А таких зараз дууууже багато,чуть не кожен 2-й...нажаль.Легко судити зі сторони,чуже завжди здається кращим за своє,але якби можна було "взути взуття" тої людини і пройти той шлях,який вона пройшла ,щоб чогось добитись,то не факт,що була би та заздрість.В кожного в житті є і хороші і погані моменти...
Проблема в том, что там не считают это окупацией. И очень большой процент действительно счастлив, но есть и другие, которые понимают во что они вляпались.. Но взрослый человек очень редко может признаться в своих ошибках. А насчет того, как бы было во Львове, не дай Бог, сюда бы дошли военные действия, никто не знает, кто и как бы поступил.уж поверьте, так много открытий хороших и отвратительных принесли эти 1,5 года... Да и просто подумайте, смогли бы вы взять все бросить и уехать жить в другой город, если бы такое произошло тут...
А я як завжди після чергових вибриків свекра приходжу в цю тему. Як можна бути таким наглим, самовпевнений, впертим баран..м ?! І після всього йому ще вистачає наглості приїжджати і ще когось повчати (когось це мого чоловіка, бо я його швиденько приземляю ). Та і він файний чоловік ніц не скажеш. Не вміє прикрити йому рот і поставити на місце, мовчки вислуховуючи образи в очі . Ой я зла! Слів нема, одні емоції. І так фігово, а "дорога родина" без кінця доливає своїх пару крапель масла у вогонь.
ЗАбилам би, коли люди питаються, коли я вже вийду заміж, що я вже не молода, треба щось думати, не затягати Мені хочеться підійти і зі всієї дурі вдарити в ніс І ще є перли, коли люди кажуть, що я вже буду старою мамою і нічого дітям не зможу допомогти. Ех, ну що на таке відповісти?
Я часто так і роблю, але люди так ображаються. Кажуть, ми ж турбуємось за тебе. Гарна ж турбота, нічого не скажеш
Льогко)) Мій після слів терпіння моє не безконечне "впертий баран" образився і я вже маю чистий спокій два роки))
Забила би м чоловіка.... на мою пропозицію хоча б 10-15 хвилин з цілого дня присвятити мені і поговорити, втупив погляд в ноутбук і сказав "тобі треба, ну то говори, я слухаю". мені таке слухаю сто років не треба. якось мені важко зрозуміти, чи ті присвячені мені 10 хв. так сильно йому не вистачає, щоб довчитись???
@Jusi тим людям завжди не йметься. то коли заміж вийдеш. то потім буде - коли діти будуть? потім - коли друга дитина?)) і те де не зважайте то просто "нема про шо поговорити" називається))
Так, аякже, втримає, багато разів бачила, як господар не може втримати свою собаку, коли вона кидається((
А можна так щоб не ображались, делікатно но чьотко. "Коли вийду заміж - обовязково Вам скажу " Мене вже ніхто не питається))) Думаю кого б то забити - та нема щось кого, всі чемні, "скукотааа"
Jusi, живіть за принципом - "Все пройшло, і це пройде"... оптимістично і песимістично водночас У мене майже така ж історія: тільки на тему вагітності. Ну не влаштовує людей відповідь: не хочемо (поки що)...На їхню думку: мають проблеми, хворі, несумісні...Спочатку всі ці допити, діагнози - ображали, викликали гнів та бурю інших негативних емоцій( А тепер я просто спокійно сприймаю інформацію про лікарів по безпліддю, чудодійні місця та 101-е нагадування про мій вік. Та й, чесно кажучи, і немає вже такого ажіотажу, як після шлюбу...напевно стало нудно та й багацько"нових жертв" з'явилось
От і правильно,хай ображаються,бо хороші друзі не будуть вас діставати кожного разу з тими питаннями. --- дописи об"єднано, Sep 5, 2015 --- Це правда життя,ті бабульки на лавках гірше ЗМІ і участкового.Все про всіх знають і про кожного пліткують))
