Кажуть психологи (хоч я їх і не люблю), що дитина не чує частку "не", особливо, коли налаштована на істерику. Після твого "не можна" їй вже всі пояснення по барабану. Десь @cjomcjomka в ФБ писала, як зменшувала кількість заборон і збільшувала кількість дозволів. Здається, для рівноваги має бути 70% "так" і 30% "ні", інакше всі "ні" будуть ігноруватися. То так в теорії, а на практиці треба дивитися, як ти зараз почуваєшся і поводишся. Я знаю, що коли в мене емоційний спад чи попросту хандра, через пару днів діти почнуть виводити мене з себе. Якщо мама в постійному чи частому стресі, на дітях то позначається завжди. Я не вірю в нечемних і некерованих дітей (хоч свої деколи мозок виносять конкретно і хочеться просто дати по попі), завжди є причина. Якщо з дитиною через деякий час поговорити в спокійній обстановці про те, чого вона хотіла, коли істерила, можна почути багато цікавого (в 4 роки точно).
@Bree van deKamp,Ну в нас щось подібне, але не так сильно виражене було, а може і ще буде. То я "удаляю зрітєлєй". Тобто або малого виводжу зі словами "мені не подобається як ти кричиш, заспокоєшся - повернешся" Або сама виходжу ну і зміст той самий.
Я вубше дууже дозволяюча мама. Забороняю тільки те, що може вбити або покалічити))) Я спакойна))) Говоримо, розуміє, погоджується. Вона дуууже любить фантазувати. Зараз всі істерики пояснює тим, що хотіла до тата(((
А це і може бути причиною. Справжньою. Вони ще просто не розуміють, що просто сказані слова діють так сама, як і істерики з плачами. Малий мій дуууже емоційний, ну та і ми з чоловіком емоційні люди, то я йому частенько говорю, що як ти кричиш-плачеш, я не розумію. Ти мені скажи- я почую.
Не спорю, але... тата не буде до кіця листопада. Я до того часу чокнусь))) Ми кожного дня по скайпу балакаємо, все йому показуємо. І хочу 10 кіндерів і 5 шоколадок мене напряшгає страшо. Почуваюсь такю безсилою, що не можу пояснити дитині. І вона така кмітлива і все розуміє, і такі сюжетні лінії будує, а мене не розуміє.
А ти записуй, записуй Там в Юлиному експерименті теж здавалося, що вона дозволяюча, а вийшло щось 80% "ні" на 20% "так", якщо я добре пам’ятаю. Та вона навіть не розуміє, скільки то і що з нею буде, як то все з’їсти)
Я думаю, що її попустить швидше. Дітям набридає монотонність, ну моєму так. Тому він час до часу перевіряє мою реакцію і впіймає мене "в розплох", то обов*язково повторить цей експеримент ще раз. Це як в ашані, я була чи дуже вимучена, чи мене боліла голова, вже не пам*ятаю, але на якийсь його вибрик я відреагувала дужее емоційно. І побачила, як йому це сподобалось. Він почекав моменту і на касі почав безпричинно-театрально плакати, щось вимагати. Але я вже була готова, бо засікла його реакцію. Повторила йому серйозним голосом, що такі істерики мені не подобаються і я би не хотіла їх чути.. Звичайно він пробував театрально плакати далі, навіть руку так до чола прикладав, як в театрі.. Касирка не вмішувалась, якийсь мужчина за нами також. І тільки плачі почали втихати, надійшла жіночка! зі словами "та що ж ви робите, он дитинка аж рукою закрилась.." І тут малого прорвало! Ну а як, народ оцінив його таланти! жіночка бідкалась, малий плакав я доскладала покупки в візок, від*їхала і сказала йому тихенько, що тьоті вже нема, а мені не цікаво дивитись істерики, бо я хочу побачити прозорий ліфт. І він зі мною, чи залишається ще тут тьотю чекати? Реакція була миттєвою- "я з тобтою". за хвилин 10- "мамочка вибач, я більше не буду так кричати".
Тобто їй вже купували 10 кіндерів за один раз? Для мене деталі завжди суттєві. Якщо вона просить щось цілком реальне, то відповідь має бути реальна. Якщо просить один Кіндер і впринципі Кіндери їй купують часто, то нема чого дивуватися, що на "ні" буде істерика. Тоді треба встановити межі, що Кіндер ми купуємо, наприклад, в вівторок і крапка. Але пояснити то тоді, коли вона спокійна. Якщо просить 10 Кіндерів, то вона таки не розуміє, що просить, тому тут можна відволікати тимчасово. Моя коліжанка спілкувалася з сином казками. В них багато книжок на різні ситуації, і при капризах згадувалася казка в тему. На прохання про 10 Кіндерів можна розказати казку про зажерливу жабу, яку довго болів живіт і потім вона схаменулася То ж ще дитина, хай би яка вона не була кмітлива. Стукни до Юлі, я вже добре не пам’ятаю. Записувала у дві колонки свої заборони і дозволи дітям.
А я сьогодні перший раз стикнулася з істерикою малого, чи то навіть якийсь нервовий взрив був. Почну з того, що ми почали ходити в садочок. Були минулого тижня три дні, потім перерив 4 дні і сьогодні знову. Минулі дні плакав, але сьогодні найбільше, аж заходився. Привела додому година 10 ранку і він з тими схлипуваннями десь біля 11 заснув. Тому обіднього сну в нас вже не було. В обід їв вареники, я йому наколола кусочок на вилку, почав кричати, що то він сам мав зробити, почав кидатись тими варениками. Я була в шоці, бо в нас ніколи такого не було, він навіть якщо плакав, то швидко заспокоювався, забавлявся. А ввечері прийшли з прогулянки і почалось. Спочатку руки не хотів мити, впав на землю, почав плакати, тупати ногами. Я спочатку вирішила не реагувати, просто примовляла: "Ростик чемний, зараз поїсть, помиється і т.д." Але потім почалось ще гірше, падав, крутився по підлозі і кричав. Я вже злякалась, взяла на руки. Та де там, видирається, вигинається, голову аж закидає. І то так тривало десь з 20 хв. Не хотів ні мультиків, ні телефона, ні купатись, нічого. Потім помаленько, прислухався до музики з мультика, виліз на руки і потрошки заспокоївся. Знаю, що недобре, бо тою істерикою добився мультиків, але я реально вже була злякалась. Дівчата, порадьте, що робити з тою ситуацією, я вже боюсь вести його в той садок. 2 роки дитина була чемна, спокійна, а тут таке. Я в шоці. Ще до слова, зараз лізуть зубки ті останні.
Ти шо? Всі хто приходить в гості, замість цукерок, приносить кіндер. Мала з тими звірятками дуууже любить бавитись. Мені здається, що тільки те і роблю, що пояснюю) Пояснюю перед тим, як йдемо в магазин. Пояснюю по дорозі. Пояснюю в магазині. І що саме цікаве вона згідна і киває.
Можна питання, як ви взагалі вважаєте з якого віку потрібно вчити слову "ні"? і чи взагалі потрібно? і чи якщо дитина добре розуміє це слово,чи не буде лекше коли будуть наступні кризи?
Зробити так, щоб дитина звикала до садочка без плачів. Тобто 1-2хв плач, коли мама йде - то нормально. Але якщо плаче ще протягом дня, то зробити звикання повільнішим.
Він перший день не плакав взагалі, наступні дні йшов в групу нормально, я приходжу через 30-40 хв., вихователька каже, що плакав і не заспокоювався. А як йшли додому, то вже був щасливий. Потім ми не ходили. А сьогодні, як тільки побачив садок, зразу почав ридати, казати, що не піде. Вихователька забрала такого ридаючого, я через пів годинки прийшла, то він аж заходився. А потім вдома ті істерики. Мені дивно, що він нічим не хоче забавлятись, там стільки іграшок, все нове, цікаве...Я щось зовсім розгубилась
Зробіть суттєву паузу. В нас була така дівчинка, що ридала вже біля самого садка, її забрали, несклалось
а може хтось його там ображає? в моєї малої раніше коли були якісь сварки в садку(після садочку все окей, на питання як день минув - все добре) - то вдома ввечері такі ж істерики по хвилин 40. в нас в деяких дітей "не складалось" з вихователькою, то переходили в інший садок чи групу.
В той день коли почав плакати, то казав, що хтось його вдарив. Я чогось не приділила тому уваги, бо на майданчику часто таке буває і він теж може когось вдарити рукою, як щось не по його. Може й справді то запамятав...
Не водити деякий час? Але ж він може подумати, що такими істериками добився свого і потім робити так само.
