Продовження теми. Початок тут ********************************************************* Тема для тих, хто цікавиться устроєм світу згідно ведичних знань. Ні, це не про те, що жінка має обов*язково ходити лише в спідниці, сидіти вдома, варити борщ і в жодному разі не працювати, і слова не казати наперекір своєму чоловіку. Це про те, що жінка божественна істота, тому вона може і має собі дозволити робити те, від чого отримує справжнє задоволення, а не пахати, щоб заробити на хліб. Про те, що жінка (кожна!) варта носити гарний одяг. Користуватись косметикою. І, що дуже важливо - відчувати своє тіло, знати про свої потреби. І вміти сказати про це так, щоб чоловік з радістю виконав її бажання. Статті до теми: Отношения с мамой: как они влияют на жизнь девочки? Берегите свекровь! Как сказать мужчине о том, что Вам не понравилось Зачем женщине творчество? і ще багато цікавого про стосунки між чоловіком і жінкою, жіночу природу, тощо. Детальніше в лекціях про різні аспекти життя: Алкоголізм Виховання дітей Гроші Негативні емоції Стосунки в родині
усвідомлення цього є звичайно, принаймі в мене, але зробити це дууже важко, принаймі мені)) пункт "Отче Нашу" "хай буде Воля Твоя" для мене найнайважчий довго над тим працювала, мала сильні головні болі (шо кажуть при молитві є позитивним зрушенням), але певно ще багато роботи а я і не писала, що чогось очікую, це просто факт, як фото до і після схуднення, але навпаки, в ретроспективі)))
напевно, для багатьох цей пункт є найважчим. Для мене "перехідним етапом" стало усвідомлене "прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим".
я не є мамою панікершою. до лікарів не літаю, доместосом хату не мию. мене, таке відчуття, що в ті моменти переповнює всеохоплюючий гнів. я зла, той гнів мене давить, дусить, мені хочеться метатись, кидатись. я сива вже. ну не знаю, чи то від того мого гніву внутрішнього, чи гени але я не навчилась ще з ним жити, тобто випускати. інколи якось мені вдається то викинути, але не надовго. ну і лінь моя матушка, в першу чергу стосовно себе самої.
У мене таке (( на відпочинку глянула дзеркало - скільки сивини з"явилось... По аюрведі сивина це дисбаланс вогню, вогонь це жовч. У мене по житті застійний жовчний. Якщо є подавлений гнів буде застій. Жовчогінні періодично п"ю. Помагає дуже артишок. У мене спочатку приступ гніву, я рву і мечу, а потім невимовне почуття провини перед тими хто це бачив, у такі миті почуваєшся такою кака**ою, що хочеться собі якогось покарання. Може звідси думки - я недостойна (цього одягу, макіяжу, стрункої фігури...) у мене є позитивні зрушення, як мені здається, ніби рідше стаються такі приступи. Мені видались корисними поради Валяєвої Треба дозволяти своєму гніву бути. Гнів це не погано і не добре, це нормальна емоція, але як навчитись її правильно проживати? З того, що я для себе вибрала і деколи використовую, якщо встигну про це подумати перш ніж гнів візьме верх і опанує мене першим: дихання спокійне, деколи накапую собі заспокійливих ефірних олій на ватний диск: вдих носом - довгий видих. Потім усвідомлення - я свідомо питаю себе: я зараз гніваюсь чи не гніваюсь? у мене є вибір, я вивожу гнів у сферу свідомості і тоді думаю як його прожити. Можна як Валяєва радить конструктивно, помити раковину, ванну, взяти щітку і драяти міжплиточні шви на кухні, викинути з хати якийсь непотріб. До речі в приступах гніву дуже часто викидаю щось, що погано лежить і давно мені муляє очі. Можна просто піти викинути сміття побутове.
Так чудово розумію Вас - те саме зі мною було в юності, в мої 13-17 років.Мала дуже добре розвинуту інтуїцію, якісь такі цікаві знання і розуміння світу, розуміння що , як, чому, знала відповіді на питання які цікавили, а потім виявлялось з якихось джерел, що воно так і є. Тоді я була в такій гармонії з собою, завжди врівноважена , спокійна, для мене не існувало проблем, були просто події, як результат того чи того. Якось так було світло і затишно в душі. Зараз я дуже загубилась, втратила ту гармонію, і часами було так складно тримати себе в руках, думати з холодною головою й бути спокійним. Виділила час суто для себе й почала відновлювати звязок з собою, з Богом. У складні моменти мені допомагає глибоке осмислення слів "Бог є Любов". Ці слова треба не промовити, не почути, прочитати, а ВІДЧУТИ, тоді приходить таке тепло, такий спокій, голова прояснюється, і ти розумієш, що нема ніяких проблем, бо з тобою Бог. Ще так багато тої роботи над собою, щоб подолати ці барєри, що збудувались за роки, але вже є результати старань - коли щось хочу я, тоді хоче й чоловік, він добивається своїх цілей, які приносять користь нам обом; в складних ситуаціях я не розстроююсь, а просто розслабляюсь, і не переймаюсь тим, вірю, свято вірю, що все буде добре, і це дуже допомагає, проблеми якби вирішуються самі собою; коли вдається розуміти себе, достукатись до себе, і любити, це творить чудеса - получається досягти якихось цілей без особливих труднощів, чоловік робить дуже приємні подарунки, йому несподівано пропонують кращу роботу, не кажучи вже про свій мегащасливий душевний стан. Наразі найважче мені справитись з давніми комплексами, особливо якісь неприємні ситуації - от згадую їх і щоки вже горять, стає соромно і всередині якось так противно, і нічого неможу з тим зробити, хоч розумію, що то було давно і нічого аж такого там не було, а неприємно і все тут. Воно заважає мені,робить мене якоюст невпевненою в собі і я не люблю себе за це, не подобаюсь собі такою... І це повторюється і повторюється, той безпричинний сором нікуди не щезає, якби я собі не пояснювало, що нема там нічого такого, щоб так переживати. Що мені з тим робити?
скоріше - що все вирішується, головне - йти з Ним за руку. якщо це справді дрібниці, то від них допомагає стан щастя. Не намагатись повернутись в минуле і щось виправити там "для того, щоб мати право на щасливе сьогодення", а бути щасливою сьогодні, щоб не згадувати тих дрібниць. НМСД, звісно, але я дуже впізнала себе - раніше теж багато було такого, що викликало сором і бажання дерти на собі волосся Якщо ж якась тяжча, не_дрібнична ситуація, пов'язана з соромом, то може допомогти відверта розмова. Можливо - Сповідь. Можливо - просто поділитись, з кимось, хто вислухає, не засуджуючи. Я раніше не зовсім розуміла оте ведичне "жінка має спілкуватись з подругами", тобто, - жіноче спілкування. Виявляється, довший час в мене не було такої потреби, бо не було. Просто достатньо було чоловік+діти і все. А останнім часом запотребувалось - і якраз нагодились зустрічі спочатку з однією дуже приємною дівчиною, потім - з іншою. І тепер я вже розумію, що воно таке - те жіноче спілкування. Потрібне Я вперше в житті довго розмовляла по телефону вкотре переконуюсь, що коли живеш в гармонії з собою, то все приходить вчасно. Ідеї, натхнення, друзі, нагоди...
розкажіть, будь ласка, за сварки з батьками. От вчора посварилась з мамою, хоча ми взагалі ніколи не сваримось. Сьогодні жахливо посварилась з татом. Як позбутись дитячих образ на батьків? я маю стільки образ, що тепер розумію, що вони мені не дають спокійно жити. Я постійно їм докоряю, чому? Тим, що було/чи чого не було в дитинстві. Ще трішки розкажу за себе: Я два роки тому натрапила на цю тему і почала читати.... Глибше почала у це все занурюватись і почала міняти своє життя. Я активно слухала Сатью Даса, якийсь час Валяєву. Пробувала Нарушевича, але не моє. За півроку у мене відбулась колосальна зміна, ми з чоловіком і дітьми переїхали на зйомну квартиру, до того жили з моїм татом. !!! Якщо ти готовий до дій, до змін і не сумніваєшся, то завжди приходить чудо "читай допомога зверху". Це була остання крапля у стосунках з татом. Це було найрозумніше рішення напевно за все моє життя, хоч до того ми такого варіанту навіть ніколи не розглядали. Наше життя кардинально змінилось, наші стосунки з чоловіком теж. також слухала Торсунова. Я вибирала те, що мені підходить і пробувала. Я почала старатись для чоловіка, робила все те, що рекомендували в лекціях. Почала більше про себе дбати, більше себе балувати, результат суперовий. Я ще борюся з багатьма "настановами", які отримала за своє життя від батьків, важко позбутись цього тягаря, але працюю в тому напрямку. Чоловік став успішніший, відношення також змінилось.
Він шукає вихід. До речі, @Натуля, тобі теж цікаво може бути, ти питала, що робити з відчуттям вини. Увага, практика! не моя, я тільки про неї згадала. Беремо зошит чи аркуш паперу і пишемо - мене бісить те-то і те-то! Мама/тато я тебе ненавиджу за те і за те! Я дуже шкодую, що зробила те і те, або не зробила того і того. Пишете те, що відчуваєте на одну конкретну тему, яка не дає Вам спокою. В Нарушевича є опис (шукайте на сайті аудіоведа.ру або тут в темі я цитувала здається - "письмо любви" називається) або на сайті Жіночої Санги - "терапевтические письма". Почитайте інструкцію що і як писати. І пишіть. Чим більше в середині задавлених образ, гніву, злості, страхів - тим більше часу треба , щоб відчути полегшення. Але треба писати. Коли ті "шлаки" вийдуть - таке враження, що стало світліше, і дихати легше, і люди поруч кращі, і ті, на кого були образи і до кого були претензії ні з того, ні з сього починають дивувати в хорошому розумінні слова. @Іриска з образами на батьків теж допоможе. Я тут колись розказувала про свою образу на батька. І ця практика мені дуже допомагає.
щодо тих листів, читаю на Ванзі що можна ціле листування вести ніби з людьми, щодо яких не можеш щось відпустити ну а від другого лиця що писати, те що хочеш почути чи те що думаєш насправді було??
Інтуіція підкаже в процесі, що писати від другого лиця. То така цікава штука, можна побачити ситуацію з іншого ракурсу Надіслано від мого Lenovo A2010-a, використовуючи Tapatalk
@Багіра воно буде само литися, писати людині, а тоді від неї лист собі. Дуже потужна практика, я робила
Ти чого не спиш?))) та я теж попробувала, чи то я вже хочу спати чи то дійсно помічне, але воно так нормально емоціі відшибає, подіі памятаю, а негативних переживань нема
На Санзі? Треба почати писати те, що в голові. Воно якось само з*являється , пишеш і дивуєшся звідки воно взялося.
Та, на Санзі В мене якось та відповідь не йшла так легко і просто, хіба брехати і фантазувати, а від того зовсім не легше При тому що остання частина листа з прощенням і любовю цілком нормально пішла Але коли спробувала заглянути людині в душу, в підсвідоме ставлення до ситуаціі, то там вже полилося, і те, що думаю дійсно людина відчувала, але не змогла б ніколи сказати і те, що можливо я б хотіла почути Файні тв листи, деколи без них ніяк
Я до того ставлюсь так- писати нещиро я і так не буду(своїми Цінностями я дуже дорожу). Про цікавість- я пишу виключно на ті теми, які мені цікаві. Я взагалі багато пишу. В різних місцях. Мене читає, підтримує і вчиться у мене досить багато людей. Тому да- я вважаю, що пишу я цікаво. Інше діло- що ДП- це не тематичний форум особистого росту. На те можна давати сильну поправку. В темі мої питання частенько залишались без відповіді. Розуміння причин дуже допомагають не паритися тим усім. Давно хочу запитати- яка у тебе Ціль при киданні постами англійської(яку далеко не всі знають)? Свою версію писати не буду(і не тому, що я нещира). Демагогії на цю тему я нині не витримаю. Я твої пости люблю читати. І тому мені вдвойне не понять. Любе різне кольорове. Аби воно таки виводило гнів і було екологічне. Справді- а чому? Ота причина- чому- то є перший шлях до виходу із ситуації. А тоді я би листи писала.
Вчора слухала лекцію Торсунова, про те, звідки беруться хвороби. І ось там він згадував про алкоголізм - причини "виникнення" і як його "подолати" казав, що все в руках люблячої жінки, що тільки любов"ю вона зможе витягнути чоловіка з алкогольної залежності. І маю живий приклад, де не працює його метод (ну, чи згідно вед) я маю на увазі свекрів - там такА любов йде від свекрухи до свекра - і ніц з того. Як почав пити в +- 50 років і курити і так вже 12 років тянеться Ну то таке. Дівчата маю ще питання - про обіди/образи. От бувають в мене такі моменти, що мені хочеться все виказати чоловіку (причому згадати і виказати все) і я веду такі собі монологи в голові,проговорюю різні варіанти розвитку, а буває що взагалі на всі погані спогади не реагую - ну було той було. Що це в мене - обіда? чи злопамяцтво? і що з тим "багатством" робити? Торсунов каже почати з себе (ясно), почала... критично глянула на себе з боку, розумію що моя вина, що такі події відбулись, знаю як рухатись дальше, починаю (скоріше, навіть, пробую) за тими правилами жити. Але деколи ті монологи доводять мене - стає себе страшенно шкода і просто плачу. Не скажу щоб ставало легше. Я, певно, роблю щось не так? І в нас далі з чоловіком "німецька мова" - як я і переживала - вернулись жахи 6-тирічної давнини він впевнений, що я йому зраджую
@МарянаК ну слухайте 5-тикратно розлученого чоловіка про сімейні стосунки... (фільтруйте трошки ті всі шлаки в інтернеті) ліпше вже Сатья Дас Про свекрів. Жінка може "залюбити", знаєте? Може стати мамочкою мужу
варіант, не подумала, дійсно "мамочка". За Торсунова "пойняв" - не знала. Сатью слухала - каже почати все з початку в моєму випадку, ну, я так зрозуміла - тільки як це "воплотить в жизнь"? Хоча, мені зараз не комфортно, тому тяжко почати/понятизчоговідштовхуватись. Треба час - ?
