@Kandya Я готова признать, что мне есть к чему стремиться, но расписывать в чем я не очень- ну уж простите не буду)))
Є в мене коліжанка, як 10 років тому, яка після дуже складних родів кричала, що більше дітей вона не хоче і ні за які "пряники". Потім 6 років намагалися народити 2 дитину. В неділю, після хрестин 2 сина, розказувала, що навіть,якщо і буде третя, то хрестити точно не буде Ми дружно і голосно реготали.
@Kandya, я також дивуюсь, як це "так собі" Може тоді і одного не варто було народжувати? Зато про "срєдства" повеселила. Якщо Бог дасть життя дитині, то вирішувати доведеться цій "так собі мамі" І за спостереженнями, якщо вже казати правду, то часто одну дитину мають ті, хто так і не наважився вчасно на другу (що б хто не казав, а жіноче здоров'я минає з часом, і коли вже добряче "за" не кожна наважиться на вагітність, тому це є важливо). Друге - це відкладання через матеріальні причини (тут тоже все різно - комусь хата 4кімнатна замала на двох дітей, а хтось в 2кімнатній виховує, ще хтось без "щоб по квартирі кожній дитині забезпечити" не рипається до дітонародження, і так собі мають одну дитину і часто потім трусяться все життя над нею. Але труситись батьки будуть і не над однією, але часто як є 1 чадо, то реально виглядає що трусяться ), чи хочуть пожити самі, поїздити світом, і то так щороку відкладається що потім вже питання і не постає. І з найголовніших причин (підходимо до кореня) - це не найкращі стосунки з чоловіком, можна себе дурити як хочете, аде як нема тої гармонії, того бажання, то другу дитину рідко планують. Моя хресна зараз найбільше шкодує що не наважилась на другу дитину, тепер має всі блага, а от літ не повернеш (і ще чоловіки здебільшого "за" народження дітей, але вирішує то діло жінка). І окремо ще - причини пов'язані зі здоровям, тут все зрозуміло. Так що треба робити так щоб не шкодувати потім, як би не склалось. Комусь з 1 дитиною чудово, а зтось хоче і може з чоловіком творити ще нові життя, виховувати, ставити на ноги, навчати, і це теж надзвичайно нелегка праця
а чому одразу шукати пояснення "чому у когось так?". От допустити, що просто "не хочу" не "через щось" ( здоров я, матеріальні блага , не наважилися і т.п), а просто " не хочу"-ніяк?. То вже стереотипи у людей. Точно як з парою, яка одружлася, але поки не планує дітей. Обов язково скажуь, що "мабуть хворі, не можуть і т.п". Кожна сім я живе так, як добре їй- з 1 дитиною чи з 5. Планованими чи ні.А інших взагалі не має хвилювати питання "чому у них саме так". Як геніально сказала фразу в іншій темі наша поважна форумлянка "Тому так" Все, пішла з цієї теми.
Така відповідь геніальна на будь-яке запитання, треба взяти на замітку) Мене абсолютно не хвилює що в кого, тільки навела життєві спостереження з досвіду, раз форумлянки тут цікавляться. І чого зразу стереотипи? Може хтось і не хоче через ряд причин психологічних в основному (характер, вподобання, життєві пріоритети - тут про це вже писали), чи чоловіка банально немає, або просто людям добре так як є, бояться щось змінювати. Може вас щось хвилює як стільки на ту тему пишете, і взагалі спостерігаю що в темах про дітей і дітонародження ви частий гість? Я дивлюсь щоб в мене було все гаразд І незалежно від кількості дітей у родині, найголовніше щоб вони були щасливі і росли в любові.
Ага, а ще як кажеш що ти хороша мама, то тикають носом в те, що не так.. Кажеш, що мама так собі, то теж зле... А що мамам не можна мати субєктивну думку щодо себе?!
напишу це тут і закрию це питання ( це не лише особисто вас стосується.Хто прочитає, той зрозуміє): останнім часом на дописи мені деякі наші форумлянки починають писати в карму чи ПП листи щастя . І не важливо , в якій з тем я відписую: пишу в туристичній- починається " а хто ви така і ...", написала в цій темі один допис російською- "отакий у нас менталітет....", напишу в темі з дітьми чи пологами- знову " а хто ви така і хто дав дозвіл писати те і те". Чесно- я не реагувала, але вже набридло. ДН я розглядаю просто як місце для спілкування. Без копання у тому, чому я чи хтось інший дописує у тій чи інші темі. І чи тому, що його хвилює це питання чи ні. Точно так само зазначаю, що це моя особиста суб єкивна думка. Така сама, як і будь-кого з інших. І вона може бути хибною. І вона не є істиною, і тим більше- ні в якому разі не може бути керівництвом до дій. ДП- це лише віртуальний світ спілкування "про все" ( щоправда завдяки якому я мала змогу познайомилася ще і з рядом дійсно цікавих для себе людей. І, сподіваюся, що будуть ще і нові реальні знайомства ).І якщо в реальному житті ми можемо спілкуватися при зустрічі на різні теми ( від дитячих памперсів до політики), то тут-точно так само. Без скритих каменів . Тут точно так само я беру для себе потрібні речі від тих форумлянок, які мені цікаві. І які можуть віртуально мені дати ті знання ( інформаційні чи психологічні), яких не вистачає мені. Я їх не сприймаю за істину, але проаналізувавши, беру для себе також раціональне. Від того, як закрутити помідори на зиму і куди поїхати до того, як бути мамою і дружиною. Я вчуся у Юлі -цьомцомки як власне бути Мамою ( і неважливо, що я хочу одну дитину, а вона- багатодітна мама); вчуся у Жанни, як не втрачати оптимізму у будь-якій ситуації, вчуся у Зетти- поміркованої ведичної мудрості; вчуся у ВАлентини Соболь, як і в зрілому жіночому віці і статусі бабусі залишатися молодою , вчуся у...... Та багато у кого чого вчуся. Бо є чого.ТОму не тратьте сили на написання листів щастя. Я карму проглядаю рідко і по діагоналі. На оцінки- увагу не звертаю. І ПП тепер теж читаю вибірково. Це та сама фільтрація зерна від шелухи. п.с. прошу цей пост не цитувати. Він риторичний
А як дізнатись наперід - така собі мама буде чи супер-пупер хороша мама. Бо з однією дитиною я вважала себе хорошою мамою, а от з двома вже в групі "така собі". Бо хотіла як найкраще, а не справляюсь. Втомлена, виснажена і роздратована. І я знаю про час на себе, відпочинок і т.д., але... Мені з двома дітьми виявилось значно важче ніж я очікувала. А я завжди ладила з чужими дітьми і хотіла трьох своїх.
@Натуля а никак,к сожалению(( вот у меня ситуация могла быть обратная вашей,при втором ребенке я бы перешла в группу -супер мам)) а все потому что была бы уже подготовлена и морально и физически,и точно знала б что надо,а что нет
Другої дитини вже не боїшся так як першої. А в решті - не знаю-не знаю. От в мене - перший син з народження майже не плакав, реагував на пісеньки-віршики - заспокоювався і дуже багато сміявся, любив масажики і всякі цілувашки-обнімашки. Гв було безпроблемне - в любому місці і в любий час. Другий син- плакса ще той (хоча, дякувати Богу спав вночі добре і я не знаю, що таке безсонні ночі, за виключенням кількох днів стоматиту в меншого). Годувався лише лежачи на ліжку, на вулиці коли плакав - це була жесть, в візочку не лежить, в слінгу верещить, груди не бере. Пісеньки мої до сих пір не любить (якщо що то в мене зі слухом і голосом все ок). В транспорті періодично істерики влаштовував, один раз я навіть вийшла з трамваю і просто посеред вулиці розревілась. З меншим не зпрацьовує нічого з того, що діяло на старшого. Ну і в стосунках з дітьми мама має бути хорошим психологом, а ще спокійною і врівноваженою. Ну і ще таке - мої діти несадочкові з ряду причин, і я з ними фактично сама цілодобово і з дуже рідкісними вихідними, тому мені потрохи дах рве. Якби в нас була няня/садочок, можливо я б розповідала як все просто і легко. Але зовсім не виключено, що коли все налагодиться (а кращі зміни будуть однозначно), діти підростуть, я падлєчусь - то навіть наважусь і на третю дитину.
Оля, але Ви на себе наговорюєте!!! Можна я скажу? Ви чудова мама, і малеча у Вас виглядає щасливою, і такою що хоче тільки маму, ні на крок від мами. Ви просто втомились, бо період такий - "всюди з мамою за ручку", і коли це період вже дістає, спина дико болить, і взагалі, хочеться прилягти і покайфувати собі - здається що Ви погана мама і т.д. Гарну недавно читала статтю, про те що добра та мама, яка просто нормально вчить свою дитину як жити, а не придумує супер-атракції щодня. Не всі є педагогами, і не всі мусять ними бути. І може не варто ставати кращою для дочки? Діти щасливі коли мама просто щаслива, бо є собою
@Siania спасибо я ж говорю-я стараюсь и расту над собой --- дописи об"єднано, Aug 17, 2015 --- @Натуля если бы у меня не было няни и работы-я бы ваще быстро с катушек съехала)) дети к счастью,все такие разные и никогда не угадаешь,какой будет малыш ( второй,третий) я вела очень активную жизнь до БЕ,поэтому мне порой очень тяжело морально)) но все решаемо.и думаю в вашем варианте няня на пару раз в неделю хотя бы на 3-4 часа было б решением проблемы
@Натуля, ти любиш на себе гнати в тому, яка ти мама знаю, ти просто хочеш, щоб я тебе знов відловила і сказала, що все у тебе добре, просто інші обставини життя змучують. А на мою думку - так і є. @Whiff, не знайома особисто, але думаю, що Ви теж гоните на себе Викидайте з голови установки, посилайте в сад порадників з вулиці і тіштесь життям у своєму форматі.
Відверто кажучи, я теж оцінюю себе як "мама так собі". Можливо тому, що попри всю любов до дитини, я занадто егоїстична, щоб віддати рештки виключно свого вільного часу і простору заради збільшення тривалості часу, проведеного разом (хоча намагаюся як можна більше часу приділити дитини). І ніколи не відмовляюся від допомоги батьків. В ідеалі, думаю, мама мала би тішитися навіть 24-годинним перебуванням і тісним спілкуванням з дитиною, і при цьому все встигати. Але, так подивлюся (то я не про мам з ДП, якщо щось), то я ще дуже навіть непогана мама. Морально і психічно стійка, помірно вимоглива, доброзичлива і ні разу не "перестрашена квочка".
