ви писали, що вашому обранцю 23 роки. Сьогодні у цьому віці 90% чоловіків це ще дійсно у пошуках - нових відчуттів, нових відносин. Це вік, коли шукаються відповіді на запитання. Коли в голові ще велика каша для них самих.Це теж абсолютно природньо- це часи наших батьків рано ставали дорослими і рано одружувалися. Зараз все зовсім по іншому. Зараз в головах чоловіків якесь більш-менш прояснення для самих себе настає ближче до 30. Коли вони самі можуть вже для себе розкласти по поличкам "тарганів". От , як на мене, нічого надзвичайного такого у тому, щ вам демонструє партнер- немає. Це звичний пошук відповідей на свої питання у такому віці. Просто ви зараз чекаєте іншого. Це у вас невиправдані очікування. А у нього- стандарний пошук самого себе, який притаманний багатьом чоловікам у такому віці. Зрештою, він нічого від вас і не приховує. Ви очікуєте від нього більше, ніж він вам реально зараз може дати. п.с. не так давно я натрапила на одну групу, де чоловікам у віці 19-29 років задали запитання "які риси, на вашу думку, має мати ваша обраниця? що ви від неї очікуєте? якою має бути ідеальна жінка?". Так от, відповіді чоловіків у віці до 25-26 років практично були ідентичні. І такі інфантильні і "рожеві". "У пошуках". І лише у віковій групі ближче до 28 років з явилися реальні розумні речі. Так що дайте можливість чоловіку подорослішати самостійно . Для 23 років- це нормальний процес. Інше питання, що вам хочеться іншого. --- дописи об"єднано, Oct 21, 2015 --- йому 23 роки . Для сьогоднішнього чоловіка- це дитячий вік. Ну не пройде він оці пошуки "всі баби дури" в 23 роки, пройде в 35 чи 40. Хай краще зараз, поки ні з ким ще не опв язаний, ні за кого не відповідає. Ніж потім дружина з дітками бути бошечку чухати і думати, що за криза на нього напала.
та я в курсі) тільки від того, що отак людина себе поводить, дівчині боляче і неприємно вже зараз ну і не всі такі в 23 роки, чесно - знаю кілька винятків
Я звісно розумію, про що ви. Я теж зараз у пошуках себе як і багато інших молодих людей. Але це не виправдання ненависті чи сексизму! Ви заходили на той сайт? Більшість чоловіків яких я знаю ставляться до жінки насамперед як до людини. І тут будь-яка дівчина чи жінка шукала би чогось іншого. Вам би сподобалося якби Ваш обранець вважав вас за 3 сорт. На мою думку показати такий сайт жінці це теж, що й показати сайт ку клукс клану чорношкірому.
Ну, не знаю не аж так І таки трохи дивно що показав той сайт. То просто невпевнені в собі чоловіки, які не мають чим гордитися, от сидять і трусять один перед одним я*цями: "я-мужик!". Мені чогось здається що більшість отих "грамотіїв" в житті насправді мамині синочки і підкаблучники , але ж нада "пагаваріть" Так, далеко не всі у 23 роки мають розум в голові, так само як не всі сидітимуть на таких сайтах. Можливо у того хлопця є якісь комплекси чи проблеми у стосунках з батьками, ну от не навчили його але не все так погано - більшість таки то переростає коли банально дорослішає, "стає на ноги" і має інші приводи для гордості окрім гендерної приналежності. Ну але тут вже інше питання, чи варто чекати і надіятися, чи ну його...
Погоджуюся майже з усім у Вашому дописі проте вважаю, що неповага до жінки на підсвідомому рівні вже закладена. І таке терпіти не можна. З часом характер і негативні риси лише погіршуюються. Я бажаю йому щастя, знайти таку жінку, яка би його задовільнила але мене рухати не треба. Я з таким чоловіком би не змогла адже у свої 20 я добилася об'єктивно більше аніж він у 23. До того ж у майбутньому мої риси характеру будуть лише погіршуватися зважаючи на обрану професію. От тільки він же ж собі хоче розумну, самостійну, що займає керівні позиції і не сюсюкається з дітьми але яка би опускала перед ним голову і дивилася на нього як на вищу істоту. Слава Богу, для мене ця вищість далеко не відзначається як ви сказали присутністю я*єць. Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Нууу, якось трохи песимістично Пригадуючи себе (а тим більше свого чоловіка) у 20 - то поки можу сказати що, наче, навпаки. Хоча хто зна - там уже 30-ка не за горами, може тоді "псуватися" почнемо
я десь писала, що всі ? І я знаю. Але 23 роки- "загалом" це для чоловіка вік пошуку себе. ні, ви не зрозуміли, про що я ви кого переконуєте: себе чи нас? (Можливо, коли пишеш назагал, то легше самій розставити все по поличкам у своїй голові) п.с. насправді що вам, що йому ще до серйозних відносин далеко. У вас у обох ще той вік максималізму,пошуку і самопізнання. У кожного-свій. . Можливо, варто дати спокій і собі і йому ? Принаймні наразі. Тим більше, що він то для себе вам вже дав спокій . Живіть і насолоджуйтеся тим, що є сьогодні. А далі- все час покаже.Вам всього 20 років- такий класний час для навчання і самопізнання. що чудив мій чоловік у 20-23 роки- то не до описання. Це при тому що він уже і власний бізнес серйозний мав. Але у особистих відносинах- то був ще аут. То ще таке шукання того, що насправді хочеш. А в 28- то вже геть інша людина стала.А я в 23 , хоч і була вже "за мужем", була дуже серйозною і вдарилася у пошуки себе. Дуже багато самокопалася і докопувала інших Благо, що чоловік набагато старший і з милим скептицизмом на то все споглядав ( ну от як я приблизно зараз). Одним словом, він вже то перейшов і давав можливість "перейти" мені, не заважаючи , а просто будучи поруч. Так що то все " в прєдєлах норми". Думаю, ще років через 10 я знову з милим скептицизмом вже на себе сьогоднішню буду дивитися.І думати, скільки ж то ще клепок мені не вистачало.
Ну звісно що я пишу у цей форум аби розставити усе і для себе по поличках у голові теж. І щоб запитатися поради чи для того аби слова форум'янок не давали мені себе переконати, що все гаразд і що з таким можна жити і продовжувати такі стосунки. На справді я з Вами не погоджуюся у тому, що до серйозних стосунків не готовий ні він ні я. Він якраз готовий тому і підшуковує собі дівчину, котра у майбутньому буде відповідати його бажанням на рахунок майбутньої дружини. І я теж в цих стосунках не для того була аби розстатися півтора року опісля. І не вважаю, що небажання терпіти бажання "коханої" людини видресерувати Вас, змінити, підчинити собі волю "половинки" не проявляючи при цьому тепла, ласки і любові є знаком неготовності до "серйозних відносин". Чи пробували Ви бути з людиною, котру Ви кохаєте але котра ставиться до Вас як до істоти апріорі нижчої? Чи не бажає чути ваші потреби, бо вважає це маніпулюванням? І мені здається я так і зробила. Дала спокій і собі і йому. Тим що припинила наші відносини. Мені 20, я вихована у дусі західних традицій, дорослішала в США тому я не вважаю, що бажання аби до тебе твій партнер ставився як до рівні є протиприродним!
А от у вашому останньому параграфі і описано прекрасно чому ви на це дивитеся з "милим скептицизмом". І чому на це дивився так Ваш чоловік. По-перше, я сумніваюся, що Ви у часи свого самокопання почали висувати ідеї різкого фемінізму, які би нівелювали волю і важливість Вашого чоловіка. По-друге, він до Вас ставився в ці моменти з теплом а не дрисерував як собачку відсутністю тепла і ласки. Розумієте, я погоджуюся з тим, що саморозвиток відбувається завжди, особливо різко у моменти криз. Те про що ви говорите - криза молодого дорослого, що відбувається у віці від 19 до 25. Я її пройшла у 19 і вона мене багато навчила. Проте проблемою було те, що якраз і мені потрібно було аби він був поруч і люблячи підтримував але отримувала я відвертий сарказм і накази взяти себе в руки. Якби проблема була суто у його бажанні домінувати. Чи суто у характері чи моєї поведінки я би це перейти могла. І планувала. Проте ненависть і зневагу до жінок як по виду я витерпіти не можу. Як і нівелювання моїх бажань. А от щоб ви сказали, якби дізналися, що Ваш чоловік читає шовіністичні сайти і вважає всіх жінок нижчими істотами? І ставиться як наче ви йому не рівня і маєте його лише слухати? Я і не заперечую, що через 5 років він буде іншою людиною але чи пропадуть у нього ці ідеї, котрі вже міцно в'їлися в душу?
я не буду тут наразі писати, бо я вам не можу наразі пояснити ті речі, через які ви маєте пройти самі. Все рівно це буде незрозуміло. І цілком нормально, що так. Та і не треба тут нічого пояснювати . Бо це відносини- різні, особисті, через які людина проходить сама і індивідуально. Через власні синці.Ну бо то дурня буде, коли 38-річна цьотка щось пише 20 річній дівчині .ТО те саме, що мама би вас повчала Фігня одним словом Я просто писала, що з тої ситуації, що ви подали випливає таке: ваші невиправдані очікування від чоловіка, який зараз ( а може і не зараз- цього поки ніхто не скаже) не може їх задовільнити. І він цього- не приховує. Він йде вперед по своїй паралелі наразі, а ви- по своїй. І коли він чітко дає зрозуміти, що він " у пошуку", ви цього не вловлюєте і шукаєте можливість його стягнути назад. При цьому- переконуючи себе в тому, що він вас недостойний, бо маніпулятор,нарцис, сексот і далі по списку. Вам боляче в цих стосунках? Ви відчуваєте себе "нижчою істотою"? Ну то відповідь є. І ваш партнер від вас не приховує, які відносини наразі його влаштовують. І що він- поки у пошуку. І це не є поганим чи добрим. Просто є
Я і не заперечую, що він зараз у пошуку - я сама це написала. І я не проти того, що не для всіх така поведінка чоловіка буде образливою чи неприпустимою. Як я розумію для Вас не є. Але є для мене. І мені він не підходить. Я не хочу його змінити чи переробити я хочу аби ці пости у Форумі допомогли мені справитися з втратою колись коханої людини. Він не приховує чого хоче від жінки. Я - від чоловіка. Ці ідеї не співпадають тому ми рухаємося далі і сподіваємося, що надалі ми зустрінемо людей, що нам будуть підходити. І можна запитати, яким чином виявляється моє бажання "стягнути його назад". Тим що я різко негативно відношуся до сексизму? Так ж я юрист у нас в країні за статеву нетерпимість можна навіть у в'язницю потрапити. У багатьох злочинах це обтяжуюча ознака. Я не можу вважати що це вияв хлопчачого максималізму. Цим можна і інші злочини виправдовувати. До того ж моя мама, котра є значно старшою за Вас навпаки мене підтримує і не може зрозуміти такого архаїзму. Як і мій батько. У Вас своя правда і свій ідеал стосунків, у мене - свій. І якщо те, що я шукаю чи те, що я сприймаю неприйнятним у чоловікові відрізняється від Вашого сприйняття не означає, що я незріла чи що Ваша правда "правдивіша" за мою. І направду, я шукаю підримки а не повчання на кшталт "от поживете і все зрозумієте, а що не скажу бо таке зрозуміти потрібно то самій".
@Sasha Ptasha, та ж ніхто не каже, що Ви незріла. Ви просто у своєму віці і проблеми у Вас відповідно до Вашого віку. Я маю на увазі, що Вас ніхто не повчає, а це всього-навсьго форум, де кожен може висловити свою думку, навіть, якщо вона не сходиться з Вашою. Я Вам краще розповім про наочний приклад. В Рудого сину 23. Як послухаєш, то вже такий розумний, такий юрист, так вміє тата "построїти". А подивишся на вчинки: дитина - дитиною. Якби не було, а юнак в такому віці - це ще дитина, яка шукає порад на сайтах, в друзів і т.п. Наразі в нього період самоствердження і дівчина з дорослими амбітними планами на майбутнє не вписується в його життя бо ж він куртий юрист, працює в суді, а всі дівки хочуть захомутати його будь-яким макаром. Тобто, якщо Ви доросли до серйозних стосунків, то Ваш обранець - ще ні. Он, мій теж ніяк не може дорости но тут другой кампот
Я дуже перепрошую, якщо я різко відгукнулася на відповідь чи не так зрозуміла. Як Ви вже зрозуміли, я відношуся дуже різко проти дискримінації. Я не є феміністкою але є борцем за рівні права. А боротися за них у своїх же ж найближчих стосунках не вважаю проавильним. Як і виносити йому мізки, що неодмінно станеться якщо ми вирішемо зійтися знову. Я готова боротися за стосунки у всіх випадках, окрім певних винятків. Це один із них.
Ок. Але ми наразі не про то, пра? Також прекрасно, але і то не в ту тему. То я для себе по поличках розкладаю і - оце загнало мене в ступор. Ми ж і балакаємо про певний виняток, яким є Ваші стосунки ну, я принаймні, пишу в цій темі в дупу копнули. Якщо Ви вирішили боротися за стосунки бо це певний вийняток - один кампот. Якщо Ви вирішили не боротися а ми обговорюєм тему гендерного рівноправ'я, фемінізму та антифемінізму, та окремих прав і свобод громадян - це вже нє тот кампот. Бо для того існують інші теми. І як на то пішло, в останніх Ваших дописах для мене якось помітно, що Ви, в принципі, і не жалкуєте за тими стосунками. Швидше, навпаки, бачите більше негативу. Тому моя Вам порада я то всі говору : випий, закури, розлабся - відчуй себе жінкою. То для розслбону і розрядки обстаканівки.
@Divchyna vesna Я розумію, що можливо це перелилося трішки в іншу тему і не раз. Це почалося правда з мого бажання зрозуміти чи можливо перечекати та почати стосунки знову, проте те, що мені відкрилося в подальшому допомогло мені остаточно вирішити. Не переживаю я тому, що багато вже напереживалася під час стосунків - чи розлюбив, чому ігнорує, чому так ставиться. До того ж останніх 3 місяці наші стосунки коливалися від відсутніх до дуже стресових. Я жалкую за нашими хорошими часами, за всіма милощами і обіймами. Дуже. Але цього вже не було надто давно аби все відчувалося для мене напрочуд різко Надіслано із мого iPhone за допомогою Tapatalk
Є варіант: перечекати і почати знову. Є варіант: перечекати та розійтися. Є варіант: перечекати, зійтися і "любов нагрянула внєзапна" Ключовим є слово "перечекати" повірте, я знаю, про що говорю. Перечекйте, а далі час покаже. що у вас буде. Можливо, Ви самі просто за тим перечікування забудете все і і навіть не зрозумієте, що ось воно! перечекалось, я си жию далі і ловлю кайф від життя! Саме тому й говорили ми про вік. Все-таки у 20 набагато легше і простіше "перечікувати", аніж у 18 і багато-багато місяців
Направду дуже мудра порада! Так і буду надалі діяти) Побачимо, як там буде далі. В кінців кінців "судженого і конем не об'їдеш") Дякую!
