про багатодітних нехлюїв - розумію, що хтось і на власні очі це бачить. Але я постійно зустрічаю упереджене ставлення. Не до себе, бо в мене поки що всього троє і сама я поки що себе багатодітною не вважаю. Хороша знайома має 4ро дітей, сім'я порядна і забезпечена всім необхідним. Але - ! - четверо! Отже, "за дітьми там точно ніхто не дивиться, в них там вдома казна-що твориться". Коли в молодшій школі виявили педикульоз, - одразу кинулись перевіряти доньку тої моєї знайомої, а також видзвонювати до мами з проханням перевірити інших дітей. І вже через сам факт, що медсестра оглядала цю дитину, батьки інших дітей почали шушукатись: та ясно, там четверо, всі точно вошиві. А дівчинка - така гарненька, акуратненька, косички, білі колготочки - все на місці, по успішності одна з кращих в класі. І нічого в неї не виявили, звісно. І ще багато таких випадків щодо них. А питатись в багатодітних "чи ви планували?" - це вже як в порядку речей. Чомусь ніхто не спитає в мами, у якої двоє, чи всі діти плановані. А якщо п'ятеро - спитають і не раз. 5 дітей - це мимовільний виклик суспільству. Всі починають приміряти на себе, вирішують, що не впорались би, і починають шукати, чим би дорікнути для моральної компенсації. З повагою, Ваш злобний Троль
Або прокоментують на зразок "Ну а тепер ви вже нарешті на цьому зупинитесь ?", так ніби то їх хоч якимось чином стосується.
Ну це поки діти малі. Я зараз меншій майже нічого не купувала (так для задоволення кілька речей) купу речей від друзів отримала, і навіть ще повернулися Соломієні речі І доки дитина хотітеме речі з старшої сестри? Але то таке. Є ще я, мої бажання, в чоловіка свої, а з дописів мені, чомусь, читається, що прям розчинитись треба в дітях. Якщо я фінансово заледве дітей забезпечу, як тоді мої бажання, які потребують фінансів. От старша 3 тижні хворує - лікарня, капельниці антибіотики - фінанси полетіли, вийти нікуди не можу (Солька мене нікуди не відпускає), без манірюру вже 1,5 місяця. Не катастрофа, але мені не комфортно. Вчора на роботу мусіла піти, то побігла поки діти спали. Щаслива безмежно, що маю двох донечок, але це моя максимальна межа. Мені так здається.
Теж знала таку сім"ю. Те, що в них був характерний і примітний "переходящий светрик" на 8 дітей, то дурниця. Але той одяг був вкрай рідко праний, а діти абияк зачесані (а хлопці то взагалі - "стали і пішли") і з пазурами (яке це має відношення до достатку і браку часу, не розумію). В туалеті у них стояла відкрита коробка, куди скидався використаний туалетний папір, прокладки і т.д., (така собі часткова альтернатива смітнику і унітазу) і випорожнювалася та коробка явно не щодня.. А якийсь нездоровий запах вдома перекривався освіжувачем повітря. Це вже не наслідок багатодітності, це таке звичне для них нехлюйство, та й усе. І шукати тому причини в бідності чи заклопотаності - немає змісту. А стосовно того, що кожна наступна дитина змінює життя і створює дискомфорт для вже наявних, то мені здається, якщо велика різниця у віці - то може бути таке. А як рік за роком - то малесенька дитина ще не встигне й звикнути до комфорту, а сім"я вже збільшилась, а потім ще раз і ще раз, доки батькам комфортно )) В мене теж є свої бажання, мрії і плани і багатодітність наразі до них не належить, скажу чесно, і навіть не уявляю, що б я робила з 3-4 дітьми і своїми особистими потребами одночасно (підозрюю, що деякі з них довелось би поховати). Але, очевидно, у всіх різного роду бажання і плани, нерви, різна міра задоволення матеріальним, так само, як необхідна кількість власного простору і часу і терпіння та любові до дітей взагалі-то... Ніхто ж нікого не змушує до багатодітності От ніколи однаково не розуміла і жінок, які постійно роблять аборти, і тих, які родять без кінця тільки тому, що їм лінь/шкода грошей на хоч якийсь спосіб планування вагітності (ну не вірю я, що можна 10 разів непланово завагітніти, хоч якось запобігаючи). Все в них діти "знаходяться", і хтозна, що з тими дітьми потім робити. Якщо вже така плідність фантастична, то я особисто би вже з великого переляку в якийсь момент взагалі б утрималася.. Краще мати голову і нею думати. Незалежно від кількості дітей.
Мене питали за другу вагітність, чи планували. Я питала коліжанку за третю її вагітність так само, чи вони хотіли трьох діток мати, то сказала, що не планували, так сталось і дуже тішаться тепер, хоч і обмежують себе в дечому, напр., важче поїхати закордон чи на море, елементарно дорожче з трьома. Так само мама не могла довший час знайти себе і вийти на роботу, бо троє дітей. Не кажу, що у всіх так, але в неї вийшло саме так. Аж тепер, коли найменший пішов у школу, мама хоче пробувати почати трудову діяльність. Так само і сусіди з трьома дітками спокійно ділилися, що в декого не було так заплановано, але Бог дав. Не розумію, що тут такого крамольного в тому питанні? Просто знаєте, по деяких сім'ях з більше як трьома дітьми помітно, що не дуже то й дають собі раду, тому і виникає хоч-не-хоч питання: а що батьки собі думали і чи планували велику сім'ю? От не вірю в дим без вогню. Якщо і 4 чи 5 і навіть більше дітей у благополучній добре забезпеченій сім'ї, то ніхто криво на них і не подивиться і ніяких вошей шукати не будуть.
Але перед тим, як робити дітей, можна було би батькам подумати: наскільки ми працьовиті і самоорганізовані і чи зможемо собі давати раду з більше, ніж 2, 3 дітьми? Може мамі легше було би припильнувати одну чи двох діток, аніж зразу дивитись за всіма 5 чи 7? Тобто плануючи дітей може варто таки з чогось та й виходити? З фінансових можливостей, своїх особистих якостей, житлових умов і т.д. А не по факту вже народження діток лиш очікувати потім, що хтось зі сторони поможе. --- дописи об"єднано, Dec 2, 2015 --- Ну я виняток з тої свідомості. У нас багато сусідів з трьома дітьми і є з чотирма, пристойно забезпечені люди. Тому я чітко розділяю поняття.
Вони і виходять - з власних пріоритетів і уявлень про те, що таке "давати собі раду" Добре, що ви розділяєте. Але це не відміняє певних соціальних штампів. І так, сам факт багатодітності є приводом для косих поглядів.
Тут погоджусь, в кожного уявлення свої. Але от як писали, що дитина до школи не ходить, бо не має взуття, то вже двох різних уявлень бути не може: однозначно батьки собі ради не дають з дітьми. Як думаєте, мали би ті батьки то зрозуміти? Ну, але то вже теж крайність, хоча підозрюю, таких сімей по Україні є багато. Оце і сумно...
це поширена і цілком зрозуміла точка зору. але "кривий" погляд викликає вже сам факт нестандартності. добре забезпечена сім'я - це як? щороку на море, машиною по всіх справах чи ще якісь атрибути? Зимовий одяг для кожного новий? Чи просто "щоб не різало око" але ж і око, як і всі уявлення, - в кожного своє. Але все ж погляди і обговорення трапляються в колективах. В колективі шкільного класу сім'я моєї знайомої одна з кращих по забезпеченості. Віруючі порядні люди, з вищими освітами і приємні в спілкуванні. є купа хибних "маркерів нормальності", через які ті криві погляди починаються. Одруження до 20, багато дітей, домашні пологи, чітка позиція віруючої людини тощо. А далі вже багато не треба, головне - пару разів щось ляпнути в компанії про цю людину. Крім того, якою б особистістю хто не був, ставлення завжди буде різне. І що яскравіша особистість, то різкіше це ставлення буде виражатись.
Це ж все визначено, є певні критерії. Все залежить від суми доходу на кожного члена сім'ї. Це не новина, і не лише в Україні є певний поділ на соціальні прошарки. Сім'я може вважати себе абсолютно щасливою і ні в чому особливо не потребуючою, але при тому належати за рівнем доходів до нижче середнього. А комусь і з високими доходами все чогось бракує. Тут головне, щоб всі члени сім'ї були задоволені тим, що мають на даний момент.
Ну може то не проблема працьовитості і організованості, просто ігнору певних речей як третьорядних (чищення взуття, . Вони вважають себе нормальними, своє нехлюйство в тому числі, і не бачать в тому ніц страшного взагалі, навіть уваги не звертають, а то тільки нам, таким педантичним чистюлям, зі сторони негарно виглядає... Насправді, нехлюй і лінтюх і з однією дитиною такий, можна було б порекомендувати взагалі не народжувати? Я б не наважилась. ))
Скажу ще відносно упередженості: чи отримують такі сім'ї держ допомогу якусь і пільги?(я тим ніколи не цікавилась,нема потреби). В нас була ситуація, коли збирали гроші на ремонт класу і ще деякі дрібниці- та мама не здавала/уникала. Я здала за неї свої,бо мусіла розрахуватись з людиною за роботу але нікому не сказала. І запропонувала батькам в подальшому на неї не розраховувати, бо їй важко, а відразу розкинути потрібну суму на всіх в тому числі і за неї- мене мало не з'їли. Багато кричали, що вона бере на дітей гроші т.п і незбираються того робити. Після того я мовчу, як партизан Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
розумію, чому Ви так зробили, але більше так не робіть ніхто ніколи не подякує, а нерви і гроші пішли в нашому класі і групі садочку багатодітні здають все. Є інші люди, які не здають.
Ой, я, наприклад, далеко не така! І прекрасно це усвідомлюю, що є куди розвиватись самій і привчати до акуратності, чистоти і порядку дітей. Не розумію, а інші за собою недоліків чому не помічають? Хіба то не видно, що моя дитина прийшла в черевиках з шаром болота до школи, а он інші дітки в чистеньких? В кінці кінців не на безлюдному острові живемо.
Та мені не треба дяки і зробила так швидше від безвиході, хіба мала за нею ходити додому)) ,бо говорили багато разів. З нею так з усім але я б зробила так, як пропонувала та ніхто не підтримав, бо ... ну всяке Надіслано від мого GT-I9505, використовуючи Tapatalk
Ну не знаю, як з однією дитиною. Але в будь-якому випадку і одну дитину треба планувати і розраховувати, що ти і тільки ти відповідальний за неї мінімум до її повноліття. А то є такі горе-батьки, що і свою першу дитину віддають в дитбудинок та й по всьому. Таким можна порекомендувати дуже гарно захищатись під час статевих актів. А що стосується багатодітних, то проблемні сім'ї і соціальні служби мали б патрулювати і якраз соціальні працівники чітко перевіряють і умови вдома, і те, в якому стані і вигляді діти. Тобто це не я собі придумала, що діти мають бути в чистоті, доглянуті і вдягнені по погоді тощо.
мені багато хороших знайомих зізнались, що спочатку мали негативне враження про нас (слінги, скрізь сама з дітьми, знову ж підрахунки мого віку і різниці і "планованості" дітей), а потім в процесі спілкування були нами всіма приємно вражені. Те, що з нами приємно спілкуватись - звісно, тішить. Але те, що треба доводити комусь, що ми "не верблюди", бо апріорі нормальними ми бути не можемо - не дуже. Тож не доводимо. Просто живемо.
Залежить якого віку молодші діти. Був період, коли на третю і наступну дитину давали допомогу 100 000, розтягнуті на 6 років. Рік чи 2 тому, це відминили, і сума допомоги тепер на всіх дітей однакова. Тобто якщо є діти у віці між 6 р і 1,5-2 роки, то щомісячна допомога на таку дитину буде близько 1200 грн. Є ще пільги на комунальні - 50 %, але там встановлено обмеження по доходах. І ще здається є якась допомога малозабезпеченим, але про це я вже не вкурсі, як вона нараховується.
