Нє, ну я би його вробила на місці дружини за такі експерименти. Сміх сміхом, але носити, родити, годувати таки лягає на жінку. Хіба вона теж не проти В мене в родині був випадок, що тато дуже хотів дівчинку, а народжувалися тільки хлопці. Вийшло (та-да-м!) з 19 разу. Але то було років 100 тому, десь в поколінні моєї прабабці.
Ну видно таки не проти, раз дається Ну але це жесть, я собі не уявляю, як то аж 10 раз виносити, родити, то певне вже як раз плюнути, а дальше? Ціково, чим вони керуються, то ж треба тим дітям якесь майбутнє дати, ну хоча б забезпечити навчання у якомусь виші.... Ще тут є одна сім"я, жінка родила 6-ту дитину, ледь виносила, родила шляшом КР,бо здоров"я вже не дозволяло самій, там вже цілий букет болячок в тому числі і зір впав чуть не до 0. Я за багато діток в сім"ї, сама хочу ще б хоча одненьке, але дітям потрібна здорова мама! А в такому випадку, як вище, багатодітна сім"я для мене дико, бо як гляну на ту жінку, то плакати хочеться...
От до речі недавно розказували про сім'ю, де шестеро дітей. Живуть бідно, мама худесенька вся вимотана, старшу дитину постійно нагружають вихованням менших, через те все дитина не змогла добре вчитись, брати участь в різних заходах, на форму та інше необхідне в них просто коштів нема, всім дітям не вистарчає нпотрібного нагляду. Там старша підліток, ще школярі менші і є зовсім малі діти, вчителі кажуть що в хаті повний гармидер, бо реально важко. От і так буває, і того я теж не зовсім розумію Але раз на таке йдуть, то мають розуміти які будуть потреби, чи планувати якось ті речі. А як є можливості (і зі здоровям, і матеріальні), то декілька дітей то добре. Ще знаю родину, де чоловік хотів хлопчика, а в результаті народилось п'ятеро дівчат
Я ніколи не вважала багатодітну сім"ю дикістю - у мене самої дві сестри. І я так завжди хотіла трьох .... Але зауважила за собою здивування, коли дізналася про очікуване 4-те малятко в сім"ї моїх друзів. Пробувала проаналізувати і так зрозуміла, що з мого боку це скоріше нерозуміння того, як можна справлятись із такою купою діток - чемних і чудових, але все-таки діток, які шумлять, бігають, яких просто БАГАТО в переносному сенсі . Мені вистачало півдня, щоб потім волоктись додому відсипатись після візитів в гості. Але знову ж таки, якщо цей ритм і всі обставини підходять батькам.....тим паче, що дітки там дійсно дуже люблені, розвинуті і цікавські.... то це природно. Тому ще раз - здивування маю, але то здивування скоріше через власну боязнь, яку проектую десь на когось.
у моєї одногрупниці 5 дітей так там мама - як бієць спецназу - спокійна, впевнена в собі, на дітей не кричить, спокійно говорить і вони слухають - не з першого разу, але все ж таки старші допомагають - але не з меншими - а наприклад старша дівчинка любить на кухні помагати, старший хлопчик любить з братиком бавитись - таке я в них люблю бувати, бо в них дуже приємно вдома - хоч і діти бігають-гасають, але якось то все в них організовано)))
Ще б держава в нас нормально забезпечувала багатодітні родини, як в розвинених країнах. А то є часом порядні віруючі люди, що чудово дбають про дітей, і допомога би їм дуже була в нагоді. І ще добре, якби як в розвинених країнах, в нас запрацювали закони, де за порушення прав дитини (побачили наприклад до б"ють, чи ще щось) наступала відповідальність батьків.
зараз вже досить багато хто має троє, тим не здивуєш ті, хто має чи очікує на четверте малятко, мене саму цікавлять маю знайому таку сім'ю. спостерігаю...
У моїх друзів там різниця між всіма дітками вийшла по 2 роки. Вони ще й планують старшу (їй 6 виповнилось) вдома навчати, а вже може потім в старші класи в школу віддати. Там мама таку самоосвіту здобула з того питання - в них кожен день "уроки". І кожна тема доводиться дітям різного віку по-своєму. З цим все організовано неймовірно...Разом з тим не напружено - часто діти самі обирають тему і мама тоді імпровізує. Наприклад, одного разу вони запитались про вулкани - то потім цілий день малювали вулкани, складали з іграшок, дивились документальні відео на Ютубі ...одним словом всі способи пізнання і творчості . Щодо побуту, то мені батьки ті казали, що найважче було відучитись від перфекціонізму - змиритись з безладом, хаосом і т.д. Дітки, скажімо, постійно плутають шкарпетки - то вони мають велике місце, спільне, і звідти кожен сам собі вибирає. Можуть бути один більший, один менший і, як правило, різні на двох ногах . В мене таке враження, що чим більше дітей - тим скоріше наступає такий момент, коли вся "система" починає самоорганізовуватись - це не маю на увазі старших нянями робити, а просто менші беруть приклад з старших, включається "колективна поведінка" і т.д. Але повторюсь....особисто я не уявляю, як би з тим всім справилась .
абсолютно точно. до нас як в гості приходить хтось з друзів - діти повністю самі собі господарі. І мама друга телефонує, переживає, чи вони всі мені ще не рознесли хату. А мені навпаки зручніше, коли вони зайняті один одним усі, і розносять, скажімо, кімнату, а я в кухні спокійно готую. Чи в кухні лего-армагеддон, зате я спокійно щось роблю в кімнаті.
А я за вами спостерігаю, в свій час не змогла наважитися на домашні пологи, хоча вважаю їх ідеальним варіантом. Отже, маю п'ятикласника, третьокласника, другокласницю і майже дворічного малюка. Мені 32. Сама в шоці від себе, як на таке наважилася. Але з негативним ставленням до нас, як до багатодітноі сім'ї не стикалася. Навпаки, знайомі кажуть, що треба народжувати ще. Думаю, ми самі формуємо ставлення до себе.
можливо, що у свої 32 я напишу щось подібне Правда, коли мені буде 32, Дмитрик піде в 7 клас, Сергійко в третій, Вірусик - в перший... Поки що плануємо таки наступних дітей років за 7-8, але чоловік каже, що якщо вичекаємо 5 років - то більше не наважимось. Загалом, як Бог дасть, от Вас почитала і теж замислилась, як то класно - мати четверо у 32
Таки класно. Хоча коли йдеш по вулиці з трьома дітьми і животиком або з чотирма дітьми, в незнайомих людей на обличчі шок і нерозуміння, а коли через півгодини йдеш з двома меншими - схвалення : "нормальна" мамочка з дівчинкою і хлопчиком, " як книжка пише".
Це мають батьки забезпечувати, а не на державу розраховувати. От читаю про багатодітник - так приємно, але хтось мусить всунутись із тим, що хтось комусь, щось винен.
а як держава має визначити хто з багатодітних порядні і віруючі і добре доглядають за дітьми, а хто народив лише для допомоги і за дітьми абсолютно не доглядає? Бо на жаль от в тих розвинених країнах дуже багато таких, котрі створюють сім'ї лише для того щоб сидіти на соціалі...
я проти збільшення соціальних виплат, натомість за загальниий розвиток держави і загальне підняття рівня життя громадян. Серед моїх знайомих багатодітних немає жодної сім'ї пияків чи морально опущених людей. Особисто для мене допомога на дитину - важлива стаття доходу сім'ї, але далеко не основна. І тим більше, не причина для народження третьої дитини і всіх подальших. Будемо розвивати країну, піднімати виробництво, створювати робочі місця - буде краще для всіх і, можливо, настане той утопічний момент, коли люди перестануть рахувати чужі гроші і чужих дітей
посміхнуло Я, що біля одної, що біля другої мами трьох дітей почуваюсь якимось псіхованим монстриком з однією. А моя ще любить запитась мене - а коли в мене буде сестричка і ми обидвоє будемо бешкетувати, що ти будеш робити і так хитро-хитро дивиться на мене
Мене так прикалує, коли кажуть," а от у розвинених країнах" а можна подетальніше?))) які то такі супер блага і соцумови є в тих суперових країнах? Ви почитайте що дівчата ззакордону пишуть про соціалку, школи, садки.. Є різне, і хороше і погане, але не чула, щоб якась країна була настільки френдлі до багатодітних, що прям роди і всьо тобі буде) Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk
В нас між третім і четвертим - 5 років. На момент четвертої вагітності я була така собі самовпевнена мама трьох дітей, якій "море по коліна", але четвертий син поставив мої уявлення про дітей з ніг на голову. Мені тяжче стало просинатися вночі. І я зробила висновок, що з трьома малими дітьми легше, бо в них спільні інтереси і потреби. А тепер троє школярів ( то тільки 7 домашніх завдань з анг. мови в тиждень ), і дворічний "Я сям". З початком школи в мене постійне відчуття, що я щось забула: купити, написати, здати, завести, забрати, вивчити, скласти, вирізати і т. д. Хочу зараз, хай там що, виділити час на вишивання і оновити гардероб.
@Багіра Наприклад не секрет що багато спокійно живуть на соціалку в Канаді, Німеччині. В основному це звичайно мігранти. Але нормальна держава має дбати про громадян і особливо про дітей, а в нас то балеко не дотягує до нормальної підтримки. Сподіваюсь колись так і буде. А як визначати яка сімя насправді повинні відповідні органи, бо казати "я народжую не для грошей" може кожен, і реалії такі, що коли збільшували виплати на дітей, то багато не зовсім благополучних народжували і через гроші, а це ніхто особливо не контролював. Коротше - має бути стільки дітей скільки хочеться батькам, і скількох вони зможуть реально добре виховати і дати необхіде для дорослого життя.
