Добре було б дізнатись чому чоловіку цікавіше викинути гроші в кафе, замість того щоб купити необхідне додому. Тут ключове питання, що є кращим в кафе, чого нема вдома. Не кричіть на нього, якщо він приховує щось від вас, то криком ще більше закриється.
1. перестаньте на собі економити і почніть себе балувати. Чому має любити ваш чоловік, як ви себе не любите? Отримали дитячі гроші- потратили всі на себе і дітей, але не на підгузки і всяку-всячину, а на щось смачненьке, завели старшу дитину у цирк чи театр. Чоловік дав гроші- сходили у перукарню, на посиденьки із коліжанками. Потім урочисто повідомили, а краще вручили список і відправили його у магазин. І тоді, можливо, він задумається чи піти у кафе лишній раз чи купити щось додому. 2.Вияснити причину походеньк у кафе. На мій погляд, їх декілька : * хоче після "важкого" дня посидіти за пивом із друзями, * не тяне додому, бо дома змучена, сварлива дружина, * банальне - смачніше готують. Ск. вашій другій дитинці? Може, у вас така криза? Ск. ви разом ? Що я раджу : по-можливості віддайте ваших діток на декілька годин : мамі, тьоті, кумі і т.д., а самі приготуйте улюблену страву вашого чоловіка і відверто поговоріть, без криків і сварок. Може, тоді щось у вас проясниться. Успіхів Вам і мудрості...
@Ірушка, а ви впевнені в тому що вам розповідають про чоловіка? Якщо це лиш переказана інформація, то вона може бути дуууже сумнівною. Якщо ж правдива, то таки мусите говорити-виясняти-домовлятись-каятись-і прощати. А нерви, то не страшно. Ви ж людина, жива. Не робот беземоційний якийсь. Не картайте себе, та й розмову не почніть з "а я, а ти, а я тебе, а ти мені"...
Автоматично Ваш тато зробив "добре" Вам і "підірвав" свій авторитет тестя.Бо хтось десь щось бачив.І це тоді,коли у Вас в сім'ї "все було добре"(с).Після того і зп чоловіка стала не влаштовувати і чоловік якийсь не такий...А чо тато сам не запитав і не уточнив в зятя чи це правда,чоловіча розмова є зовсім іншою,якщо він вже вирішив "влізти" у Вашу сім'ю,а не кинути Вас у воду і сказати-пливи.
У жінки меншій дитині 6 місяців... Вона, мабуть, "трішки" втомлена, невиспана... Золоті слова! Мій тато так само любить робити. "Капати мені на мозок", що мій чоловік щось робить не так. Абсолютно неправильно. Щоразу пояснювала татові, щоб ішов з тими розмовами напряму до чоловіка. На 6-ому році подружнього життя мій чоловік нарешті почав сам "відгрібати". Стало значно легше.
ох мені теж це знайомо,рідні досить часто капають на мозок якщо чоловік щось робить не так.теж намагаюсь відправляти їх з тими розмовами напряму до нього.
поводять. І ще й не так поводять. Не треба чути за собою вини, що Ви накричали, ітд. То логічно, і то можна зрозуміти. Може, чоловік не звик такою Вас бачити, і те заставить його задуматись над своїми вчинками. --- дописи об"єднано, Dec 15, 2015 --- цілком підтримую.
А може він думав, що вас все влаштовує? Чоловіки часто не те, що натяків не розуміють, а навіть як їм прямо говориш кілька разів не розуміють. Чи роблять вигляд. Чи забувають. Ви задоволені стосунками, Ви все сама-сама, бо він ж працює, от він і розслабився. Спробуйте проаналізувати що Ви робите не так.
Коли я думала над цією ситуацією, і запитувала як би я зробила? саме такий варіант мені і спав на думку.Папі потрібно було поговорити з моїм чоловіком, при тому що і папа мій не без гріха, в молодості працював на пів ставки на одному підприємстві, а мама про це взнала випадково через декьліка місяців. Ні ми були відверті один з одним я останнім часом стала більш знервована, так як уроки з першокласником робити не так легко, йому потрібно зосередитися а тут мала кричить на руках, зранку всіх зібрати, нагодувати, помити, встигнути..........Він говорив я бачу що тобі важко, думаєш мені тебе не шкода, але я такий замучений не можу малу носити на руках, бо спина відвалюється. Ми вчора вже спокійно поговорили попросили вибачення, я за свою поведінку, тому що в першу чергу я мати і лякати дітей не повинна, старший мене сьогодні запитав при свекрусі, а що папи в нас немає і хто буде новим папою? я викрутилися, але.........Він сказав що мене розуміє і моя поведінка була адекватна до тієї ситуації що склалася, в свою чергу він обіцяє що подібне не повториться, з кожної зарплатні мені буде купуватися нова річ, з картки гроші ми знімати не будемо, а відкладати на день народження малої, хай розраховує лише на свою зарплатню, після роботи 1 годину він мусить займатися дітьми чи уроками з старшим чи забавками з молодшою, крім того водити його в спортивну школу і якщо неділя вихідний то в школу при церкві. Дякую всім за поради, Ви направили мені думки в потрібне русло, треба працювати над собою, більше просити про допомогу і не економити на собі, крім того мати свою голову на плечах і не підпадати під вплив навіть самих найближчих людей. Зараз саме найважче довіряти чоловікові не підозрювати і не докоряти, ось сьогодні він теж прийшов пізніше, а я з порогу почала допит де? чому? ти пив? - а він приніс 5 літрів олії, затримався щоб підзаробити....
@Ірушка, працюйте. Докори викликають злість. добре що ви намагаєтесь стриматись. Але ще спробуйте усвідомити це. Приклад: чоловік, майже, ніколи не докоряє мені-зламала, розбила, відірвала.. Але має таку звичку під*юджувати своїх племінниць. Я говорила з ним , говорила...А одного разу не витримала і "напала" на нього в його тоні спілкування. Він був дууже здивований, як саме це звучить, бо хотів лиш підігнати їх до науки, а не образити. І навіть не уявляв, що це звучало так образливо і викликало лиш думки "йди до ср@ки, чо сі вчепив" а не "класно дядько каже, таки тре братись за розум і вчитись". Спробуйте, і ви- велика молодець. Це моя така думка.
О! я це пережила минулого року. То був жах, але цього року вже легше. Ви дуже добре домовилися, тепер раджу роздрукувати ті ваші домовленості і повісити на холодильник. І ще. Мені допомогло те, що я зранку не збираю малого до школи. Одяг, наплечник ми збираємо звечора. Їжу готую в переддень. Зранку чоловік гріє, разом снідають, вдягаються і йдуть до школи. Тримайтеся! Ви на правильному шляху
Я вже зі своїм не маю сили ну як можна бути таким лінивим? Ще в січні купили двері міжкімнатні. Поставив тільки в кухні, і то не до кінця. Я в розпачі, дівчата, реально. Мені перед батьками стидно, що за рік часу здоровий хлоп не мав змоги поставити двері. Спочатку просила, лагідно. Потім підвищувала голос. Тепер я вже тупо сварюсь. Останнє така була зла, що сказала, шо він гниляк. Ну бо гниляк. Скло в шафі- 2 роки не поміняне, так і стоїть побите. То так зле, коли хлоп нічого по хаті не робить. Як з тим боротись, чи взагалі можна з тим боротись , чи то безнадійно?
Є 2 підходи - або робить сам, або платить майстру. Поставте перед фактом - не хочеш робити сам, то викликай майстра. Ми наприклад так домовилися з початку подружнього життя, що ремонтні роботи роблять майстри, хто в цей час менше завантажений роботою - той бере майстра на себе. Але буває, що чоловік сам любить поколупатися в чомусь, і тоді я тішуся, що то буває рідко
... дещо подібна ситуація у батьків чоловіка. Міжкімнатні двері (на зал та на 2 спальні) були куплені ще 7 років тому. Рік стояли, аж поки свекруха самотужки не випхала стару коробку зі старими дверима зали, влаштувавши в залі-коридорі гармидар. Тоді свекр спромігся таки поставити двері в залу. Двері до спалень (без коробок, ручок, скла) стоять до сих пір за шторами, чекають нагоди. Тому не підвищуйте голос, не розповідайте, не аргументуйте, а врешті-врешт ЗАПИТАЙТЕ в чоловіка: чи варто на нього розраховувати в питанні зміни дверей і скільки часу йому на то треба? Якщо скаже що зробить З ТЕРМІНОМ виконання - почекайте в останній раз . Зробить - добре, а якщо протермінує - вже викличіть майстра, вони не дорогі.
було вже таке. ну добре, двера, а поремонтувати крісло, забити плінтус? Тобто таке щось неглобальне? До такого в нього руки теж не доходять, то сверла нема, то настрій не той. Дівчата, та таку терплячу як я , то ще пошукати треба. --- дописи об"єднано, Dec 16, 2015 --- при тому, що він не допомагає мені з прибиранням. Велику кімнату прибирає малий. Все решта- моє. Розумієте, навіть ініціативи якоїсь мінімальної не виявляється. Я вже змучилась від такого.
До того теж майстра або сусіда чи знайомого. Чоловіку потім соромно стане що сам не зробив, і наступну дрібничку зробить. Справа в тому що двері, плінтус заважають нам, а чоловіки вони навіть не зауважать що щось прибити потрібно. Доречі 100 разів нагадувати точно не поможе.
Головне тут, на мою думку, питати чоловіка. Але питання ставити не образливі (типу: до яких пір я це буду тебе просити?!!), а хитріші Якщо це Ви (ми, жінки) собі спланували зробити щось, а виконавець - чоловік - то питати треба чоловіка як взагалі він відноситься до вирішення того чи іншого питання. Часто буває, що чоловік не бачить причин ремонтувати меблЮ, бо він і так на цю меблю може сідати раз в місяць і йому нормально. Я сама себе стирала в піну від тих нервів, коли по півроку тицькаєш чоловікові на обшарпану стіну, неприбиту картину тощо. А потім стала дослухатись: якщо є готова відповідь зі сторони чоловіка про відсутність настрою - то значить так воно і є. Тоді лагідно (навіть якщо поведінка чоловіка вже сидить в печінках) питайте: чим я можу тобі допомогти, щоб настрій покращився? Давай разом сплануєм... Як ти думаєш, чи буде краще-затишніше-комфортніше, якщо ми (!) відремонтуємо крісло? Можна тебе спитати, як саме ти бачиш вирішення цього дрібного питання: в суботу зїздити до Васі за сверлом та деталями чи набрати майстра?... і таке далі. Взагалі, хто був ініціатором зміни дверей?
