Звичний день: проза і врочистість нашого сьогодення (9)

)))то примусово, бо навчалась на філологічному фак-ті
Зараз, в свої 37, повертатись до нього ще раз не готова)

 

я теж, але "примусово" деякі твори читала в скороченому переказі, а потім ще критику читала, щоб трохи зрозуміти. повний варіант не осилила...

 

в мене це відчуття присутнє весь час, тільки в форматі "з Божою допомогою я можу все" або "дякую Тобі, Господи, що я можу все".
я писала не для того, щоб коучів примняти.
а для того, що

- це ще не значить, що треба тільки в коучінг.
Комусь потрібно займатись коучінгом, комусь потрібен коуч. Комусь потрібно чогось досягати, хтось все має по своїй вірі щодня.

Я про те, що коучінг - це не щабель і не крок вище від інших, це просто ще один шлях з багатьох. Який комусь може не підходити, і це не означає, що людина дурна або ворог.

 

І привіт-привіт!
Вчора ми були всюди де мали бути, навіть бабусю нашу провідали(100км в одну сторону), ну бо як гонити то гонити! Вечірні водні процедури + трохи фільму і мої хлопці поснули, як кабачки. Я ж мала якесь безсоння і рахування слоників мені не допомогло. Тому, спершу сиділа в ноуті, а потім на балконі. Нічна тиша і цвіркуни навели мене на думку- притягнути на балкон подушку і ковдру... Але оте класичне"що люди скажуть" мене стримало. от то би була картина ранком- я, скажем так, не зовсім вбрана , сплю на балконі....
А нині ми вже з грядок- збір урожаю. Цибульку викопуємо. Тому ми вже з малим напрацьовані. Дерева підлили, трохи цибульки викопали, ще не збирала- хай сохне, яблука на компот принесли, ну і кабачки. Тепер я з чайочком, а малюк з молочком релаксуємо. Читну вас і піду в душ.
Насолоджуйтесь, бо літо так швидко промине. Он малюк вже питає "чому листочки трохи жовті"?
Осінь скоро, осінь...

 

день почався о 6.45, збиралися в ЖК аналізи перед декретом здавати. така зранку прохолода файна надворі. 8.05 вже була черга на "кров з пальця" огого. я чемно відсиділа під кабінетом і коли вже мала заходити одна пані конче хотіла, щоб я її пропустила. ото я стою вже готова заходити, а вона "пропустіть мене. в мене там ше черга". я кажу : "В мене також там ше черга зайнята", але вона мала мене з моєю чергою десь і пішла поперед мене, а тоді ще дві тьотіньки "були за нею" і хотіли знов мене посунути. ну тут вже я їм здЄлала . словом, понервували мене з самого ранку. добре, що коханий зайняв чергу на "кров з вени" і я швиденько там все залагодила.
приїхала додому, дитя вже погодоване бабусею товчеться. будемо знову цілий день кваситися в хаті. вчора аж пів9 вийшли гуляти в парк.
маю нині прозовий день-кухня мене чекає . а так, то моментами вишиваю, п*ю воду, чекаю дощику...
всім гарної середи. бережіть себе!

 

Утро началось с ночиМалышке не спалось хорошо,крутилась,вертелась,плакала.В результате в 5.45 взяла меня за руку,и по-моему не открывая глаз,повела меня на кухнювобщем все планы коту под хвост..и поездка на фестиваль тоже накрылась(((
и еще,так люди интересно себя ведут.никакого конфликта,а сами тебя уже не любятпо каким то придуманным причинам.ну да ладно

 

Всім доброго дня!
Врочистість: вчора двічі пирснув дощик. Сухо було вже за 10 хв, але, принаймні, трохи пилюку осадило.
Проза: далі спека, малА лупиться лобом, колінами, носом, руками... піднімається, реве і біжить знову (і знову падає...). Форест Ґамп дворічний знайшовся
Жилєтка: баба (чоловікова) у дуже тяжкому стані, щоразу мене тіпає, коли дзвонить телефон

 

Погуляли, нє, вигулялися! Комунальні заплатили, морозиво з*їли, на майданчику потовклись і на пообідні водні процедури діток накликали. А чо, воду в басейні і так міняти тре, то нех дітиська її добовтають. Малюк навіть їсти відмовився, випив молочко і заснув. А я тааак файно зеленим борщиком пообідала... В таку погоду- "саме оно".
Тре йти ту цибульку визбирати, бо ДОЩИК на нині обіцяють, але ще посиджу тут, з вами.

 

Оце сидіння в хаті доведе мене до сказу тільки дивишся, шо би зожерти. Бо ток як на вулиці жаринь, а в мене алергія на сонце, то бішуся вдома. Посварилася з мужом, ну як посварилася- я з ним, а не він зі мною, бо періодична потреба в чарівних пенделях мене дістала, з того всього аж запустила в нього пачкою з-під цигарок, певно, якби мала щось тяжче, то завалила б і тим. Короче, повний ппц Піду доїм холодника, він ж дієтичний, там картоплі нема. Аааа, і ше -бо дехто великий поламав нашого нового вентилятора!!!!

 

Перший раз за два роки вчора вибралася на озеро з донечкою. Відпочили класно і це врочистість номер один.
Врочистість номер два, доня сьогодні була на фотосесії в студії, зробили їй декілька фото і я зрозуміла, що наша дитина ну дуууже серйозна, посмішки ми так і не побачили .
Врочистість наступна - чоловік сьогодні дома цілий день, але і в тому є проза, лежить з температурою.
І ми з маленькою також трохи прихворіли, в мене жахливий нежить, а доня крім того ще покашлює. На двір не виходимо, товчемося в хаті і лікуємося. А завтра вже пошуруємо до мами.
Всім гарного дня і не хворійте

 

Прочитала - як доїм холодильника ))).
Я наїлася морозива, шоколадних цукерок, помідорів, а потім згадала, що то ж тре все поступово вводити..Щоб дитинку не обсипало. Мали сьогодні перших гостей й подарунки .
Хлопці знову на утриманні в бабусі, вже другої...Я, як зозуля - пів-літа їх комусь підкидаю. А ми звикаємо й згадуємо, як то з немовлям...

 

я таке витворила в понеділок)) але повезло бо горло не розболілося))
по ділу - день робочий підбігає до кінця - надіюся не буде ніц такого терміново..ще ввечері намалювалася мені зжайнятість, але надіюся що всьо вигорить

хочеться спокою і миру..і щоб всі були здорові..всьо ніяк не дороблю подарунок для форумленочки, але треба піднатужитися) всім цьом-цьоом)

 

Людоньки, нарешті! Нарешті закінчився сьогоднішній день. Я планувала прийти з роботи і гепнути і ліжко. Ага! Повішені миші в холодильнику вищали, прийшлось варити жерти шось. Варила помідорову зупу. А так як від спеки я така сама, як з перепою, то чогось та зупа варилась довго. Потім вирішила сходити до джерела. Глянула на копита, а вони чорні. Я ходила без капців, вікна відчинені, порох в хаті. Налисник!
Тому до джерела я пішла в закритих капцях

щоб ніхто не бачив брудних підков

, а потім драяла підлоги, бо то нереально тах ходити. Поки я їх подраяла, то була сама, як та підлога. То наостанок видраяла й себе. Хоча толку з того ніякого. Завтра стану зранку під душ, потйм вийду з хати і на роботу прийду замазурою

Хмельницького й далі ремонтують, і то просто ППЦ

, бо до роботи я доходжу крізь хмари піску. Бррр!
Отже, нарешті я з вами. Зла, як пес жіночого роду. Серіал є, зимне пиво є.

 

о, таки вигоріло мені моє дільце, з почином як то кажуть.. тепер головне щоб далі все йшло добре)) дома таке жаріщее..ледве зготувала собі обід на завтра і втікла з кухні повчитися трохи, маю охоту на науку ввечері))) а вечірком пройшлася по вулиці - яка то благодать, дівки, жара спала, людей нема) жаль тільки що темніє скоро, вже в 9 15 було темнувато)

 

Нарешті!
Мій комп поламався, добратися не було як сюди (а ломка!)
В мене суперовий настрій! А який ще може бути якщо ти просинаєшся в прохолоді, маєш під боком 5-метровий басейн, купу задоволених дітлахів... І можеш піти стрясти з дерева сливку чи япко і згамати!!! Я в селі!!! У Львові мені життя в цю спеку не миле
А в селі - рай!!! Сьогодні поїдемо в сусіднє містечко по морозиво і всякі там лєгумінки!
А одна із най-най новин - мені коханий машину віддав!!!

 

Теж читаю "піду доїм холодильника" і далі по тексту і думаю - та, в мене теж дієтичний, напівпорожній.. але з картоплею.. Нє, то вже капці від тої спеки. Вчора ледве спромоглася насмажити відбивні, але як так далі піде, присядемо на заморозки і помідори-вогірки, бо я до 20.00 нежива і лежу пляцком, а потім до глибокої ніченьки ще господарювати, знаєте..

Не скоро сфоткаю - в таку спеку в мене вени на руках, як ... в здорового мужика, і нема на то ради. Уфф, хоч скажіть, яким боком той дощ пішов, бо в нас тільки трошки свіжістю війнуло, не встигли потішитися, і усьо.
До речі про мужчин. Дівчата, до мене на роботу нещодавно як зайшов - 2 м зросту і комплекція такого собі бодігарда - ну реально величезна накачана шафа плюс грізний вигляд, а жінка його - маленька, дрібненька така дюймовочка. Я так собі подумала, що недаремно мене Бог звів з моїм чоловіком, бо до ТАКОГО я б і пікнути не сміла, все в собі, все в собі, і нема як душу відвести ))
А взагалі хлопці мої чемні і хороші. Сьогодні йду з малим до стоматолога.

 

З самого ранку злюща.Точніше, ще зі вчорашнього вечора.Задаю собі все частіше запитання - чому люди недосконало виконують свою роботу?Чому люди, сидячи на своїх робочих місцях просто відбувають закінчення робочого часу?Можливо,хтось інший,кому більш потрібна робота мав би зайняти їхнє робоче місце?
11.08 забігла і записалась на педикюр на 12.08. зі словами: -та мені все рівно, на котру годину (ну бо ж і так у відпустці).Добре,без проблем.
Ввечері передзвонюють зі словами:
-Аййй, вибачте, стався нюанс, чи можете ви прийти 13.08.???
-Добре, які питання (стараюсь розуміти, ну всяке буває)
12.08. дзвінок:
-Ой, вибачте,то таки 13.08. той нюанс має відбутись, чи можете ви прийти сьогодні?
-Добре.(починаю злитись)
Приходжу за 3 хв. до назначеного часу.Сидить клієнт.Накладка.Знову стараюсь зрозуміти.Відводять мене в відповідний кабінет, роблять початкову процедуру і залишають,мотивуючи,що треба допрацювати з попереднім клієнтом, при цьому вручаючи мені журнали..........
Тисячу вибачень, почавши зі мною працювати,лунає дзвінок,де лунає у відповідь:
-Так,за 10 хв!!!!!!!!!!!!!!!!я буду вільна.
Тільки що передзвонила я до "майстра" і записалась (через своє вибачення,що турбую знову) на повторну процедуру.Ну бо робота була зроблена препаскудно.Знову трачу свій час.
Чому?Чому минулого разу(коли вперше я до неї попала, перед тим змінивши свого майстра,до якого ходила роками по причинах знову ж таки вище)ця людина була бездоганною, вийшовши з салону якого я почала рекомендувати її всім своїм знайомим?
Здається дрібниця,не варта уваги.Але з таких дрібниць і складається відношення до людей і своєї роботи.Просто тому,що вчора був не її день?Чи не мій?Га?Чи я не туди ходжу?
Стоматологи, продавці, сантехніки,перукарі, вчителі,люди,які працюють з людьми - будь ласка,залишайтесь тими самими людьми, майстрами своєї справи, ми ж вдячні вам за це.

А в остальному "всьо харашо, прєкрасная маркіза")Пішла я на дубль номер 2.

 

У мене це запитання вчергове виникло вчора після відвідин дитячого психоневрологічного диспансеру (ні-ні, ми, тьху-тьху-тьху, здорові, просто у Сихівській поліклініці немає психіатра і логопеда -- і вони скеровують на Драгоманова).

Жіночка у реєстратурі сказала йти у підвал до логопеда і психолога (ну і жутке приміщення, бррр: темнота, холод, якісь мраморні стіни, та там якщо дитина і має якісь псиічні відхилення, то в тому місці взагалі псіхом можна стати).

Логопед, яка і сама деякі букви не вимовляє, почала розпитуввати, де ми живемо, чого сюди прийшли, а не в поліклініку. Ми сказали, що нас із реєстратури Сих.Пол. сюди відправили. А вона каже: "то ваша лікарка певно у відпустці, але ви могли до неї навіть у вересні піти -- то ще можна і тоді довідки приносити, бо ми тут тільки вашими оглядами і займаємось". Ну ладно, я промовчала.

Наступне запитання до моєї дитини: "Як ти пишешся?". Де ті падаючі хомяки? В мене син ну дуже вумний (і він таки добив лікарку своїм умом), але ні ми, ні до нас таких слів не вживають. Ми говоримо слово "прізвище", накрайняк -- "фамілія", але ж не як ти пишешся. Наступне запитання: "ти що не знаєш, як ти пишешся?" А я мовчу, чо там буду підказувати -- сам розбереться. Тоді вона у нього питає, яка сьогодні погода. Малий каже: "плюс 32". Вона перепитує, чи він то на термометрі дивився.

"Нє, то я сьогодні вранці в інтернеті дивився, а в Кака ще більший плюс"

Лікарка на нього очі витріщила -- що за КАКА?

А він до неї -- ви що не знаєте таке місто у Туркменістані? Там же дуже жарко, нема чим дихати. Вона просто припухла

Артем у віконечко на "Сіноптіку" з пошуком міста написав слово кака -- ну тіпа весело йому. А йому хоба -- і видало, виявляється, таке місто є в Туркменістані. І от у нас ще щоранішний ритуал. Він прокидається, дививться погоду у Львові, каже мені, щоб я знала у що вдягати в садок, і обов"язково ми перевіряємо погоду в Кака

Карочє, якби довелось лікуватись у цієї лікарки -- не знаю чого б вона налікувала. Вона така нєрвна, що капець


О, сьогодні вранці малій музику включала і натрапила на кліп "Вінтажу" -- ну точно про мою сімейку, ніби із нас сюжет писали. Тільки там ще мамочка, либонь, із подругами по телефону трендить, бо ну дуже веселе у неї лице, а я у моменти, коли тато дітей бавить -- по роботі говорю