Позитивне батьківство або дисципліна без покарань

А в нас газова плитка, шнури, розетки, шуфляди то напевно саме головне вдома що є(( я пояснюю йому що неможна, у відповідь він до мене починає сміятись(( напевно ще замаленькі щоб зрозуміти((

Надіслано від мого SM-G350E, використовуючи Tapatalk

 

Я ще додам, що те все говорити потрібно не просто так в повітря. Треба або самій присісти, щоб ваші очі були на одному рівні, або взяти на руки. І важливо не нервуватись. Просто чітко і твердо "ні". І, якщо це не можна, то не можна ніколи

 

В мене ще питання. Чому дитина б'ється? Щось їй не подобається, починає кричати і рукою по лиці, дивиться реакцію і далі реве, без сліз, просто вимагає. Де вона того набралась, я її ніколи не била, тим більше по лиці?! Коли це траплялось раз в деколи, я казала, що так не можна, маму треба цьомати і цьомала її. А тепер ті псіхи по кілька разів на день і так мене то розізлило, аж крикнула на малу

 

Бачу по своїй, що це такий прояв емоцій. Буває таке, що вона аж "кипить", то може махати руками, щоб вдарити мене по лиці чи голові. Теж ніде не могла такого набратись, це в неї таке через мега велику злість і невдоволеність ( у нас дуже емоційна дитина).

 

@Ubuntik @svoybox, воно з часом минає, але потім знову повертається.
Он у нас знову період забіяцтва. фізично унеможливлюю ці прояви. Ну і говорю-говорю-говорю...

 

В такому віці, як ваш дитина ще не усвідомлює своїх емоцій, то мамі важливо озвучувати і питати - Ти злишся, бо ти хочеш то і то, зараз перестанеш злитися і ми домовимося ... Якщо не діє, то пробуйте переключити... Діти нічого не роблять зі злості чи агресії - це спосіб сказати про те, що найважливіше для дитини в той момент, а мама не знає про те.... Бо до двох років дитині ще важко словами пояснити що вона хоче... Плюс ще є втома, зубчики і купу факторів ....

 

1. Ми одне одного не б*ємо.
2. Миємо руки після вулиці.
3. Говоримо "дякую", "будь ласка" та інші чарівні слова.
4. Не чіпаємо розетки.
5. Дорогу переходимо лише по зебрі, за руку з дорослим і дуже швидко.
5. Не чіпаємо маму, коли вона сердиться.

Це правило я відвойовую у всіх родичів/знайомих, які змушують мою дитину йти вибачатися чи обніматися, коли я аж парую від злості. Мені потрібен тайм-аут і я іду в іншу кімнату, або в інший кут і 5 хвилин ігнорую всіх, включаючи Аню. Потім вже виховні бесіди і вибачення.

 

ну мій знайшов вихід: доводить до сказу чоловіка(а той ведеться), а тоді- все !тато нечемний.....
Тепер маю в хаті на вечір малолітнього вихователя-провокатора і дорослого хлопа "внєдоумєніє"..

 

ой, мені деколи треба собі таймер включати, а не дитині. нерви часом здають. і розумію, що це від недосипання і перевтоми, і доня ще така маленька і їй дозволені дитячі вибрики, але деколи конкретно психую. а потім ще злюсь на себе за свою слабкість...

 

В нас теж більшість правил - для нас із чоловіком.
Діємо за принципом "не виховуйте своїх дітей - все-одно вони будуть схожими на вас. Виховуйте себе"

 

ну нарешті! Дякую!

система тайм-аутів (таймер, ліжко і кут) - це не до позитивного батьківства.

Особливо якщо згадати себе в дитинстві, то я в тайм-ауті не про те думала яка я була неслухняна, а про те який світ несправедливий.
Дитина після того слухається не тому що "усвідомила", а тому що не хоче знову опинитися у відлученні від розваг. Це суть покарання і є.

--- дописи об"єднано, Nov 19, 2015 ---

мені 34 і буває

 

Як зробити щоб усвідомила?

 

Потребую поради. Малий (4р.) б"ється в садочку. Вихователька каже, що часом не може навіть зрозуміти чому, то іграшку в нього забирають, то він щось хоче, а йому не дають, іноді буває , що злий, а до нього хтось підійде, теж зразу б"є. Вдома його ніхто не б"є, коли вдома розмовляєм каже, що все розуміє, що діткам боляче, що так не треба робити, а вдень в садку те саме. Бачу, що чим більше вихователька на тому акцентує, тим гірше стає. Як поводитися з ним? Як достукатися і пояснити, що так не можна?

 

Так, для мене це теж дивіз, давно спостерігаю залежність дитячих вибриків від свого настрою і самопочуття, коли в мене все гармонійно, то і доця спокійна і безпроблемна, як тільки я погружаюсь у якісь проблеми-роботи-сварки, то дитина стає просто некерованою. От тому я не прихильниця тайм-аутів, у нас це не вирішує проблему, аж ніяк, як і всякі прохання, сварки, пояснення, бартери і т.д.

 

@Lintiajka ну а питали чому так робить? Що сталось? Не вихователька, а Ви. Як на мене, можна вирішити проблему лиш дізнавшись причину.

 

Питала, каже "бо я так хотів" або "бо я хотів ту іграшку, а він мені не давав", або "він до мене підійшов, а я не хотів з ним гратися". Розмови про те, що "якщо щось не подобається, чи не хочеш з кимось гратися, то скажи це, а не бийся" поки нічого не дають. Коли говорим про це - все розуміє і каже що більше так не буде поводитися, а потім знов те саме. Я не сварю, а саме хочу дізнатися причину, чому так відбувається, але поки ніяк не вдається. Може хтось щось розумне підкаже як достукатися до дитини і з"ясувати що саме провокує таку реакцію.

 

1. пояснювати і фізично забирати в ситуації небезпеки. Коли б'ється ловите руку, і пояснюєте, чому битися не можна.
2. Повторюєте пункт 1 мільйон разів, або до того часу поки дитина стане достатньо дорослою, щоб усвідомити (це нескоро буде).

фрустрація - по людськи - розчарування тим, що не вдалося отримати бажане?

ну і це певно в топ треба винести, хоча я вже писала: методи позитивного батьківства до дітей які ходять в садочок можна застосовувати, але ефекту чекати не треба, бо більшість часу дитина живе за зовсім іншими принципами, далекими від батьківства, а тим більше позитивного. Так я розумію, що мами садочкових дітей незгідні. Но така селяві.

--- дописи об"єднано, Nov 19, 2015 ---

він не розуміє. Ну тобто діти в такому віці цього не розуміють. Вони просто повторюють, що їм сказали. По великому рахунку їм все рівно що чи кого бити, але людей цікавіше - буде якась дія. Впаде, заплаче, полізе теж битися - екшн.

 

Сьогодні мала таке: йдем з садка. Мала попросила шоколадки такі маленькі з барбі, там ще наклейкі є. Добре, нема проблем. Доходимо до магазину, ситуація кардинально міняється.Мала вимагає кіндер. Ні туди ні сюди. Стала і волає. Домовляємось-0 результату. Хочу віднести в бік-0результату(копається) з горем пополам засунула додому.
Питання:
1. Чи правильний алгоритм дій
2. Треба було заспокоювати? Далася тільки вдома.

--- дописи об"єднано, Nov 19, 2015 ---

Вчора ловила кожну хвилину на протязі 30хв. Пеації-0. Точніше істерика бо не даю себе бити.

--- дописи об"єднано, Nov 19, 2015 ---

Прасті, то шо мені треба фізичне батьківство застосовувати? В мене росте маньячка бо в садок ходить?

 

я де таке писала?

дитині важко переключатись кожного дня з одних правил на інші. Що тут такого дивного?

ну якщо не давалась домовитись - то так з плачами додому. Вдома поговорити.

раз істерика, два істерика, потім зрозуміє, що маму бити не можна. Бо мама просто не дасться.

 

Що значить переключитись? В садочку, що все можна? Як раз навпаки. Битись не можна, Треба слухатись, бути чемним, кіндери точно там не купляють і виховательку чи дітей ногами не копають)

Тобто перетерпіти(мені ту істерику) і за декілька разів буде результат? Не поступатись?