Я дійсно неправильна, бо ділю порівну?
А те що собі ложку, то все ок?Ну як я правильно зрозуміла, то вам 2/3 і 1/3 ЛОЖКИ відповідно? Напевно, таки неправильно, десерт ділився між вами з чоловіком. а собі ложку одну...ясно
Собі ложку і кричала, що більше не хоче - не голодна, не хоче Мені 1/3 решти десерту, чоловіку - 2/3.
Маааааааааааааааааааааааатінко ріднааааааааааааааа... Ага, то сумна правда. Моя мама теж так робила і робить. Всім усе, а собі нічого. Мені нічого не треба, не купуйте, не даруйте, не давайте, я то не люблю, я вам гроші за то поверну... То я вже її тепер сварю, щоб так не робила. От ви якраз зробили все правильно.
Хаха, може Вам, треба було сказати, що "добре, мамусю, наступного разу крастиму в чоловіка, щоб ти не бачила". Хоча то просто кліше Вашої мами, вона в то вірить, коли не дуже Ваша мама Вас тим донімає, то забудьте.
Мені така поведінка більше асоціюється з свекрухою Синочкові більше (бо ж недоїдає біля жінки), а невістці - менше, бо і так "файно" виглядає біля її сина Не дивуйтеся мамі. То якась така закалка. В мене баба така. Таке враження, що тільки вона всьому може дати раду, всі інші - безпомічні.
Все Ви правильно зробили. А своїй мамі я б сказала півжартома "Мамо, ти забула, що то я твоя дитина, і то мене ти б мала балувати "
