Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

Щойно зателефонував чоловік, в нього щось не те з серцем виявили на медогляді, нічого толком пояснити, звичайно, не може, тільки що скерували на ехо. Останній тиждень так за серце тримався часом, але категорично відмовлявся випити хоч якісь ліки. Дівчат, мені страшно, і не додачу почуваюся дуже поганою і безвідповідальною дружиною, бо таке і раніше було, хоч дуже рідко і швидко проходило.. а ми ж зі своїм здоров"ям все так - подумаєш, діло молоде, як нічого не болить - значить, ти труп (Ги.Ги.Ги.), хіба вже геть зле, то тоді треба лікуватись. Словом.. ех, настрій.. як би то сказати.. Бережіть себе і своїх половинок.

 

та тих чоловіків ще спробуй до лікаря відішли!!!! Ніколи і ні за що!!!! Мій батько, коли якісь негаразди зі здоров!ям, то такий противний стає, як питаєшся про самопочуття, то так може у відповідь гаркнути, що бажання цікавитись відпадає.

зе сейм. чи вони не хочуть признаватись у своїй слабкості, чи що.... Мій, коли зуб болів, ні словом, ні жестом не видав, що щось не те, лише через тиждень признався. Сидів, терпів, посміхався- і нащо?

Ви то киньте, отак себе винити, то не діло.

 

Ага, знаю історію, чоловіка дідусь покійний, в лікарні на видалення апендициту лежав.. То під час самоі операціі лікарі вшоці, казали, що ситуація була критична дуже, ледь встигли... А вони і не знали, бо в такому стані пацієнти зазвичай вже кричать немилосердно, а дідусь терпів, то ніхто і не спішив його в операційну везти

Надіслано від мого D5503, використовуючи Tapatalk

 

Во-во, те саме. А дзвіночки-то були, і треба було мого просто за руку завести. Хоча, він би впирався, звісно, і не мала ж він дитина, щоб такі вистави робити. Та що там казати, він за місяць відпустки не спромігся зайти в оптику через дорогу, які там більші обстеження будь-чого. Ну що ж, доведеться застосувати іншу тактику. Якщо спрацює - поділюся з вами, яку ))
Я чого так переймаюся - в мене в голові навіки засіла історія подруги, в якої наречений отак раптово помер перед весіллям - теж серце. А наш тато для нас - найкоханіше все і навіть більше. Так що хворіти йому "нє паложено" в принципі. Я навіть своїм здоров"ям переймаюсь менше, ніж його, бо "єслі шо", то мені вже буде все одно, а він сильний, він справиться. А при думці про випадок, описаний вище, в мене холодок по спині. Знаю, знаю, знову егоїзм. Така вже моя любофф.

 

стільки набираю і стираю..щось не знаю що то написати і з чого то поччати..якось все мені змішалося в житті...мама моя має високий тиск..все ніяк від смерті тата не відійде..так боюся за неї і переживаю. завтра пятниця і то чудесно - нарешті додому, нарешті відпочинок...якийсь вельми дивний тиждень..співробітниця була на роботі з донечкою - така краля, така гарна дитинка налюбуватися нею не могла і розумна і красива і чемна, золото а не донечка)
щось сумбур не дає нічого написати)) хочеться сируууууу і кавусі з молоком, а треба працювати)) ще ввечері забіжу, цьом-цьом-цьом)

 

Я чоловіка ставила перед фактом: - записала тебе на таке-то число до кардіолога і на аналіз крові.
Відчуття відповідальності,що лікар його буде чекати робило свою справу. Спрацьовує.)

 

То щось в повітрі літає.
Мужу нарешті діагноз правильний поставили. Не пройшло і року. Грр.
Воєнний госпіталь рулить. Дороге там все зараза правда. Та добре, що хоч так. І що є чим платити.
Хвороба така шо ну його нафіг. Причому тягнеться з дитинства. А шо він, шо батьки все відмазки шукали. Я намагалася кілька разів йому щось доказати. Та у відповідь чула желізну відповідь- то все від баскетболу). І навіть коли затягувала його до лікарів- ті ніц не бачили. Нє, себе я точно не виню. Та бляха муха- зла я на тих родичів шо ну. І шо їм казати? І так же ж ніц не дойде.
Висновок- я правильно роблю, що парюся здоров'ям Тео.
А чоловік? Добре, що він на позитиві. Накупляв собі книжок, якихось штук. В басейн зібрався, в тренажерку.
Прорвемся. Не впервой.
Отака то проза тижня).
Врочність теж маємо тт- подали доки на візи. То нічо, що грр на шоппінг. Най буде так. Я вже так хочу в Європу, що переживу то діло.

Цінуйте і себе і рідних. І як шо шось не так- ідіть до лікаря). Хорошого)).

 

Не знаю,чи ви за мною заскучили,але я вже туточки!Такого насиченого і приємного(на жаль,короткого) відпочинку я не мала ніколи !Знайомство з рідними,знайденими через інтернет.І як ми були раніше один без одного,не уявляю! У нас однакові погляди на життя,однакові принципи,одним словом,родичі.Вставали рано,все кудись гнали,дні були розписані від рання до вечора.Організували поїздку до прадідівського села,якого ще з часів колективізації нема,а кам*яний фундамент прадідівської хати був ще донедавна.Приємно,що належимо до козацького роду,а прапрапрадід був скарбником на Січі.І легенди про козацьке золото ходять до цих пір. Одним словом,вражень багато.

 

сорі, я не спеціально, просто згадалося

 

Блін, я в шоці. В мене на кухні плигають блохи. Вже 3 зловила. Звідки? І то такі, як на тваринах. А в нас нема тварин, а зверху хаскі, знизу кіт. Пппц. Що робити?

 

Щойно закрутила заправку до борщу.
Мої ще сплять...
Продуктивної всім п*ятниці!

 

Треба братися до роботи.В холодильниках миші повісились.Після моєї відсутності.Значить ,треба на закупи.Мобілізую чоловіка,бо сама не дотягну.Всім вдалої тяпниці.

--- дописи об"єднано, 21 Серпень 2015 ---

Обов*язково приймайте міри,бо можна заробити неприємності від укусів.Але не думаю,що в тварин домашніх є блохи.

 

і як після такого взятись до роботи?

 

Я медитую:"Взятися...взяяятися до робооооти."
Поганий з мене медіум.Втішаю себе тим,що на базар ще рано.От піду на базар,затарюсь,а там уже медитуй,не медитуй,а варити треба.Привезуть внучат.Бабський відпуск закінчився.
А в думках я ще на батьківщині,серед рідних.

--- дописи об"єднано, 21 Серпень 2015 ---

Я людина непитуща.Практично зовсім.З чоловіка мого теж пияк ніякий.Але що ми скільки вип*ємо за відпуск,я не уявляла.І хоч пили ми тільки шампанське і витримане (14 років) домашнє вино,ми побили всі свої скромні можливості.І що саме характерно--почували себе чудово.От що значить добре товариство.

 

Ну то ми вже тяпнули основатєльно: компот, молоко, водичка і літруня чаю.
Сніданок готовий і згаманий, обід готовий і чекає свого часу, малюк допомагає так, що я не знаю як маю встигнути щось зробити без нього...
І таки скоро осінь... стопроцентний признак- я кожного ранку переводжу будильник на 50 хв. пізніше наміченого часу і яблука з тих маленьких яблунь вже почали падати....
Дитина чекає снігу, а я копання бульбочки.
Чекайте чогось і воно обов*язково прийде, не обов*язково негайно, може тре буде троха більше почекати, але прийде! І це головне.

 

у мене проза-токсикоза, а врочистість - помаленьку вишукую необхідні речі для свого малятка, скоро буду робити великі закупки))))

 

Поки сьогодні бігла на роботу то втямила що все, в повітрі, на лавках, на вулицях в парках - вже всюди чути осінню. люди то ніби відчувають - кутаються дуже в свої светрики і мріють про теплий чай чи каву..протягнуло осінню, протягнуло..аж якась така осіння меланхолія в мене, а то ж і сонечко заховалося за хмари і не тішить промінчиками..дивлюся за вікно а все таке сіре-сіре якесь, ех певне прийшов час печених яблук з корицею)

 

Хочу яблучного штруделя... Але немаю рецепту... Хочу знов у "відпустку", але вона вже минула.
З зимовими заготовками майже все закінчено, хіба ще борщова заправка і порція смажених баклажанів. Але то вже плани на наступну суботу
А зараз п'ю каву з коньяком бо голова болить сильнооо

 

В мене нині знову робота і ось що я зрозуміла: треба міняти свій графік. чомусь п*ятниця в мене дуже загружена, ніпарядак. Але цього тижня не можу нарікати, бо один урок я собі сама перенесла з середи на нині.
Мамуся моя пішла на закупи, муж на роботі, дитина бавиться.
А ще в мене якесь таке дивне відчуття... Ніби чекаю чогось дуже важливого!! Ану подайте ідеї, що би то могло бути? Може, школа?
На завтра маю купу планів, муж про них попереджений, тому є шанс що все збудеться.
А, і тойво, хочу на якусь файну забаву, так щоб аж до рання гойра))