"То що ви все таки не хочете більше дітей?"Як,як я маю відповісти ше людині.Вже говорилося з нею на ту тему і знов те саме.Не маю наміру пояснювати майже чужій людині істинні причини,а вона дальше те саме.І так день сьогодні бека а тут пані танком в душу.Я в ступорі,думаю просто не відповідати,може дійде...
"Скільки дітей нам народжувати ми вирішимо самі з чоловіком і точно без порад стороніх людей, які безпардонно лізуть в чужі справи" і не забудьте мило усміхнутися
і так мило до чоловіка - "А може ти все-таки її вмовиш?" І так питають ті, які ще самі жодної не народили, або мають одну дитинку. Одного разу віджартувалась, що ми в процесі, то наступного дня чоловікова сестра перепитувала мене чи я точно не вагітна, бо в магазині говорили що вже вагітна. Мамма мія, плітки мають не те, що ноги, вони мають колеса!
та відвальніть разок їй щось типу " Та ото думаємо в якій позі найліпше, може підкажете? Ви в якій робили?" Більше питати не буде. Безпардонним людям варто відповісти разок досить жорстоко, щоб більше не лізли.
Мого рідного брата. Він зараза був у відрядженні більше двох тижнів в Ужгороді, приїхав 24 (на Ольги ) і до сьогодні ще не приїхав провідати маму. зараз сидить вдома і гикає від того що я йому тут кістки перемиваю
і тих людей які беруть постійно якісь речі, замість того щоб взяти купити то собі.Причому працюємо на одній же роботі. з думкою що "нашо я буду тратитися ,якшо мені дадуть." Я маю на увазі не щось мега дороге. Бо і для когось може бути дорогим хліб чи шось в тому роді(тимбільше в теперішній часі з даними цінами).А якщо конктретно - кожен день брати каву чи цукор в одної й тої ж людини.І справа не в тому що шкода чи збіднієш. А втому що такі люди живуть по принципу ліпше куплю собі сигарети чи пивко ....певне рахують когось дурнішим ,чи шо.... Ну ладно раз,ну два,три. Але коли то вже переростає в систему та звичку-дійсно ,забила м би. --- дописи об"єднано, Jul 29, 2015 --- або ще ложку для чаю чи кави , принести собі з дому СВОЮ...а не брати без дозволу чужу по пару раз....ніби то так має бути....
О, як мені знайома ця ситуація! Але вже навчилася з цим справлятися: немаю/ти знаєш я ще не купила тощо. І так систематично поки до людини не дійде, що пора би вже собі купити. Чому так, а не прямолінійно, бо особливо на роботі не завжди так варто говорити (буде менше ворогів). Ради виховного моменту навіть змінювала на якийсь час свої звички..
Я так розівчилася додавати цукор до чаю/кави. Про що не шкодую ні грама. Колеги, з втричі більшими ЗП, вічно шкаляли в мене цукор. Кіло "уходило" за тиждень. А зп в мене на той час була малесенька. Не придумала нічого дипломатичнішого, ніж відмовитись від цукру. Тепер тішуся тому, і з вдячністю згадую тих колег.
Колись на іншій роботі, коли ми з колегою ще пили розчинну каву - ми стали просто купувати ту каву в одноразових стіках, щодня, строго їй два стіка і два мені. І для декого особливо наглого, хто мав вдвічі більшу зарплату за нашу, але щодня питав "а шо, дівчата, кава є?" - чесно відповідали - нема.)) Потім і питати перестав і ми знову стали купувати каву в банках.))
ото мені того треба вчитись і вчитись. Бо мене тако в ступор заводять фразами на тему "ви вже два роки одружені,а ще нема дітей" (ніби я сама не помітила). Я мовчки ковтаю образу і тільки потім перед зеркалом вправляюсь як то треба було відповісти
А чого образу? Народ той - рагулі, але псувати собі настрій чого? Так і відповісти "ну, нема, і шо?" В мене лише одна така знайома є. Цікавило завжди лише два питання - моя зарплата і коли в декрет. Завжди вона починала розмову з питання: Ну як справи? Ти ще в декрет не йдеш? А коли нарешті? Ну то я просто перестала з нею спілкуватися. Всесвіт мені в цьому допоміг - вона писала мені в соцмережах, що згубила телефон і втратила мій номер. Я зраділа, а повідомлення проігнорувала.))
Потішили) Образа,бо то дуже вже наболіле і на правду часто таке питають. Люди не мають жодного почуття тактовності
Люди питають, бо більше не мають що питатись. Ну і банальна цікавість, вони не думають що в цьому питанні щось лихе. Зрештою, мене теж постійно питають чи заміж ще не вийшла, ну і нічого страшного, просто кажу: "Ще не вийшла, коли вийду - повідомлю", і Ви кажіть: "Ще не маємо дітей, коли будемо чекати - обовязково тобі скажу".
ми теж доречі два роки одружені .І часто стикаємося теж зі схожими питаннями. Також наша болюча тема.... Але відповідаємо : "тоді коли нас перестануть про то питати", або "тоді коли перестануть всі пхати свого носа "
Ой, яка знайома ситуація..... щоправда ми одружені вже три роки. Але мені б хотілось, щоб неблизькі люди про мою вагітність (в разі її настання) дізналися вже по факту появи животика. А то мене постійно намагаються в декрет випхати ніби то по їх бажанню все має зробитись, щоразу визначаючи причину поганого самопочуття як вагітність ну так, недоспані ночі та дві роботи не можуть ніяким чином на самопочутті відобразитись Поки-що віджартовуюсь, але по-трохи з*являються бажаючі починати нас лікувати від проблем з зачаттям.....брєд
Воно то може і нічого страшного. Але коли намагаєшся забути те що сталося, а тобі про це постійно нагадують своїми питаннями, то хочеться на стінку дертися (( Навіть не важливо, що я відповідаю на такі питання, оте постійно нагадування не дає відступити болючим спогадам. Так, більшість моїх знайомих і родичів не знають через що довелося перейти, та я і не хочу з ними ділитися.
