Відповідь: Стосунки на відстані Правильно, але це способи призвичаїтись один до одного (долати гострі кути, вміти жити "сообщя"), це ритм життя окремої сім"ї (чи тандему) тут вже це співіснування не є однаковим для всіх, проте це є дуже важливий аспект. Бо без тої "дороги" після визначення основного - сім"ї не буде, треба вміти домовитись (у побуті у різних ситуаціях, думаю тут вже кожен вкладає свій смисл). Але, щоб мати бажання це робити, має бути грунт (базис), от як на мене (ні з одним гарним іншим я б через таке не йшла) з чоловіком якого кохаю більше всіх в світі і якого чекала довгі роки, я б ще не раз через таке проходила.
Відповідь: Стосунки на відстані Щодо стосунків на відстані... особисто таких не доводилось мали, але було чимало подруг, які попадали в таку ситуацію чи одразу, чи то з часом довелось роз"їхатись... і знаєте... так, спостерігаючи за такими відносинами, у мене склалось наступне враження: для одних пар стосунки на відстані - це просто протипоказано (думаю, що зі мою то саме було би), а для інших той період розлуки був кращою сторінкою в їхній книзі кохання... тому однозначно визначити немодливо...
Відповідь: Стосунки на відстані Я пройшла 7 років зустрічання, з них 5,5 на відстані. я все надіялася на краще, любила,довіряла, готова була прощати. Але на жаль ці стосунки ні до чого не привели, а навпаки ...було і хороше, але набагато більше поганого. Коли довго не бачитесь - привикаєте до цього. Так ніби і є в тебе коханий, а ніби і нема...Я тепер жалію, протратила свою молодість на людину, яка підвела мене,зрадила і не цінувала, подружки вже дітей бавлять а я тільки починаю з депресії виходити. я думаю стосунки на відстані це може і перевірка, але просто не можна це діло затягувати, тобто не роками ж провіряти. Якшо Ви нічого не робите для того,щоб змінити цю ситуацію і бути разом, то стосунки приречені. Моя думка.Може комусь пригодиться.
Відповідь: Стосунки на відстані ой...як це мені знайомо....кохала...чекала...а потім він розбив мої почуття...бажання і потоптався по мені... сама виходила з депресії, аж потім попустило як зустріла свого майбутнього чоловіка і вийшла заміж) тепер щаслива дружина і мама висновок? швидше виходьте з депресії, і нехай ці стосугки стануть наукою а не історією з розбитим серцем як у мене... П.С. тепер лиш мрію про одне...зустріти його...і шоб він побачив шо я сильна, кохана і щаслива
Відповідь: Стосунки на відстані Особисто моя думка, що заміж треба виходити не пізніше як за 2 роки після зустрічання. 2 роки цілком достатньо щоб зрозуміти чи підходить людина чи ні. І відстань тут не має грати головної ролі. Якщо люди люблять один одного то за пару років вже мають знайти вихід щоб жити разом в шлюбі або розійтись. Бажаю Вам найскоршого виходу з депресії!!! В мене є декілька подруг, що так само розішлись з хлопцями після багатьох років зустрічання, але зато після цього знайшли хороших чоловіків, за півроку-рік вийшли заміж і вже бавлять дітей Тому не переживайте) Все буде добре)
Відповідь: Стосунки на відстані Надіюсь, у Вас все буде добре..на жаль, часто навіть роки спільного життя не дозволяють докінця пізнати людини, не те що роки розлуки
Відповідь: Стосунки на відстані Я теж більше як 2 роки зустрічалася з хлопцем, який проживав в іншому місті. Бачилися раз на два тижні на вихідних. Це було перше кохання але нашим відносинам це ніяк не мішало, навпаки, з нетерпінням і трепетом в душі чекали на зустріч. Думаю, що якби бачились кожен день такого б не було. Але нам треба було розійтись, тому щоб не мучити один одного він збільшив цю відстань в 10 раз, переїхав на Східну Україну. Скажу чесно, я і там була, але причина зовсім не у відстані...
Відповідь: Стосунки на відстані Стосунки на відстані...це важко і навіть дуже, ну не можу казати за всіх, кажу за себе. Так склалося, що останній рік ми з чоловіком майже не бачимося: коли він на Україні - немає мене, і навпаки. І якщо чесно - то це все так вимотує морально,що інколи хочеться це все зупинити, відмовитися від всього, до чого прикладаємо стільки спільних зусиль. От приходить інколи такий момент, що напишу йому купу дурниць, відправлю - мені стає легше і мене "попускає", а він там думає, що за нові таргани поселилися у мене в голові. Якби він не знав мене, мого характеру і тої особливості, що я напишу/скажу неподумаючи і потім сама ж про це жалію - то ми б вже не були разом. Але які то солодкі миті коли ми таки зустрічаємося - ми не можемо натішитися одне одним немов малі діти, всюди "хвостиком" ходимо одне за одним і ніби щоразу повертаємося 5 років назад, коли тільки зароджувалося наше кохання. В такому вихорі емоцій забуваєш про все і тільки живеш тією прекрасною миттю коли поруч чуєш таке рідне сопіння і похрапування.
А я вже ніби й привикла до стосунків на відстані. У мене завжди так було. Ніколи не мала хлопця з того міста, де проживаю. І я звикла. Звикла часто не бачитись, спілкуватись тільки по телефону, звикла до зустрічей раз в тиждень .
Я вважаю,що любов на відстанні можлива.Хоча важко все це сприймати,що коханої людини немає поруч,але коли ти чекаєш тої зустрічі і рахуєш дні,то нічого прекраснішого немає.І коли люди тішаться при зустрічі один одним як малі діти,це такий кайф.Це така своєрідна провірка почуттів,як на мене.
Стосунки на відстані - це дуже класно до пори, до часу. Ми також зустрічалися тільки у вихідні, і це було чудово (правда, не такі це вже й відстані і часові проміжки...). Мене би такий графік і у шлюбі влаштував, якщо чесно, але чоловік зробив можливе і неможливе, щоб ми таки були щодня разом у Львові. А там вже й вагітність, дитина, словом стандартна сім"я. Я можу зрозуміти вимушені розлуки на тижні-місяці, але, якщо чесно, не обрала би свідомо стосунки, в яких це було б нормою і системою.
Я б теж не хотіла бачити свого коханого раз в місяць в кращому випадку,бо це є нормою для когось.Хочеться нормальних стосунків.
А я не розумію що заважає людям, котрі дійсно кохають один одного, мають серйозні стосунки, заважає бути разом в одному місті. Всі "відмазки" - в нашій голові. А реальні причини не можуть бути такими довготривалими...
Ну не кажіть...Є наприклад такі ситуації,коли хлопець чи дівчина за кордоном ,а іншому не дають дозволу на виїзд не відкривають візу.В мене таких знайомих багато і то причому,що вони вже чоловік і жінка,а не просто зустрічаються.
Навіть якщо й так, не весь вміст нашої голови є шкідливим і неправильним. То вже особиста справа кожного - як розставити пріоритети на кожному етапі стосунків з конкретною людиною.. та і в житті взагалі. Що толку з того, що "я хочу" кожен ранок прокидатися поруч з чоловіком, якщо в нього довготривале відрядження, наприклад, чи навчання, чи ще щось? Добре, якщо можна уникнути тривалих розлук, але це вдається все ж не завжди. Можна, звісно, поставити ультиматум - або я, або все решта. Тільки тоді будьте готові до різних варіантів розвитку подій. Ви ж і самі не завжди готові пожертвувати тим, що вважаєте важливим для себе? То чому не зважити на те, що має цінність для коханої людини? Та, звісно, як можна порівнювати Любов і роботу, Любов і навчання, Любов і квартирне питання і т.д. Але якраз Любов і здатна витримати тимчасові, хай і тривалі незручності, а "минуще" від них руйнується. Але буває й так, що поки на відстані і періодично "зустрічаються" - все чудово, а як цілком зійдуться - то повний завал. Життя таке, що немає в ньому однакових рецептів для всіх.
Ну це не триває роками... А якщо триватиме, то що, вони будуть все життя так жити? Звісно ні, знайдуть вихід з ситуації і будуть жити разом. Довготривале відрядження не може тривати кілька років... А якщо людину переводять жити і працювати в інше місто, то сімя переїжджає у повному складі, ні? Я не агітую нікого, просто пишу, що не розумію чому люди роками зустрічаються, і страждають від того що вони далеко один від одного... Якщо мислити глобально, то робота/навчання/квартира - є всюди, а любов є одна.
Можливо і так...з часом будуть шукати якийсь вихід з тої ситуації або розходитись(якщо комусь з пари це буде не так важливо,якби хотілось)
Ми з чоловіком два роки прозустрічались на відстані. Він був змушений їхати вчитися закордон. Я чекала, сумувала, він теж чекав і ще більше сумував, бо на чужині один. Але відстань ніяк не зашкодила нашим стосункам, навііть навпаки - зміцнила їх. Якщо двоє людей щиро кохають одне одного і мають серйозні намірення , то ніякі розлуки нестрашні для них.
