Ситуація складна....Єдине що би я зробила таки спробувала зробити все, щоб бути впевненою я не причина того розриву....Станьте ідеальною....як не дивно то звучить....і подивіться на нього, коли в його поведінці нічого не зміниться.....ідіть....Бо для чого люди одружуються, щоб бути щасливою. Шукайте тоді іншого....Коли не виправите свох недоліки не факт, що з іншим буде краще і ви таки взнаєте що таке то щастя....
Вам тоді треба чесно відповісти самій собі на 3 питання: 1. Раніше хотів? 2. Що змінилося і чому тепер не хоче? 3. А Ви хочете бути з ним? Та й усе, а тоді вже виходячи з того думати що робити далі.
Дитина зі мною. Офіційно я в декреті на основній роботі, але маю заробіток вдома. А звідки ви знаєте, чи я підходжу до нього, чи цілую ?... Я тут пишу, що намалася щось робити - це входило в намагання. І не тільки вислуховую, а ще й відповідаю щось на то. Щодо ерозії , то перед тим був трихомоніаз. А звідки він взявся і чи то дійсно той діагноз я не знаю. Але коли я запитала благовірного звідки в мене це? Відповідь знову: хочеш розводися, я буду допомагати дитині. І знову 3 тижні не дзвонив. Якщо в жінки ерозія, то чоловік не має про це знати?
і тут не з того починаєте. "Знайду-не знайду", це не те, над чим ви повинні працювати зараз. Зараз про це узагалі не маєте думати. Це вже "н"-ий етап, до якого дійти ще треба. БО зараз знайдете і отримаєте те саме. Яким би поганим у відносинах не був чоловік, поки не почнете зміни з себе, можете не очікувати зімн від нього. Як і не очікувати, що на горизонті з явиться той принц, з яким почнеться казка. Він з явиться тоді, коли і має з явитися- коли до цього буде готова сама жінка. Через свої зміни. Через зміну своїх думок і через зміну свого сприйняття відносин-обставин-бажань.А поки може з явитися лише такий самий. --- дописи об"єднано, Aug 9, 2015 --- ні. зовсім ні. Жертвою можна бути по різному.
тако собі просто моя думка) Багато хорошого і правильного написали тут вже Вам. справді зупиніться і не звинувачуйте його ні в чому, такі подібні (по емоціях!) періоди бували у багатьох пар! джаст білів мі. Спробуйте не звинувачуавати його, робіть все ... від душі! отак от від серця..поцілуйте. запитайте як справи. НЕ ЧЕКАЙТЕ віддачі. просто не чекайте, повірте, якщо ви це щиро все робитимете і він не козел, то віддача рано чи пізно буде! послухайте, спитайте як справи, щиро поцікавтесь...згадайте все гарне, що було. не "пиляйте" і не вимагайте...спокійно до всього ставтесь. нічого не рішайте прям зараз (про майбутнє, переїзди і т.д.) бо і так каша в голові від того рішання. постарайтесь налагодити емоційний зв*язок, бо зараз ви просто ходите по колу. (ви його звинувачуете-він хариться - закривається собі -знову претензії-невдалі спроби-знову стіна. і так по колу.) і тоді просто подивіться чи щось від того зміниться? на це може піти і декілька місяців, але ви і так вже багато спробували, немає що втрачати! і ще ОДНЕ не погоджуся тут, киньте в мене тапком. повірте,від того що священник йому скаже - нічого не змінится. допоки ваш чоловік САМ не захоче змінитися, і тут ролі не грає ходить він до церкви чи ні..плюс ви не знаєте яка історія в тих ніби щасливих пар ,які ви бачите в церкві. і через що вони пройшли до свого щастя. Якщо нічого не зміниться, то терпіти, а особливо " нести свій хрест" наступні 50 років не варто. маю такі наочні приклади, де добра жінці не було в результаті (моя бабця мене б зараз порішала, якби почула таке). Але отак от. спробуйте зробити все , що можете, і врятувати шлюб.постарайтеся. Якщо не вийде - не треба терпіти, розлучіться, живіть далі і не картайтесь. а ще почитайте про "созависимость" в інтернеті - багато інфи на рос. мові є. виглядає,що ви в ролі жертви зараз і можете в ній і залишитись, як хтось вище правильно підмітив. в першу чергу, будьте максимально чесні із самою собою.
Тоді краще одразу йти. Фальш заради перевірок ще нічого корисного нікому не зробив. Мені особисто здається, Ваша найбільша біда в тому, що Ви самі собі придумали його ПРАВИЛЬНУ поведінку по Ваших мірках, і очікуєте що він буде саме так поступати, а він так не поступає, от і починаються розчарування, які руйнують все.
а мені здається, що найбільша біда в тому, що жінка все ще очікує "правильну" поведінку від нього у відповідь на "неправильну" свою. Я не знаю, що автор поради "стати ідеальною" мала на увазі, але я б радила: бо того вже нема, оце: - це не те. Не щирість і не добре сердечне ставлення. Але то вже переливання з пустого в порожнє, вже тут десять раз порадили, хто хоче - той почує.
@pidsniznyk, ви так і не відповіли, чи ваш чоловік іноземець? Чи українець, який давно вже просто за кордоном інтегрувався, а вас чомусь не поспішає з собою забирати? І познайомились та почали серйозні стосунки ви з чиєї ініціативи, вашої чи він за вами "упадав"? Це теж іноді впливає на розвиток стосунків, проаналізувавши передісторію легше якось розібратись в ситуації. В любому випадку раджу добре все обдумати перш ніж розходитись, бо щось мені здається тут не все так однобоко.
Чоловік українець Інтегрований, бо там вже 15 років Ініціативу в зустрічаннях проявляв він, а потім в процесі ми усвідомили , що так буде добре. І в мене, і в нього перед тим були тривалі стосунки без хеппі енду. Я не можу сказати, що в нас була романтика, щось згадати таке особливе... --- дописи об"єднано, Aug 13, 2015 --- Я не зможу бути ідеальною, бо не хочу нею бути. Не можу себе змусити І не розумію чому?... Може дійсно я на підсвідомому рівні маю закладену якусь програму поведінки чоловіка...
може бути таке, що й особливої любові не було з самого початку. Просто маючи негативний досвід до того, подивилися що вроді нормальна людина, то чом би не одружитися. Домовились так би мовити. От зараз і вилазить боком.
мені взагалі видається ( принаймні з того, що написано тут), що багато не договорюється і були ті особисті причини у кожного, які , скажмо так, привели до шлюбу. Тобто і одна, і друга сторона укладали шлюб далеко не на основі великих і світлих почуттів. А з певних своїх розрахунків ( або під тим, що там чоловіку теж може родичі десь на мозок капали, що "пора-пора", а тут ніби і партія непогана підвернулася, а там-будь що буде. Ну і чоловіка "взяли в оборот" зі своїми розрахунками, що треба зараз брати, а там я з нього зроблю те, що мені треба). А насправді двоє людей ну т просто зійшлися , бо зійшлися. Бо так зорі тоді стали. Але до того, щоб дійсно була сім я, ніхто і не мав бажання робити якісь кроки. Чоловік- тому що йому нормально в тих обставинах, в яких він є. Дружина- тому що вона очікувала , що після одруження він буде відповідати її вимогам, а от її люби такою, якою вона є. Одим словом, тут багато запитань, на які неможливо на форумі знайти відповідь. Бо нам подали таку верхівку одностороннього бачення. А там , якщо копати і копати... Так що то марна справа. Самі розберуться
Не беручи до уваги другу сторону(чоловіка) ну, бо ми не чули його точки зору, мені достатньо не одноразово сказаного про почуття/відчуття жінки і навіть не потрібно заглиблюватись в ситуацію.
Дівчатка порадьте будь-ласка.З чоловіком розлучилася і живу з дитиною.І бачу ,що малий за ним сумує,хоча цього не показує тримає в собі.А він не спішить його забирати,завжди тільки обіцяє і не виконує.Дуже важко дивитися,коли в дитини немає настрою і він все собі прокручує в голові.Знаю,що не можна говорити йому,що тато такий сякий,не бере його,тільки обманює,але інколи не втримуюсь і бачу що малий всерівно за ним.Мене це бісить.Не знаю,як краще чи давати йому малого чи завсім заборонити спілкування,щоб не травмувати дитину разовими прогулянками і відкупленням у вигляді подарунків.Надіюсь,що він підросте і зрозумію,що роблю для нього я і що робить його тато ,який немає часу для дитини,а тільки відкупляється подарунками.Не знаю,як правильно себе вести....
Думаю,що варто підтримати зараз бажання сина.А з часом він сам побачить і зробить свої висновки.Це ви розумієте,що батько відкупляється, а для малого це щось зовсім інше. Ще встигне стати дорослим і зрозуміти цей світ.
Ні ні, ви тільки зіпсуєте свої відносинт з сином, забороновши. Хай зустрічаються , нехай мало, але дитині потрібен тато, тим більше хлопчику.
Мої батьки розлучились коли мені було 3 роки. Тато був присутній в моєму житті, але мама завжди багато поганого на нього казала, завжди обмежувала наше спілкування. Мені тата дуже бракувало. Хоч вітчим був до мене дуже добрим. Ніколи не робив різниці між мною і його дітьми, ніколи не сварив. Але в мене не було відчуття що він мій тато, хоч татом його називала, часто навіть татком. Дуже хотілось тепла батьківського, захисту. Моя вам щира порада - дозвольте синові бачитись з татом. Повірте, йому цього дуже треба. Ваші стосунки з колишнім чоловіком - це ваші стосунки, дитина тут ні до чого. Ваші стосунки зруйновані, але не руйнуйте їхні стосунки, бо це для вас він колишній, для сина він завжди буде теперішнім.
згодна з дівчатами, не потрібно забороняти зустрічі - син як виросте і сам все зрозуміє, зараз дайте йому можливість бачитись із татом - який би він не був, то його тато. Щоб потім коли виросте - не сказав вам, що Ви винні в тому, що тата не було поряд, коли було треба. І взагалі дитині не треба казати про те, який тато поганий - навпаки - коли він не може прийти - краще розкажіть, який він занятий чи щось в тому напрямку, що не зміг прийти.. це імхо вже краще, аніж казати - дивись, сину, твій тато не хоче до тебе приходити...
Дівчатка дякую вам за поради.)Важко усвідомлювати,що ти сама все робиш для дитини можливе і не можливе,щоб ні в чому йому не відмовляти.А тато,який бере його як іграшку на пару годин всерівно залишається хорошим...буду пробувати робити,так як ви кажете,і не буду говорити ,що він поганий і все таке.Може дійсно з часом він підросте і побачить хто є хто.А може мій майбутній обранець замінить йому тата,хоча би з чоловічої сторони,буде йому другом і підтримкою.Так як росте хлопець як не як...
Бо він йому нічого поганого не зробив, мабуть. В мого чоловіка в сім"ї схожа ситуація була, не буду розписувати, лише скажу, що образу мама тримає досі, чи їй легше від того- Ні. Це такий тягар, що не описати і вона його тягне все життя, маючи вже іншу сім"ю. Діти з батьком спілкуються, там немає настільки тісного спілкування але він їх батько і від них не відвертався,хоч і не надто був близьким. Простіть йому, собі і живіть щасливо без тягару образ.
