Для майбутніх мам (12)

Всьо, ось і на мене напало безсоння. 5:37 ранку, якийсь зачаклований час. Як так далі піде, то існує загроза, що мій малюк буде мати 35 пінеток на час народження. Ну прям як принц якийсь. Чи то я за перший триместр все відіспала, чи то легкий шок від того, що я нарешті йду з понеділка в декрет.

 

часто я чую про "головне правильно себе організувати", але таки, виходячи із мого досвіду наразі з однією дитиною

(згідна, що з другою мабуть не так, бо то є ще одна дитина, якій треба вже і негайно, але це і досвід також, і навіть моральна готовність до того, як то з немовлям)

, думаю, що головне - яка дитина. Як гв іде, бо небо і земля, коли діти поїдять, і сплять по 3-4 години цілодобово, і коли вони лише їдять цілодобово, чи мало молока, чи забагато молока - корекція вимагає великих зусиль зі сторони мами, натомість, коли одразу все ок - то мабуть більше є можливостей займатись побутом. Особиста організованість, звичайно важлива, але от для мене основним стресом перших тижнів і місяців було власне усвідомлення, що я собою анітрохи не розпоряджаюсь і не керую, так що тут організовуй себе - не організовуй... Тому, таки краще готуватись до того, що допомога буде дуже потрібною і подумати заздалегідь, як то влаштувати

(коли моя мама ще під час вагітності планувала, хто коли у відпустку піде - спочатку чоловік, потім вона, потім тато, потім сестра - я ще так самовпевнено розказувала, що то перебор, вистачить чоловіка на перший місяць, а вийшло, що зовсім не перебор...)

, а там, як буде час, сили, і бажання робити все самостійно - то з тим проблем не буде

 

по па-пакала лікарю в ЖК. свобода!
гемоглобін впав до 98 то дуже зле?
все решта ок. доктор поміряв животик і сказав, що вже трішки опустився, бо ВДМ стала менша.
тепер лише чекати

 

Я не спорю що перший місяць всім важко, особливо з першою дитиною і це лише тому, що звикаємо до іншого ритму, темпу та способу життя. І взагалі ми самі як з космосу в перший місяць.
Але я прослідковую вже купу років таку тенденцію. Тим кому є кому помогти, підстрахувати і т.д., то і з дітьми халепа і з ГВ не все зразу і т.д. і т.п. А тим кому просто банально немає кому, бо як не за сотні км, то ще якісь причини, то і діти спокійніші і вклинюються самі і в ГВ і ритм життя швидше.
А коли є варіант: якби щось, то той і той і той на підхваті, то в основному так і виходить, що потрібна буде допомога.

Це суто мої спостереження і висновки. Тому більше ніж впевнена, що все в нашій голові і думках.

 

@Rostuslavchuk уже з 19-го видно патології, якщо вони є

 

Та, всі вони малюки - різні. От в нас досить успішне було ГВ, як на мене, але дитина реально хотіла жити коло грудей. Я перший місяць не встигала ні в душ, ні в туалет, ні поїсти - тільки відійшла - вже чую плач, який ніхто не міг вгамувати, лиш я з цицьою. І молока було достатньо, бо набирали вагу дуже добре.
Перший місяць була в батьків, то їсти відповідно нічого не варила, не прибирала, займалась суто дитиною. Собою вже не встигала. Чоловік приїжджав до нас в село спочатку лиш на вихідні, як студент. Що там він виїдав і як собі раду давав сам - смутно уявляю.

А тепер такої змоги не матиму, щоб бути лиш з немовлям, то й уявлення не маю, як то буде. І ще в мене зараз такий розслаблений ритм життя, що ще важче треба буде адаптовуватись до нових умов. Але наразі щось про перші дні вдома після пологів навіть особливо не думаю, бо зациклилась саме на тому, як пройти пологи. Знаючи ЯК то, у мене набагато більше страхів, переживань і побоювань. Перший раз була трохи не підкована і в тому й був плюс - не так боялась. А тепер - капець!..

Перечитала дописи і моцно задумалась над покупкою мульті.

 

@Rona деякі з них видно і на 12-му
а з другої сторони оті 19 тижнів, то завжди +-2 тижні, ось і логічно (якщо немає інших показів) на 21-му йти, ну це я собі так думаю.

 

@Rostuslavchuk в мене висновки інакші, лиш вони 16-літньої давності, в мене і були "помагалники" і через кілька тижнів я від них втікла. Одне пекло змінилось на 2-ге. Ми в сусідній гілці це обговорювали, помагати треба не з дитиною мамі, а з господаркою, а мама, як не мала-дурна, то дасть собі раду з дитиною (закличе професіоналів якшо що: консультантів з ГВ і т.д.) і не буде слухати порад про пляшечки, суміші, сон в ліжечку і т.д.

 

От і я те саме хотіла написати. Що першого разу страшнувато трішки було, але не до порівняння як зараз))))) вже тепер я знаю чого саме чекати і страааааааашноооооо. )))) а от на рахунок читання спеціальної літератури скажу, що першого разу я стільки читала, а коли прийшлось до діла, то все повилітало з голови))

 

та я розумію про що Ви, і так теоретично я з тим згідна, я сама неодноразово тут писала, про ставлення до ситуації, наприклад до того, що дитина погано спить - так, це в нашій голові, і якщо то відпустити, то жити стає легше, але от часу, щоб зварити борщ, від того не з'являється( Так що, ставлення-ставленням - це важливо, але є до того і об'єктивна реальність.

100%, оце мабуть дуже часто робиться навпаки, тому та допомога так сприймається негативно "не лізьте до мене, я сама!" Мамі треба, щоб холодильник був повний, щоб чисто навколо було, щоб пів годинки хтось малечу поносив, поки мама в душі, а не казати: "що ти йому ту цицьку пхаєш, хай викричиться і засне, а ти тоді підлоги помиєш"

 

@Rostuslavchuk мені на 19-20 тижні більше дивились внутрішні органи дитини, вже дуже добре видно серце, все-все. Дитина в 12 і в 20 тижнів - дуже різниться. Наступне моє УЗД буде в 36 мабуть, то вже будуть більше уваги приділяти плаценті і т.д. Ті дослідження - це така радість, побачити малечу, знати, що з ним дійсно все гаразд.

 

завжди дасть і без "помагальників" просто швидше.
Але нажаль, ті "помагальники" як допомагають по господарці, то зразу і з дитиною лізуть помагати, і це здебільшого так
Я не мала "помагальників" ні першого разу ні другого, хватало "консультантів" телефонних і то дратувало. Тому часу на розслабон не мала і швиденько організувались з чоловіком. Так, було, що і помитись не встигала і в туалет сходити, і в хаті прибрати, і їсти зварити, бо мої діти такі ж як і всі діти новонароджені. Але краще хай буде так, ніж ще й роздратована від "помагань" і "порад", а в основному і звинувачень, що ти не так робиш, бо ти не знаєш

 

@Rostuslavchuk тому одразу треба встановити "правила гри", кому не підходить, то хай не приходить

 

ну бачите, у Вас просто такий негативний досвід, а я от дуже вдячна близьким, за те, як вони все добре організували, непроханих порад не роздавали, зате їсти варили, з дитиною навіть при їхньому великому бажанні - ніхто б мені не поміг - груди нон-стоп, погуляти без грудей теж було неможливо, то ніхто і не намагався.

 

В мене вже от вчора перший "помагайлик" приїжджав в гості - свекруха взялася активно і наче ненав'язливо всі хлопчачі імена обговорювати, тривало то досить довго, я вам скажу. Я вже бачу, що таким іменем, яке не припаде до душі і не буде схвалене мамою, чоловік не наважиться назвати. Мене то дратує. Хоч ще і зарано про це думати.

 

Я навіть більше скажу, оця побутова допомога від рідних - величезний вклад в наше гв, якби я не мала змоги тих 2 місяці лежати з сином безвилазно в ліжку, то може би і ніц не вдалося.

 

мої "помагальники" помагали лише по телефону і мені того хватило, а фізично їх біля мене не було (У ЛЬВОВІ МИ САМІ)!!!
За то бачила як коліжанками "помагають" фізично і то не для мене

Я вела до того, що якщо немає кому допомогти, то і проблем в основному немає, а як є кому допомогти, то сам по собі розслабляєшся підсвідомо
І у нас були нон-стоп цицяння і т.д. БО МОЇ ДІТИ ТАКІ Ж, ЯК І ВСІ НОВОНАРОДЖЕНІ!!!! Справа не у дітях

все б у Вас вийшло, бо виходу б не було


Але більше не хочу це обговорювати, бо , мабуть, не вмію правильно описати свою думку .

 

ок, як скажете
я от собі лише сподіваюсь, що моя наступна дитина буде

може тоді буду справлятись.

 

Одинакових новонароджених не буває)))

 

Маю перед носом приклад мами двійняток, народжених в 41 рік, це перші дітки. І виходила їх ця мама без длпомоги, бо крім працюючого чоловіка нікого більше не було. Так, було важко, бо обоє по черзі висіли на грудях цілодобово. Так мама втомлювалась і чоловік допомагав ночами. З бабусями то було б напевно легше, але не факт, що ті двійнятка тоді б були на ГВ до 2,5 рочків.

А от організувати гуртки-школу і менше чадо трошки важче ніж побут (варку уборку). Але я виходжу з положення тим, що гуртки і підготовку обираю під носом. Школа теж буде та що близько, а не та що престижніша. Понти мені не по можливостях. Покищо нічого зверхнеможливого і супертяжкого не бачу. І з посмішкою згадую час, як з однією дитиною зуби чистила аж після обіду, ну бож він не такий як всі))