Я боюся Домашніх Пологів

Оскільки в тему ДП-шників регулярно влізають з власною думкою, не прочитавши топ, створюю другу гілку.
Для викладання лінків на МОЗівські замовні статті про жахливу небезпеку Домашніх Пологів та власних думок "чому боїтеся".

 

в пологовому є один нюанс: навіть супер нормальний лікар буде сто раз перестраховуватися. Бо у пологовому він все-рівно має діяти по протоколу. Після кожних пологів записується стільки всякої інфо в карту породілі, що там і паперової роботи купа.І якщо піде щось не так- його дії будуть звіряти відповідно до норм папірчика. Йому чисто по людськи не треба того менінгіту для себе. Це як з природніми пологами після КР, Ну нащо йому це? Ризики більші, да у випадку чого- його ж родичі породілі протаскають по всім установам. Простіше знайти підстави ( а їх завжди можна знайти- ідеально здорових людей не буває), за якими провести пологи так, як рекомендовано. І не підставляти свою голову і наперід щось прораховувати. Лікар- це не "голий" альтруїст, який підставить свою попу заради ризиків на пологах жінки. Реально, на його місці ніхто би з вас точно так само не підставляв. А наперід сто разів подумав: а нащо мені то здалося? ( от нещодавно стався трагічний випадок в одного з лікарів одного з наших пологових. Через невчасно проведений КР ( ризикнув, пустив в природні затяжні пологи), загинула дитинка при народженні. Родичі, природньо, одразу почали діяти. ЇХ можна зрозуміти. Думаю, лікар сто раз уже пожалів, що вибрав не ту тактику. І простіше було діяти так, як книжка пише.

як на мене, то в тому випадку там власне був оцей фактор довіри , який і зіграв погану роль. Десь не дозбиралося інформації про конкретну людину, десь забагто відповідальності в пологах переклалося власне на неї ( що теж зрозуміло- люди запросили на пологи ніби професіонала. Відповідно, в таких випадках мозок дозволяє собі розслабитися і менш самостійно контролювати процес, в надії на те, що поруч є людина, яка візьме контроль на себе і допоможе)

 

Я на початках розглядала варіант чергової бригади, бо була певно, що їм точно нема дуже діла до тебе. Ніхто не швидитиме і не гнатиме. Але он досвід навіть Тетянки, де все йшло ідеально і таки не дали. Звідки ті установки беруться цікаво? Чи не з розповідей в цій же гілці, але сусідній темі? Але будь-яка установка наперед - то погано, однозначно. Просто володіти інформацією - то бути озброєним, і це добре.

 

лікар в процесі пологів обмежений тим, що народжує-то не він він - ззовні, і які б не були датчики - всередину процесу він не проникне, і який би не був багаторічний досвід, а кожна роділля індивідуальна. Починати відповідати за пологи фактично можна тому, хто в тих пологах щось робить. От і доводиться лікареві хоч щось та і робити. А далі -

плюс обмеженість в часі, протокольні обмеження "безводного" періоду, знов та сама підзвітність...
це дуже складно.
Щастить тим, в кого перші пологи - стандартно-книжкових "до 18 годин перейм і до години часу потуг", відкриття з "протокольною" швидкістю тощо. Тоді є шанс що і лікар, якому буде зручно і спокійно, буде поводитись дуже сприятливо і все буде добре.

 

хоча в нас ще є таки лікарі, які можуть трохи відступитись, дати шанс. Бо от в США наприклад вже так тих лікарів по судах заганяли, що їм собі дорожче відступити хоч крок від протоколу.

 

а в тому випадку не все так погано як видається . Бо , в принципі, не було класичної стимуляції. Нош пу чи атропін все-таки не кололи ( ну запропонували, знову-таки , як по протоколу дозволено на певному етапі відкриття, роділя відмовилася- не настоювали). Утеротронік кололи вже фактчно за протоколом третього періоду як і для профілактики кровотеч( тобто на останній потузі фактично). Причини- точно теж не можемо знати, бо з серцебиттям там є допустимі відхилення, але вони оцінюються по ряду факторів ( висновки можна робити, лише коли жінка сама точно бачить і знає ці показники протягом 10 хвилин на потузі, між потугами, при зміні пози і т.п. А якщо не пам ятається усіх деталей_ то тут щось казати тєнжко про доцільність чи перестраховку). ТОбто тут черговий лікар також діяв по класичній схемі протоколу ( чи мав намір). Але корегувалося по ходу пологів. ТОбто конкретно цей варіант- то не такі і страшні пологи. Вони не виключили повністю втручань, але ці втручання були зведені до мінімуму.Одним словом- ці пологи , ще і на черговій бригаді, вийшли досить непоганими

 

а ще є момент - протоколи теж не всі роділлі знають, тим більше - не всі цифри і не на память.
ну серце болить, як комусь кажуть, що 6 годин допустимого "безводного".
Або ті ж 115 ударів дитячого сердечка на хвилину "брадикардією" обізвуть. Звісно, що буває по-різному, але протокольні цифри відрізняються.
А скільки лікарів "дозволять" 19 годин в пологовій залі? Є такі, але ж не всі...

 

в мене потуги були до 2,5 годин. І то почались після пробиття міхура, а так би ще чекала. Цікаво чим мені це грозило в ПБ. Що роблять в тому випадку там (коли потуги по часу виходять за межі)?

 

але ЯК кололи!
не берусь оцінювати, але то дії не бригади ПБ, а бригади невідкладної допомоги якоїсь.

знайомі гінекологи колись казали мені, що треті пологи взагалі без утеротоніків в 3 періоді неможливі, бо "матка перерозтягнута і сама скорочуватись буде дуже проблематично"
маю підстави не вважати це твердження абсолютно вірним для всіх випадків

 

та я і пологовий згадую і мені дуже ті спогади приємні, хоч тоді було відчутя, що не зовсім не так, як я собі того хотіла. І я знову хочу туди повернутись, бо мені так класно там булося тих 4 дні. Саменькі з доцею, їсти приносятть, не набридають, але водночас при потребі завжди можна спитати щось, попросити. в перші дні я так всього боялась, не какає півдня-шо робити, цицю нічк не може вхопи і так далі

 

мені теж після пологів в ПБ все сподобалось

 

От власне, що це другі пологи, і лише рік різниці, якто, кажуть по теплих слідах, все дуже швидко і легко, родила б вона років за 5, все було б інакше)

 

погоджуюся Але тут є такий нюанс: десь прошляпили самі рожаючі. Бо коли вже йде найбільш активний процес пологів і тут лікар каже, що от "так і так", і тоді і роділя і чоловік уже просто розгублені і НЕ заперечують, не настоюють - то введуть. БО поки на першому етапі , коли ще всі "при ясному розумі"- настояли-відмовилися. А вже просто на заключному етапі власне настав оцей психологічний момент, коли паніка бере верх. Теж зрозуміло. Я писала про те, що вийшло ще не так і погано, як могло би бути на черговій бригаді. Бо чергова бригада ще більше зацікавлена в тому, щоб провести пологи строго по протоколу. Щоб у випадку чого-було не підкопатися до дій.

звичайно. Ну але знову-таки: лікарю простіше діяти так, як треба. Як цього вимагають норми. Бо в нього своя сім я, свої проблеми, і йому не потрібно зайвих проблем з якоюсь черговою пацієнткою. Тому не дивно, що багато навіть популярних , і в принципі непоганих лікарів говорять прямо і не приховують того, що при потребі- будуть діяти активно. І або ти їм довіряєш, або можеш собі шукати іншого лікаря.

--- дописи об"єднано, 17 Серпень 2015 ---

2 пологів цьогріч у моїх близьких людей ( у братової і сестри). Різниця- 5.5 і 6.5 років між першими пологами у кожної. В обох випадках пологи пройшли без стимуляцій і зайвих втручань. Народили кожна за 40-50 хвилин по приїзді до пологового. Просто з другими пологами вже сприймаєш все по іншому. І не мчишся у пологовий за першим же чихом. А спокійно чекаєш нормальної пологової діяльності вдома.

 

от! це трьохочковий.
мені в моїх пологах не потрібно було нічного часу лікаря, його втоми, настрою і інтуіції; його попереднього досвіду і його особистих страхів; того, яка він хороша людина і, відповідно, бажання залагодити з ним все так, щоби у нього не було проблем.

просто так вийшло, що цього разу у мене було нестандартно все: і проміжок між вагітностями, і термін вагітності, і тривалість пологів, і рубець, і вага дитини... і тому нам з пологовим будинком виявилось просто не по дорозі. У мене нема стільки фізичного і морального ресурсу, щоб обгрунтовувати, пояснювати і захищати кожну свою відмінність

 

Так, це я чомусь упустила з виду. Все дуже індивідуально, в мене знайома родила другу дитину через 3 роки, то чи їй з лікарем не повезло, чи щось не так пішло, ледве вродила, з розривами, щей геморою натиснула собі, намучилась.
На наступний раз я теж не мчатиму при першій кольці внизу живота, вже хотіла би приіхати ближче до самого процесу. Хоча роди в пологовому мені досить сподобались. приіїхала, оглянули, сказали, що вже відкриття є, відправили в род зал в 13.00, перейм як таких не чула до години 15-16 , в 19.00 прийшла лікарка на огляд, сказала що йдемо на крісло, в 19.45 народила з одним розривом, сама винна, бо дуже кричала, таке враження, що біль затьмарив здоровий глузд, думаю, якби я була вдома, то б взагалі відключилася, і не знаю що би вийшло з того. В палаті була сама з дитиною, чоловік постійно приходив, малюк з перших хвилин біля циці. Ускладнень не було, як на мене зовсім не погано.

 

отже, даю статистику, яку обіцяла, по Росії: http://www.domrebenok.ru/blog/domashnie-rody-v-rossii/?sphrase_id=3592596
для тих, кому ліньки переходити по посиланню:

Авторы исследования: Хасанов А.А., Мальцева Л.И., Хамитова Г.В. Казанская Государственная медицинская академия, Казанский Государственный медицинский университет
Опубликовано: «Актуальные вопросы акушерства и гинекологии». Том 1. Выпуск 1. Раздел Акушерство.

Убедившись в травматичности некоторых общепринятых акушерских пособий, мы заинтересовались состоянием детей, родившихся не только без каких-либо акушерских манипуляций, но и вообще без медицинской помощи – дома, без врача или акушерки.

Для выяснения этого вопроса проанализировано 110 так называемых домашних родов. За контрольную группу приняты показатели работы родильного отделения кафедры акушерства и гинекологии № 1 КГМА. Родоразрешение в домашних условиях было чаще всего обусловлено не столько желанием беременной, сколько рядом не зависящих от нее обстоятельств (стремительные и быстрые роды, задержка с приездом машины скорой помощи). Тем не менее этот контингент женщин особый. В основном это повторнородящие 25-30 лет (первородящих 8,6%, из них первобеременных – 6,7, профессия связана с физическим неквалифицированным трудом. Каждая вторая не состоит в официальном браке, каждая третья не посещала женскую консультацию во время данной беременности. 25% женщин входит в группу повышенного социального риска – без определенного места жительства, неработающие, возможного отца ребенка, как правило, не знают, не соблюдают элементарных санитарно- гигиенических требований, курят, пьют.

Домашние роды осложнились стремительным (16,3 и быстрым течением (42,2, несвоевременным излитием околоплодных вод (12,3; в контрольной группе соответственно – 2,7%, 3,0%, 24,0%. Общий процент осложнений родов в домашних условиях и в стационаре равнялся соответственно 70,8 и 78.

При домашних родах не наблюдалось кровотечений в связи с преждевременной отслойкой или предлежанием плаценты, в контрольной группе частота этой патологии составила 2,7%.

Кровотечения в послеродовом периоде возникли в 1,8%, после домашних родов (кровопотеря не превышала 600 мл) и в 8,3% -контрольной группы. Однако средняя кровопотеря в исследуемой группе была несколько выше (на 100-150мл), чем в контрольной, что привело к развитию анемии в послеродовом периоде.

Все дети обеих групп родились при головном предлежании, из них преждевременно (при домашних родах и в контрольной группе соответственно) 31,1%—7,8%, в срок – 62,3%—86,3%, запоздалые роды 6,6% и 5,5%. При домашних родах 52% женщин родоразрешились лежа на спине, 48% – на корточках или на стульчаке; в контрольной группе все роды протекали в горизонтальном положении роженицы.

Травмы мягких тканей родовых путей отмечены у 9,4% родильниц после домашних родов (разрывы промежности I степени – 7,5%, II степени – 1,9 и в 32,11% – в контрольной группе (I степени – 7,3%, II – 4%, III – 0,01% эпизио- и перинеотомии – 21,8, в том числе у первородящих соответственно 22,3% и 36,7%.

После домашних родов отмечалась несколько большая частота послеродовых заболеваний (7,5, чем после родов в стационаре (6,7; из них постгеморрагическая анемия 1-2 степени – 5,7%. Однако, общее состояние родильниц исследуемой группы и показатели гомеостаза не явились препятствием для выписки, и средний койко-день после домашних родов составил 4,5 против 9,5 контрольной группы.

Симптомы неврологической патологии обнаружены у 11 (10 детей, родившихся дома: в форме миатонического синдрома – у 7, нижнего вялого парапареза – у 2, поражения головного мозга – у 2. Неврологическая симптоматика у всех детей была нерезко выражена и к моменту выписки почти у всех детей (кроме одного с черепно-мозговой травмой, который, родившись, упал на пол) не отмечалась.

В контрольной группе признаки родовых повреждений нервной системы обнаружены у 168 (30,48 из 551 новорожденных, преобладали сочетанные поражения спинного мозга разных уровней, явная картина спинальной неполноценности к моменту выписки отмечалась в 14,8% случаев, в связи с чем 4,8% этих детей госпитализированы в специализированное отделение.

Сравнив полученные результаты, мы обнаружили неожиданную закономерность: там, где роженицы лишены акушерской помощи, происходит не ухудшение (логично ожидаемое), а улучшение исхода родов для матери и плода. Улучшение исхода родов наблюдается по всем параметрам, кроме одного – при домашних родах увеличивается средняя кровопотеря, не превышая, однако, допустимой. Большая кровопотеря обусловлена, по-видимому, повышенной группой риска у данного контингента беременных, транспортировкой родильницы в раннем послеродовом периоде в стационар и отсроченным ушиванием кровоточащих разрывов мягких тканей родовых путей.

Мы ясно представляем себе, что улучшение исхода домашних родов возможно лишь при неосложненном их течении. Сравнение больших величин, возможно, уменьшит благоприятное впечатление, однако настоящий анализ позволяет нам утверждать, что чрезмерное увлечение мануальными и инструментальными приемами, принятыми в физиологическом акушерстве, способно нередко нанести больше вреда, чем невмешательство в естественный многотысячелетний процесс деторождения.

Домашние роды в том виде, в каком наблюдаются в отечественном акушерстве, в настоящее время, безусловно, – результат неудовлетворительной организации медицинской помощи населению. Однако, родоразрешение женщин минимальной группы риска при нормальном течении беременности и родов в домашних комфортных условиях в окружении близких родственников и в присутствии акушерской бригады, с терпеливым, бережным ведением родов и рациональным невмешательством в физиологический процесс – одно из желательных и перспективных направлений развития современного родовспоможения.

і статистика по Німеччині 2000-2004 роки, порівнюються домашні пологи + пологи в акушерських цетнтрах. Акушерський центр - це майже як вдома, тільки прибирати нічого не треба, тобто акушерки не маю ніяких допоміжних засобів.
Отже,
* ВИПРАВИЛА (щоб було зрозуміліше): 33% жінок народжували свою першу дитину! тобто серед усіх породіль вдома або в акушерському центрі 33% мали перші пологи, а 67% - повторні
* 87,5 % пологів закінчились там, де почались, 12,5% закінчились у лікарні, при чому лише 8,7% породіль з цих 12,5% (тобто 0,125*0,087 = 1,1% )були завезені в лікарню на швидкій.
* лише 1% породіль мали розриви 3 чи 4 ступеню.
* лише 3,8% породіль мали післяпологові проблеми (типу не повне відходження плаценти чи ін.)
* 53% породіль, яких було завезено в лікарню після початку пологів вдома або в акушерському центрі, народили без допомоги (тобто акушерка перестрахувалася, їй здалося, що щось не так), 34% пологів закінчились КР, у 13% відсотках використали вакуум або щипці (ооо, я навіть не знала, що таке ще використовують тут)
* смертність новонароджених 0,16%. (статистика по всіх пологах по Німеччині за даний період 0,53% )
* 2,7% новонароджених після народження спостерігалися в лікарні.
На жаль, в цій брошурці нема статистики по лікарняних пологах. Я потім спробую в неті знайти для порівняння.

 

оце чиста правда..

 

мені надзвичайно подобається вигляд цієї теми сьогодні.
Вчора ввечері навіть не хотілось спершу щось писати, та потім я зрозуміла, що час від часу мають просто показуватись живі реальні люди, які народили вдома, не_маргінальні, не_фанатики, освічені і думаючі, звичайні в найкращому сенсі цього слова.
Щоб не нарощувати тут безпідставних пліток і не роздувати страхів з тих пліток.
я ціную кожен "лайк" від тих, хто думає і вирішує інакше від мене і ми взаємно поважаємо рішення один одного.
ніколи і нікого не буду переконувати народжувати вдома, просто буду час від часу з'являтись. Бо нові форумляни не завжди мають можливість прочитати тему з 1 сторінки. А прочитавши останні пару, вирішать, що вдома і справді народжують тільки якісь бруднюхи і морально опущені люди, яким на дітей пофігу.
Так що час від часу буду тут з'являтись. А там... час летить так стрімко. 4 роки тому я була форумлянкою-новачком, а ще 4+ще 4 минуть швидко, а там дивишся - і знов в темі "розповіді" знайдеться що написати.

 

В свій час я дуже багато про це читала, тому звісно так. Точно так само, як і по-різному ставляться тут і там до пологів вдома і в пб . Власне, порівняла лише тому, що в обох випадках є купа особистих мотивацій, нюансів і внутрішнього настрОю.

 

Я думаю, що одна історія, яка мені пригадалася, буде тут доречною. Мова, правда, йде не про домашні пологи, а про пологи у море! У 2008 році, ще до народження дітей, ми з чоловіком відпочивали у палаточному містечку в Криму у бухті Ласпі. Хазяї одного разу розповіли, як вже надвечір до них заблудились чоловік з вагітною жінкою, якій от-от народжувати. Виявилось, що вони йдуть у якийсь центр, де народжують у воду, прямо в море. Вони звичайно їм запропонували переночувати, але казали, що всю ніч молились, щоб вона прямо у них не почала народжувати. На ранок вони пропрямували у той центр. Це все я пишу до того, наскільки ми різні, по-різному дивимося на процес пологів, у різних речах бачимо небезпеку. А хтось її зовсім не бачить.

 

знаэш, то треба мати багато морально-емоційних ресурсів щоб це пояснювати
бо завжди будуть люди, які судять по собі чи по чомусь, що далеке від обєктивності
для когось он ДП то спосіб відчути себе важливою, екстрім, чи ще щось, для когось економія, бо в ПБ є витрати)) люди придумають що завгодно, щоб пояснити чому вони такого не хочуть чи на таке нездатні, і взагалі щоб пояснити собі як то дехто в чомусь інший, ніж вони
я теж була для декого майже ДПшниця, бо поїхала народжувати в провінцію.. хтось це пояснював дешевшою ціною))) інші щиро дивувалися, "люди їдуть в область родити, а ти з області"))) для когось може і дурість, бо нема стілкьи апаратури для підстраховки, ну і супер вумних лікарів
нікому нічого не пояснюю, мені так хотілося, моє рішення і все
не скажу що все було ідеально, але причина не в місці, а в мені - не розказала лікарю все, чого хочу (соромилася, вважала якісь суттєві речі опціональними, які стануть просто смішними якщо пологи підуть в режимі "рятуймо життя")
ну але нічого, це хороша мотивація формувати "стержень" і реалізовувати свої потреби без страху, що щось піде не так
дівчата, реалізовуйте те, чого хочете, чи це буде вдома чи в лікарні, а щодо можливих ускладнень, то їх звичайно треба продумати, як діяти в кожному випадку, але молитва понад усе і на першому місці