О, я нарешті скачала "Останню камелію" і "Після тебе" Джоджо Моєс! Усе, що я хотілаі все, що люблю!Але наразі зайнята "Сагою про Форсайтів" - мені подобається, але скажіть хтось, це всі 4 томи тісно пов'язані між собою, чи вони більше йдуть як окремі твори?
Генрі Марш "Історії про життя, смерть і нейрохірургію"... тільки почала, але поки дуже цікаво. Боялась, що буде дуже багато медичної термінології і гуманітарію, як я, важко буде розібратись...
Дочитала "Остання камелія" практично за день. Мала невелику поїздку, і поки їхала читала. Все в дусі авторки, глибоких думок, філософії в книзі немає, але історія надзвичайно цікава! Читала з таким захопленням, не могла зупинитися поки не перегорнула останню сторінку. Може хтось скаже, що це примітивний жіночий роман, а для мене ця книга - справжній відпочинок!
Прочитала "Квіти на горищі", тепер друга частина "Пелюстки на вітрі". Враження дуже суперечливі. Чесно, ідея суперова, але от сам розвиток героїв мене аж бісить. Головна героїня мало не з перших сторінок говорить про сексуальність своєї мами і тема сексу то мало не найважливіша в книзі. Дівчинці на початок історіїї 12 років. ТО для мене трохи дико, хоч і я ні разу не пуританка. Друга частина ще круче в тому плані. Наразі читаю, бо цікаво розвиток подій, але всі оті моменти пробігаю мельком, бо дійсно якесь воно таке неприродно-гидотне. Автору варто би було попрацювати над якістю, а не брати кількістю.
@Made in USSR, о я теж тільки закінчила читати цю книгу. Цілком згідна з Вашою думкою бо я зовсім не повірила в ту історію , що нам розповіла авторка. Таак, я згідна, бувають значно драматичніші випадки, але... Ось читала я і так багато невідповідностей в тій книзі було для мене, що я зовсім не змогла повірити в те що такий довгий час цих дітей ніхто не чув і не бачив. Окрема історія з дорослішанням двох підлітків і їх сексуальним потягом, ну зовсім не переконливо , а історія про потяг дівчинки-підлітка, беручі до уваги всі обставини, до старшого , нехай і привабливого дядка це вже було занадто. Саме із за цього мені зовсім не було шкода тих дітей, бо для мене їх не існує, як і їх безсердечної матері, так і їх жорстокої бабки. За продовження навіть немає бажання братися. (
Кадзуо Исигуро "Не отпускай меня". Книга про заклад в якому "вирощують" донорів". Вони клони, просто "біологічний матеріал", який з малечку готують до особливої місії. Трохи шокуюча книга.
власне, та Кеті мені видалась якоюсь німфоманкою)) Але от дійсно, нє вєрю! Дитина подорослішала в ізоляції, але в питаннях сексу така обізнана і так чітку усвідомлює свої бажання. Я так рахувала що їй було років 15 коли "все сталось". Ну і інші її вчинки теж якісь дурнуваті. Та сама ситуація з волоссям. Як ти так переживаєш за братів і сестру то не провокуй бабулю щоб морила вас всіх голодом. Волосся не зуби, відросте. Тобто з одного боку нам показують дівчину-жінку, котра подорослішала занадто рано, а з другого боку то глупа дитина. Я щось не впевнена що таке може бути. А, ще про фільм хотіла написати. Тут ситуація ще гірша. Таке враження що сценарист і режисер читали книжку не повністю, а уривки в хрестоматії)) Так-сяк-наперекосяк і нате вам кіно.
@Made in USSR, як на мене автор зовсім не володіє словом у тому розумінні як я звикла. Буває письменник пише неймовірні речі, але ти віриш, з цією ж книгою того не відбулося. Сам задум доволі цікавий, але на жаль написано зовсім непереконливо. Відверто здивована, що цей роман має таку популярність.
Сьогодні почала читати Любовне Життя Оксана Луцишина, Видавництва Старого Лева. Нова книга, недавно вийшла у продаж. Поки що мені подобається і, думаю, так буде й далі,бо до 63 сторінки враження хороші Така гарна насичена мова, цікава історія... затягує, бо хочеться дізнатись, що ж там далі...
Знайшла гарну добірку книжок для душі: 1. Эрих Мария Ремарк, «Три товарища» Эта великолепная книга о послевоенной Германии считается одним из лучших романов о любви, но почему-то ее больше всего любят те, кто терпеть не может таких романов. Наверное, потому, что Ремарк предельно правдив, не оставляет читателю иллюзий и при этом рассказывает о главном настолько проникновенно и открыто, что переоценки ценностей по прочтении не избежит никто. 2. Дженни Даунхэм, «Пока я жива» Шестнадцатилетняя героиня этой книги только начинает жить, и ей так много хочется успеть. Поэтому она пишет список всех своих желаний и сразу же берется за дело. Этот честный и откровенный роман в полном смысле слова останавливает время, напоминая о том, что нужно ценить главное, ловить момент, быть смелее в желаниях и наслаждаться приключениями, которые нам дарит каждый день. 3. Стивен Кинг, «Зеленая миля» Стивен Кинг приглашает читателей в жуткий мир тюремного блока смертников, откуда уходят, чтобы не вернуться. Ничто из того, что вы читали раньше, не сравнится с самым дерзким из опытов Стивена Кинга — с историей, что начинается на Дороге Смерти и уходит в глубины чудовищных тайн души. Эта книга — тяжелое испытание на человечность. Испытание, которое стоит пройти. 4. Аннабель Питчер, «Моя сестра живет на каминной полке» Маленький Джейми не плакал, когда его старшей сестры не стало, но вся жизнь его семьи круто изменилась в этот момент. Этот грустный роман для людей всех возрастов учит тому, что нельзя жить прошлым, что, несмотря на все беды, только сам человек остается хозяином собственной судьбы и всего происходящего в ней. 5. Джон Бойн, «Мальчик в полосатой пижаме» Хотя главный герой этой книги — девятилетний мальчик Бруно, читать ее детям строго противопоказано. Это очень взрослая и тяжелая история о жизни, разделенной колючей проволокой, о заборе концлагеря, который встал на пути детской дружбы. История, которая еще долго не отпустит вас. 6. Джоджо Мойес, «До встречи с тобой» Лу — простая девчонка, ведущая размеренную, уютную и скучную жизнь. Уилл — успешный бизнесмен, энергичный и полный сил. Но однажды все меняется: Уилл оказывается прикованным к инвалидной коляске без малейшего желания жить, а Лу становится его сиделкой. Их трогательная история рассказывает о том, что трудности преодолимы — даже когда нам так не кажется. 7. Дэниел Киз, «Цветы для Элджернона» Если вы ищете одновременно удовольствия от чтения, пищи для ума и долгого послевкусия, то не проходите мимо небольшого романа Дэниела Киза. Он расскажет вам о том, каково это — из простого парня, уборщика в пекарне, чей IQ не превышает 60, превратиться в гения, умнейшего человека на планете. Можно ли при этом преодолеть свои страхи и справиться с одиночеством? 8. Кэтрин Стокетт, «Прислуга» Эту историю рассказывают три совершенно разные женщины: две чернокожие служанки и белая девушка из высшего общества. Их объединяет одно — обостренное чувство справедливости и желание изменить порядок вещей. Для этого они готовы рискнуть всем. Потрясающе теплый и драматичный роман, еще раз поднимающий вопрос о неравенстве, разделяющем нас. 9. Абрахам Вергезе, «Рассечение Стоуна» «Рассечение Стоуна» — история любви длиною в жизнь, предательства и искупления, изгнания и долгого возвращения к корням. В миссионерской больнице Аддис-Абебы при трагических обстоятельствах рождаются два близнеца, сросшихся затылками, Марион и Шива. Искусство и мужество врачей, разделивших их сразу после рождения, определило их жизнь и судьбу. 10. Марк Леви, «Похититель теней» Прочитав аннотацию книги о мальчике, который умеет разговаривать с тенями, вы будете ожидать от романа мистики и фантастики. Но их вы там не найдете: Леви описывает самое повседневное, обыденное, лишенное сверхъестественного — человеческую жизнь. Он делает это настолько пронзительно, что сдерживать эмоции просто невозможно.
1, 7 - читала. Висококласні. 3, 5, 8 - дивилась екранізації, дуже достойні, тому думаю, книги мають бути на рівні Але от чи це для душі? Не знаю, не знаю
Вже майже дочитую "Список Шиндлера". Переважно книжки, в порівнянні з екранізаціями, для мене цікавіші. Але в даному випадку, фільм справив на мене більше враження (не дивно, скільки ж Оскарів має), а книжка так трохи тяжко йшла.
Завершила читати роман "Диво". Цей роман я читала вдруге, і це при тому, що, як мені здавалося, зовсім не люблю історичних романів, але чи то П.Загребельний володіє такою магією слова, чи то велика цікавість саме до цього періоду нашої історіі , я просто не могла відірватися від читання. А як мріяла попасти в Софіївський Собор після того як прочитала книгу... і вже як мрія збулася, не могла дочекатися вільної хвилинки в екскурсовода, щоб спитати чи то правда, що того великого зодчего, ну може то і не Сивоок був, але... чи правда, що похований під стінами Собору??? Раджу всім !!! Тепер не можу ніяк рішити, що ж такого почитати, хоч і в планах багатенько всього цікавого, але отак частенько буває після сильної книги. Прочитала пару сторінок М.Волкова "Лікарня на відлюдді", ніби то і написано легко,але якесь враження ніби серіал про лікарню дивишся, яких тепер вже аж забагато...
Які у Вас враження про книгу? Мені сподобалась. --- дописи об"єднано, Dec 27, 2015 --- Ви вже дочитали? Сподобалась?
