Чи має мама право на час "для себе"

Відповідь: Чи має мама право на час "для себе"

в смислі? Нормальна стаття - реалістично-показова.

 

Доволі цікаве відео з порадами щодо материнства, не зовсім з усім погоджуюсь, але в більшості правдиво і життєво

 

А чому? Я от з кожним словом погоджуюсь. От прям ніби не вона говорить, а я. У мене немає жодної претензії до жодної її поради. Можливо тому, що в мене так: тобто освіта, кар"єра, вигулювання до тошноти, і лише тоді діти, а потім, завдяки набутому досвіду до декретів -- безпроблемне виходження на роботу відразу на вищу посаду. Либонь, із лекторкою можуть поспорити ті, у кого інша послідовність дій.

 

Та вона просто так наголошувала що "нагулятись треба до тошноти", то я трохи засумнівалась в тому.

 

ну це ж не обов"язково сприймати, як якесь бля...во. Мова не йде про те, щоб переспати із всіми на світі і спробувати всі спокуси світу. Ну просто вигулятись, дсь поїздити, чогось побачити. Ми з чоловіком 3 роки до весілля зустрічались, за цей час 7 разів були на морі. А тепер за 8 оків подружнього життя на морі були двічі -- цього літа і два роки тому в жовтні в Скадовську, коли температура повітря була плюс 2, тому то не рахується))) Але нас оця відсутність моря (а ще Карпат, бо до весілля ну дуже часто їздили туди і в готелі, і в садиби, і з палатками) не турбує, це не є нашою якоюсь великою мрією, бо ми цього мали багато. Бо ми -- вигулялись.

Те ж саме, наприклад, по дискотеки. Я на них була помішана. З 17 років раз, а частіше два рази на тиждень я мусила бути на дискотеці. І коли із чоловіком почала зустрічатись, то перший рік він ще терпів мої танці, далі почав воювати (ну не любить він дискотеки), то я почала туди ходити із коліжанками. А як заміж вийшла -- ну як рукою зняло, перестала хотіти. Мені більше хотілось бути вдома, з чоловіком, пельмені ліпити і вареники, в декрет хотіла. А чьо? А бо відплясалась

 

я би сказала, з гарно описаним і логічно підсумованим досвідом материнства. Ще одним досвідом
Світ інформації цінний саме різноманітністю поглядів.
Мій досвід - зовсім інший. але сперечатись нема про що, адже це не закон і не підручник - просто погляд ще однієї жінки. В якої все склалось за її планами (що саме по собі прекрасно).

 

Ну вона ж там підкреслює, що це для певного сегменту жінок - власне тих, які відчувають недостачу чогось. Ну я так зрозуміла

 

Аналогічно.
Особливо про безтурботність. Мама- це назавжди. І до того краще бути готовою.
Про фінанси- це взагалі ідеально. Навряд чи хтось проти мати в декреті постійний приток грошей без нашої на те участі.
Як і про допомогу молодій мамі.
Та в принципі- відео зе бест.

 

1

ну от тут я якраз так не вмію. От не люблю просити, тому під час вагітності мені якщо і допомагали -- то тільки із дітьми сидіти (і бажано, щоб я була в іншій кімнаті). Тобто мені ніхто не варив, не приносив варене, не прибирав... І от я б не проти, і вони б (баби, яких в нас три ) не проти, тільки треба, щоб я попросила. А я не можу. І от в нас такий замкнутий круг: вони нічим не помагають, але хочуть і чекають, щоб я попросила, а я теж хочу, але попросити не можу.... І от як у тому відео: все сама-сама (ну з чоловіком разом)

 

Ну я думаю ти розумієш що це можна змінити при бажанні.
І це головне.
Ну і до речі я теж з тих мам, які зазвичай і є в іншій кімнаті. Мені(і Тео) так добре і спокійніше.

 

Замітила за собою якісь скачки настрою...то сміюсь, то сварюсь,нічого не встигаю...а потім приходить момент і я розумію ,що ті сварки (ініціатор я)до добра не довидуть... залишиться осадок...але й промовчати не можу... Може то так своєрідно у мене проявляється депресуха? хоча ніколи таким не страждала...Помогти особливо нема кому серед тижня,хіба чоловік ... тай лишати доцю ні з ким не хочу, бо ми ще дуже маленькі...Тож піти розвіятись не вийде..Головне питання як то стримати себе і не придиратись до чоловіка?Вкусити собі язика чи що?

 

@Gorbywka то злість? Відслідкуйте які то саме емоції. Бо вони лиш вуальки, підказки, кожна показує своє. Це дуже добре, що вони є, бо так видно з чим давати раду треба

 

я б не сказала що то злість в плані агресії... то чи я забагато вимагаю, розумію що чоловік не відчуває себе так татком, як я себе мамою зараз,бо дитинка ж залежна від мамусі , і хоче мами...більше ніж татка...
А від чоловіка вимагаю більшої турботи про дитину, вплані не сидіти при відкритому вікні, не обробляти стіни протигрибковим засобом коли дитина в кімнаті... і тд.... Тож елементарно.., але трапляються такі казуси, може він і нехотячи , але я як таке бачу вибухаю...

 

Просто загострилось сприйняття всього, бо може зашкодити дитині щось. Воно перейде, то мамський інстинкт проявляється.

 

надіюсь. а то головою розумію що сваритись не варто.а емоції зашкалюють.

 

Це для вас елементарно, а для деяких чоловіків то вищий пілотаж. Треба аргументовано навчитись пояснювати але інколи це так важко. Я питаю чи не достатньо зробити просто як я прошу - я не розумію для чого ти це просиш і нічого тут не вдієш.
Але зараз я вже майже нічого не пояснюю. (по губах читає )

 

Мама має право на "час для себе", але де взяти той час?? (для мене то риторичне запитання)

 

так він наче і розуміє... напевно вчиться бути батьком... я помітила ,що він сприймає все як для себе, тобто якщо йому не зимно ,отже і дитині не зимно(чоловік у мене загартований), якщо він дихає тим повітрям..той дитині нічого не станеться..., то не зізла він так, напевно просто ще не прийшло розуміння ,що дитинки організм ніжніший ніж у нього,тому пояснюю,але іноді на підвищеному тоні...

у нас тільки початок ,може і мій так навчиться

 

Після пологів життя дуже змінюється і до всього треба звикнути і пристосуватися. Ви поговоріть з чоловіком, і поясніть що відчуваєте і чому так є, скажіть що все з часом внормується. В вас все нормально!

 

Там, де і інші беруть(родичі, друзі, няні і т.д.).