Продовження теми. Початок тут ********************************************************* Тема для тих, хто цікавиться устроєм світу згідно ведичних знань. Ні, це не про те, що жінка має обов*язково ходити лише в спідниці, сидіти вдома, варити борщ і в жодному разі не працювати, і слова не казати наперекір своєму чоловіку. Це про те, що жінка божественна істота, тому вона може і має собі дозволити робити те, від чого отримує справжнє задоволення, а не пахати, щоб заробити на хліб. Про те, що жінка (кожна!) варта носити гарний одяг. Користуватись косметикою. І, що дуже важливо - відчувати своє тіло, знати про свої потреби. І вміти сказати про це так, щоб чоловік з радістю виконав її бажання. Статті до теми: Отношения с мамой: как они влияют на жизнь девочки? Берегите свекровь! Как сказать мужчине о том, что Вам не понравилось Зачем женщине творчество? і ще багато цікавого про стосунки між чоловіком і жінкою, жіночу природу, тощо. Детальніше в лекціях про різні аспекти життя: Алкоголізм Виховання дітей Гроші Негативні емоції Стосунки в родині
То з розряду прийняти себе і простити. Ну і імхо наступного разу поступати по іншому. Бо замахаєшся відпускати. Та в ракурсі водіння хм. Я того і сижу ззаду. І так є за що думати.
Зрозуміти, що всі ми неідеальні. І кожна з нас при цьому найкраща. Варта бути коханою, отримувати подарунки , жити легко і радісно. Дати собі (і іншим) право на помилку.
Ніхто одразу не стає вправним водієм, у всьому потрібен досвід, помилки. Головне робити висновки і бути обережною.
як класно написано! особливо про канапки за компом! я взагалі себе не люблю, ні на грамулю. звідки то в мене, точніше, чому в мені тої любові до себе нема.... мене в даний момент добивають дит хвороби. тобто, які там хвороби, дрібнички, а не хороби. але сьогоднішній підйом тримісячної Анюти зі шмарками "зробив мій день". я зла, роздратована, в мені б"ються якісь протиріччя, звідки ті шмарки, чого, за що. а дорогою в садок Сашко два рази пчихнув, то добило мою психіку. і сама на себе злюсь, бо так не можна. я себе вигризаю з середини. якщо так і далі продовжуватиметься, то прості дитячі шмарки помножені на три доведуть мене до психлікарні. на чоловіка сичу, на старшу доньку кричу, Сашко вчора по голій дупі так получив, що сама плакала після того в подушку. якийсь жах. мені 30, а я не вмію жити собі в кайф.
я взагалі дуже вразлива до всього, що стосується дитини, як оголений нерв в мене чомусь враження що то через те, що то моя плоть і кров, що є той звязок через ГВ і привязаність памятаю, як давніше доглядала за двоюрідним братом, поки його мама їздила закордон, то був кайф, якась така любов безкорисна, мені нічого і нікого не треба було, ми проводили разом місяці запоєм, з задоволенням його гледіла (аж дивно, що то була я))) ) ніякі болячки чи прикрощі не псували настрій
По перше ви далеко не одна така. По друге- ви недавно після пологів(якщо я правильно читаю лінієчку). А це +гормони, загальна слабість в т.д. І врахуйте ГВ, яке сил не додає. По третє- троє дітей- це огого як багато на одну маму без допомоги(хто б там що не казав і не писав). І по четверте- ніколи не пізно це змінити. Бажаю вам знайти свій шлях життя в кайф і поменше читати. Почати можна з того, що продумати хто чим як і коли може вам допомагати. І користатися цією допомогою щодня.
Повірте, це мине. Мене так після кожних пологів по пів року плющило. Допомагало розуміння того, що такий стан треба просто перечекати.
У мене теж так було чи напевно ще є. Все як ви кажете, ці хвороби безкінечні, старша пішла в садок, коли меншій 7 міс, як почалось... і все-все точно як ви описуєте в плані моєї реакції. Я таки напевно вирішила добратись до психотерапевта і розібратись у тому всьому. Тут вище приводилось посилання на відео Вероніки Степанової психотерапевта, у неї купа корисних відео на ютубі. Я аж прозріла ніби, дуже направду цікаво. Але той клубок, що у мене, я сама не розмотаю. Я тільки приблизно почала мати уявлення звідки ростуть ноги у моїх мух у голові. З того, що я зрозуміла про себе, якщо говорити тільки про болячки дітей, то це варіант неврозу. Обсесивні думки, про те правильно чи неправильно я зробила "може таки не треба було антибіотиків, а ми дали, що ж тепер буде, я погана мама" і т д. Прикладів такої як Вероніка каже "мислительной жвачки" я можу привести цілу купу. І вже вроді здорові всі, а я все жую і жую...Мене виводили з колії банальні соплі, вроді ж нічого такого, але я уявляла вже собі, що може це затянеться, а може потім з"явиться темпа, вже наперед собі придумувала. Але крім того було розчаруванння від того, що старша не буде ходити в садок, вони обидві будуть товктися вдома, мені буде важче, а я не хотіла щоб мені було важче, я хотіла щоб мені було легше! Це неоправдані очікування від дітей, і через це на них потім злишся, звичайно це все на рівні підсвідомості. Тобто вони ніби роблять якусь маленьку шкоду, а мене це виводить більше ніж зазвичай, бо підсвідомо я розчарована такими обставинами. На рахунок того, що "себе не люблю" то напевно треба шукати з дитинства. "Я не достойна цього, я погана" і т д. Про самооцінку
перепрошую, але хіба Стєпанова - ведистка? Ви дуже втомлені, і ще відновлюєтесь після пологів, одночасно звикаючи до ролі мами3 Думаю, Женю, якби Ви насправді усвідомили, як любов до себе міняє простір навколо, Ви би вже полюбили себе Просто мало хто насправді усвідомлює важливість цієї такої вже експлуатованої фрази: "любити себе". В моєму розумінні, любов до себе окрім того основного, що сказала наша чудова мудра @Suzi , включає в себе ще багато, наприклад: - спілкуватись з приємними людьми - говорити на приємні теми - гарно одягатись і з приємністю дивитись на себе у дзеркалі. Зовнішні "недоліки", які не спричиняють хворобливих станів, - це наші особливості, які варто побачити у правильному світі, прийняти і полюбити. Недоліки характеру, помилки тощо я одразу для себе поділяю на ті, що суперечать Заповідям і всі решта. Всі решта - це особливості. З першою групою - до Сповіді.
Та ні, але мені здалось що психоаналіз класичний і ведичний дуже навіть можуть одне одного доповнити.
ви будете сміятися, але моїй малій уже 12-тий рік, а мене до цього часу виводять з себе банальні соплі і взагалі хвороби, і навіть без ГВ) ну як виводять - я мама-панікер і цим усе сказано) Яна вже забула про свої хвороби, а я ще мінімум три дні "приходжу до себе"
ну я остатньо відходила місяць малий перехворів у дуже легкій формі порівняно, а я першою у дуже важкій, лиш відро термоядерних таблеток помогло, якби була на лоні цивілізації то госпіталізація тільки так я не стільки панікер, просто відчуваю себе часами безпорадною (і соплі мене вивели з себе тілкьи тоді, коли малому було 1,5 міс, кожні наступні якось папрощє, ну але то ми ще в садок не ходили))) поки ходиш вагітна, то думаєш чи все там гаразд мацьопі, чекаєш з нетерпінням поки народиться, щоб бачити постійно добре йому чи зле))) але після народження легше не стає, ГВ ще тримає трошки на плаву, ще відчуваєш, що даєш той захист, а після відлучення дитина взагалі сам на сам з жорстоким світом)))
ти знаєш, остатньо в цій темі і псевдолектори, що вчать уму-разуму і як правильно жить на Русі і купа монологів, "чому я не сприймаю веди/не люблю їх/не вірю їм/смішать мене/нервують мене/бздура/цензура/ ааа, ну і реакція деяких дівчат, які дійсно цікавляться ведами, на ті монологи - от чесно, як у Вінні Пуха "веди для мене "странный предмет, они вроде есть и их какбе нет" то певно для того, щоб показати, що не фанатіють, а так, балуються я звичайно поважаю позицію кожного, і сама ведичні знання місцями не сприймаю, по різних причинах але чесно сумую за тою щирістю і цікавими бесідами, що тут велись, дівчата ділились що нове почули/прочитали, обговорювали то... хто не сприймав, просто не заходив і не розводив нікому непотрібні демагогії, звичайно могли там похіхікати в сусідніх темах, але на окрему тему не назбиралося отаке в мене десь за останні півроку назбиралося
Вчора натрапила на дуже цікаву статтю про чакри. Я раніше такого погляду на чакри не зустрічала. Там суть у тому, що коли об"єднується пара, то чакри чоловіка і жінки з"єднуються і взаємодіють. І по кожній чакрі чоловік і жінка або віддають або забирають енергію. Чоловік віддає енергію червоної чакри коли забезпечує жінку, дає їй захист. Якщо він це їй дає, то жінка має енергію для своєї оранжевої свадхістани - сексуальної чакри. Тут чоловік у жінки забирає енергію. І так поперемінно до самого верху це працює (якщо пара гармонійна).
Ой ... мені щоб перший допис написати - я так довго сміливості набиралась... скільки читала до того як почала дописувати і думала "та ну його", бо дуже вразливо ставилась до критики. Я бачила реакцію людей на дописи і просто боялась несхвалення....Зараз завдяки ведам в тому числі, розумію, що на форумі діють ті самі закони, що і в реальному житті: "Важно помнить, что если мы кого-то критикуем, то берем на себя негативную карму и плохие качества характера этого человека . Так действует закон кармы. И также мы берем качества той личности, которую восхваляем." Посилання А чому я вразливо ставилась до критики - це комплекс неповноцінності - а в корені як завищеної так і заниженої самооцінки лежить заздрість, Зізнатись собі в цьому дуже важко, але це дуже допомагає розібратись у собі і у природі своїх комплексів.
цікаво читати цю тему в плані міжкультурних і міжфілософських зв'язків. Всі великі філософії світу пишуться не лише людиною для людини, а і "з людини" - тобто, це мудре узагальнення і внесення в систему закономірностей всесвіту... самої людини. Усвідомлення зв'язку між процесами в тілі і душі і процесами в зовнішньому світі. Якось так. тому у ведичній і християнській філософії є точки перетину власне на людині. В мене є багато такого, що я ніби і знаю, а не знаю, звідки. Інтуіція. І часом дуже цікаво дізнатись, що оце моє інтуїтивне знання співпадає з об'єктивними знаннями ведичної філософії-психології. Або на перший погляд здається, що якась гармонія і успіх в житті приходить випадково, а потім раптом дізнаєшся, що, виявляється , "випадково" виконані певні правила, зазначені у Ведах, які до цього успіху чи гармонії призвели. наче танцюю в темряві, час від часу перевіряючи місце розташування стін
Свєта написала приклад. ну і базові потреби - їсти, пити, туалет, рухова активність - ніхто не відміняв. А далі йде капітальна вилка - кому треба говорити, а кому мовчати, хто хоче в перукарню, а хто в палатку нарешті я зараз скажу страшну річ. Це все не тому що ви (всі хто відписались про паніку) переживаєте про здоров'я - ви переживаєте, що втрачаєте контроль, того так страшно. А фокус в усвідомленні того, що ви в принципі здоров'я дітей не контролюєте. Віддайте вже куди належиться - моліться. І руки мийте ))). --- дописи об"єднано, 17 Вересень 2015 --- ви це постійно пишете. Але ніхто не брав на себе комсомольське зобов'язання на щирість і цікавість. я сьогодні не зла, а уважна, саркастична... ну ви в курсі
Оце я така, мені все треба контролювати інакше у мене з"являється тривожність. Таргакова говорила в одному відео якраз про це - найбільша наша ілюзія це "Я в центрі", "ситуації - це проблеми", "інші люди - джерело проблем". А реальність це "в центрі Бог" "Я - учень" , "ситуації - уроки", "інші люди - вчителі". Що складно, так це те, що ці тривожно-контролюючі реакції виникають як рефлекс. Мені порадили ось таку книжечку: Пять травм, которые мешают быть самим собой Там якраз йде мова про різні типи его, серед них є его -контролююче. Це свого роду захисна маска. Я ще не читала, але приступаю
