мені щось не в'яжеться одне до одного. Або ви якось не зрозуміло написали, або виглядає так, що ви до оголошення про одруження приховували від батьків стосунки. Бо, якби вони дізнались про те, що є такі стосунки і що присутній інтим, то таки б примусили вас одружитись в тих 19 років. А ви обоє або хтось з вас цього ще не хотів
а ні, строгі не тому що примусили б одружитись, а навпаки - тому що не дозволяли мені ні з ким зустрічатись, мол замала ще а більшість моїх коліжанок вже давним давно мали хлопців і т.д. ми приховували стосунки, бо я боялась що батьки почнуть мене пресувати або якось старатись щоб ті стосунки закінчились. тому вони дізнались про мого хлопця аж на 3-му році зустрічання, коли ми разом прийшли і повідомили про наше рішення одружитись. мама звичайно ж за пару місяців до того вже почала щось здогадуватись. для тата це був сюрприз.
а от не треба приписувати мені те що я не казала! Я ж писала, що не вбачаю в цьому нічого поганого. Якщо пара прийняла рішення не жити разом до шлюбу, то мають на то право, як і ті, хто вирішив пожити. МАю приклад друзів, спочатку зустрічались трохи, потім жили разом, потім одружилися. Чекають вже другого малюка. Щасливі. Знаю іншу пару, обоє не місцеві, тут вчилися і працювали, зустрічалися ще в рідному місті, тут жили разом, 6 років стосунків, і розійшлися. Нема єдиного універсального рецепту, завдяки якому у пари все складеться. Для когось один рецепт спрацює, для когось тільки гірше стане. А буває що просто людина - не твоя пара насправді, як не старайся. Все індивідуально.
Я ще помітила що коли хоча б хтось один живе не з батьками - то ймовірність набагато більша спільного проживання до одруження, ніж коли обоє живуть з батьками. Ну а коли обоє живуть окремо - то взагалі зїжджаються дуже скоро.
Все-таки дозволю собі ще разок офтопнути, якщо вже постало таке питання. Я зовсім з не побожно-християнської сім"ї. Мої батьки ходять до церкви по великих святах і толерантно ставляться до дошлюбного сексу, співжиття, цивільних шлюбів, одруження "за потребою" і т.д. Улюблена приказка: "Чий би не був бичок - а телятко буде наше". Знову ж таки, це мабуть і вплинуло якось на те, що я взагалі нікого не засуджую, просто вважаю, що кожен відповість за своє і тримаюся свого, чого особисто мене життя навчило. Те, що в мене так склалося, як склалося - це не моя і не їх заслуга абсолютно. Раніше я вважала це поєднанням власних рішень і збігу подій, які дивом дозволили мені уникнути непотрібних зв"язків. Причому часом навіть дуже бажаних (гг, я теж жива людина, мені подобаються мужчини і лібідо в мене в порядку). Але по факту таки непотрібних і місцями навіть таких, що могли б дуже суттєво ускладнити моє життя і "попити крові" (це особливо видно "на холодну голову" і з плином часу). Тепер назвала би трошки інакше, просто щиро вдячна Богу, що веде мене по життю, навіть коли я впираюся, як останній віслюк, і не дає принаймні впасти в прірву. Тому конкретно на це питання в мене відповідь одна: чого не було, того не було, живу спокійно і всім цього бажаю (жити спокійно,маю на увазі). А "на захист" тих, хто досвід співжиття і дошлюбних стосунків мав, а тепер засуджує, то колишні наркомани і алкоголіки, яким вдалось вилікуватися, теж свідчать про шкоду шкідливих звичок і узалежнень, що вже казати про апостолів, які теж свого часу навернулись після тривалого далеко не християнського життя. Думаю, така позиція на основі власного досвіду, який людина вважає помилкою, і хоче це донести іншим, щоб її не повторювали, має право на існування. Якщо вже говорити про релігію, то з гріхами все просто - вони є чітко визначені. Якщо людина щось чинить "не так" з повного незнання заповідей (що в сучасному світі важко уявити, якщо хоч мінімально поцікавитись), а просто за голосом власного сумління, то одна справа (хоча голос сумління і логіка причинно-наслідкового зв"язку теж мали би працювати..). Та й поінформованій людині "бонусом" дана воля вирішувати, як їй вчинити з тими заповідями і на чому будувати своє життя. Але кожне рішення, звичайно, має наслідки, також і негативні, і люди дорослі мали б це розуміти, і їм не дивуватись. На щастя, також дана можливість виправити помилкові кроки, і є визначена умова прощення - визнання того, що вчинила зле і щире покаяння і виправлення. Формальні сповіді і фігові листочки у вигляді перстінчиків того не вирішують, бо Йому все одно, що ви робите "про людське око". Так, Бозя добрий, але не варто наперед розраховувати на його доброту і з цією метою порушувати заповіді, знаючи, що посповідаєшся, і "все проститься", бо це також гріх. Це як задумати: "Піду сьогодні вкраду в мами гроші, просиджу в барі, а завтра прийду, поплачу, попрошу вибачення і мама пробачить, вона ж мама, вона ж мене любить.." Наскільки варто світську дискусію на рівні "ви б побачили особливості його характеру і звички у побуті" приплітати ще й релігійні речі, не знаю... Тому це все і під офтопом.
Є ж чітка інструкція - визнавати на сповіді і спокутувати гріхи. Тому я усвідомлено пішла до церкви, а потім - і до сповіді вперше в житті. знайшла в собі сміливість визнати (до речі - це дуже страшно і дуже соромно. але так і має бути). і з тих пір вчуся щиро шкодувати про це. І не допускати для себе подвійних стандартів ні в чому ніколи більше. Є ще багато такого в житті, на що в суспільстві прийнято закривати очі. Так що ще є до чого виробляти і нарощувати стійкість до речі, щире розуміння того, що вчинив гріх, теж треба заслужити і випросити. Мені багато років зайняло те, щоб усвідомити і почати щиро шкодувати а про "судите" - не суджу, не треба так просто зреагувала на розбіжності в поняттях
Особисто знаю декілька таких пар І в нас з чоловіком також сексу до шлюбу не було. Так що то все залежить від людей, і таких дууже багато. Цікаве відео
Почали за здравіє, закінчили за упокій. Ніби про дошлюбний секс чи співжиття є окрема тема. І тут обговорення пішло не туди. П.С. люди, які пишуть про те, як мають поводитись "нормальні люди", а хто вам дав право визначати, хто нормальний, хто ненормальний. Взагалі "нормальна" людина - міфічний збірний образ, при чому у кожного свій. Зате вганяти в соціальний і моральний встид за поведінку, яка не співпадає з вашим баченням суспільство готове завжди. І так, горіти мені в пеклі за два шлюби і дошлюбне життя в кожному з них. Чи лікуватись від алкоголізму, я щось не допетрала. Коротше кажучи, добра не чекати Sent from my MI PAD using Tapatalk
Та ніхто не знає точно про пекло) Але кожен має певні знання, віру, переконання чи якісь врешті-решт свої моральні принципи (у кожного вони свої), і так і живе, як хоче. Тому тут всі пишуть про свої бачення і досвід, а як кому бути то вже особиста справа кожного
Коли пишуть про своє бачення і досвід - це кльово, а коли починають лікувати, що нормальна людина з нормальними моральними принципами має жити так і так, а потім ще а він би від вас і так пішов, і не одружився, і взагалі - це страшний гріх, то як мінімум це нравоучєнія і прилюдне пристидження. А встид у нашому вихованні і житті ой яку роль грає. Ще й в такому суспільстві. Плюс якщо люди на, скажімо, просить поради чи розповідає про якусь подію зі свого життя, чи хочеться їй чути, що вона ненормальна, неправильна і т.д? Чи їй треба добивання? Висловити думку - одне, давати оцінку - інше. Sent from my MI PAD using Tapatalk
Я в гріхах мало розбираюсь, але те, що це не іде на користь ні людині, яку осуджують, ні людині, яка осуджує, в тому я впевнена. Під яким соусом би це не подавалось Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk
@Chorteniaну, я цій дівчині взагалі не давала оцінки, не хотіла добивати, і вона не просила поради....проте казала, що пожити разом треба, бо бачиш його в побуті і т. Д. І т.п. Я показала нюанс, який її теорія не враховує. Ну, невже Ви думаєте, що чоловік планував з одруженням на тій і настільки по хамськи з нею повівся?Чи ви думаєте, що він не знав чи не знає, що то було хамство з його сторони? Вважала, вважаю і буду вважати що чоловікам хамство пробачати не можна, його требе присікати..... І ще дуже часто спорила зі своїми друзями чоловіка за їх тупу звичку, псувати стосунки на стільки, щоб дівчина їх кинула сама, бачте їм шкода дівчат не можуть дивитися як дівчата плачуть, вони думають , що їм так легше.....Не легше, пригадую як мучилася моя коліжанка, коли почав зводити на нєт їх стосунки її хлопець...і так, вона його кинула, пів року розгадувала кросворди що воно таке...страждала, не витримала і закінчила ту муку....він в скорому часі одружився на іншій.....життя таке, воно буде вчити вчити, будемо повторяти одні і ті помилки поки не навчимося... --- дописи об"єднано, Dec 24, 2015 --- І про здравіє і упокой...зараз вже Ви мішаєте горох з капустою, бо до чого тут говорити про гріхи, коли тема про налагодження стосунків, тут головне психологічний аспект, нє?Бо зараз грішною через Вас почуваюся я...але наміру комусь спричинити біль чи принизити не мала жодного.
Аналогічно. Дуже мені подобається "не суди - і не судимий будеш". Заспокоює. Але так тихенько - на гріх мовчати - це мовчки потурати йому, що також гріх, тому це вже з якої сторони подивитися. Я теж не спеціаліст з гріхів, зрештою, зі своїми би розібратись.. В принципі ця дискусія більш логічна і, можливо, продуктивна була би між 15-річними (як жити, що робити). Ми всі ніби дорослі жінки, в кожної своя історія, свої мотиви до тих чи інших дій (безумовно, з найкращих міркувань), і розбирати то все - справа невдячна і нікому сторонньому не потрібна, зрештою, Там однозначно розберуться. А стосовно осуду, то в кращому разі критично-іронічне суспільне ставлення до речей, які відрізняються від тепер вже загальноприйнятих теж, знаєте, мало тішить. Людей, які вирізняються від загалу не тільки за "аморалку". Моя добра подруга поза 30 - незаміжня дівчина, то це капець який встид, або вже віддатися хуч комусь, або в монастир. Біда бідов. Тільки вона так не вважає, от халепка. Часом виникає враження, що більшість таких "атавізмів" лишили тільки черницям і богомільним старим дівам, а якщо ти з третьої категорії, то "тут щось не те". І це викликає природне бажання пояснити свою (ок, далеку від досконалої) ситуацію і думку. От і виходить, що обидві сторони бачать в дописах неприємні підтексти і доказують одне одному свою "нормальність". Мені дуже шкода, якщо я своїми дописами когось зачепила чи образила, абсолютно не мала такого наміру. Про "основні" вимоги до християн вже взагалі мовчу, раз "так не буває", то й не будемо тих текстів чіпати взагалі, але ж в принципі для бажаючих є до чого прагнути, і це вже добре. На тім і спинюся.
напевно ті самі, хто дав право вам писати тут що ніхто не має права "визначати, хто нормальний, хто ненормальний" і взагалі для чого той комітет, який видає дозволи хто на що має право, дозволив створювати такий форум, де кожен може писати вою точку зору? непарядак! треба терміново ліквідувати той дозільний комітет
Мені ця фраза виглядає схожою на слова фарисея, що молився в церкві і дякував Богові, що він не такий грішний, як той митник. Самі знаєте, чим ця історія закінчилась
