Я тут сама собі відповім. Тільки що відкрила журнал і таке во попало на очі " A recent study from Georgia State University has found that when men assume more of child-care responsibilities, couples feel more satisfied with their relationships and their sex lives."
Я тут подумала, що мабуть в кризовий час важче не романтику організувати, а банально розслабитись. Бо коли думаєш, про майбутнє, що буде завтра і тд, то важко просто сісти і мило проговорити ні про що. Здається, що от в країні таке робиться, а ми тут життям насолоджуємось (мене часто такі думки гризуть, зараз уже менше, а на початку Майдану мені розслабитись було дужее важко).
я мала наувазі не побавитися, а помити попу, передіти,підстригти нігтики,погуляти (таке що переважно робить мама для дитятки)
Я цього року теж романтику організувала. Зробила торт (це при тому, що я тортів не печу, не моє це), піцу спекла у вигляді серця. А він поперся на футбол. Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
О так завжди тільки щось собі заплануєш ,якусь романтику ,а воно візьме і не вийде.А він знав про ваш сюрприз?
Я йому сказала в той день, але білети були куплені вже давно. І то був якийсь дуже крутий матч. Того я футбол терпіти не можу. Вже не раз перебивав все Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
не ображайтесь, але то скоріше Ваш промах. Ви ж знали що білети вже куплені і що чоловік (?) збирається на футбол. Я би перенесла романтику на інший день. Бо вийшло якесь ніби випробування "я чи футбол". Сама такого не люблю... Або як варіант треба було піти разом. Я теж не фанат чоловікових захоплень, але деколи ходжу з ним, тоді в інший раз коли я кудись хочу, він іде зі мною.
Погоджуюсь з Made in USSR,ви ж знали,що він іде на футбол потрібно було перенести і вам менше мороки було би,другий раз не потрібно було б торт пекти.
Я не ставила йому умов. І не сказала не йди. Про футбол з ним ніколи не говоримо, бо мене це не цікавить. Він коли має йти на футбол, то купує білет і йде, каже мені в той день, щоб я знала. Ніколи не була проти, щоб він відвідував матчі, просто так співпало. Скандалу не робила, губи не дула. Отправлено с моего lenovo A820P через Tapatalk
нехорошо((( А знаєте що? Мені дуже допомогло те, що я перестала чекати від мужа що він вгадає мої думки і плани)) Я коли щось планую, то наперед питаю чи він чогось не запланував. Так простіше. навіть якщо планую сюрприз, то попереджаю щоб на той день чи годину нічого не придумав собі, бо буде потрібен мені.
З одної сторони це добре,але сюрприз має бути несподівано і так не цікаво,коли він буде знати,що має бути вдома,бо буде потрібен.А з іншої сторони ти будеш впевнена,що плани не зміняться у нього і він точно прийде)))
так не обов"язково казати чоловікові, що він буде потрібен для сюрпризу, закочувати очі, загадково підморгуючи Наприклад, в четвер мій чоловік попередив, що буде віддирати і заново силіконити шви в душовій ( тре було спитати *на ф..га, з новим ремонтом*?але мене боліла спина і я затупила), тому коліжанок в гості не кликати, бо в хаті буде тотальний ср...ч, самій нікуди не намилюватись, бо йому буде потрібна моя допомога. І що? в п"ятницю сказав пакувати валізу, бо забирає нас на вихідні провітритись Я несподіванку зацінила Так що мудра конспірація - кращий друг сюрпризів
Я сама новоспечена дружина, в нас два тижні тому було весілля)) порад ніяких роздавати не буду-не маю досвіду, але... мені 33, моєму чоловікові 37... Я не можу сказати, що в нас зараз вирують пристрасті, які мали б бути притаманні молодятам під час "медового" періоду, але... це такі емоції, з якими я ще в житті не стикалась... він дарує мені відчуття слабкості, спокою, впевненості... він моя опора, підтримка, моя скала))) Знаю, що багато хто скаже-це спочатку так, потім все можливо зміниться... можливо... але якщо навчитись не тільки слухати, але й чути одне одного, берегти, поважати, цікавитись, розуміти, цінувати те, що є між вами, можливо не настільки все буде драматично)) На мою думку, люди не розуміють, що у всьому потрібно починати з себе... працювати над собою, змінювати себе, розуміти себе, просто жити в гармонії з собою. Якщо ти щаслива, задоволена життям, яке воно є, то і людина поруч з тобою буде щаслива))
Згадалось мені ще з кавалєрки.... поїхали ми відпочивати в карпати ,ще студентами були...хлопці ввечері хотіли під шашличок зробити романтику і запалили свічки... тільки от свічки були дешеві і писало на них поминальні,щей хрест намальований... виправдовувались довго ,мол не побачили. Але якось пророчо то вийшло, бо всі пари таки розпались...
Кажуть, що найважче одружуватися, коли тобі +-30 років. До цього часу ти встиг вивчитися, знайти добру роботу, "ціну собі маєш". От і претенденти на серце здаються всі тебе неварті. Інша справа коли тобі 20 - обоє ще самі не знаютьчого хочуть, тому і в шлюбі легше "ліпити" один одного. Або коли вже майже сорок: обоє зрілі, несуть відповідальність за свої вчинки, разом прагнуть спільного майбутнього. Мені здається, що такі пари найміцніші. Бо подружжя відчуває один одного, а не грає власними амбіціями.
