У якому віці народжувати?

Погоджуюся з дівчатками на рахунок того, що дитинка має бути планована коли обоє батьків відчувають, що готові до цього. Бо це така шалена відповідальність і таке випробування для батьків... Так, що до всього потрібно підходити свідомо та зважено. Скільки є випадків, коли пари 16-18 років "заводять" малятко, а потім виявляється, що обоє не готові, тоді починаються сварки, взаємні звинувачення і т. д.

 

Мені 33, моєму чоловікові 37... зараз проходимо обстеження, плануємо просити в Бозі дитинку))) Так, мені інколи закрадались певні не дуже хороші думки щодо нашого віку...( в моєї мами (в моєму віці) вже було четверо донечок, найменшій два рочки). Будемо просити в Бога, щоб дозволив нам поставити дитинку на ноги і бути їй опорою та підтримкою в нашій старості, а не тягарем і обузою (не критикуйте мене, я дійсно за це дуже переживаю).

 

@Perseida Та нормальний у вас вік, про що ви? От після 35-ти то можна жінці більше звертати уваги на свій стан і здоровя (так лікарі кажуть), а 33 - чудовий вік. Чоловіки то взагалі в 37 молоді вважаються

 

Просто "перли"Як то кажуть - два роки, але яка між ними прірва)

 

@mitla може це і смішно, але так каже медична статистика. Звісно, і в 35, і в 40 і навіть у 45-50 можна успішно виносити і народити дитинку. Взагалі жінка може природньо завагітніти поки є менструації. Та з часом знижується її здатність до зачаття (почитайте про це), частіше потребуються різні втручання, людям роблять ЕКО, беруть донорські яйцеклітини. В тому плані я за те що все має бути вчасно, а вік форумлянки і її чоловіка прекрасний

 

Це напевно якісь власні спостереження))

 

Я вже колись тут писала,але чим більше спостерігаю, навіть за собою, хоча третє маля народжувала в 36, але перше в 20 років, то можу зробити певні висновки, все ж таки певно на все свій час. Ну все таки погляди міняються, відношення до життя і т.д., і те, що було у 20, у 36 явно не таке, хто би що не казав.

 

Люди, нема нічого планованого))) Бозя, як захоче так і дасть. Комусь в 15р, а комусь в 50р. Бути батьками, то або є, або нема. Хтось в 15-ідеальна мама, а інша в 40р аборти шпарить, бо карєра і вона не готова. ,,Єслі звЄзди зажигаютса....,, знаєте таке?))

 

Маю 32, народжу в 33 роки, якраз випадає подарунок на своє день народження. Дуже щаслива, що Бог подарував мені радість материнства і навіть не задумувалась, що це пізно, у Бога свої плани на нас.

 

ви думаєте таких пар нема в 40 років?
тут правильно написали - неможливо взнати чи готові, поки не народите.

 

Мені теж 33, чоловікові 39 , у нас, правда, не перша вагітність, але дітки будуть вперше. Багато переговорено про вік жінки.....але що я скажу- Ви собі уявити не можете тої ніжності і глибини відчуттів чоловіка - як він чекає, як він себе поводить . Думаю, що в 20+ це скоріше великий вийняток . Не переживайте, буде все дуже добре))

 

@Idillia мені 35, прийшла на консультацію до генетика, лікар з ЖК скерувала (всі аналізи в нормі), і та мене питає: чому скерували? Мені 35, а не 45. Хоча так, на парах з медичної генетики нам розказували про високий відсоток нерозходження гамет після 35-ти років. Мабуть таки практика показує інше, раз генетик здивувалась скеруванням.

 

Дуже влучно написали про етап життя Я раніше собі думала, що от як колись будуть вже в мене діти, то я буду така якась, не знаю яка, ну зовсім інша, бо ж ДІТИ, бо ж мамою буду! Ага яка була, така лишилася, якраз вчора думка така промайнула, що як то дивно - маєм вже 2 діток

 

Коли виходила заміж в 25, то вирішили перший рік з чоловіком пожити для себе, не планувати дітей. Через рік вирішили - вже пора. З другого місяця планувань завагітніла, отже все йшло по плану. Але вагітність завмерла. Зараз мені вже 29, і завагітніти не получається, хоч все ніби добре. Напевно це була помилка тоді, коли вирішили перший рік жити без дітей. Тоді були і молодші, і здоровіші, от і треба було зразу планувати. Не знаю як би тоді все склалося, але можливо вже би були батьками. Тому думаю, що найкращий вік - зразу після одруження, не відкладати дітей на майбутнє, бо те майбутнє може бути важко досяжне.

 

@Thebestnata не картайте себе за вже минуле рішення, все буде гаразд і буде у Вас дитинка 29 це не старість, далеко. Першого сина я народила в 19 і ось, вагітна знову, якби Ви знали наскільки різні відчуття! Просто кардинально і не до порівняння. Я ще була замала тоді до дитини, замала психічно. Ваш малюк з'явиться, коли прийде йому час з'явитись

 

Мене мама народила в ...42роки (татові 55) - "на все свій час" якшо шось

 

А мене мама народила в 34 і нічого тепер цвіте пахне)А я народила в 20)І мені теж нічого не бракує,але скажу чесно,що народжувати в 20,а що в 30 є різниця.Зовсім по іншому мислиш,правильно хтось тут сказав)Але як Бог дає,то так і має бути)

 

Не варто винити той "рік для себе" - чомусь то розповсюджений стереотип: "от вони спочатку не хотіли, хотіли розважатися, а от вже тепер не виходить", і то ніби така кара. Це нормально, дати собі час дозріти до батьківства, адаптуватись, вбутись в ролі чоловіка і дружини, якщо є така потреба, таке відчуття, в кожного свій темп. І тим більше, якщо ніякої ворожості до дітей ви не мали (мене завжди дратувало питання: а, що, дітей ще не хочете? Дурне формулювання, я їх хотіла завжди, ще коли сама була дитиною, але доросла до реалізації цього в певний час).
Не мучте себе минулим, надійтесь на краще, щиро бажаю вам здійснення мрії!

 

коли вже дуже чекаєш ту дитинку і дуже хочеш, щоб вона прийшла в твоє життя, то усвідомлюєш якусь абстрактну готовність до всього і наперед_любов до тої дитинки. Хочеться просто стати батьками, а не "народити хлопчика", "народити, бо вже час", "одружились - ну то народити"

коли я молилась, випрошуючи в Бога свого Дмитрусю, то казала так: "Я знаю, Господи, що я уявлення не маю про життя з дитинкою. Але я вірю, що Ти пошлеш мені сил і мудрості всього навчитись. У всіх получаєьтся дати раду з дітьми, то чому я маю не впоратись з Твоєю допомогою?"

До чого я була не готова - до того, що ми в 2 міс Дми потрапили в лікарню. Але хіба до цього в принципі можна бути готовим? Зрештою, тоді нам теж допоміг Бог.