Надихнулась сусідньої темою і хочу спробувати вияснити питання, що мене давно мучить. От начитавшись профільної для цієї теми літератури, а також багато розповідей, я собі знала, що коли приходить час потуг, то особливо докладати зусиль і не тре: матка зробить все сама, тре просто знайти відповідну позу. Я ж мала все навпаки: мене тужило дуже сильно, я пробувала передихувати і дати можливість матці працювати самостійно. Шукала різні пози, але на піку потуги все ж не стримувалась і допомагала, сильно допомагала. І так в мене то зайняло 2,5 години. Я практично жодної потуги не прохалявила, просто воно мені само якби вимагало моєї фізичної допомоги тиснутись. Чому ж було не так як пише в літературі чи в інших? Одна з моїх теорій - це пробивання вод, яке і запустило процес потуг. Можливо дитинка ще не була готова до цього, а я її погнала примусово, пробивши води і через то вона не мала сили йти потужно сама, а мусила їй допомагати я. І організм мені якраз таким чином підказував, що я маю робити. Хто що думає/може сказати з цієї ситуаціі?
думаю, це можливо, але це лише один з варіантів. потуги - це в будь-якому разі сукупність рефлекторних скорочень і зусилля. так і має бути. Природність процесу передбачає як не_прискорення так і не_опирання. особисто я тужилась дуже сильно, лише в кінці потуги "дотримувало" саме. А зусилля було надзвичайне, але не за вказівкою, а викликане зсередини.
Та з потугами взагалі по різному буває: все їх різномаїття в якісь рамки не втулиш. В пологах без втручання такі варіанти бувають, що ніколи б і не подумав: і сильні по 3-5 годин, і такі, що чергуються з переймами, і майже без потуг буває. Болючі, неболючі, продихувальні і "звірячі", ті які самі по собі запускаюиься і ті які звпускаються після свідомого (на скільки свідомого - невідомо) рішення тужитися. Як воно з міхуром узгоджується, позами, розмірами мам і їх малюків, і всім решта - навіть не беруся складати статистику. Кажуть що з цілими водами легше - не знаю. Двох витужувала без цілого міхура - ніби не зле й без нього. Кажуть що продихувати потуги не варто- перевірила: не варто. Тужить отже організм просить тужитися. І навіть якщо тужитися то не завжди це швидко доводить справу до кінця. В кого як, іноді годинами.
Задля цікавості погуглила про Надію Зелену і Елеонору Гройсман. Тут відгуки про Зелену, жінка розказує про досвід домашніх пологів з нею, і не тільки http://www.srnrem.info/2013/11/22/domachnie-akusheri/ ще тут відомий київський форум про ДП і є про неї http://kiev-mama.com.ua/forums/view_topic/5980?page=21 От чесно, не знаю як можна у них народжувати і такі гроші платити. Друга взагалі той ще кадр за освітою журналістка, потім закінчила якісь акушерські курси, спритна тітонька http://arhive.babiyyar.com.ua/in-ukraine/115-protiv-eleonori-groysman-vozbuzhdeno-ugolovnoe-delo, багато людей постраждали від таких "акушерок". Ще знайшла статтю про "духовне акушерство", цікавий напрям, але коментарі теж різні http://life.pravda.com.ua/travel/2009/05/12/19349/ Тут була дискусія про ДП, і переважно позиція людей мені зрозуміла, але кожен має право вибору, кому цікаво перегляньте http://sovet.kidstaff.com.ua/question-19738. Залишусь при думці що ліпше народжувати у хорошого лікаря в нормальному ПБ, або для тих хто націлився на домашні пологи то тоді "соло" з ретельною підготовкою, навчанням, і з максимальною підстраховкою (машина на поготові, можливе транспортування при потребі). Але особисто я б такого не хотіла і іншим не раджу. І нагадаю - кожному своє, тому без образ
Я би додала поправку, якої так бракує багатьом країнам, навіть розвиненим. Краще народжувати з акушеркою, а лікар - то хіба, коли якісь проблеми.
з розповідей куми, подружок і знайомих я знала, що молоко прибуде шаленими темпами з високою температурою і розпиранням грудей. І чекала та готувалась морально до такого. Але не так сталось - воно прибуло зовсім непомітно, температура була 37,2-37,4, без переливань і мокрих річок вночі. Я відразу подумала про штучний окситоцин і тут теж знайшла багато прикладів, які тому є підтвердженням. Це ще один з плюсів нашого народження вдома
В мене Дмитрик "штучноокситоциновий", а менші малі - ні. Різниця дуже велика. На 3 день після пологів, правда, стандартно 37.8, але з меншими якось все це було контрольовано. А з Дмитриком лактостази були з Т до 41, дике розпирання грудей, просто жах.
Ми теж мали такий пункт в списку і скористались ним, тільки трохи інакше. Доня лежала поруч, загорнена в татові футболки, поки акушерка мені допомагала помитись та зашивала. Але от за якийсь час потому я собі то нагадала - чому вона замість того не лежала на татові тіло до тіла? Це ж все зайняло десь до години часу. А ми всі якось то успішно профукали
Певно ми з сестрою унікуми, бо і в неї і в мене був окситоцин при пологах і ми обидвоє жодних проблем з прибуттям молока і з ГВ не мали. Я взагалі якось не пригадую коли саме прийшло молоко, воно якось так плавно з'явилось, я раз просто побачила як доця смокче і збоку їй скапує біленьке молочко. Ніяких температур, нічо такого. А підтікає то такп, мені досі буває підтікає, якшо перерва трохи довша. Думаю то просто індивідуально все. Хтось має постійнв застої, якісь проблеми з ГВ, в когось надто набирають груди, в когось замало, то природньо
В мене подружка нам тоді ще зеленим, 20літнім розказувала про свої пологи: як її лікарка заборонила їсти й пити, положила на живіт і сказала вставати лиш для годування, бо буде забагато молока. А її перло, вона була ГОЛОДНА. А не можна НІЧОГО , груди пруть. То коли їй таки дозволили перекусити і мама принесла бульйон (класика відвідувачів , а ложку забула - вона кісткою виловлювала бульбу і вермішель. Я собі то так яскраво закарбувала і все думала й думала: ну невже ж то природою отак задумано, що жінка по пологах ТАК має мучитись? А ні, не така та природа, не така як виявляється.
ну тоді я 4 рази унікум) бо всі рази був окситоцин і жодного разу ніякої температури при прибуванні молока. Я про таке навіть ніколи не чула. Може колись десь таке і було. Але в моєї мами було нормальне ГВ. І зараз у пологових зовсім по-іншому. І їсти дозволяють, і нічого не забороняють
Воно то індивідуально, але якщо порівняти одну маму і кілька пологів. Після перших з окситоцином у третьому періоді була гіперлактація, після других без окситоцину було все ок. Але є ще купа факторів, які можуть впливати, тому це все тільки припущення.
100%. В мене перші і другі з окстоцином але при перших потуги,прибування молока і при других, геть зовсім по-іншій схемі))
бабця - мама мого тата - працювала акушеркою в пологовому, а дідо був військовий і вони їздили "соціалістичними" країнами. У Таджикістані, де вони затримались на кілька років, бабця прийняла багато домашніх пологів, бо в тамтешній культурі не дуже було заведено везти роділлю до лікарні. То в таджиків є звичай: новонароджену дитину загортають в ношені шаровари матері (шаровари в них нац. костюм) - обовязково ті, які мати носила пару днів - щоб "щеплення" домашньою мікрофлорою пройшло повноцінно. цікаво так то все... я Віруню вирішила потримати на собі подовше. бо ж з хлопцями не могла собі того дозволити, то тепер вже тішилась немовлятком досхочу --- дописи об"єднано, 18 Серпень 2015 --- та всі унікуми, бо в усіх індивідуально. То те саме, що порівнювати хворобливість дітей на ГВ і ШВ, забуваючи, що порівнюємо РІЗНИХ дітей. Різні жінки, різна генетика, нюанси будови протоків (ширина, звивистість), особливість будови лімфатичної тканини (схильність до набряків) тощо. ми з однією російською домашньою акушеркою починали колись дослідження, (опитування жінок, вивчення відповідної літератури тощо) власне з метою підтвердити і конкретизувати вплив штучного окситоцину на становлення лактації. Але потім я видалилась з ВК і ми з нею більше не знайшли спільної мови...
@Marigold а розкажіть детальніше, бо вперше чую щоб породіллі їсти нічого не можна було, а тільки "бульйони"? Як то обгрунтовувалось і що то типу мало до ГВ? Вікторія, я теж народжувала в пологовому і жодних проблем з прибуттям молока не мала. Також це прийшло "плавно", ані температури не було, нічого такого
ну, про їжу - справедливості заради мушу зауважити, що після народження Дмитрика мій голодувальний період тривав майже 3 доби (19 годин в пологах не дозволяли їсти, а потім більш як півтори доби після КР) - і молоко прибуло на 2 добу перехідне, на 3 - вже практично було зріле, і багато. з Сергійком була одна доба післяопераційного голодування, молоко прибуло через 2 доби добряче. з Вірусею я їла і підчас пологів і після, і все одно - молозиво змінилось на молоко у ту ж третю добу. тому на своєму прикладі для себе я зробила висновок, що їжа в той період кардинально на становлення лактації не впливає
бульйон принесла мама, бо наскіки я знаю і спостерігаю, то переважно всім на відвідини в лікарню несуть бульйон Це я розказувала до того, що людина була настільки голодна, що ладна була руками їсти, не маючи ложки і їй було наплювати на здивованих сусідок Не тре наголос ставити на бульйон тут. не тільки бульйон - він тут для прикладу. Просто лікарка заборонила будь-що їсти й пити. Скіки то часу тривало - я вже не знаю. бо вона могла "стекти" молоком. Його було надміру завдяки стимуляції. Їй пологи викликали штучно, то отримала вона ого. Але то вже в іншу гілку....
я теж спочатку вірила в байку, що оскільки діти зачинаються переважно вночі, то й народжуються тоді ж Але ми народились серед білого дня і це конкретно для наших умов було дуже і дуже добре. Маєм жахливу звукоізоляцію, а в ванній ще й поготів. І оскільки я дуже голосно кричала останню годину, а може і більше - певно вночі мали б непереливки. Хоч мене і вдень навідувала думка між криками аби хоч ніхто не викликав міліцію. А стриматись не могла. Отак як потуга кожна мене ніби змушувала тиснутись так і крик виривався і я не могла нічого вдіяти з собою Співи вже на той час не йшли. А на рахунок де - я до кінця не знала де мені заманеться. А от коли залізла і просиділа в ванній то відмовлялась вже її покидати. Ми думали про басейн (правда звичайний самий, бо про спеціальний я вже взнала після пологів), але поговоривши з акушеркою вона завірила, що ванни буде абсолютно достатньо. І я не можу жалітись - мені особисто там було зручно й комфортно, я там теж могла пробувати декілька поз. Потуги були в одній, народжувала в трошки іншій. Але на майбутнє я б хотіла таки щось обємніше (про басейн спеціальний то не мрію, бо можу тіки уявити скіки він коштує), а от круглішої форми ванна була б ідеальна. Бо не впевнена як поведе себе мій розрив і так мені буде спокійніше припильнувати і як підступитись). А те, що я б і далі хотіла народжувати в воді, то наразі так є. А прийде час - то буде видно
мене чомусь з ванни "виганяло". Для мене вода була більше як "погрітись і відчути голод". І діагностично: я знала, що коли вода вже не збільшує інтервал між переймами - значить, вже іде активна фаза. але чомусь від самого початку знала, що в ванні безпосередньо тужитись не буду. які ж всі пологи різні! мені навпаки, на потугах навіть стогнати не хотілось, здавалось, що вся сила витратиться на звук. а сусідка потім казала, що вночі чула крик лялечки з нашої квартири і дивувалась, бо ж два дні перед тим ми ще бачились і дитинка була ще в животику але Віруся кричала дуже голосно, всім розповідала, що вона вже є
