Для майбутніх мам (12)

Всьо, ось і на мене напало безсоння. 5:37 ранку, якийсь зачаклований час. Як так далі піде, то існує загроза, що мій малюк буде мати 35 пінеток на час народження. Ну прям як принц якийсь. Чи то я за перший триместр все відіспала, чи то легкий шок від того, що я нарешті йду з понеділка в декрет.

 

@Virchuk моя Мамуся теж така ☺️ Йогою не займатись, "бо ти вже одного привчила, а ще другого вчиш, і взагалі, не стискай дитину!", лашок не купляти, і взагалі нічого наперед не купляти, ну і т.д.

 

у вас дівчата хоть мами. А у мене свекруха перли видає. Вже все за мене спланувала на купу років на перід А ще розказує, як я маю себе поводити під час вагітності. Я вже просто з неї "лаха дру". Починає ображатись, що я її підколюю. А що мені лишається робити, як до неї не доходить, що я роблю те, що вважаю за потрібне. Вона це прекрасно знає, що мені хоч кіл на голові теши, ну але ж треба нарватись на порцію підколу Я називаю це брак спілкування

 

@Rostuslavchuk моя мама не сприймає серйозно коли я кажу про спільний сон з малюком, ГВ на вимогу і слінгоносіння, про те, що допоювати не треба. Регоче з мене. А свекруха навпаки каже, що то зараз так є, зараз не допоюють, годують на вимогу, а не по годинах, їй це нормально. І будь мудра, май кляси...

 

в мене мама нормально все сприймає, бо знає мій характер і як я вирішу, так і буде.
а от свекруха... були спроби мене переконувати в певних питаннях виховання. не вийшло

я ще спершу нервувалася, а тепер спокійна як удав))

. то тепер вона час від часу надивиться Комаровського і "вчить" мого мужа, а він вже мені передає. але я все одно роблю як добре мені

 

@Rona а у нас все з точністю та й навпаки. Моя мама спочатку була зі мною теж не дуже згідна (до речі, чоловік теж), але признавала те, що вона просто не знає як правильно. І чим дальше, тим їй і самій стало цікавіше що і як, то постійно питала мене. А як перший раз до свекрухи приїхали в слінгу, а ще й малого поклали біля себе спати вночі, а не в приготовленому для нього ліжечку, то цілу ніч заходила до нас і дивилась чи ми дитя не задушили, то аж чоловік схарився і висказав, що він думає про це. А слінг обізвала тряпкою і сказала, що ми зовсім здуріли. То ми поржали, хай вона нам купить візочок, щоб він у неї був і ми свій не возили.

А я так розумію, що у Вас перше дитятко? Ви головне робіть так як Ви знаєте. Знаю, що важко інколи протистояти тій дорогій родині, бо всі ж розумніші, а ти мачуха для своєї дитини. То тряпкою тиснеш, то цицькою задушиш, то спрагою мучиш і купа всього іншого. Але з тим просто треба змиритися, бо їх не переробиш і не перепреш їхню логіку. Я вже писала у відповідній темі як мене дістають з нашим цицянням досі і моєю вагітністю. Але я замахалась комусь щось доказувати, пояснювати і просто відшучуюсь, або коли вже дуже припечуть, то можу і нахамити (просто кажу, що кожен має свої діти і хай пильнують своїх, а зі своїми самі справимось).

Тішить єдине, що чоловік все таки тепер повністю зі мною солідарний. А зі всіма остальними мені не жити, тому байдуже що вони думають і що говорять

--- дописи об"єднано, Oct 16, 2015 ---

так мені найсмішніше, що моя свекруха прекрасно знає, що мене не перепреш, навіть піджучуючи мого мужа,Хоча вона в мене але то напевно така натура пхати свого носа... Хоча вона в мене не зовсім погана, і як не починає щось перлити, то взагалі ідеальна. То я їй просто ставлю діагноз: брак спілкування. І сприймаю такою як є. Я спокійно можу їй сказати, щоб мені такої фігні не говорила, так вона мужа мого дістане, а він дуже нервується. То хай полялякає, а я зроблю вигляд, що слухала

 

Я своіх обох народжувала в Англіі, правда, тут в різних графствах різні госпітальні правила, але точно, що нічого нікому насильно не можуть зробити і на все потрібна згода. Я зі старшою без проблем ходила 41 тиждень, тоді мені акушерка сказала, що в кінці 42 бажано лягти в лікарню, щоб бути під наглядом і в пологи в акушерському центрі на такому строці вже не пускають (я хотіла народжувати саме так тільки з акушеркою). Якщо погоджуєшся на стимуляцію, то всі історіі, які знаю, починали з таблетки під язик.
На собі не вибробувала, бо мала лягати в лікарню в вівторок, а народила в неділю.
Хай не боїться сестричка, навіть лягти в лікарню, ще не означає стимулюватись, ще пару днів можна там зачекати, а може малятко за той час і народиться.

 

Моєї знайомої дитина дуже крутиться, на 34 тижні було сідничне, 36 - головне, зараз 39 і знов сідничне. Лікарка казала, що в дитини голова велика, а таз вузький, тому вона не опускається, хоче кесарити.
Я заспокоюю знайому, бо навіть тут не раз читала історії, як в день пологів дитинка поверталась. Все буде добре. Ну, і зовсім недавно одна форумлянка писала історію своїх сідничних пологів

 

@Rostuslavchuk в мене вже є дорослий син, ну і мені не 20, вмію відстояти власну думку. Дякую Вам за турботу, все гаразд, просто написала приклад як може бути

 

Я стараюсь навіть не казати про таке, бо як тільки починаю - то одразу чую, які всі зараз мудрі. Слінг - то для мами взагалі поза межами реальності - подивилась на нього і казала, що я ненормальна, що дитина з того впаде, і що я собі якусь шмату купила.
Про те, що дитина буде спати з нами (ну я надіюсь) - ти ж її задушиш (класика), а потім вже розповідала, що діти не хочуть спати з батьками і я сама побачу, що в 2-3 місяці дитина захоче спати окремо.
Ну а про довге годування, то в нас ніхто не чув - всі рідні (і мої і чоловікові батьки) вважають то неправильним.
Я тішусь, що ми живемо окремо від всіх .

Ну але я власне про мамину паніку писала. Замість того, щоб мене заспокоїти, що все пройде нормально, мені доводиться заспокоювати маму, яка "так переживає, що вже би до мене їхала".
Я вже мамі казала, що про факт народження дитини, скажу як народжу, бо я знаю яка вона панікер і як буде дзвонити що 5 хв. Я не планувала так з плеча рубати, але мама дуже рветься приїхати раніше і постійно нагадує, щоб я подзвонила, як все почнеться.

 

Прочитала ваш допис, одразу впізнала свою маму, але коли я мамі подзвонила сказати що почалися перейми, то потім в родзалі по телефону я її заспокоювала під час перейм)))

 

Я не допоювала малого до півроку і не підгодовувала нічим, виключно груди на першу вимогу. То моя мама взагалі не особливо пхалася до того, свекруха менш-більш, але от дальші родичі, напр., навіть теща чоловікового брата була жахливо занепокоєна, бо дитина ніц не п'є, а то така жара.
Ну і дурачок і бутилочку з соскою так всі співчуваючі моїй дитині їй щиро бажали. Ну як може дитина вирости без бутилочки і милого дурника, то ж революція! А нічого, он вимахав якось.

З другою дитиною нічого змінювати не збираюсь. Єдине, що здається, я вже геть все позабувала, як то з немовлям поводитись. Хвилююсь, як вперше... То ж "порад" зі сторони, думаю, буде достатньо.

 

я пройшла "школу молодої мами" в 13-14 років, коли народилася моя сестра. і нічого, як народилася наша доня, через 14років, все згадалося і якось так спокійно було, все знала і вміла(окрім хіба ГВ))). то і Ви все згадаєте, то з материнський інстинкт!
а поради...від них нікуди не дінешся. тут вже треба собі своє знати і робити, а радників буде ого-го, хоча з часом відстануть трохи

 

В моєї мами зі мною була така історія. Я перевернулась в останні дні перед пологами, мама розповідала що цілими днями стояла в колінно-ліктьовій з попою догори і я таки повернулась.

Ха, мої навіть і не знали що я в пологовому. Якось подзвонила мама, каже : "ми до тебе приїхали, відкривай двері." Я спокійно сказала: "Я в родзалі, хочете їдьте сюда". Через 2 год вже був дзвінок від мене : "я вже родила, приходьте через 3 години в палату, і все розповім". Мої не знали коли в мене то все почалось, я їм навіть і не дзвонила і не казала що в мене почались перейми, бо мама теж страшний панікер.

 

о, так, з нас всіх вже дрантя сиплеться
мами такі милі. Що більше дурниць вони верзуть, то зрозуміліше, наскільки вони нас безмежно люблять

 

Ага, і маля вам про це так прямо і скаже

 

Розумію що не по темі, але... Направили мене до судинного хірурга на Пекарську "Де діагностичний центр, тільки не на ліво, а по сходах...". Там лікарня? Яка? Хочу знайти номер телефону реєстратури але не знаю що там є

 

а ви собі уявляєте скільки буде їх у мене, я ж не знаю що з трьома дітьми робити А ще так відчуваю, що не вдасться нам Влада відмовити від циці, то вже всі навколо переживають, що ж то буде??? А я спокійно кажу "тандемне", на що чую "ти взагалі вже здуріла".
Ну що зроблю, що я така "дурепа" і мені шкода своєї дитини. Чи мені циці має бути шкода?

 

Поговоріть зі мною хто не спить...
Щось мені під вечір так тяжко стало, навіть з кімнати у кімнату пройти, такє враження, що малявка ще нижче опустилась... і дихати тяжко, і якийсь тиск на лобкову кістку... Не хочу ще сьогодні у пб.. ледве доповзла до ліжка... лежати ніби трохи легше...

 

@olangel чо ще не хочете в ПБ?

 

Тримайся Оль. Я пам'ятаю ті відчуття. В передостанній день своєї другої вагітності, я йшла зі сповіді і ревіла, бо кожен крок - то мука. Три місяці болючих тренувальних, з ночі в ніч до 5 години стійка раком. Ух. 42 тижні а Даринка не спішить, лиш дражниться. Так шкода себе, уууу. Щей відчуваєш себе титаніком))). А потім незчулась як народила.
Тому розслабся, покайфуй ще з пузом. Скоро буде трішки інший ритм.