я все записую. Навчилась того в чоловіка, і в нас буває, що вранці сидимо двоє такі з записниками дуже допомагає. Минулоріч часом було таке відчуття, що точно щось забула. А зараз як з'являється - можна зазирнути в блокнот і перевірити. --- дописи об"єднано, Sep 17, 2015 --- так, будь-яка за порядковим номером дитина може здивувати батьків. Або хтось зі старших з народженням меншого може трохи перевернутись "з ніг на голову". Думаю і про це теж.
ну наскільки спокійно? на межі бідності звісно.. 1-1,5 тис євро на сімю приміром в Німеччині (декілька років тому, зараз може трохи більше) з голоду не помреш звісно і одягнешся, але за соціальними слідкують, поїхав у відпустку чи купив дорожчу машину, можуть і і врізати соціалку, геть чисто байдики бити не дадуть, будуть залучати до різних соціально-корисних робіт в Україні теж багато хто живе на соціалку, особливо села, де все своє вирощують, поїхав в райцентр, вдівся на секонді, та й усе
ситуація буквально позавчора. В понеділок в школі вихідний зробили, а батькам на роботу треба. Сусідка попросила, щоб її дочка побула в нас. Ми всією дружньою компанією пішли в парк, погуляти, на качелях покататися. Там, як це часто буває, розговорилися з однією мамочкою, яка гуляла з сином - такий милий хлопчик)). Через деякий час вона питає мене - Це всі четверо ваші? (як тут водиться, із щирою посмішкою, але - із занепокоєнням в очах) Кажу - Ні. І спєцом роболю паузу.)) Співрозмовниця полегшено зітхає)) і починає говорити щось на кшталт - ну, я теж так подумала... Я додаю - Моїх тільки троє. )) Треба віддати належне, жіночка швидко себе опанувала і гарно перевла тему на "яка сьогодні чудова погода!"
Так я і пишу, що там за витратими реально слідкують, а в нас поки шо ні, та й виплати не достатні Ідеально було б щоб загальний рівень життя у країні зріс, звичайно. Тоді люди більше б наважувались на багатьох дітей.
Не думаю, що тут є пряма кореляція . Відомо ж, що багатодітні родини, як правило, у бідніших країнах. Там, де вже люди "попсуті" добрим життям - там вони хочуть і подорожувати, і "для себе пожити" (бо ж є фінансова змога), так далі розширяються їх горизонти бажаного. В розвинутих країнах якраз менша середня кількість дітей на сім"ю.
Тут де я зараз живу, люди в середньому мають 2 дітей (в більшості "погодки"), інколи 3 і дуууууже рідко 4-5. Шведи самі кажуть, що мати багато дітей це дуже дорого,та й обоє батьків працюють. В основному купу дітей мають мігранти, які живуть на соціалі. На мовні курси зі мною ходить чувак в якого є 33-є братів і сестер (в тата 3 дружини). На питання "Як ж ви живете, то ж все накормити, одягнути треба?", відповідь " А в нас такі звичаї і тут велика соціалка" в Швеції заборонене багатоженство, то ті чудіки 1 жону оформляють офіційно, а решта жон отримують немаленькі гроші на дітей як матері-одиначки. В мене інколи складається враження, шо ні. Ті соціальники і шмоток купляють купу і техніка в них останньої моделі і т.д. О тут і обідно, бо йоли-пали ми платимо немалі податки, а ті чудіки тринькають ті гроші зі швидкістю світла
Ну значить політика тої держави спрямована на підтримку таких "чудіків" А в нас часто добропорядні люди не ризикують народжувати більше через соціальну нестабільність. От ще класно в Еміратах - там на кожну дитину видають стартовий капітал і можливість навчання в кращих вузах світу, ясно що у них є на то ресурси. А в сусідній Росії при всіх ресурсах зовсім інша ситуація. Тому багато від суспільства ще залежить.
Я проти додаткової соціалки і додаткових перевірок, чи є нормальною чиясь сім’я. Бо комусь забезпечені діти - то море 2 рази на рік, окрема кімната кожному і десять штанів на вибір зранку до школи, а комусь досить, щоб діти були ситі, чисто вдягнені і оточені маминим і татовим теплом. Я не уявляю, як стороння людина може робити висновок про батьків, навідавшись раз-другий до них додому і заставши, припустимо, гору немитого посуду чи там старшу дитину з віником в руках. Тих батьків, які народжують через виплати, я не поважаю і крапка. То все так відносно, що навіть приблизні загальні рамки матеріального достатку визначити неможливо. Розраховувати треба таки тільки на себе, а допомога від держави хай буде приємним бонусом. Звичайно, добре, коли можна забезпечити якісь знижки багатодітним на ті ж гуртки чи розваги, але піднімати суттєво виплати та ще й ходити з перевірками по хатах - ні, я проти і ще раз проти.
От ми з Вами і є це суспільство. Особисто Ви, наприклад, готові платити вже нині більше податків, які йтимуть на соціальне забезпечення багатодітних сімей? При тому що проконтролювати цей процес (як і писали вище) дуже важко. Чомусь так виходить (у всьому світі...це людська природа і це не зміниш), що користь з таких дотацій мають "ліві" люди. Те саме з пільговими вступами, з пільговими путівками, з усиновленням дітей у будинки сімейного типу і т.д. Тобто я на 100% згідна з дівчатами, що такий точковий напрямок не дасть нічого - лише загальне підвищення добробуту. Системна проблема. Ну і так - все відносно, саме отак: +100
Я от не проти щоб з достойної зарплати стягували гроші якісь на соціальну допомогу. Її і так стягують, але оскільки доходи невисокі то істягують мізер. І проконтролювати то цілком реально, подивіться як у Норвегії за тим слідкують. Побачили биту дитину, чи поступили інші скарги, то все перевіряється, як і неналежне виконання батьківських обов"язків. Ще в США от не можна саму залишати дитину до 12 (якщо не помиляюсь) років, і все. Крапка. Дитина постійно є припильнована і під наглядом. Так само там слідкують за належним виконанням батьківських обов"язків і кліматом у сімї дитини. Не розумію чого того хтось має боятись, якщо все добре і дитина задоволена життям Переживають ті хто має якісь огріхи в тому.
Так, ще я тут порозмірковую. Отже, і веди, і психологи, і пані Вероніка чи як її (відео окої @Supernatural чи не у всі теми порозпихала) кажуть, що жінка народжує не для чоловіка, не для держави, а для себе. І саме жінка повинна думати, як забезпечити цю дитину. Уся відповідальність лежить тільки на жінці. Це абсолютно не означає, що жінка повинна в три зміни гарувати, щоб своє дитя забезпечити. Ні, просто жінка мусе думати(то я не про себе, а так, як би то в ідеалі мало бути): а чи заробить мій чоловік на мою дитину? Заробить! Ок, народжую. А чи заробить на другу? Заробить! Ок, і другу народжую. І третю... А що, як не заробить? Ну батьки у мене не бідні і не старі, допоможуть... Ну і в мене самої освіта хороша, тому сама зможу працювати і няням платити, або чоловік, якщо у нього зарплата значно менша в декреті може посидіти... Або мені вистачить державної допомоги (то я не про українок, а загалом про різних жінок кажу)і тому я можу народити... От такі роздуми щодо фінансового забезпечення жінка мусить мати ще до зачаття. Бо оце "залітання" бідосі, коли ні він, ні вона не працюють, батьки на мінімальну зарплату-пенсію живуть, а вони родять, бо залетіли і держава їм поможе.... Це жах....
Дозволю собі посперечатись))) Не мусить. Я не кажу бездумно родити, але якщо планувати дитину відповідно до дебету-кредиту, то можна ніколи не родити. В нас троє, до недавна працював лише чоловік. Одягнути і прогодувати трьох можливо навіть на 2000тис. в місяць. Але люди такі створіння, що хочуть більшого, того що їм не по кишені)))з свого 8 річного стажу мами можу сказати, що витрати на дитину значно збільшуються лише тоді, коли йде в 1 клас. До того витрати мінімальні. А глобальні потреби типу навчання в універі, квартира, машина і т.д. прийде час, то вирішиться. Мої старшій 8 чи то ми так її виховали, чи вік ще не той, але вона не вимагає дорого телефону чи якихось речей, які мають її однокласники. Ми хочемо дати дітям "все найкраще", а діти найбільше потребують любові, уваги і турботи
Звичайно, це чи на найважливіше. Але скільки прикладів як в одній квартирі туляться батьки з дорослими дітьми і від того ніхто собливо не щасливий, а потім живуть дві сімї разом? В сусідніх темах повно нарікань на такі речі, всюди люди пишуть що "сім'я має жити окремо". Ніяк не хочу нікого образити, в самої батьки жили з батьками, і є багато щасливих родин де живе декілька поколінь, якщо там добрий клімат і є місце на всіх. І таки про це треба думати наперед. Ясно що обставини змінюються на краще, і все може вирішитись з часом, але треба думати про все трохи наперед. Також народжувати велику кількість дітей в малюсінькій кімнаті, то не є добре для дітей. Поки вони малі то ще можна кількаярусне ліжко ставити, і витрати на них менші (одяг з старших, годування груддю, чимось друзі поділяться), а коли підросуть? Тому я за адекватне планування. Як є можливості для кількох дітей, то чому б і ні, але не варто народжувати щороку (як тут писали про деякі випадки) чи задля соціалки, чи в невідповідних умовах. І про витрати - з шкільної пори вони дійсно зростуть, плюс гуртки, плюс лікування від застуд і т.д. (а всі діти інколи хворіють, а якщо алергіки, чи ще щось таке, то постійно ще витрати на ліки). Також якісний відпочинок дітям, виїзди кудись окрім городу і села хоч то теж супер варіанти, і то не кожен має своє село чи город (хто б що не казав, а я вважаю що таки важливо) то теж тягне певні витрати. Ключове тут - надійний чоловік, впевненість у собі і можливостях родини (включаючи родичів з двох сторін), позитивний настрой на материнство, і все має бути добре
не стосується вас особисто, просто я дуже часто чую такі речі. типу кращий відпочинок, кращий одяг, кращі умови. Часом те що здається краще для батьків, абсолютно не краще для дітей) Моя Ярина провеле все літо на дачі, коли ми десь їхали і пропонували їй, вона часто відмовлялась, бо їй там добре. А ще помітила, що батьки маючи одну дтину важко розуміють уклад багатодітної сім"ї. Просто багатодітність тре прежити)
Або вийти із такої сім'ї . Ніколи одинак не зрозуміє того відчуття спорідненості, спільності спогадів, рідності.... Ну принаймні у мене так . Ми дуже різні, часом навіть буваємо зовсім далекі, але це як гарантія якась - все найголовніше ці люди переживають разом із тобою. Хіба після такого не захочеться дати своїй дитині того ж?
А в мене якраз навпаки вийшло: баба-- одна в сім"ї, мама -- одна в баби, в мами я і молодший на 5 років брат (відповідно у нас все життя ніякої дружби і спільних інтересів (хоча любимось дуже-дуже!). Щей тато помер, коли мені 12 було... І от із цією мінімальною кількістю родичів мені так хотілось великої родини! Я так мріяла по старшого брата і так тішилась, що перша дитина -- син, бо знала, що буде ще сестричка, у якої буде старший брат!
А я часто бачу як ті у кого були брати і сестри в своїх сім"ях мають одну дитину, а ті хто були в батьків одні часто хочуть і родять більше дітей. Таке от співпадіння
А знаєте, я сім*ю з трьома дітьми багатодітною не вважаю. Ні, законодавчо все прописано, але...не вважаю і все. Все хотіла мати двох дітей(стандартне мислення) і допускала, що буде троє, але вийшло так як вийшло... І я з тридітної сім*ї.
