Продовження теми. Початок тут ********************************************************* Тема для тих, хто цікавиться устроєм світу згідно ведичних знань. Ні, це не про те, що жінка має обов*язково ходити лише в спідниці, сидіти вдома, варити борщ і в жодному разі не працювати, і слова не казати наперекір своєму чоловіку. Це про те, що жінка божественна істота, тому вона може і має собі дозволити робити те, від чого отримує справжнє задоволення, а не пахати, щоб заробити на хліб. Про те, що жінка (кожна!) варта носити гарний одяг. Користуватись косметикою. І, що дуже важливо - відчувати своє тіло, знати про свої потреби. І вміти сказати про це так, щоб чоловік з радістю виконав її бажання. Статті до теми: Отношения с мамой: как они влияют на жизнь девочки? Берегите свекровь! Как сказать мужчине о том, что Вам не понравилось Зачем женщине творчество? і ще багато цікавого про стосунки між чоловіком і жінкою, жіночу природу, тощо. Детальніше в лекціях про різні аспекти життя: Алкоголізм Виховання дітей Гроші Негативні емоції Стосунки в родині
я так не думаю якщо казати не менторським тоном, а легко, то і товариство розслабилось би трохи, і чоловік (що, НМСД, головне) відчув би, що дружина на його боці Але то ми вже не туди пішли
Якщо людина сказала як в такій ситуації можна поступити щоб в житті більше приводів навіть не було для такої теми і йому почали розказувати що ну дааааа, йому повезлоооооооо- ну то сорі, вони самі його підняли вище себе. То з мого веселого життєвого досвіду. Частенько доводиться чути, що ну то мені так повезло. Аж більше писати хочеться. Наразі для себе я так і не вирішила ще- де закінчується онта межа "захищати мужа чи сім'ю". Щирістю для мене тут є сказати, що да- я можу, та мені важко/ліньки/не маю бажання/інші справи.
Та в лекціях якраз йдеться, що чоловіка не треба загружати робою, хоча просити помогти можна... А де є інші лекціі?)) То тут просто дівчата пишуть свою думку) моя думка))), що раз чоловік ну ніяк не дається до роботи по хаті, ну то "на нет и суда нет" Хоча якщо дуже хочеться тої помочі, то можна таки загалом попрацювати над собою і стосунками, зі зміною у вас і він би мав змінити своє відношення
Та справа навіть і не в допомозі мені - я якось привикла собі давати раду, просто бачу, що настав в нас в сім"ї такий "стан недоговорення/нерозуміння". Все на мені, не відчуваю, що я маю захист, що я "замужем". Випадково на очі потрапила мені одна лекція, і так я почала більше цікавитись як колись, в свій час, з гомеопатією познайомилась - зрозуміла свої помилки. Потрібно вчитись, переробляти себе...
в плані жіночих обовязків - круто, якщо і чоловічі обовязки - зле ну то дійсно варто вчитися, працювати над собою, всім то буде корисно) але як на мене можна починати не з допомоги чоловіка по господарству, а глибше
і це круто!) сама тому тішуся) от я теж, але люди є різні, не всі готові сприймати іншу точку зору і чужий кут світогляду ну і на різних рівнях розвитку, в тому нема ніц злого, головне рухатися вперед
Знову про маму. Визначтесь - Ви йому мама чи все таки хочете бути дружиною, про яку він буде піклуватись і любити. Чоловік - він доросла людина, не треба за нього думати, що йому треба чи не треба. Треба думати про себе - що мені зараз потрібно для того, щоб мені стало (або продовжувало бути) добре. Потрібна допомога з хатньою роботою - треба зрозуміти чим саме і яким чином можна допомогти. Чоловік не зобов*язаний все робити, що потрібно. Щось він закриває тим, що дає гроші, про щось можна попросити маму, сестру, тата, брата, сусідку, подругу, кума/свата/брата. Треба піклуватись спершу про своє самопочуття. Смачно їсти, добре спати, гарно вдягатись, робити собі приємно (приємності для тіла обов*язково), організувати собі спілкування - з коліжанками, з старшими людьми, займатись улюбленою справою, від якої очі горять (я про хобі). А чоловіку свої переживання розказувати регулярно в форматі "я-повідомлень" - "я почуваюсь одиноко" (замість "ти не приділяєш мені уваги"), "мені сумно, коли я чую"( замість "Ну чому ти мені говориш ...?!"), "мені б хотілось, щоб ти " (замість "ну чому ти не даруєш мені квіти?!), "я тобі здячне за те, що ти ... (тут перелік того, що він робить, а не який він).
@Retaret Суть Вашого обурення в описаній ситуації з чоловіком особисто мені цілком зрозуміла. Ви хотіли б, щоб він "відчув компанію", не виступав так категорично і враховував почуття інших... Тобто вів себе так, як найчастіше поводять себе жінки! Але фішка в тому, що в чоловічих генах такого не закладено. І це не веди, це наука психологія. Чоловіки запрограмовані перемагати, бути першими, найправішими і найкрутішими. І їм глибого фіолетово, чи зачіпають вони гідність інших людей. Тому Вашому чоловіку і не зрозуміти Вашого обурення, щодо "недоречності його коментарів" або самовихваляння. Це Ви, як жінка, здатні відчути, а він вважає це цілковито адекватною поведінкою, навіть з категоричністю і піною у рта (ну бо переможці не помиляються ). Вибачайте, поради ніякої не даю. Тільки Вам вирішувати, чи приймати таку поведінку чи намагатись її виправити, але просто знайте, що то є нормальна (!) чоловіча поведінка, поведінка альфа-самця, я б так сказала. І більшість жінок це інтуїтивно відчули, навіть через форум! Тому так енергійно і почали захищати Вашого чоловіка. )) Удачі!
я теж можу нести торби з покупками сама, але завжди їх тицяю каваліру. Я можу підїхати до пошти з дому маршруткою(або пройтися 20хв пішки) теж сама, але я прошу хлопця в обід підскочити машиною. Або проїхати 56км препаскудної дороги бо я хочу селиських сирів)) А все тому, що я "лінива" )))) Так, колись для мене щось попросити було - то страшне. Але навчилась просити. Головне - потім дякувати (і цьомати)). Бо без дякую бажання в людини виконати прохання не буде. І не спрймати то як належне.
про (не)критикування чоловіка avirtuouswoman.org/critical-spirit-day-11/ це свого роду марафон - біблійний. Там багато є чого цікавого і про стосунки, і про дітей, і про господарство. Теми про християнське подружжя нема (на жаль), тут, думаю, буде доречно.
Зараз не говорю про чоловіка Retaret, бо я його не знаю. Але іноді доводиться спілкуватись з такими людьми, надто самовпевненими - то зі сторони часто це виглядає смішно, безглуздо, нагадує впертого віслюка, який не вміє мислити ширше. Взагалі, мені здається, розумні люди нікому нічого втирати не будуть, а нормально і чітко висловлять свою думку, вони розуміють що інші можуть думати інакше. Якраз впевнені в собі альфа-самці знають своє, і не потребують комусь щось доказувати з піною в роті. Але це моє скромне ІМХО
Розум розумом, але інстинкти ще ніхто не відміняв. І, ех... Якби ж то всі завжди тільки розумом керувались!
До речі, якщо озирнутись на дику природу, то все як раз навпаки. Альфа-самцями стають як раз ті, які можуть довести суперникам, самці і стаї, що вони є найнай. І з піною в роті - це ще не найгірший спосіб
Не потребують ті, хто отримує визнання там, де воно має бути - в жінки. Чоловік сприймає себе таким, яким його сприймає жінка. Отримує повагу, визнання і вдячність вдома, йому буде всеодно , хто і що про нього думає в оточенні. Не отримує - його плющить, він намагається отримати визнання досягнень і похвалу хоча б десь. І добре, якщо це лише компанія друзів, а не інша жінка, правда ж? За це йому теж можна подякувати, до речі.
Ну власне, чоловік явно не впевнений в собі. Маленькі песики вічно гавкають на великих собак, аби самоствердитись, але ж це не робить їх сильними і альфа-самцями? Так само й чоловіки - чим більше невпевненості - тим більше піни в роті, з моїх спостережень. І в результаті всі вже погоджуються з ЙОГО твердженнями "альфа-самця", аби вже завершити ту розмову, бо той альфа-самець й так окрім своєї думки нічого не чує. Але чи викликає це повагу в оточуючих, чи робить це його могутнім і сильним, чи просто впертим ослом?
Я навіть незнаю чи продовжувати "розкручувати" своє питання. Бо бачу тут по коментарях, що є люди які на моїй хвилі сприймають ту ситуацію, а є такі , дописи яких для мене є "чужі" по настрою. Єдине що наразі не знаю що мала би я робити з тим всім далі. Бо якщо людина справді само стверджується за рахунок інших при кожній нагоді і зараз я розумію що так було і до нашого знайомства, то чи справді питання змін на стільки в моїх руках??
Кхе-кхе Ще раз повторюю - чоловік сприймає себе так, як сприймає його жінка ))) Жінка поруч оцінює його, критикує (навіть якщо подумки). Звідки йому взяти впевненість? Він може взяти в іншої жінки. Або в своєї, якщо вона йому дасть підтримку і повагу.
наскільки я вникла в суть розмови - однозначно, так. А віра в можливості свого чоловіка - вона має бути не "на хвилиночку" і не для досягнення чогось. Це справжня впевненість, захоплення ним і підтримка. Мені здається, що щире почуття - кохання до мужчини, - воно містить віру в нього і цей захоплений погляд знизу догори, вже у "стартовому пакеті".
