@shparynka на тему того питання можна скласти лекцій на рік вперед))) Вам головне шо? Від того й танцюйте. Якщо дійсно зацікавитесь (може вже й цікавились, не знаю) психологією стосунків між чоловіком і жінкою, то в неті того купа. То вже кому що треба і важливо --- дописи об"єднано, 16 Грудень 2015 --- То не робіть. Я не роблю, як не хочу. Ше ніхто не вмер.
о! в мене з моїм ненаглядним теж проблеми стосовно хатньої роботи. Ну не до майстрування він,я то розумію. І мені цілком не проблема закликати майстра шоб все зробив. Але фішка в тому шо Мій то сприймає як якийсь камінь в його город) Типу він сам все має вдома робити, але оскільки не вміє,то чекає музу шоб навчитись Я за любу ініціативу і любі старання, але балкон сам шось ніяк не помалюється, цілий теплий сезон просила,нагадувала.. Зимуєм далі з таким страшком Ех,скільки мудрості і терплячості треба до тих чоловіків
Ех і я встрягну. Мій ріс без батька, не бачив як то мало б бути, та і мама всяко відгороджувала його від чоловічих справ(Свекруху навіть дивує, чого це я сину купляю іграшкові інструменти). Спочатку було важко, особливо тому, що батьки часто тицяли мені в то все носом, мовляв як то так йому не хочеться цвяха забити чи ще щось таке. Я старалась не чути того всього, а його по трошки направляти в ту сторону, в першу чергу починаючи з найпростіших речей, типу не брати до рук важких сумок і взагалі не робити нічого чоловічого самій. Писала йому список справ, коли треба ставила дедлайн, і навіть як щось не було зроблено, я казала, що вірю в нього. І з часом все виконувалось. Тут головне терпіння, віра в нього і молитва. Ще помітила, що чим більше жіночих хоббі я собі прибавляю, тим більше він розвивається в чоловічому. Звичайно як треба, то викликається майстер, але в тому є плюс, що чоловік може чогось повчитись чи надихнутись побільше робити самому. Дівчата, бажаю вам успіхів в цьому нелегкому ділі) Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
Ох, мiй теж спочатку не дуже хотiв щось по чоловiчих домашнiх справах робити. Спочатку пристиджувала, мол що свекор на всi руки майстер, а ти цвяха не заб' эш - то муж казав, що як я хотiла майстра в хатi то треба було за його тата замiж йти Значить я тодi обрала iншi методи, писала списки на холодильник- довгi) на час вiдпустки, що потрiбно зробити, то вiн так тiшився коли викреслював виконанi пункти Тепер ставлю перед фактом" Любий, треба НАМ зробити то i то ", складаю йому компанiю i разом робимо i щиро хвалююю!!! За 6 рокiв подружнього життя прогрес налице
Мотивація такого плану працює дуже слабо. Мімімі. А в його сімї було по іншому? Чогось думаю, що було так само. Як шо шо- у мене така ж фігня. Тільки ми обоє вдома нічого не робили. То мені хоч легше, що я теж шарік ще той. А чого терпите? Чого чекаєте? Особливо на власні нерви. Тепер то дууууууууже дорого, скажу я вам. І мені дико. Ну бо то дико. Заставляти людину робити те, що йому неважливо. А ви точно впевнені, що то ЙОГО робота? От так, чесно, забувши про ідеальну картинку світу? Мій поставив без досвіду. Стоять тт. Теща рада шо ну. Нагадало: Може ви почнете з стиду? А там все решта підтягнеться? Не факт, не факт. Дійсно, а чого? В чім питання? Дозвольте собі це. Якщо ви будете робити, те, що вам подобається(а не те, що ТРЕБА)- набагааато легше стане приймати такі приколи інших. Головне- не раз в пятілетку- типу- я обіделась. А взяти собі це в життя. Ги, цікава думка. І чого я проти? Ну імхо все, що мусить одружений чоловік- це заробляти на сім'ю і любити жінку(дітей і т.д.- хто там ще є). І це- якщо він таки хоче мати цю сім'ю. А все решта- це вже приємний бонус. А нащо ви таким переймаєтесь? Ну та то нормально. Які конкуренти, ви шо? Я теж всім нам бажаю терпіння. ОСОБЛИВО тим, у кого ще й сини.
я вчора відкрила цю кнужку: Сім`я та виховання. Серія "П`ять мов любови" (Гері Чепмен). П`ять мов любови у подружжі. Ґері Чепмен там якраз описаний випадок про чоловіка який не хотів спальню помалювати 9 місяців
ООО, то ще та проблема! вже 3 рік грає, щодня як по графіку і ше не набридло! і в команду якусь записався, клан називається, і по мікрофону з ними спілкується, а цього місяця до них ще одна дівка(львівська пані мама 2 дітей) приєдналася, то в мене така ревність прокинулась, якої за 18 років подружжя не було взагалі, хоч він і у відрядження їздив, а я з трьома дітьми сама залишалась. але зараз та його гра для мене як якась зрада. я йому про це кажу, а він : що може і на роботу не їздити бо в маршрутці теж дівчата?, і що гру не покине, бо він нічого такого неробить, тільки воює! і ні нащо не ведеться щоб відволіктися від копютера. ніби нема причин ревнувати, але я не можу заспокоїтися ! чи то все мій внутрішній таракан сам собі надумав? і що буде далі я не уявляю, бо не хочеться своїми ж руками все зруйнувати
@Caramel ka, запишіться в той клан їхній і розбийте к чортям собачим , ту всю дивізію! Як сказала би наша Дв, сурйозно і безапеляційно, всіх нах!
нема ше 1 компа --- дописи об"єднано, 18 Грудень 2015 --- @nibysh було б смішно якби не було так плачевно, бо дуже ревіти хочеться, от тобі і свято
@Руда Лисиця не діє, вже пробувала все, навіть в ліжко заманювала але більше одного разу не діє, бо каже що вже не 18
Може постарайтесь не дратуватись через це, а просто прийміть таке його хобі. Тільки, ви й про себе не забувайте Запишіться на щось, що вам подобається, східні танці, наприклад. А татко той час має бути з дітьми, ну і на вихідних вся сімя разом, ніякого компютера.
@Caramel ka, я не жартувала! Розсердженна жінка може розбити пів армії, а ображена! то - фурія! Я ж не знаю є в вас ще один комп, чи ні! Але , думаю, що вашому чоловіку було би цікаво позмагатись з вами,хай і в стрілялках(чи як там правильно). І я не думаю, що ситуація така, щоб "клін-кліном вишибита" . Думаю, що навпаки , він має побачити в вас соратника, а не загрозу своїм захопленням. якось так. Мій чоловік аж либиться "улибкой чєширского кота" , як я починаю щось на тему політики його "уважно" слухати, або про будову автомобіля+можливе зношення вкладишів в моторі(корінних і шатунних). ..
Коли скількись там років тому я зареєструвалась в "Однокласниках" відазу купа знайомих повспливала, враховуючи колишніх. Я, вся така класна на фото, з ними мило фліртувала і думала: "як класно що мій хлопець не зареєстрований у соцмережах". Врешті минуло більш, як 10 років, я окрім Однокласників (ну і ДП) більше нігде не зареєстрована, а йому по роботі треба було у Фейсбук -- то десь рік тому було. І все... То як ваші танчики... І я теж ревную (правда, на щастя, немає до кого), і пеечитую "журнал дєйствій"... Але я нетерпима до того: заходжу в кімнату, бачу, що він у фейсбуці (на щастя він у нього лише на ноутбуці -- на телефоні він ще не роздуплився як то встановити), то я перетворююсь на мегеру. Просто кидаюсь на нього, видераю комп, закриваю, кричу... Діти в хаті, а він фігньою страдає! Спершу ржав, потім злився, потім ігнорував, а потім зрозумів: в хаті кожен раз пекло, як він не по роботі у фейсбуці. Значить є 2 варіанти: або я перестаю кричати і влаштовувати скандали (що нереально), або він читає свій фейсбук коли я того не бачу. І всьо.
в мене зараз та сама позиція. Оце читала про вашого чоловіка, то таке враження, що з моїм - близнюки. Значиться, поставили нам 3 роки тому нові двері міжкімнатні. І пару налічників там було нетипових. Власне, можна було і без них обійтися, бо двері впритул до стіни. Нє, він виніс мозок майстрам, щоб таки зробили йому кікисьтам тих тоненьких планочок міліметр до міліметра. І лежать вони за шафою вже 3 роки. Ні приклеїти, ні прибити, ні викинути. Ну і хай лежать. І хай потім не питає, чого я виконую свої функціональні обов"язки через п"яте-десяте, тільки те, що сама особисто вважаю потрібним.. Я вже не кажу про кран, який ремонтується місяць, лампочку на кухні... Знаєте, коли на 3-му році життя з голими вікнами на кухні мене втрафило і я сама вибрала і купила ролети, він сказав мені "сама вішай, як тобі треба, я ролет не хочу, куплю нормальний карниз і фіранки довгі". Для розуміння ситуації, з обох сторін від вікна - впритул меблі і холодильник, які до біди довгі фіранки?? І коли купить - через 10 років? Словом, я мовчки сіла складати ту конструкцію, попередньо озвучивши її вартість і сказавши "ноу проблем, як складу, так буде висіти". В тій же хвилі всі деталі були від мене забрані,( "бо ще поламаєш, потім нові купувати ?!") ролети складені і підчіплені. Сьогодні планую передсвяткове вилазяння на стілець і спробу зняття плафона. По ідеї, має забоятися, щоб не вбилась і поміняти врешті ту лампочку. А от до налічніків щось нічого не придумаю..
