В нас була криза після антибіотика, то педіатр радила попити трошки траву брусниці, пили буквально 2-3 дні допомогло.
В нас нове досягнення, хоча то певно скорше в мене, а не в нас Ми навчились висаджуватись з цицею (майже на 8 місяці ) Я пробувала не раз, оскільки ця поза досить популярна і часто тут згадувана. Мацьопкими мені було якось не дуже зручно, не могла я ніяк примоститись. Потім скіки пробували, то не пісялось коли цицялись. А от недавно вийшло випадково - я добігала вже в процесі до відповідного місця і так там все закінчили. Потім висадила свідомо з цицею, бо в нас зараз трохи коники до висаджування. І от сьогодні вночі знов свідомо з цицею висадила і все вдалось! Я так тішусь! Все, похвалилась Вік живи, вік учись.
Хочу поділитись тут деякими своїми спостереженнями, оскільки нам минуло вже 9 місяців: 1. Ми почали цікавитись своїми калюжками: якщо нам вдається попісяти на підлогу, то відразу ж стараємся всунути туди руки, або хоча б потерти ногою; 2. Любим пісяти стоячи: дуже часто граємся лежачи або сидячи, потім встаєм і люр-люр-люр; 3. Коли пісяєм стоячи, обов'язково мусим дивитись на процес. Сьогодні був прикол: прийшли в памперсі (в холодні дні вдягаю ще на прогулянку) і стали біля дивана, зосередились і дивимся вниз. Мама розуміє, що робить доця, а доця не розуміє де ж то фонтанчик Цікаво було спостерігати за її реакцією; 4. Перестали сигналити вже давненько. Як я зараз ловлю: затихає і зосереджується; пнеться животиком. Це легко робити, бо я практично весь час з нею. Не уявляю як ловити такі сигнали з наступною дитиною: весь час їй не посвятиш, а ще ж будуть хатні клопоти; 5. Бачу що зараз буде пісяти - я до неї, а вона втікати, і то на всіх парах, шкодніца. Але висаджується добре, можем і по дорозі ше почати 6. Жодного сигналу коли бавимся, навіть оком не моргнем. Переважно коли пісяє або вже потому, любить покректати, а під час забавок ніц не видає; 7. Відповідно до джерел, одним із найпоширеніших сигналів є здригання. Мені пощастило побачити це лиш пару разів за всі 9 місяців, і то вже ближче до тепер; 8. Пісяєм далі часто, особливо зранку: кожні 10-15 хв. Буває й частіше. Об'єми немалі; 9. Вже 4 рази попісяли на горщик: наразі з нього втікаєм і відразу ж на тазік все робим; 10. Прекрасно висаджуємся на природі: будь-де де прийдеться: на траву, на доріжку. Ніяких простестів; 11. Какаєм або коли догодовую, або коли їм сама. Моя мама каже, що є відповідне прислів'я мати їсти - діти срати (дуже перепрошую). Оце про нас. Але сигнал чіткий і переконливий, особливо коли голенька: живіт все покаже, ще й крекчем відповідно; 12. Пробувала застосовувати Стоп! Може збіг, а може дійсно щось в тому є. Принаймні вона зупинялась і давала мамі добігти до потрібного місця 13. Я все більше і більше тішусь, що взялась за це діло. То так класно відчувати свою дитину і знати, що вона теж може розраховувати, що її розуміють і допоможуть з туалетом в потрібний момент!
@Mansikat читала про то в Інгрід Бауер. Плюс, це в нас досить рідко, плюс займає десяток секунд - встати з ліжка чи перебігтись в сусідню кімнату. Та і я частенько висаджую на підлогу, змити калюжку мені не проблема. Не думаю, що то шкідливо.
просто подумала, чи не привчається дитина по маминій команді, тобто ніби з дозволу пісяти/не пісяти + сама різка зупинка такого процесу, то вже стрес, чи це може мати психологічні наслідки? Ну, це так, просто припущення.
Привіт, дівчата! Я тут зовсім новенька, хочу вашої думки. Малючкові 3,5 місяці, хлопчик. Почала його напів-висаджувати вже десь до 2-х місяців часу. Переважно користуємося трусикамв+марля або багаторазовими підгузками. На прогулянку, або коли все вже позапісюване - вдягаю одноразовий. Напів - мається на увазі, коли чую-бачу, що він підкакнув - з;являється на трусиках плямка - тоді несу в ванну, і переважно він робить ще "купку", і часто пісяє. То десь разів 5-7 на день роблю, інколи ще вранці. Я тупо не бачу ніяких інших знаків в його поведінці, хіба вже як пісяє - то зосереджується і затихає. А вночі, коли кряхтить, то я груди даю, і після того він пісяє, як правило, а будити і нести у ванну висаджувати мені або рука не підіймається, або надто сонна і не соображаю... Годувати над мискою я не пробувала, бо в мене взагалі з годуванням на руках не дуже складається, радше лежачи. Моє питання: чи є сенс в такому напів-висаджуванні? і куди мені рухатися далі? (то радше риторичне питання до себе самої). Книгу я половину прочитала - надихає. Щойно після сну його занесла в ванну, то попісяв, таке враження, що щось та й розуміє... Але я його не розумію... Буду вдячна за думки!
@Divchysko поставте якусь посудину біля того місця, де годуєте. Бо в ванну бігати, особливо по ночах - точно не набігаєтесь. Чи має сенс продовжувати - вирішувати Вам. Ви просто маєте так організувати, щоб спростити процес висаджування. Я вночі пробувала висаджувати і на памперс (просто їй підмощала його і ніхто не вставав, а коли попісяла - скрутила і лишала біля ліжка, а зранку викидала вже); і пеленки вночі міняла; і переодягала. По-різному було. Тре пробувати і шукати спосіб, який вам найбільш пасує. Просто як Ви вирішите твердо, що таки будете висаджувати, то вже легше буде йти до мети, почнете експериментувати. І з кожним вловленим маленьким чи великим ділом ентузіазму тіки прибавлятиметься.
В мене був такий період, коли вона вже почала вставати і любила пісяти саме стоячи, я брала стаканчик і завжди тримала напоготові. І тіки вона починала пісяти - я відразу ж його підставляла. І замість провжувати вона зупинялась і розглядала, що ж то в мене таке. І вже потім могла через деякий час допісяти. Я так робила недовго, бо то практично нереально отак ловити - воно ж секундне діло. А на рахунок стоп - то якось по інерції виривається "почекай", "зараз-зараз" і вона могла і послухати. Не думаю, що то аж так, щоб психологічні проблеми..... Та і не зловживаю я таким. Ну і читала, оскільки дітки вміють той процес контролювати (вам ж теж напевно іноді буває припече десь на вулиці, та навіть вдома, але ще тре щось доробити, а потім бігти), то вони розуміють чому саме стоп: що це не заборона, а якраз мама доставить у відповідне для таких справ місце. Якось так
Дякую за комент! А що робити, якщо я справді не бачу його сигналів? тільки пост-фактум. Але от пісяти він вже навчився, коли беру в фізіологічну позицію. І ще одне, який сенс висаджування в миску вночі? щоб дитинка почала притримувати до ранку, відчуваючи дискомфорт від того, що її висаджують? (логічно, але якось жорстоко, як на мене....). І якось краже тоді справді робити так, як Ви робите - хай пісяє на підгузник (в мене теж будиться вночі, я даю груди, і він тут же пісяє на багаторазовий підгузник). Але навряд чи тут є якийсь тренувальний момент, щоб притримувати це діло).
Вночі є сенс висаджувати, щоб розумів, що пісяє. Бо якщо все залишити так як є, то почне пісяти і не прокидатися. І так дооооовго може бути. До кількох років. Якщо ви хочете пісяти вночі, то ви вважаєте похід в туалет карою?)) Якщо розумієте, коли він хоче пісяти вночі і маєте сили висаджувати, то моя порада - висаджувати.
оцього я не зрозуміла, чесно. Ви про що? В мисочку чи не в мисочку - то я навела як приклад. Суть була про нічні висаджування як такі. Просто дитя хоче і вночі, нечасто - то чому б йому не допомогти. Я коли мала силу і настрій, то мені нічні висаджування подобались найбільше. Раз, два встали і сухенькі протягом ночі. Я наприклад і сама разів два за ніч бігаю. Вважаю, що нічні теж потрібні - показати дитині, що її розуміють в будь-яку пору про підгузник я мала на увазі таке: щоб взагалі не вставати, я просто підмощала в момент годування/пробудження підгузник і як попісяла, відразу ж його скручувала і кидала біля ліжка, а зранку вже в смітник. Хтось так само робить, але використовує марлю, пеленку... Це напевно зручно, бо робиш в напів-сні і не дуже будишся. Нам таке не пішло, ми рідко так пісяли лежачи. Чому саме підгузник - бо чоловіку їх надарували і тре було використати Я теж не бачила, висаджувала по інтуїції якось ну і в моменти, коли дитина точно хоче пісяти: після сну наприклад. Сигнали побачила вже коли вона подорослішала і почала сідати. І то не завжди. Тому з сигналами з пелюшок я теж не дуже знайома, лиш по книжці знаю, що вони мали б бути
@Divchysko і ше таке питання: як до висаджування ставиться чоловік, ваші рідні? Бо згідно теорії (та і практики також) їхня підтримка дуже важлива і помічна.
Розкажу трошки як у нас з підтримкою. Вперше про висаджування почула я, почала цікавитись детальніше, читати. По ходу щось час від часу розказувала чоловіку і він повністю підтримав моє рішення вирости якомога менше з памперсом. Прочитав Інгрід Бауер, час від часу щось обговорювали на ту тему. Мама і свекруха теж зраділи - здоровіша буде внучка Коли дійшло діло до практики, то чоловік спочатку придивлявся, потім я просила його висаджувати, потім він став питати: а коли ти висаджувала, може вже пора? А потім і сам став висаджувати не питаючи, а якось по інтуїції. Нічні мені були дуже тяжкі спочатку, бо я постійно будилась на годування і навіть сама лінилась вставати в туалет. Але коли вдягала памперс то чоловік питав: шо, опять? На мою пропозицію взяти більшість нічних передівань/перестелянь/висаджувань погодився і без проблем то робив. Тому ми дуже рідко вдівали щось, найчастіше просто міняли пеленки й непромокайки. А тепер вже що чоловік, що мама без питань висаджують малечу - то так відчутно, шо є підтримка і допомога. Особливо вони (як і я) бачать сигнали, коли нам тре по-великому. А я з кожним зловленим ними "ділом" так тішусь як в свої перші рази, коли мені вдавалось А нічні висаджування мені вже давно не в напряг: два рази встати, ну іноді буває й пеленку змінити, а іноді й сухі ночі повністю.
В нас всього два пісяння за ніс, але я іх просипляю. Один раз пісяє зразу після вкладання, то я ще не з нею тоді, а щось роблю по хаті. А другий раз перед першим годуванням. То я ледве реагую на те, що цицю треба дати, аже не кажучи про висаджування. Ех, знов не вдається. Та і вдень постійні протести і стримування. Бачу, що хоче пісяти, а над тазочком-умивальником-горщиком-унітазом не пісяє, а краще потім в штани. Або пісьне 5 грам, а потім вже калюжу люрить. Все б нічого, я знаю про такі періоди, але щось він у нас вже на місяців 7 точно затягнувся.
А в нас знов якась криза. Ми вже дуже успішно висаджувались вночі з цицею, а от останнім часом не вдається. Тримаю її тримаю - і ніц. А тіки ляжем - зразу калюжка. І отак пару разів за ніч пробуєм і з однаковим результатом. А найгірше, що їй то не заважає: вона попісяє і засинає на тому мокрому. А змінити вдається як знов будиться для годування. Чекаю що скоро нам то перейде.
Мені легше не долоню підставляти, а миску вмостити так, щоб ймовірність потрапляння поза неї звести до мінімуму. Але загалом, то таки з хлопчиками простіше в тому плані
