Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

Врочистий день добігає до кінця.
Мали сьогодні з мужом вилазку завдяки одній хорошій людині. Давно нам брукувало такого виходу за межі звичного кола осіб. Прикупили ще дещо до Миколая і себе трохи побалували. Доню залишили на бабусю з дідусем, їй було весело, а я ніяк не могла заспокоїтися, руки все до телефона тяглися подзвонити запитати що і до чого. Не вмію я ще проводити час для себе без доні і певно ще не скоро навчуся, мені якось спокійніше, коли вона в полі мого зору і я знаю де і що вона робить, хоч і своїм батькам довіряю на всі 200%.
Моя дитина так натовклася за цілий день + дуже рано встала + не спала в обід = спить вже годину біля мене, а сиджу гадаю чи встане вона, чи то вже затягнеться на ніч.
Переписала собі розклад занять на наступний тиждень, зараз ще напишу список справ на тиждень, бо без нього цей тиждень не переживу, зроблю чоловікові обід на роботу і буду вкладатися.
Всім врочистого вечора та гарних снів

 

пишу-стираю, пишу-стираю, пишу стираю))
в мене врочистість - я ЗВІЛЬНЯЮСЯ!!!! йду на інший проект. па-па- органи місцевого самоврядуванні і заскоки керівників) буду скучати за своїми дівчатами-співробітницями, вони мегакруті)))
боюся бо то звичне місце - хоча за пару місяців і не звикнешся сильно - а то абсолютно новий проект, нерозкручений. але вірю що все вдастся. все ж має бути добре, так?)
всім цьом-цьом-цьом)))
іду казати директорці що звільняюся, ух щааааааа вигребу))))))

 

Скільки собі не планую дійти до перукарні "завтра", але доходжу "с трудом". Цього разу теж не склалося. Думала, з врочистостями сьогодні пролітаю. А нє: зателефонувала мені тренер малого і запропонувала йому взяти участь в міському шаховому турнірі як сильному гравцю серед четвертокласників. Навіть не знаю, як описати свої емоції від того дзвінка. Так приємно... і так класно, що синка займається тим, що йому подобається і робить перші серйозні успіхи.. Я зворушена до глибини душі. Мімімішкін мій.
П.с. Нові плавки ще не купили. Тому за фізичний розвиток наразі відповідають тільки гантелі, чого явно малувато. Присягаюся принаймні на Миколая йому таки підкласти під подушку новенькі моднячі плавки і хай пливає рибчик.

 

Вже тиждень вмовляю себе збавити обороти, бо надто втомлююся, а мальки вночі не дають спати, при чому старший більше, ніж молодший. Але хто б мене слухав, бігаю сьогодні як скажена. З врочистостей - мали зранку сімейно - Устимкову фотосесію. Ледве вмовила чоловіка, він в мене золотий. Устим, як завжди, вражав усіх своєю беззубою усмішкою, тож фотки мають вийти мімішні.
Були в поліклініці, педіатр тільки послухала мого говорунчика,

він до неї так розагукався,

навіть не важила, казала, що зразу видно, що хлопець міцний, гарний, все як книжка пише. От і добре, надіюся, найближчі 3-4 місяці вони нас не побачать
З прози - наш рейс на відпочинок відмінили, на заміну пропонують гірший з вильотом в 7 ранку і чеканням 12 годин між перельотами. Повертаємо гроші і будемо летіти турецькими, ніяк нам з МАУ не складається, сервіс в них до одного місця
Зовсім забула, маю мегавихвалялку! Миколайко від чоловіка прийшов раніше і тепер я щаслива власниця сумки моєї мрії від Michael Kors - Selma чорного кольору

 

Така година, а я перша?
Голову помила, доцька бігає по цілій хаті бавиться. Сьогодні їду здавати залік. Настрій бойовий.
Вчора їздила на пари, не було мене десь 4 години, а радості в доні коли я приїхала було дуже багато, були і танці, і співи, і піски. Що буде сьогодні важко уявити.
В планах пообідати, а по приїзді зі Львова сісти трохи за вишивання.
Всім врочистого дня

 

Нам кілька днів тому теж тренер із шахів телефонувала і сказала, що переводить малого від першокласників відразу у групу 3-4 класників, бо з однолітками він нудиться. Теж так горджусь і захоплююсь! Ну але у нас із спортом серйозно. Футбол, плавання і дзюдо (ну і шахи). А ще в обов"язковому порядку -- відвідування різних змагань. Сьогодні йдуть на 7 вечора на баскетбол (я би теж пішла (і завжди хожу), але в Андрійчика завтра ДН, то треба трохи ггтуватись, бо я ніколи не переношу святкування). А ще в мене купа роботи і ще я хочу у спортлайф забігти... Не знаю, як то все встигнути. Але я супервумен (ну бо замужем за суперменом, який максимально мене розгружає, щоб я все встигала)

 

Маю хвилинку йду до вас)
Не буду писати свої довгі списки бо подумаєте що жартую, такий ритм мене дуже втомлює, але нічогонеробіння мене ще більше добиває)
До Миколая готова,залишилось купити 3 кг мандарин.
Ще треба оплатити комуналку, прикупити дещо на НР і закінчити епопею з зубами. Володя записаний завтра на 12, я в четвер на 19, Іван в п"ятницю на 10, йому останій зуб і буде фініш. Чоловіка навіть не чіпаю(точніше його зуби) бо я того не витримаю, залишили в кінці черги, після нас.
Свято наближається. Багато кардинальних дій, побачимо що з того вийде. В голові підбиваю підсумки цього року, складаю плани на наступний. Щиро вірю що КД до мене прийдуть, бо день починається з жменьки таблеток, а мій організм і далі бастує
Хочу здоров"я татові
О і мега вихвалялка. В тата підключили нет, тепер я пропадати не буду. Щойно моя мала козуля дзвонив мені по скайпу від діда.
Бажаю всім мріяти, надіятись, вірити, сподіватись та чекати чуда! Мрії збуваються!
@Sera скільки там в нас до НР?

 

а нє, дивно але не вигребла. якось так спокійно навіть поговорили, правда скривилася як то я таке чарівне місце проміняла на початковий проект)

а нині була на конференції прікольно так було,. а потім вдома, аж відвиклос за стільки часу як то сидіти вдома і як то працювати з дому..зараз би треба піти на тренування але лінь по маршрутках штовхатися..от дома позаймалас би з радістю..чи то в мене прицип барлоги працює))

завтра маю віддати подаруночки на Миколая своєму маленькому сонечку)) як то діти щиро вміють радіти і чекати, ех дорослим би повчитися в них))

 

Я вже накінець накупляла подарунків всім. Потратила кучу грошей, сижу і думаю, що для чого весь той мусор. Малому павук, що лазить по стінах, при тому гуде, як ненормальний. Малій машинку каталку, а дитина ше сидіти толком не вміє. І ше куча непорібнотей.
Взагалі, останім часом якась затуркана. Сижу малюю і каву п'ю. І коже раз моя кісточка, так і хоче макнутися в ту каву...

Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk

 

Нічка була "весела", діти будилися по-черзі, я спала від сили години 3, і то, якщо додати всі дрімання по 15 хв. Зранку збиралися йти гуляти, вийшли тільки в обід, бо молодший вперто відмовлявся засинати, а йшли ми з візком, бо забирала 8 кг прального порошку на пошті, я економна Ну що сказати, Устим спав у візку 2 рази по 10 хв, решту часу на руках або вередував. Його явно щось турбує, але тепер я з ним тільки у слінгу ризикну гуляти, бо так до неврозу недалеко Добре, що гуляли з кумою, яка приглянула за Дми ну і він в мене хлопець сурйозний і слухняний.
А ще, а ще, нам відкрили візи з перебуванням у 2 місяці в Тайланд Чекаємо повернення грошей за квитки МАУ і будемо вирішувати коли і на скільки часу летіти. Це так приємно, планувати мегаподорож

 

І мене байдикування добиває, бо я "відпочиваю" вже 3 день і поки кінця тому не видно... Вся робота - витирати соплі і робити чаї та інгаляції по черзі то собі, то малому, і тому всі мої довжелееезні списки поки ідуть коту під хвіст
Ех, давно у мене не було такого дикого нежитю - реально світу білого не бачу і шкіра на щоках аж лущиться вже Та ще й горло страшенне і не хоче ставати кращим від всіх різноманітних полоскань і таблеток...
Радує тільки те, що Влад виглядає значно здоровішим, але як я завтра чи післязавтра маю доставити його в поліклініку до лора я поки без поняття
Тому зі своїх списків поки виділяю тільки найголовніше, до втілення якого надіюся дістатися таки до кінця тижня. Головне - встигнути Владу костюм новорічний пошити в садок, а ще одужати всім (бажано до неділі - бо там заплановано похід з дитьом в театр і без дитяти на форумівку ) А якщо не виперу штори, не помию карнизи, не видраю духовку і шафки на кухні, не дошию собі спідницю... і не дороблю ще купу іншого - ну то так вже і буде Головне зараз всім вилікуватися (в т.ч. і мужу який сопливий ще й на роботу трохи умудряється ходити) і дуууже бажано більше не хворіти. А решту ще наздожену або в цьому, а як ні - то вже в наступному році
Врочистість - несподівано приїжджав до нас

ну точніше у Львів по справах а заодно і до нас

на деньочок мій тато. Тому вчора Влад цілий вечір мав нову і рідкісну для нього "забавку" - діда, а я могла відносно безперешкодно валятися в той час на дивані з чаєм і носовичками в обнімку

 

ой, ну хто то буде знати, крім Вас))) я от вже скільки часу жду музу прибирально-готувальну, а вона, паразітка, десь завіялась, відповідно, і я забила болт. Нє, в хаті павуки не снують свої павутиння і відносно чисто, але ж то відносно.. Розслабилась я... Миколайського настрою нема, бо фінанси співають хором. Ще в мене такого не було, щоб я в ці дні не гонила за подарунками. Малому ще давніше затарилась книжками, в суботу прикупила йому курточку зимову, шапку- то на Миколая і дн разом. А батькам і мужу.... Ну мужу простіше- нє, нє, не трусишкарпети, а що, писати не буду, бо забанять ггг А от батькам ... Маю надію, що переведуть якусь копійчину, а може, закриють, нарешті, вересневу зп, хоч ту нещасну тисячу разом дадуть, а не поділять, як то тепер внадились робити. Як то мене бісить, не передати, забила б. Отаке-то.. Сижу кляцаю з ДП на ФБ, ніяк не вичухаюсь зі сну. Ті нічні зміни з віком все більше даються взнаки, якась я така заморочена після них. Хочу сережки, плакати і на ручки)))))

 

Сиджу і сльози на очах... Все не клеїться...Все не так!Я погана мама,погана жінка.То не цитата,то мої висновки...
Я хворію вже два тижні,полегшення ще нема..
Чоловік уже 13днів тримає обітницю мовчання...А я,вперше за десяток років,не хочу робити перший крок.І від цього теж гірко..Апатія...Ні їсти не хочеться,ні робити щось,ні йти...

Дитина мене ніби не чує..
Певно,в моїх хлопів то на генетичному рівні)
І як тут врочистість віднайти?Ківі сьогодні купила в метро)Ще не пробувала чи солодкі,хоч давно хотіла..

 

Сьогодні нарешті врочистість - виспалась! Два дні (вірніше, дві ночі) займалась одним проектом і все, здала, маю спокій і вихідний) Ше й чоловік, за те, що я така молодець, замовив мені суші, бааагаааатоЯ їх довго не тримала) Тепер сиджу як слонідзе і вибираю, що б то подивитись під вишивання.
Завтра планую взятись за новорічний декор, як нема снігу, то треба самій створювати новорічний настрій

 

не тільки у Ваших, то всі хлопи такі. Розкажу прикол- була на роботі в день, дала мужу завдання приготувати вечерю для змученої жінки. Питаю- зробив? Нє. -Чого? - За картоплею ходив, картоплі в нас нема. - Як нема? Та ж он стоїть. Не знаю, як то можна було не бачити біля мийки на невеличкій кухні.

то для нас то покарання, а їм све рівно. ВСІМ!!! То в мізках у них не так, як в нас. Вони свою обмежену тисячу слів на роботі використовують.

 

Я подумаю про це)).

Жду замовлення).

Мімімі, і я хочу гамбургера. Що ж робить.

16 днів.
Мімі)).

А чого завтра? Чи я щось призабула?

По темі- дні такі насичені, що я не встигаю на ДП навіть залізти, не те що десь черкнуть чи почитати.
Закінчення минулого тижня співпало з ДР подруги. Я так файно погуляла, що і досі маю купу всього на подумать.
Були в той день і в Фешені- не то, скажу я вам, геть не то, що моя душа бажає. Та тепер я знаю, куди не варто йти.
З прикольного- відновила нині свої заняття по вокалу. А то щось цей рік на нього не дуже то й часу було.
Рада як слон, вчителька каже, що я продвинулась за той час, що не ходила. Магія, не інакше.

З цікавого- вирішила я нарешті в страховій відкрити рахунок. Почну відкладати на навчання Тео. Умови і деталі взнала. Скоро оплачу і буде Тео мати ще один бонус на майбутнє.
На цій позитивній ноті скажу я всім- гарного вечора. І хороших всім приготувань до Нового Року!

--- дописи об"єднано, Dec 15, 2015 ---

Що є, то є..

--- дописи об"єднано, Dec 15, 2015 ---

Якщо їх збувати.

 

Ми з Вами на якійсь одній енергетичній хвилі- щойно в карму написала Вам, як Ви мене процитували тут

 

Кажу ж вам- магія.
І поки вона діє- користаймося.

 

А я сьогодні навіть на двір носа не висунула, хоча і планувала...
А що робила ? ну трохи попрацювала, поговорила з мамою по телефону, з вуйком по скайпу, попереписувалась в ФБ, трохи дзвінків по роботі і не тільки, написали з меншим дітьом два диктанти, бо завтра директорський (а він в мене ще той писака).
А ще сьогодні напекла миколайчиків для наших захисників, завтра віднесу до церкви, добре що доцік мені поміг глазурью покривати, бо сама б не справилась.
А завтра новий день і купа нових справ.