Ви серйозно чекаєте тут розповідей з особистого досвіду??? Я так розумію очікується щось з розділу "а во я зробила аборт і все ок", бо розповідь Юлі не підійшла...
@Made in USSR не історій, а обгрунтовану думку, як вчинили би самі. А що в цьому поганого? Історії загуглити я сама можу. І я не про просто аборт питала, а про складний вибір(можете вище почитати, щоб бути в курсі)
Про який складний вибір йде мова? Зародилось життя. Не важливо скільки йому: тиждень, місяць, рік, десять. Йде вибір мати чи дитина? Матір віддає життя за свою дитину. І не важливо чи ця дитина в ще в утробі чи ходить поруч. Хіба є різниця?
А якщо це не перша дитина? @Lyudvig і я вашу позицію читала, ви її чітко обозначили ще в попередньому дописі, дякую...
А яке має значення, яка дитина? Всі діти однакові перед Богом, і у всіх є рівне право на життя. Чи то перша, чи третя чи вже восьма. Всіх можна поставити на ноги. Мій тато з 9-тидітної сімї, мати з 6-ти, і ніхто не робив аборти, бо "то вже четверта дитина", хоч жили в старих сільких хатах. Всі діти повиростали й тішили своїх батьків онуками й фінансовими досягненнями, кожен хотів забрати їх до себе жити.
Прошу... А питання до мене? Вже і незручно відповідати, як мені так рот закривають, але процитували мене, тому відповідаю: Ось в мене з трьох дітей один трохи хворобливий, і вчитись не хоче і прищі на лиці, і нерви мені псує, а нерви-то моє здоров'я. Може я його "того"? Щоб не портив мені картину "ідеальної сім'ї". Вибачте. Спровокували. Наспраді це не смішно.
Я розкажу про складний вибір, який довелося зробити моїй подрузі. Але я зразу скажу, що її рішення абортом я не вважаю. У неї на той час була маленька дитина і про вагітність вона дізналася випадково, коли відвідала гінеколога (хоча пішов вже 2-ий триместр, але ознак ніяких не було). Людина живе у шлюбі, тобто для них це апріорі була бажана дитина, хоча така несподівана. Та зразу ж аналізи і УЗД малювали здивування й страх на обличчях лікарів. Її ж зразу направили в стаціонар, там пояснили, що в дитини дуже серйозні дефекти (найгірше - це відсутність кісток черепа), несумісні із життям. Але, крім того жінці, яка ще не встигла оговтатись від шоку, повідомляють, що саму жінку треба рятувати, бо пішло загноєння тканин (діагнозами не говорю, бо не знаю, на хлопський розум розповідаю). Тут стояв вибір - чи залишити дитину, яка не має взагалі шансу на життя (а організм чомусь раніше не запустив процес викидня) і вона б і не доносила її, чи рятувати жінку, маму маленької дитини, від реальної загрози життю і здоров'ю? Подруга дуже серйозно пережила ту чистку, досі згадує зі сльозами на очах, але я вважаю, що тут вона не мала вибору. І ми тільки можемо здогадуватися, як їй було тяжко в такій ситуації.
В моєї знайомої схожа ситуація - відсутність якихось ланок хребта... і це вона взнала під кінець 2-го триместру. бо "чула себе добре - то і нема чого по лікарях ходити". Пишу - і так важко на душі...
я вбила свою дитинку, по мед показам, був нежиттєздатний, але це помітили аж на 21 тижні. перед тим на 12 тижні було ідеальне узд нікому не побажаю...
тут пишуть про покази для аборту ДЛЯ дитини - несумісні з життям. знаєте, який мій особистий вибір? не повірю, поки не побачу. нехай рятують - на то вони вчилися, а як не можуть - тоді ВЖЕ ТОЧНО. бо якби хотілося ТАМ, щоб все знали про вагітність, то живіт був би прозорий. вірити лікарям, які ЗАОДНО можуть відчикрижити здоровий апендицит - тяжко І нехай в нашій довбаній країні до мертвої дитини ставляться як до медвідходів, не дозволяють навіть погладити, але якщо охрестити - то хоч могилку будеш мати, куди приходити, а так куди - на "смітники" біовідходів? (це я для себе ставлю таке питання) для мам дівчаток - дуже рекомендую показати їм заспиртовані "плоди". мені вдалося побачити таке в 15 в кунсткамері. на все життя запам"ятала. руки, ноги, повіки, всьо як в тебе, але лікар визначив - що не треба, бо були і не тільки столітні зразочки. про покази аборту для мами - на жаль, думка, поки тільки 99%. буде на 100% визначена - обов"язково напишу, можливо, комусь це допоможе.
v мені віддали малюка, сам лікар запропонував, я написала просто заяву, щоб видали дитину і все, без проблем
Вже точно що саме? Природа сама все розставить на місця і буде викидень? Чи все-таки аборт? А якщо ні, то у випадку ЗВ таки чистка, чи чекати на викидень, чи взагалі нічого не робити (тоді величезні шанси просто померти разом з дитиною, на що вельми нелегко наважитись, якщо є ще діти)? Дуже багато варіантів розвитку подій насправді, які не так просто вмістити в ці два слова.. Питаю не з банальної цікавості, а тому, що для мене теж ставлення до деяких випадків неоднозначне. Моя особиста позиція десь на 90% визначена. Мені не зрозуміти, як можна, цитую, "вагітніти, як кішка", економити на "золотих" презервативах, не використовувати їх, "бо тисне", і потім регулярно робити аборти. Може, тому, що мені за 10 років вдалося завагітніти тільки раз. )) В будь-якому разі, це не виправдовує аборту як методу планування, навіть через дороговизну контрацептивів або лінь правильно використовувати природний метод. Любиш кататися - люби і саночки возити, так вже є. Пильнувати себе, стан свого здоров"я і якщо не хочеш вагітніти, то запобігати настанню вагітності (уточню, я не маю на увазі засоби абортивної дії), а не гробити організм абортами і ПСА. Може це погана аналогія, але, навіть якщо вагітність сприймати як катастрофу, то: можна їздити без паска безпеки, а можна з - і в кого більші шанси на ДТП з серйозними наслідками? Я не визнаю для себе аборт у випадку наявності в дитини вади, несумісної з життям, бо, по-перше, з рівнем наших лікарів в принципі вірити в їх прогнози - то справа невдячна, по-друге, вбивати дитину, через те, що вона "не така" - нічим не краще, ніж вбивати здорову (яка в принципі теж колись може тяжко і невиліковно захворіти, то що тоді?). Скільки їй дано, стільки б і прожила. Якщо вагітність завмерла, пішов сепсис, то це вже не аборт, а чистка з метою збереження життя матері, мені здається, тут вже без варіантів. Якщо збереження вагітності є ризиком для матері, тим більше, якщо вже є діти, то тут власне дуже складний вибір, і я б не була такою категоричною. Не у всіх є відвага на такий поступок, особливо якщо нема шансів на збереження життя хоча б дитини..
Я так обережно скажу, що чистка після завмирання зовсім не обов*язкова, як і сепсис. Якщо хтось хоче посперечатись - не варто мене переконувати, я в курсі, що випадки бувають різні. Але також знаю, що природа мудра, значно мудріша ніж вчені.
Можливо, я не медик. В будь-якому разі, завмирання - це фактична смерть плоду, чи не так? Звичайно, природа може все й сама врегулювати. Але, якщо виникає необхідність медичного втручання, то чи при медичних маніпуляціях в такому разі можна говорити власне про переривання вагітності? Справді, цікаво для себе, бо я завжди думала, що завмирання - це вже ВСЕ.
Не виривайте з контексту тільки слово аборт. Питання було таке: якщо вже є діти, жінка вагітна і це не сумісно з її здоров"ям. Або аборт, або може спасти дитинку ціною життя, але ті діти також вже залишаться без мами. В чому винні вони? Чи не будуть потім злитися на дитину, яка відібрала в них маму?
я теж не медик. але чула не раз таку думку: якщо плід завмер до 6-7 тижня, то організм може сам очиститися. якщо пізніше, то це очищення може пройти неповністю, тому краще зробити чистку. жінці, яка й так під враженням втрати, за тиждень-другий не хочеться мати ще проблем у зв'язку з неповним очищенням матки. але по-моєму ми тут не про те почали говорити. завмирання плоду і чистка опісля - це не аборт, а медична необхідність. у випадку моєї знайомої я вважаю, що вона зробила правильний вибір. не один і не два лікарі говорили, що дивуються, як вона взагалі ходить, ще би тиждень не взнали про таку вагітність, то могло би закінчитися трагічно для неї. бо на той час йшлося навіть про видалення матки (до слова, лікарям вдалося зберегти жінці можливість народити у майбутньому) у зв'язку із тим загноєнням, то який тут міг стояти вже вибір?
Дівчата, прочитала останні дописи і мороз по шкірі. Я на 10 тижні переривала вагітність медикаментозно. Плід завмер на шотому, тоді я про це і дізналась. В мене пішов майже місяць на те щоб наважитись. Хоч в мене не було сумнівів з самого початку, якось відчувала чи що. За той час мене дивились троє лікарів, на трьох різних апаратах УЗД, двоє з яких в динаміці. Було зроблено не одне, не два і навіть не три УЗД А зараз задумалась, що треба було ще чекати
Особисто я б обрала друге.Я пожила трохи, тепер час пожити іншій людинці, як мені прийшов час, то тому так і бути. А шо діти лишаться без мами, то я ж не єдина жінка на землі, ці діти ще матимуть в своєму житті жінку, яка їм буде за маму. Я немогла б жити егоїстично з думкою, що я головніша за ту маленьку людинку і підняла руку на її життя. Не могла б. Це те саме, що я б була там сильно хвора і мені щоб жити тре донора - вбити свою, скажімо, 15-річну дитину заради якогось там органа, щоб моїй величності ше пожити... Вибачте, Але в моїй голові не вкладаються ніякі ситуації в житті, щоб виправдати аборт. Ніякі.
