Як врятувати/полагодити стосунки?

ну я відповіла форумлянці виключно через фразу якою вона говорила про те, що от мала такий негативний досвід, але зовсім про це не шкодує, і навпаки радить "що не завжди пожити разом це погано", а я стосовно цього питання зовсім з нею не погоджуюсь. На мою думку просто не потрібно було починати жити разом в тій ситуації, і неважливо чи рік чи багато років. Повторюю - для чоловіків це дуже вигідно, а для жінок - ні, я вважаю.
Тим більше про цього конкретного чоловіка вона дізналась лише те, що він реально не готовий був жити разом з кимось, ділити побут і т.д. Я б ще зрозуміла якби вона не шкодувала через те, що при спільному проживанні виявилось що чоловік скритий алкоголік чи наркоман, бив жінку, чи був азартним гравцем(про таке не завжди можна дізнатись просто зустрічаючись), але в тій ситуації не було нічого кримінального так сказать, можливо за якийсь час той чоловік вже би був на 200% готовий створити сім"ю.
Так що тут зовсім не така ситуація

це все так само можна робити просто зустрічаючись, або одружившись.

 

А мій варіант - одружилися і жили б нещасною боячись розлучення і терпіли вибрики його. Ну мали б за що молитися все життя. (соррі, я не дуже релігійна, не ображайтесь, не всі одинакові і це прекрасно як на мене)

Ще є таке явище, як заручини. Коли я натякнула своїй мамі, що мій кавАлєр (зараз вже чоловік) запропонував жити разом у Львові (я з Рівного), то, звичайно, як кожній мамі дівчинки, яка жила тільки вдома з мамою, це їй не дуже сподобалося і було питання "жити разом у якості КОГО?". Ну мій був готовий на все.
Тож моя мама керувала (ну я ж мале-молоде) - зробити у нас вдома заручини, запрошені були мама (тато чоловіка давно помер) і сестра чоловіка (щоб було "офіційно" передано у їх сім`ю і руки доцю), перстеник надіто. На просте "співмешкання" мене б мама не відпустила категорично. Хай це "по-дурному", хай просто "символічно", але для старших людей це має значення. Я була просто закохана і щаслива. Тоді я поїхала до Львова.
Запланували весілля вже десь за 2-3 місяці (ми так собі вдвох, нікому ще нічого не казали), але термінова поїздка закордон чоловіка все нам перенесла на 2 місяці (довше він там не витримав), я повернулась додому, як в тумані ходила, ну кохання, що зробиш.
А вже як приїхав, жили разом і готували своє весілля потихеньку, стали на чергу у ЗАГСІ (угу, за 3 місяці до дати весілля, щоб на вихідний день припало). Це був наш самий сонячний і радісний час, особливо, коли довідались, що я вагітна. Ми були найщасливіші у світі!
І якби можна було повернути час назад, я б нічого не змінювала. Я знаю, що Бог мене і чоловіка любить, він подарував нам ПРЕКРАСНИЙ час разом і НІХТО дивлячись на нас тоді ніякого "дотикання" нам "грішним життям" навіть не згадував, а свекруха ї вся її родина дуже побожна. Може так хто і думав здалеку, але ми того не чули, від нас все "відскакувало". Ми просто були безмежно щасливі, завжди разом, завжди щиро усміхнені. І коли від нас чоловік приходив до себе додому один, то племінниці йому з порога замість вітання: "А де Надя???"

Я знаю, що все могло статися по-інакшому, але я рада, що в мене все складалося саме так і ні про що не шкодую. Гріх? Хай це буде наш самий великий гріх. В мене 2 дітей, ніяких абортів і зрад, сподіваюся, я в Бога "на хорошому рахунку" і відмолила.

--- дописи об"єднано, 22 Грудень 2015 ---

Жити з жлобом чи егоїстом теж не солодко. Наперед відповім - не перевчиш, змиритися можна, але "якість життя" страждатиме.

 

Здається, це вже великий офтоп.

Я ще тільки в цій темі прапором не махала.. Секс і спільне проживання до шлюбу не є гарантією його настання і міцності. Відсутність сексу і спільного проживання до шлюбу не є "знаком якості" ні для чоловіка, ні для жінки.
Біле - це біле. Чорне - це чорне. Це якщо бути чесним з собою. Можна чорне назвати сіруватим, якщо вам так комфортніше. "Все мені можна, та не все корисно".
Хоча, допускаю, що кому як. Чисто в світському значенні (психологія, відносини..) єдине, що має значення для щасливої історії на двох - це співпадіння у баченні ситуації чоловіком і жінкою, щоб не було так, як написано під офтопом в Канді, та інших подібних "несовпадєній". Кому шлюб - ярмо чи формальність, а кому спільне проживання чи таємні шалості - недопустимо. Хтось не мислить собі сім"ї без "перед Богом і людьми", а хтось вірить, що Богу видніше, ніж людям, він зі всім розбереться і не осудить. То аби так і було, щиро. Хоча якщо вже перейти від світської дискусії і долучати Бога і Біблію, то деякі речі є описані досить конкретно, щоб так ними крутити, а надмірна надія на Боже милосердя - то теж не є гут, але знову ж таки, то є справа особиста. Тому нікого не осуджую, просто маю своє бачення, з якого мене ніщо не зіб"є, бо є деякі речі, яких мене навчило життя і чужий та власний досвід. От і усе.

 

Такі зобов"язання мають бути в голові, а не на папері. Якщо нема в голові і в серці - який сенс з паперових зобов"язань?

 

В тій ситуациї він продемонстрував що ніякої лююбові не було. Я не підтримую проживання до шлюбу, впевнена що його відношення можна було перевірити і доступнішими методами, без переїзду. Але тут головне результат, що форумлянка вчасно зробила висновки і не одружилась, потім би все життя терпіла "на благо шлюбу і дітей таку байдужисть".

 

Дуже тактовне запитання))) яке взагалі не має відношення до того, що я написала. Чи християнські моральні норми залежать від особистого досвіду того, хто їх озвучує? Я це писала не для того, щоб хвалитись власним досвідом чи отримати задоволення від "тикання носом" в гріхи когось іншого, тож і не буду цього робити.
Виглядає, що Ви мої "багато букв" не зрозуміли: я тут не анафеми розписую, і не грішні ярлички вішаю, і те, що я написала, це не моє особисте бачення, це - християнська позиція

(ніхто не зобов'язує її дотримуватися, просто Ви написали, що є гріх, а що - ні, на Ваш погляд)

Якщо за мною є якийсь гріх, я можу просити прощення, спокутувати, але не казати, що не дуже то і гріх, бо "всі" так роблять. Це якщо я християнка

(про інші релігії не говоримо, бо сумніваюсь, що тут присутні представники).

Бачите, те, що Ви таких не знаєте - воно і визначає Ваші судження, що це нереально, неможливо. А воно реально. Отут в темі, якщо мені не зраджує пам'ять, є дівчата, які саме таким досвідом діляться.
http://posydenky.lvivport.com/threads/novi-vidnosini-koli-chas-pershogo-intimu.116402/

 

Я тут не зовсім зрозуміла. Ви конкретно мене мали на увазі?

То ви мали на увазі таки в ТОЙ момент, чи через рік-два-три?
Бо я таки мала на увазі, що якби дівчина настояла на одруженні в ТОЙ момент і вони таки одружились, то нічого б це не змінило. Тільки потім було б важче розходитись. Бо ж не всі йдуть до шлюбу готовими і впевненими в своєму виборі. І шлюб впевненості не додасть, якщо її не було до того. А от вже чи йти чи не йти до шлюбу без тої впевненості - це вже зовсім інше питання.

 

Не буду займати позицію нікого з дискутуючих, просто напишу як в нас в сімействі.
До моменту, коли вирішили одружитися, ми зустрічалися 2 роки. Думки про спільне проживання були, але якось до того не дійшло. Ми бачилися кожен день, подорожували, одним словом: багато часу проводили разом. І може якраз той час, що ми проживали з батьками вдома давав змогу проаназувати стосунки, зіскучитися врешті решт Після шлюбу в побуті нічого нового не вилізло... Звичайно, є свої труднощі. Але під час зустічання всі схильності коханого було видно. І чи розвинулися вони в позитивну чи негативну сторону це питання інше
Приклад старшого брата чоловіка. Почав зустічатися, а згодом жити з дівчиною, коли йому було під 30. Батьки проти не були. Бо ніби "вже пора". Одружилися.
Приклад молодшого брата. Малому 20 років. До того дівчат не мав (принаймні, ми про них не знали ) Вона з Тернополя, він - зі Львова. Кожні вихідні він там. Вона теж приїжджала. Тут спочатку жили в старшого брата. Але щось там неподілили з його жінкою. То його мама (моя свекруха) змилосердилася над дітьми і запропонувала щоб та дівчина, коли буде приїжджати жила в них вдома. Дітям то сподобалося дівчина приїжджала вже не на суботу-неділю, а на п"ятницю-понеділок
Тепер в неї якісь-там канікули 2 місяці. Винайняли квартиру у Львові на той час і з"їхали Свекруха моя кусає лікті. "Бо спільне проживання має наслідки". Ніби наслідків не має спільне проживання в них вдома "Прикоцькала" малу, а тепер "йой"
Але то таке, кожен вирішує як йому пасує.

 

це щось з серії "то взагалі то гріх, але якщо дуже хочеться, то будемо вважати, що не гріх"

 

і я, і я знаю.
зараз мають вже 2 діток, чудові люди!

 

Ви кілька разів наголосили на цьому. От мені дуже цікаво чим це так вигідно чоловіку?

 

і чим невигідно жінці?

 

@olerusya у вашому дописі <a href="Як врятувати/полагодити стосунки?">Як врятувати/полагодити стосунки?</a> є одне ключове слово " нормальної людини " якщо нормальна людина то так . Але ви поняття можете не мати з ким насправді зустрічаєтеся чи живете чи одружились ... Віруюча людина не завжди нормальна ( перекоси виховання , характер , психічні моменти і ше купа всього)

 

секс до шлюбу - це перелюб, тяжкий гріх
Священики до цього не категоричні - це як? Категоричні. Це - погано, і той факт, що багато пар так живуть, не є "пом'якшуючою обставиною".
Бог є Любов і Він пробачає - це так. Але не треба думати, що можна все на світі робити (знаючи, що тебе пробачать і приймуть назад), потім посповідатись - і все ОК.

Знаю під 10 таких пар.

З 3ма познайомилась тут на форумі

не треба, загалом, перекручувати. Нема заповідей "все ж краще не вбивай", "кради менше" тощо

те, що мама любить свою дитину сильно, не означає, що та дитина - чемна. Так і з Божою любов'ю до нас.

 

ну якщо б форумлянка писала, що от довго жили, не женився, то так... а в даному випадку то навіть і не жили разом, хлопець почав крокувати назад перед наступним етапом стосунків
тобто він власне не захотів того "предела мечтаній" для мужчин, пр оякий тут писали
яку ж то він отримав вигоду??
крім того зараз чимало пар будуть побут таким чином, що у всіх є права і обовязки ,і фінансові ,і господарюють разом
є чоловіки які люблять готувати і в них це чудово виходить, а жінки самодостатні, можуть самі заробити на шматок хліба, та й на банку ікри теж

 

Я також Олелюлю спочатку не зрозуміла, проте читаючи ту дискусію, побачила багато глузду.....Просто Рудій Лисиці попався такий екземпляр, який стушував всі фарби))))))).Кажу точно він ніколи би на Рудій Лисиці не одружився, а пожити був не проч.....Знаєте, чоловіки з першого погляду визначаються чи готові одружитися з тою чи іншою дівчиною чи ні, правда не завжди до того доходить коли "так", бо часом втручаються обставини. А скільки таких, що просто шукають досвід, а жити разом зі всіма витікаючими обставинами, чим не погана школа. І навчившись, почуваючись впевнено, будують на чисто нові стосунки, причім не довго кваплять зі одруженням. Що хотіла сказати Олілея, що не допускаючи життя разом до шлюбу, дівчата різко зменшують ймовірність попасти на мудака який не має насправді серйозних намірів, хоча як на мене то справедливо і стосовно інтиму.

 

Ще додам, Руда Лисиця неправильно трактувала поведінку того хлопаки, те що сприйняла за рису характеру, було відображенням серйозністю ставлення до неї і їх стосунків загалом. Бо не захотів перевозити гітару і речі то не характер, ну правда ж....Питання в іншому наскільки рано дівчата мають навчитися розпізнавати, правильно трактувати вчинки чоловіків, не доводячи стосунки до серйозніших етапів....
З чим я не згідна Олілеєю, що варіантів розвитку було два.....ні, варіант був один, вони би ніколи не одружилися, бо хлопець не хотів і з часом не схотів, бо свою думку сформував, хіба би небо йому впало голову, щоб він подивився на саме цю дівчину з іншої сторони....

 

@iragonzales, ну ви насмішили - так креативно мій нік ще ніхто не читав , хоча справді його дуже часто читають неправильно

як на мене теж

ладно, розкажу на всю країну і не тільки, як було в мене:
в мене інтим був лише з моїм чоловіком, і не на першому році нашого зустрічання, а коли я вже остаточно зрозуміла що хочу бути з цією людиною назавжди. і ми б з радістю одружились і тоді в 19 років, і ніякі навчання/відсутність роботи/карєри/квартири нам би не було завадою, але в мене були дуже строгі батьки, які дізнались що я з комось зустрічаюсь аж тоді, коли ми оголосили що вже готуємось до весілля. так, то не є виправдання гріха про чистоту до шлюбу. але! я вважаю що маю значно менший гріх, ніж ті, які мали до шлюбу стосунки з першим-другим-третім-десятим, бо "то ж треба пропробувати, а раптом він мені не підходить по темпераменту і т.д." і тут не діє це ваше філософствування що нема більшого чи меншого гріха. я вважаю що є!
а ви, дівчата, які так гарно судите про гріхи перелюбу, то як же ви живете з таким тяжким гріхом і тягарем все життя??

 

Знаєте, є таке поняття, яке більше вживають до явища, коли іноземець приїзджає, в Україну наприклад, повимахується і прив`язує до себе дівчину для інтимних стосунків, тіпа по-любові. А дівчина сподівається, що він таки з нею одружиться. Називається "cheap f@ck" (дешеве ... ну фак знаєте). Нагадало.

 

а ще мені то нагадує постйно чомусь мою ситуацію з ГВ: я дуже переймалась щоб все було добре і створила собі таку установку що не існує на світі ніяких пляшечок, дурників, сумішей, є тільки мої груди, моє молоко і дитина, якщо зможу годувати дитина буде рости і розвиватись. І все вийшло добре.
Так само для мене не існувало(і не існує) поняття що можна просто жити разом до одруження, а якщо є справжнє взаємне кохання, йому слідує одруження. нема такого кохання - нема одруження. і нема чого видумувати.
І теж все вийшло добре