Розлучилась, розійшлась... що далі?

olerusya, а я мала на увазі, що і в 25 це відчувала. Ви хіба ні?

 

а хіба кохання можна виміряти? Типу, ось - справжнє, а це - несправжнє...
Згідна з Деметрою, секс повинен приносити задоволення обом. А не бути предметом торгу. Бо то вже виходить не кохання, а якісь товарні стосунки. Типу, ти на мені одружуєшся, а я тобі секс.

 

я без сарказму, мені справді цікаво як? якщо чоловіку треба щодня, а жінка частіше, ніж раз на тиждень не хоче? або навпаки?
як це подолати, щоб ніхто не страждав?

 

То коментуйте, будь ласка, допис дівчини, яка саме і задавала запитання. Чи вам все одно, до кого прискіпуватись? Я порад не потребувала. Отже, шановна, ви не за адресою звертаєтесь.

 

Можна. Якщо ви зустрічаєтесь з альфонсом, який просто вас користає. Ви його кохаєте без тями, а він вас - ні. Чи це справжнє кохання? Є банальний розрахунок: я тебе кохаю за те, що ти багатий та впливовий. Це справжнє кохання?

Товарні стосунки - це таке: якщо не "дасиш", не одружусь. Бо звідки знаю, що ти мене в ліжку влаштуєш. Хіба це, по-вашому, нормально? Тут ціла гілка є, де багато дівчат писали, що берегли себе до шлюбу. То вони всі торгували сексом, чи що?

Головна думка (спеціально для тих, хто не зрозумів) - бути обережною, щоб не натрапити на чоловіка, який, задуривши голову розповідями про те, як сильно він кохає і як прагне одружитись саме з такою дівчиною, просто переспить і виставить за двері. Таких випадків є багато. Навіть найрозумніші жінки на таке попадаються. Якщо закохуються. Бо інакше можна так все життя і перестрибувати з одного ліжка в інше, сподіваючись, що цей - ну точно вже мій і на все життя.

Правду мені краща подруга казала: якщо кохає - одружиться, якщо ні - знайде мільйон причин, щоб цього не робити. А секс - і справді не головне. Так, він, звісно, присутній. Але якщо його не стане - ніхто не страждатиме і не подаватиме на розлучення. Ось це - зрілі стосунки.
Нещодавно читала допис панянки, яка реально боїться втратити чоловіка, бо через постійну загрозу зриву вагітності їй заборонили не те що сексом займатись, а й навіть збуджуватись. А він в неї такий, що й по коханкам піде, якщо вона доступ до тіла обмежить. Уже ходить злий і знервований. Мало не плаче дівчина. От вам і результат - коли секс в подружньому житті займає основну позицію. А не турбота, повага, наприклад.

 

@Bulavka пише, що не можна категоризувати кохання на справжнє і несправжнє. Воно або є, або його немає.

Її кохання - справжнє, його - відсутнє

 

У моєму розумінні кохання лише взаємне. Для невзаємних почуттів є інші слова, які їх характеризують.

Справжнє кохання - є, несправжнє = відсутнє.

 

цікаво, коли людина дізнається що кохає?
а якщо людині 22 роки, кохає свою дівчину, але розуміє що одружуватися рано, адже самі ще голі-босі. Як тоді бути? Чекати кілька років в цноті, перш ніж одружаться?

 

Тобто коли вона його кохає, а він її ні (або навпаки) - то не кохання? Ви ніколи не закохувалися без взаємності?

 

Не дам, поки не одружишся. Бо звідки я знаю що ти потім одружишся?
Не бачите аналогії?
Я вже писала, що ніц не маю проти "ні сексу до шлюбу", Але мотивація...((

@Sunichka, щось мені думається, що ви ще дуже юна))

Не факт. В неї теж може бути несправжнє, безтямне не дорівнює справжнє, нє? Може, пройде за півроку, після першої-ліпшої сварки?

;-)

 

Навряд чи. Мені 30. І до зустрічі з теперішнім чоловіком було кілька стосунків. Тому, вже вибачайте, досвід маю.

--- дописи об"єднано, 20 Жовтень 2015 ---

Наразі можу сказати, що не кохання. Особисто для мене. Я нікого не переконую, що це - істина в останній інстанції. Я роблю висновки лише з власного досвіду.

--- дописи об"єднано, 20 Жовтень 2015 ---

Є громадянський шлюб. Достатньо просто жити разом як чоловік і дружина. З повним комплектом обов"язків. Ми жили так рік, поки назбирали гроші на весілля.

--- дописи об"єднано, 20 Жовтень 2015 ---

Мотивація може бути будь-якою. У когось - релігійна, у когось - тільки в статусі "дружина" принципово, у когось - страх, що покористується і кине. Я підкреслюю: такий висновок я зробила персонально для себе. На основі власного досвіду. І вважаю це правильним. Для себе і своїх майбутніх дітей. Я ж не пишу, що всі мають робити так само.

 

але без сексу?

 

У словосполученні "громадянський шлюб" головне слово - шлюб. Це одруження без РАГСу і розпису. То чому не має бути сексу? Коли є всі останні подружні обов"язки: приготувати їжу, поприбирати, ходити на роботу, піклуватись один про одного і так далі.

Якщо чоловік пропонує жити разом - то вже новий етап в стосунках. То вже не "зустрічі під місяцем", які, по суті, ні до чого конкретного не зобов"язують - просто двом людям приємно проводити час один з одним. То вже більш серйозно.

А якщо жити разом - не готовий, офіційно розписуватись - тим більше, а хоче тільки зустрічатись (рік, два, десять) - то, як на мене, такому чоловіку просто зручно мати одного постійного сексуального партнера (якщо вже розглядати цей бік стосунків) і не мати водночас перед ним жодних зобов"язань - ні офіційних, ні неофіційних. Моя особиста думка: для зустрічань-зітхань вистачить від 3 місяців до півроку. Якщо за цей період бажання жити разом/одружитись не виникло, боюсь, воно й не виникне. Хоча є й виключення, які зустрічались так 5 років, а потім почали жити разом. Знову ж таки наголошую - це моя думка і мій досвід. Хто розділяє цю точку зору - на здоров"я. Кому не подобається - теж на здоров"я =)

 

Читаю попередню сторінку

щось не сходиться...

Як показує власний досвід, пропозиція жити разом не завжди приводить до одруження в майбутньому.
Буває що хлопці, які живуть самі, можуть легко запропонувати жити разом, не особливо напружуючись щодо обов'язків.


Ну а на загал, я скажу, що в першу чергу має бути голова на плечах і вміння бачити людей. Бо коли бачиш що неадекват, то й не полізеш цілуватися, що б він не плів.

 

І я Вам за це дякую! Направду я теж не побачила у Вашому дописі злості чи образи а осад завжди залишається так чи інакше. Я почула Вашу історію, хоча моя і є іншою.

Насамперед, мене не зраджували, не ходили на ліво і ніколи не ображали (принаймні умисно). Мене ображала його закритість, недовіра до жінок та мало часу, що він приділяв мені. Мене ображало, що на першому місці стояла завжди медична інтернатура (а коли вона зникла він впав у страшну депресію і не хотів мене бачити, бо переконаний, що жінці потрібні лише сильні чоловіки і не можна показувати свою слабкість) і що мені не повторювали, як я звикла, що мене кохають (він вважав, що одного чи двох разів досить а знову він скаже, як щось зміниться). Це так і вважаю, що розійтися хоча б на час було правильним рішенням аби я змогла зрозуміти чи особисто у мене ще є кохання в душі як і для того аби він розставив собі пріоритети у житті.

Висновки, які я винесла з цієї ситуації були такими, що мені потрібен час аби розібратися у собі і оцінити наші стосунки такими, якими вони були насправді. Я ще досі не знаю, чи я повернуся до нього у майбутньому хоча і не вважаю, що він зробив щось таке аби цей варіант був абсолютно для мене закритим.

 

А от з цим не погоджуюся, от у мене все сталося не через велике кохання і не через бажання одружити на собі а через те, що я цього БАЖАЛА! І я вважаю, що саме таке ставлення до сексу цілком здорове

 

Оце найкращий висновок! На цьому я свої коментарі на цю тему завершую. Бо розписувати можна тижнями, і кожен буде доводити своє.

 

І ще читаючи усю цю суперечку не можу зрозуміти чому вона узагалі виникла. Я от теж хотіла би якщо було так як колись - закохався-заручився-одружився але направду час вже не такий та і чи вартує це? Зараз молодь набагато більш сексуально освідчена і це перестало бути таїнством як колись. Але якщо люди розуміють на що вони йдуть і відповідально до цього ставляться то які узагалі проблеми? Я от теж знаю парубка, котрому 23 і він себе береже. Це його вибір і я це поважаю. І тим більше не думаю, що це викликано бажанням "одружити" дівчину чи шантажувати її.

 

І цілий рік ні-ні?
А якби не одружився?

 

Ну, в ідеалі - так, якщо стосується людей, котрі ще шлюб беруть( та й тих, хто не беруть також)