Ми одружилися 3 роки тому. Чоловік постійно працює закордоном. Коли ми зустрічалися, і може перший рік шлюбу він приїжджав частіше- 1-1,5 міс працює, 1 міс вдома. Потім все почало змінюватися: 3-4 міс роботи і 2-4 тижні вдома. Ми сваримося все частіше... Але одного разу на Великдень, після гарної сповіді і сприятливих днів я завагітніла . Звичайно звістку повідомила по тел, бо чоловіка як завжди нема. На 16 тижні потрапила в лікарню на збереження, лежала 2 тижні. Він не приїхав, бо Польща дуже далеко, робота... Мене провідувала подружка і трохи мама, бо живе не в Львові. На 30 тижні йшла на узд дізнатися стать дитини, дзв йому, а він забув де я мала йти... За весь період моєї вагітності він був може 3 міс (разом по тижнях) вдома. Не без того, що ми сварилися і він по 2 тижні до мене не дзвонив. Вся моя вагітність- це самотність і сльози... Сварки, розборки. На саме Різдво коли ми йшли до церкви він накричав на мене, чого я не переходжу дорогу сама, бо він вже сидів в машині і чекав на мене. А я не переходила, бо боялась впасти, лід на дорозі... Пологи. Я народжувала з мамою. Шили мене під загальним наркозом. Мама мені тримає крапальницю, бо якась неадекватна, дьоргалася, а він каже сфотографуйте мене з дитиною.. Всі дні в лікарні зі мною ночувала мама. Він залишився на 1 ніч і то стогнав , що я його будила, бо він хропить... Хрестини. Повно гостей в ресторані, він до мене навіть не підійшов.. Я не могла сидіти, стояла з візочком. --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- Напився, вдома не ночував.. А на другий день поїхав на роботу. Приїхав коли дитині вже 4 міс. Побув 3 тижні і знову поїхав... Зараз дитині 7 міс І я не знаю коли він приїде знову. Ми сваримося. Він до мене може не дзвонити 2-3 тижні. Зовсім. Коли він був вдома, після народження дитини, ми навіть не цілувалися! Він поводиться так, ніби мене нема, ніби я сурогатна мама, ніби я ніхто ... Головне дитина. Перші дні не ночував вдома. Присипляв дитину і їхав. Поки на нього свекруха не вплинула. Спав зі мною на ліжку, між нами ковдра... --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- За весь період заміжжя, ми нікуди не їздили, бо він складає гроші... Зараз дає мені гроші, але я пишу в зошиті всі витрати, бо бувають претензії. Пишу все, навіть 10-20 грн. При тому всьому живу з батьками... Зараз ми вже 2 тиждень не говоримо. Мені вже так то все набридло!.. Я так хочу спокою. Мені здається, буде легше на голову, коли ми розлучимося ... Я маю надію ще бути щасливою. Пишу сюди, бо маю сумніви чи добре я зроблю? Чи терпіти?..
Я Вам щиро співчуваю.... Розлучення, звичайно, не найкращий варіант, але... А Ви з чоловіком не обговорювали свої стосунки? Можливо, в спокійній обстановці сядьте, поговоріть, спитайте чому зараз у вас такі стосунки, чи кохає він Вас, що для нього є пріоритетом і ціллю в житті... У вас є стимул жити і радіти - Ваше маля!!! Якщо ситуація так складеться, що Ви вже категорично не знаходитимете спільної мови - то розлучайтеся... Не мучте себе, якщо чоловік не цінує того, що йому дав Господь... Бажаю Вам позитивно вийти з ситуації, в якій Ви опинилися!
Важка ситуація насправді. Бо те, що ви описуєте не схоже на ніякі подружні стосунки,якесь спільне життя далеких родичів, які постійно сваряться. А він що розважався з гостями? Цікаво знати куди їхав чоловік, коли не ночував вдома? а які були стосунки до шлюбу? ви розмовляли, як то має бути після шлюбу? Ну не можуть бути постійні відносини на відстані? питання пошуку роботи вдома не виникало?
В сварці він кричить, що тут (вдома) заради дитини, а не через мене. В спокійній розмові каже, що ти знала, що я їжджу.. Нічого зробити не може. Тут в Укр він як овоч. Безпорадний. А там як риба у воді. Хоча і мене не запрошує туди. Бо то дорого. --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- Розважався виключно зі своїми гостями. І не ночував через своїх гостей, яким було мало і вони хотіли афтепаті. --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- Він має свою квартиру з вічним ремонтом. Душ, туалет і ліжко є. Кавалєрська квартира. А живе в мене.
А не розглядали такого варіанту, щоб поїхати до нього? Не знаю чи є така можливість, та він десь там живе. Нехай умови не супер, але ви поживете разом.
з допису не дуже зрозуміло через що сваритесь... Через його відсутніть? Але ж ви бачили з самого початку спосіб життя вашого чоловіка. ой, та чоловіки геть по іншому мислять. Яка в них там ієрархія в голові часом складно нам зрозуміти. А може й не треба))) 3 місяці - теж непогано. Маю родичку чий чоловік вперше побачив дитину на третій день по пологах. Всю вагітність жінка була тут, а чоловік - в Німеччині. Планував бути на пологах, але дитинка народилась трошки швидше. То не основне. А чого? Чоловіка маєте? Маєте. Роботу він має? Має. Додому приїжджає? Приїжджає. Тобто все було так як і раніше. Чи ви хотіли, щоб він в очікуванні дитини кинув там роботу і повернувся сюди? Думаю, жоден чоловік на тебе не погодився. тю! а що треба було цілуватись? ну бо ми теж того не робили, якось не до того було. а як дуже хотіли цілуватись, то треба було підійти до чоловіка, міцно обійняти і поцілувати. Секундне діло... Я би ковдру забрала і до чоловіка притулилась. Ще поїдете. Вашому шлюбу тільки три роки, з яких півтора припало на вагітність і дитинку. Все ще буде. То подзвоніть і скажіть, що сумуєте, чекаєте. Спокійно, без претензій, вимог і т.д.
Ви так легко по полочках розклали В в житті так не виходить. Не цілувалися- це він приїхав і навіть не підійшов до мене, не обійняв... Ну як люди зустрічаються після розлуки?. Спосіб життя бачила, але завжди вірила, що він буде приділяти більше уваги мені і тепер дитині. Тимбільше, що він там не паше як раб. Спить доки хоче, робить як має натхнення... А тут навіть не пробував пошукати роботу, адаптуватися ... Ви знаєте, якби я його так трепетно любила, марила ним, то може би і тулилася, і дзвонила... Але постійне нерозуміння, говоріння на різних мовах... Зробили нас чужими. Я не відчуваю бажання до нього. Я дивлюся на нього як на чужого.. --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- Знаєте, в мене більше терпіння, ніж в нього Я намагаюся щось робити. Якби я не ходила до сповіді, не спілкувалася з священниками, то вже давним давно моє терпіння би закінчилося.. Дитина і 3 роки, це завдяки церкві. Завжди я роблю перші кроки, вирулюю... Але я періодично змучуюся.
так здається, що ви для себе вже вирішили На даний момент ніякі поради не будуть для вас оптимальними і правльними, ніхто не знає до кінця що саме ви відчуваєте і хочете. Подумайте самі чого ви хочете, чи бачите життя з тою людиною через 5-10 років і яке воно, то життя. А основне, мусите поговорити з чоловіком, без того ніяк. Як він бачить ваше спільне майбутнє, бо стосунки раз в 3 місяці на 2 тижні, важко шлюбом.
Я ще не вирішила Маю сумніви чи правильно зроблю.. Думаю як дитина буде без тата, але відповідь очевидна - він Ітак без тата. Бо навіть коли тато є, то має справи і т д, а на дитину 1-2 год вдень.. --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- Я шукала відповіді в церкві. Але священики такі самі люди як ми. Мають свій характер тощо. Наприклад , дехто каже- терпи, молися, такий хрест маєш, дитино!... А інший каже- то не життя. Так можна з розуму зійти .. Ще будеш мати щастя..
Та ясно, що вирішила. Ви тільки гляньте -- у першому пості 2 речення: хочу розлучитись, і хочу знайти гідного тата дитині. Тобто бажання жінки вже на 2 кроки випереджують реальніть. Бо, як правило, коли хтось розлучається (не через зраду і не через те, що покохав іншу), то напочатках навіть думати про нові стосунки не може. А Пролісок уже задумується. Тому тут однозначно треба розлучатись. Я так зрозуміла, що батько він хороший, то ж буде і з дитиною, і гроші буде передавати. А головне, після розлучення (а особливо, коли Пролісок буде мати стосунки із іншим чоловіком), він нарешті почне її поважати. Бо зараз вона для нього пусте місце. Чоловіки часто СВОЇХ жінок мають за ніщо, а от коли ти вже не ЙОГО жінка -- то яке право він буде мати ставитись до тебе зверхньо
Мені дивно, що ви, Kandya, так стверджуєте: батько він хороший. Якби був хорошим, то я б не думала про розлучення... Моя бабця каже, раз не б'є, значить треба терпіти.. Раз гроші передає, то добрий тато..? Знаєте, за час перебування у шлюбі я не маю що згадати, доброго згадати... Перший серйозний конфлікт стався ще перед весіллям, коли ми були розписані... Тоді я зрозуміла ху із ху. Але було пізно відміняти все.
Ну якщо зрозуміли, то чому йшли на шлюб? Чому пізно відміняти? Не розумію я такого, знала до шлюбу, але всеодно пішла за нього. Ну раз на таке пішло, як ви зважувалися мати діток з ним якщо він такий поганий і ви вже давно все знали?
що означає серйозний конфлікт? може і тоді треба було спам"ятатися, якщо було щось сильно серйозне і неприємне, ще дол шлюбу в церкві? Але то таке, минулого не повернеш.
Знаєте, дівчата змиритися можна з різними обставинами, але коли ти потрібна людині. А як розцінювати те, що мій чоловік мені дзвонить, якщо дзвонить, і не запитає як я, що робила і т д... А починає нагружати своїми розповідями: дивився до ранку серіал он-лайн всі серії, сплакався і т д; в знайомих щось там сталося; болить голова.. Так само, коли була вагітна.
--- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- От власне із цих слів я і зробила висновок, що він цікавиться дитиною. Я прочитала це так, що ви -- ніхто, головне -- дитина. Ну і слова про "присипляв". Знаєте, не кожен тато, якому не потрібна дитина, буде займатись присиплянням
а може вислухати його "нагружання" а потім почати про себе розповідати. Може він теж думає, що його будуть "нагружати" Я ні в якому разі не виправдовую дій вашого чоловіка Просто в стосунках має бути діалог, якщо його нема - важко. Навіть якщо вам нецікаві його розповіді, послухайте, тоді розказуйте своє.
А як виходить? З ваших дописів видно що Ви чекаєте що чоловік першим перестане ставитися до Вас холодно, а самі при тому пишете що дивитеся на нього як на чужого. Ви пробували з ним говорити? Ви знаєте чого він хоче? Як уявляє свою сім"ю? Що для нього важливо? Тут не раз згадують кнмжку "5 мов любові" - можете почитати і спробувати зрозуміти що важливо для Вас, а що для нього. А чого "нагружає"? Ну хоче він щоб його вислухали - послухайте. Можливо це якраз для нього важливо, може у нього в голові слухає=любить, а у Вас, наприклад, обнімає=любить, ще для когось готує сніданок=любить, а для когось подарунки дарує=любить. Розберіться що важливо для чоловіка і чи Ви те виконуєте, а потім донесіть до нього (в м"якій формі, спокійно, але чітко і по пунктах) що ГОЛОВНЕ для Вас. Що конкретно? І як довго і методично? "Просвітлення" раз чи два "на деньок" не рахується.
Справа в тому, що я його вислуховую завжди. Навіть якщо мені це не подобається. То йому мене вислухати і запитати про щось нема часу, або не цікаво. Коли сваримося на всі мої претензії в нього одна відповідь: я дитині буду допомагати. Хочеш розлучайся. Я собі ще когось знайду... Якщо спокійно розбираємо все ( вже дуже багато разів і без толку), то в нього претензій до мене нема. Він не має чим мені притикнути, каже, що неправий, плаче... Обертається і робить все так само. Все спочатку . --- дописи об"єднано, Aug 7, 2015 --- Просвітлення В тому, що я мовчу і терплю все. Не висуваю претензій. Слухаю і мовчу. Я не можу сказати скільки днів чи тижнів воно триває. Триває до наступного його вчинку, який мене виводить з терпеливого стану.
@pidsniznyk, у вашого шлюбу може і є шанс, (якщо чоловік все таки влаштовує вас як людина), але тільки не на відстані...у вас проблеми в комунікації, ви не вмієте доносити свої побажання одне одному+відстань, і ви втратили контакт, рідкі зустрічі витрачаються на сварки, і так виглядає, що вас зовсім нічого не тримає, крім дитини і шлюбних обітниць, мабуть з кожною зустріччю все гірше і гірше...зараз розійдетеся як чужі люди, мабуть і жалю не буде. Але: думаю, маєте своїм обов'язком хоча б зробити спробу, по-перше, згадайте, чому ви за нього вийшли, відтворіть позитивний образ, а тоді, звертаючись до того чоловіка, якого ви любили - спитайте, чого хоче він, чого бракує, як він бачить ваше майбутнє, розкажіть про своє йому, як ви хочете, щоб було. Єдине, питання спільного проживання я б ставила ультимативно, хай не за день то робиться, але інакше перспектив в таких стосунках не бачу.
