Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

Привітика!
а я печу дивовижний пляцок з яблук і без борошна. Вчора 800-грамовий навіть не попробувала, нині печу на 1.200, може, лишиться трохи
Погода - прогулянкова. Аж не віриться, що скоро зима. Щоправда, мені майже все рівно: я люблю всі пори року, а коли з відповідним одягом проблем нема - то не просто люблю, а "абазяю".

Колективний посиденьківський ПМС мене традиційно оминає. Зате коли вже в усіх все в голові владналось, щомісячний жор закінчився і набряки спали, цьоця Юльця починає скуповувати шоколадки по акції, мити голову раз на 3 дні і дивитись на світ крізь окуляри, на яких намальований триндець
За шоколадками нині дивилась вже... точніше, одну вже "подивилась", а другу наразі сховала.
Збираюсь на айкідо. Діти на кухні роблять щось явно таке, після чого треба буде прибирати. Ну і нехай.
По робочих справах я нині вихідна, і така щаслива, що зможу просто так прийти додому о 18.30 - і вільна.
Ну і врочистість вчора-сьогодні і ще тижнів двох - я маю гелевий манікюр. Нюд, спокійненький такий і гарний. Колір наступного разу буде інший, але гель ,сподіваюсь, не останній. Зручно дуже. Давно не мала кольорових нігтів. Дивлюсь і тішусь.
Жовті листочки, мрії і їх здійснення... осінь - моя пора.
всім гарного вечора. В таку осінь вечори зобов'язані бути романтичними

 

Сиджу перед компом, читаю дп через рядок. Запихаюсь шоколадкою. Чекаю на дзвінок від чоловіка.
Молю Бога, щоб нейрохірург не підтвердив діагноз, тоді обійдемось без операції.
Дівчата, тільки прошу - не випитуйте нічого в карму, не маю сили щоб пояснювати що і до чого.

Така сьогодні проза.....

 

Котрий вечір заходом милуюсь.
Цьогорічній насолоді осінню сама осінь ще й сприяє.

Мене як коли. Ніяк планово то діло йти не хоче.

По темі- знайшла нині свого Блокнотика Бажань(є така гарна серія Вікторії Кирдій). Обожнюю його читати ммм. Фраза "якщо відкласти на післязавтра те, що можна зробити сьогодні- в тебе буде два вільних дні" таки полонола моє серце цього тижня. Відклала все, що могла, на потім і сповна насолоджуюся генеральною чисткою домівки. Охх- стільки кульків на виніс я бачила ще як минулого року після ремонту. Тепер треба видзвонити брата, щоб забрав все, що захотіла собі мама. Дізнатися в свекрів, що потребує їх село. А чоловіка запросити на балкон. Там теж є що прибирати(бачать мої оченята, лежачи у ліжку).
Всім теплої середи і чистої домівки.

 

Так, осінь цього року казкова, золота. Але запах гореного листя я не люблю, дуже не люблю, як люди можуть то палити, а потім тим дихати, якісь нерозумні, м'яко кажучи. Батареі жарять і вдень і вночі, торкгутися не можна, хоч би на день відключали, носик в малятка пересушений, в мене теж. Повісила мокрі рушники на батареі, стоять підноси з водою по хаті, обприскую з пульверизатора стіни. Відкриваю вікно, хочу прохолоди, а там сморід. Хто то буде платити за те "тепло". Мацьопа далі прокидається по 7-10 разів за ніч, я вже як зомбі, але тішу себе думкою, що після року спатиме, зі старшим те саме було. Щось у мене прокинувся жор останніми днями, певно на зиму запасаюсь. Приіхала друга мама погостювати на день , з доцьою погуляє, а в мене голова відпочине трохи. Відкрили одну чудову місцину в Зашкові, маю плани на вихідні, здається погода ще має бути сонячна. Щось не виходить у мене ходити на тренування, задихаюсь, сили нема, певно треба почекати з тим, поки вночі спатиму краще. Врочистість- рідні відносно здорові і світ не без добрих людей. Вчуся робити добро щодня незнайомим людям, хай маленьке, але безкорисно. То дорогу покажу, то сумку допоможу донести, то двері потримаю, то місце уступлю, то хліба бабці куплю. А ще в нас в будинку живе старший дядько, він певно після інсульту, ходить з паличкою, але вперто ходить часто, за будь- якоі погоди, ще і вже потемному. Коли я кажу йому "доброго дня", він якось так радісно всміхається і відповідає мені "доброго ранку, пані". Приємно. Він мене цим навчив вітатися з усіма в моєму підізді, хоч деяких я вперше бачу. Хочу запустити ланцюг добрих вчинків по всьому світу. Певно наівна.

 

Я теж не люблю цього запаху. Люблю осінь, але запах спаленого листя - єдине, що псує задоволення від цієї пори.

З вчорашньої прози - кухня моє все

(піду потім в кулінарну тему).

Відпахала вчора як має бути.

Таки вибачилася. Совість загризла. Значить, не така я вже пропаща як про себе думала.

Врочистість буду чекати .

 

Ох, вчора мали такий стрес, неможливо передати, нам на балкон залетів кажан..... вдома я і малий ( 9 р.), ми не знали що роботи. Чоловік приїде тільки сьогодні, а ночувати з тою потворою на балконі, ну нє. Перелякались обидвоє, малий втік на коридор, а я мусила!!! то вигнати, хоч і руки трусились. Ох, як я його виганяла, воно не ступалось ніяк, такий писк видавало, що вуха закладало, а пащека яка там і зуби (вампір), жах.
Я потім відійти від того стресу не могла, мусила лікуватись. Фотодоказ потвори, хто боїться то не дивіться

 

Такі теплі деньки пішли (я не рахую ранок і вечір )
15 листопада йду на весілля до одногрупниці, я така щаслива, збирається чудова компанія
До речі, обміну Анонімний Миколай теж не буде?

Боюсь в тій темі щось писати

 

Наразі обійдемось без операції, але життя тепер зміниться.

Прийшла з роботи. Настрій якийсь двоякий. Образилась на мене мамочка одна, бо я сказала, що її донька дуже неуважна. Знала б вона що чудить на заняттях її дитина, тоді б претензій не мала, а так - я сказала м*яко і вийшла поганою. Але, якось в світлі останніх подій я тим не дуже переймаюсь. Я врешті-решт не сто баксів.

Зараз треба трохи в хаті прибрати, зварити вечерю. Чекаю коліжанку в гості, трохи відволічусь від непотрібних думок.

 

Робота з людьми - це важка робота, а з дітьми і батьками ще важча. Бо для батьків їхні діти найкращі, і не кожна мама чи тато може сприйняти спокійно, якщо навіть м'яко звертають увагу на якісь негативні явища. І це дуже добре коли трапляються батьки, які спокійно адекватно сприймають критику, такі батьки просто золотоНаталя, не переймайся, здоровіша будеш. Ідеальної роботи нема, на кожній свої нюанси...
Сьогоднішня погода суцільна проза, добре, що хоч дощу немає. Але на завтра вже обіцяють. Так не хочеться тої осінньої мряки, дощів...Від такої погоди хочеться кави... І чогось солодкогоПравда останнім часом з солодкого їм хіба мед. І на шоколад щось навіть не тягне. Аж дивно

 

та хіба ж то теперка шоколад? Так, якась невизначена солодка маса, приторна до жаху. Мала на ничці плитку молочної Корони, тільки що стоптала. Бееее гидотство. Краще сала з"їсти. По темі- щось я зовсім після ночі не спала, і така розбита. Здається, лягла, в хаті тихо, очі злипаються, а не можу заснути. А бо ходила мужа контролювати, бо мав дещо в туалеті зробити. Замахав. Сказала, шо він гниляк. Ну бо гниляк і є. Цілий тиждень якісь одні стреси, вчора до кучі малий оцінки виписані приніс. Я офігєла, це ну повний п....ц. 9 клас. Куди він поступить з такими оцінками, хз. Як з укр.літ принести одиницю? Це ж не якась там точна наука. Кароч... задовбало всьо... Ту зп ділять і ділять, вчора перевели третій раз, 400 з чимось грн, і то ще не вся. Йду варити жеровисько. Добре, хоч придумала що. Я зла і недобра.

 

Я сьогодні вже в шапці)) То дорослість наступила))
Мій робочий тиждень майже закінчився. Ще один урок нині ввечері, а завтра вільний день. Хоча, завтра маю робочу розмову з начальством. Трохи мене то напрягає, але в разі чого я маю теж кілька претензій)) Прарвйомся!
Уроки пороблені, зараз Саша іде на малювання, а я за той час нарешті приведу до порядку свої нігті і брови, бо вже на якесь єті стала подібна)))
Рахую дні до кінця листопада. Не знаю чого, просто хочу щоб він закінчився.
А якщо чесно, я дуже сонна. Якби не та школа, то я би взагалі з ліжка і піжами не вилазила би...

 

Принаймі ти не одна така).
Прорвемся. А шо делать.

Ага, ага, я теж то бачу. Пора вертатися цілком і повністю назад до мого шоколаду(хто пам'ятає мою гілочку з смаколиками).

По темі- як же добре мати допомогу. А ще підтримку. І опору.
Врочність? Нині чистила списки і плани. Починаю підводити підсумки 2015. Приємно бачити як щось не збулось, щось помінялось, щось збулось, а щось настільки круто вийшло, що навіть я не вмію так придумати. В грудні проведу аналіз того всього, а зараз- просто.
Усім романтичного вечора і неробочої смачної п'ятниці.

 

Я я я я!

По темі: навіть не буду писати багато про те, як пройшов сьогоднішній день, бо почався він ще з ночі- дитьо захворало(( Зранку мені так терміново треба було з дому, а тут на маєш. Кароч запряглася цьоця Наталя в лісапєд

машиною ніяк, бо малий би не відпустив

і пагнала. Мчала, як вітер, ровером кидало в лівий бік, бо на тому боці висіла торбега вагою десь під 8 кіля але поки сусід вийшов з вулиці я вже перла назад

дитина ж то в хаті сам

, а то десь туди-сюди- зо два кільометри. З того всього напекла собі каші з рису, яблук і гарбуза цілу пательню- нормально

Отак прозуємо , врочистість буде, як дитина буде здорова

ну, і ше маленький празднік- мужа сьогодні прибуде, то також не зле

Всім здоров"ячка , бо така погодка зазвичай не сприяє. Кутайтесь тепленько, не мерзніть в лапки

 

Вчора несподівано зустрілась з одногрупницею
Сходили на лазанью з імбирним чаєм (обов'язково треба навчитись самій такий готувати)
Вже 7 років пройшло після закінчення університету, а таке враження, що ми нітрохи не змінились. А пора вже чи що

 

ну, не те щоб заздрю, але.. мене ДУЖЕ тягне. Особливо - на пористі чорні президентські шоколадки. Береш наношматочок, розсмоктуєш, няммм
зараз допиваю каву - і йду пекти пляцочок, бо в неділю іменини Дмитра.
Ще маю трохи роботи домашньої, трохи професійної і прогулянка на айкідо.
Чекаю 19 годинки, коли буду завершувати день

Знову тиждень пролетів? Коли?
Всім гарної п'ятниці і не пропускати нічого в житті!

 

І я таки дочекалася тої врочистості вчора - комп"ютер повернувся з ремонту

(на щастя новий хард не потрібен , тож ремонт вийшов майже безплатний).

А сьогодні нова врочистість - П'ятниця . Нарешті можна відпочити. Чого всім і бажаю!

 

Оце так точно. Минулої п"ятниці, настрій був у мене на "0" через деякі особисті обставини і ще на роботу треба було їхати зраненька, і торби/кульки важелезні з собою тарабанити по вранішніх маршрутках. І знаєте, що, заходжу в "забиту" маршрутку, а водій до мене так лагідно каже: "Дівчинко, присядьте собі тут біля мене з тими кульками, вам же так важко стояти з ними". І цей чоловік "зробив мій день", я зрозуміла, що яким би не був день/настрій/погода/обставини особисті, світ не без добрих людей і тре й самому вчитися робити щось бодай маленьке, але приємне незнайомим, оточуючим тебе людям.

І я хочу навчитися так робити, стараюся...Правда, деколи забігаєшся/закрутишся, ідеш/летиш додому вся зла і недобра, і забуваєш, що собі обіцяла...

І по темі. Якийсь в мене сумбур в житті останнім часом...Треба прийняти важливе рішення, від якого залежатиме моє життя в майбутньому, а я все відкладаю/вагаюся/боюся...Одним словом не знаю як зробити так щоб було правильно...А можливо, правильного, чи неправильного в даній ситуації нема, і її треба просто пережити/прийняти, ой не знаю...Ще маю деякі хвилюючі моменти в житті, хочу якнайшвидше їх вирішити...Від того всього я якась весь час в роздумах... Тішить те, що на роботі повний штиль , ото сиджу, посиденьки читаю, кавусю попиваю...А ще врочистість, мені сьогодні такі кльові кошенята снилися, то така милота була...

 

Знаєте, як кажуть: коли не знаєш, що робити - нічого не роби
Інколи проблеми вирішуються без нашої активної участі.

 

привіт
от нарешті позбиралася з силами тут все виписатися, то певне пост буде довгий
ото я безмірно тішилася що повикидала старі речі, сміття з шафок..а в голові і в житті як був бедлам так і лишився..і вроді вже втягнулася в життя з проблемами-тотальним розрахунком фінансів-величезною зайнятістю, але вчора якось так до мене дійшло, що я все вроді біжу біжу біжу кудись а хламу навколо мене і в голові стає все більше..срач всюди:вдома, в голові, в науковому проекті, в тренуваннях, в їжі...
і вчора я почала потрохи з тим розбиратися..врешті вибралася на своє тренування і з подивом відзначила, що таки тіло моє ще щось памятає, хоча голова то все позабувала
а потім розібралася з тезами/статтями і т.д. визначила що і як робити наступний місяць
і написала великий план на листопад, повісила його на тсіну і буду його дотримуватися, пора трохи наводити лад в житті і якось стало трохи краще від того
а сьогодні взяла вже білет собі - додому додому додоммууууууууууууууу)))) і то моя велика врочистість))
а поки сиджу на роботі, на всякий взяла сумку з речами з собою: бо з моєю роботою можна вийти в 5 а можна і в 7, ніколи не знаєш що і де вилізе і звечора мала якусь установку в голові взяти все з собою) тому вирішила послухати свою інтуїцію - най буде що буде)))
а ще страшно хочеться мені київського торту - вмираю другий день за ним)) подивлюся, може і куплю ввечері додому, буде видно)))
а поки все є як є, настрій вроді непоганий))
всіх любаю, гарної пятниці))