Відповідь: Знайомство наосліп (газети, інтернет): за і проти Куди гострити лижі? На цвинтар? жартую))
Відповідь: Знайомство наосліп (газети, інтернет): за і проти Я собі думаю, що у віртуальній переписці можна тааакого нафантазувати..... Особисто я б, мабуть, не змогла повірити людині, не подивившись їй в очі. Коли з людиною спілкуєшмя "вживу", то можна зробити якісь свої висновки і по міміці, і по жестах..... А так - залишається тільки гадати, щира людина з вами чи ні.
Відповідь: Знайомство наосліп (газети, інтернет): за і проти Маю багато знайомих, які познайомились в неті і одружились. От чоловіка рідний брат з майбутньою дружиною в чаті познайомились. То типу молодша вікова категорія. А моя співробітниця -- їй за 40, із чоловіком на сайті знайомств зійшлись. Вже 5 років одружені і все ок. Канєшна, в інтернеті багато мудаків (і мудачок теж), але тут люди якісь трохи просунуті (ну хоча б компом користуватись вміють)) А от оголошення у газетах-журналах....... Я дуже давно вела в журналі рубрику знайомств. Це зараз майже під кожним оголошенням номер мобільного і редакція, як посередник, не потрібна. Тоді люди ще так мобілок не мали, а писати свою адресу, типу я така самотня, заходь на чай на вулицю Лєніна, 5 -- то брєд. Тому коже бажаючий познайомитись був абонентом № ххх. Кому із читачів той абонет подобався -- писав лист на адресу редакції, а редакція вже відправляла той лист абоненту... Короче, багато таких листів довелось мені перечитати, багато фоток побачити і з багатьма, особливо активними, які в редакцію приходили, познайомитись
Відповідь: Знайомство наосліп (газети, інтернет): за і проти Дивилась по тв цікаві факти на різні теми, по статистичним данним 40% мужчин на сайтах знайомств одружені...
але ж 60% залишається І, як правило, чоловіки зразу зізнаються, що вони одружені. Я двома руками "за" знайомство в інтернеті, це ж такі перспективи, розширення (до рамок цілої планети) кола знайомств У мене серед знайомих дуже багато так і познайомились і живуть-поживають Просто потрібно фільтрувати інформацію, анкети і т.д.
насправді це непросто. в знайомої було таке знайомство. і говорили по телефону, і переписувалися, і ніби неодружений (ну молодий так точно). а коли доходило діло до особистого знайомства, все щось придумував/відкладав (типу у відрядженні, ще десь...). так і нічим то не закінчилося. а я так і не зрозуміла "шо єто било..."
Ну дійсно треба дивитися по ситуації, таке буває і вживу, тут як кажуть, як карта ляже, але я так думаю пробувати потрібно, бо життя воно в кожного своє, і можливо в когось воно почнеться саме з газети чи з інтернету...
Погоджуюся. Та бути уважним. Хоча, так, в реальності теж ніхто не застрахований від гм.. "цікавих" знайомств.
Тут, можна сказати, що сама винувата. Типу "я сам обманываться рад". При знайомстві в інеті бажано не тягнути із знайомством вживу, для чого довгі переписки і телефонні розмови? Ну хыба в рызних мыстах живете. Хоча і по телефону, я думаю, одружений спалиться. Якщо не може ввечері спілкуватися по телефону\скайпу - фтопку, 99% що одружений. Ну і якщо зустрічатися може лише вдень - також.))
Перечитала з цікавості темку бо згадала історію студентських років, якось ми з дівками сиділи в аудиторіі і знайшли газету кимось залишену, і зразу звернули увагу на оголошення про знайомства, почали читати вголос і побачили одне оголошення молодого хлопця, нас це зацікавило і ми вирішили написати колективного листа. Хлопець описував себе просто красунчиком і ми призначили йому зустріч на зупинці біля навчального закладу через тиждень, основною умовою було що в будь-яку погоду він має мати парасольку. В очікуваний час в жару ми побачили приблизно 40річного дядька вагою біля 120кг і з парасолькою. Сміху було ще на рік навчання.
З чоловіком познайомилася через інтернет, точніше він якось випадково вийшов на мою сторінку вконтактах і написав. Правда ми довго не переписувалися перед тим, на другий день зустрілися в людному місці і серед білого дня Мама наприклад каже, що по інтернету знайомитися не можна, всі погані, всі хочуть надурити і таке інше, то чоловік в такому випадку каже, що от ми познайомилися. А мама, відповідає, що він то інша справа, вона не про нього, а взагалі про знайомства через інтернет А я думаю, що не треба якось категорично виступати проти таких знайомств, ніхто ж не знаю, що готує йому доля, може і інтернет принесе щастя
Не варто порівнювати часи наших батьків і тепер. Раніше щоб поспілкуватися з кимось треба було призначати здибанку і йти в кафе, кіно, танці. Там і пересікалися з новими людьми, знайомилися. А зараз в цьому потреби нема, бо в будь-який час можна зідзвонитися по момільному, скайпі, попереписуватися в соц.мережах. Живе спілкування відмирає. Тому треба виходити з умов сьогодення, знайомитися через інтернет
Коли ми з чоловіком ходили на передшлюбні науки, то священник попросив у всіх пар розповісти, де познайомилися. Крім нас було ще 4 пари, всім до 25 років десь, всі відповіли - через інтернет. То було для мене аж трохи шоком, я пожартувала, що ми знайомі ще відтоді, коли інтернету в кожній хаті ще не було, то вони на нас як на динозаврів дивилися , а ми старші всього на 2-3 чи 4 роки від них, просто знаємося давно (з 2006). Тому справді, навіть за такий короткий час скільки змін - соцмережі єднають серця. До речі, моя родичка з Києва познайомилася з майбутнім чоловіком через інтернет, а точніше аську, ще десь в 2002 році. Тоді то справді диковинкою було. Разом всі ці роки, двох діток виховують
Був і зі мною випадок такого знайомства. Батьки вирішили привітати мене з 16-літтям через газету "Високий Замок" тоді була на задній сторінці ціла рубрика з тими привітаннями. Якщо чесно, подарунок я не оцінила. Тай зараз би не хотіла таких привітань в газеті, ні в банерах і т.п. Привітання для мене річ особиста. Через деякий час - телефонний дзвінок. Подробиць розмови не пам"ятаю. Але суть така: дівоче прізвище в мене рідкісне, хлопчина знайшов в телефонній книзі і вирішив знайомитися. Запросив на зустріч. А я що, молоде-дурне, дупа шукає пригод. Погодилася. Прийшов явно не Аполон Не конче охайний, дурні манери поведінки, дурна розмова. Правда, прийшов з однією трояндочкою і в процесі прогулянки купив чокуляду. Дуже просився провести мене до квартири, але продовження я точно не хотіла
Як на мене це погано...Так як ніякий інтернет не замінить цього живого спілкування.І якщо чесно мені цього бракує,так як в теперішній час віртуальне життя переважає...Боюсь уявити,яке спілкування буде в мого сина і чи взагалі воно буде в реальності.
Знаєте, пригадалося мені з фільму "Москва сльозам не вірить" як Родіон казав Каті:"Скоро телебачення витіснить все. Не буде ні кіно, ні театрів" (якось так ) Напевно, в 70х роках так воно і здавалося Але як бачите, не витіснило. Може і з нетом не так все катастрофічно буде
