Для мамусь і татусів (3)

Дівчата, до всіх фантазій малого додалося, що він тепер ЛЯЛЯ. Щось навмисне белькоче, агукає, на машинку каже "бібіка", хоч ніколи так не говорив.. Про сестричок-братиків мова не йде, і він нікого не хоче і не просить. В чому причина? Не повторюю йому фраз типу: ти ж великий, великі хлопчики так не роблять..
І ще- включає ту "лялю" і виключає самостійно. Може то прояви хитрощів перші?

 

я так розумію, в садок малий не ходить. залишаєте його з кимось час від часу? ну і які мульти дивться?
не шукайте відхилень в дитині, якій ще й трьох нема. ну мені то виглядає цілком нормально, та його поведінка.

 

Іра, якщо тебе заспокоїть, то в мене дві " лялі " віком майже 4 роки і майже 5 років. В нас в дворі росте маленька дівчинка 10 місяців, то діти її дуже точно копіюють. Я тепер мама двох мацюпусіньких діток, люлькаю і співаю " а-а-а котки два... " , допомагаю вдягатися і слухаю як вони розмовляють " дитячою мовою ". Для них це гра, а мама і тато беруть участь в грі, я тим не переймаюся

 

Ні, нема з ким залишати. Бабусю бачимо не дуже часто, та вона й не хоче з ним наодинці залишатись- боїться його активності.
Мультики в нас головні про машинки.
Я не відхилень шукаю, просто його поведінка дивує і мене, і оточуючих(то проблєма), не знаю як реагувати. Зараз просто говорю: я не розумію, що ти сказав, повтори ще раз.
Чи може бути така реакція через малюків(нові мешканці наших майданчиків) які вже сидять, але ще не говорять?
О, ти мене випередила @Ligymunka. Я пам*ятала, що читала десь про це. Але мій на рік менший, тому й поцікавилась, чи не надто рано він почав в дитинство впадати?

 

однозначно, що його поведінка - це копіювання чиєїсь. чи то реальної особи з життя, чи то мультяшної.
бавиться собі дитина
я не мала ні братів ні сестер. але я дуууже активно бавилась сама з собою. якісь свої вірші, ігри, правила, які тре було виконувати і дотримуватись. ооо, а як мені було самій з собою цікаво та ви шо досі пам"ятаю

 

Я прекрасно розумію, що всі діти різні. Просто в нас 10 діток +- його віку і він від них різниться своєю емоційністю і фантазією. Реагую так гостро, бо сама в дитинстві була "незвичною" дитиною, "нешаблонною". Це дуже важко і моментами депресивно. Не хотіла б, щоб мій синочок мав такий досвід.

Секретні дані- так, це моя фобія, реакція оточуючих.

 

а можна я спитаю?
Ви часом не плануєте лялі? Дітки це все дуже відчувають. Перші ревнощі наступають ще на етапі планування.
Ну і ще - "криза 3 років" як визначення мені не дуже подобається, але як явище - щось в тому є.
Головне - не думайте, що Ви чогось йому не додаєте, не винуватьте себе. Я, спостерігаючи за Вашими роздумами і дописами, бачу, що Ви весь час РАЗОМ з сином, не просто "в декреті", а разом. Так і продовжуйте.
гра в "лялю" в нас була популярна цього літа. Дмитрові було майже 6. Тепер часом теж "включають", всі троє одночасно дяка Богу, ненадовго

 

Ні, нажаль, не плануємо(хоча ще рік "в запасі" маємо). В нас з виношуванням не все так просто. Але це інша тема.
Я хвилююсь, щоб не "переламати" і одночасно все таки якось керувати його емоціями.
І я, вже майже не пам*ятаю себе маленькою. Ну бо реально перше дитя в майже 40, то таки не дуже органічно. От якби третє, то +- нормал. То я ж могла бути йому бабусею(по віку). От то відкриття я собі зробила!

 

О, точно, цьомцьомка нагадала про гру в лялю. Моі теж бавляться в дочки матері. Найбільше мені подобається, коли ролі розприділяються так: Настя мама, Сашко тато, лялька дитина.
Наржатись можна, вибачте за слово. Головне не показуватись ім на очі

--- дописи об"єднано, 10 Липень 2015 ---

О, на цьому й закінчемо шукати проблеми в вашій дитині бо проблеми у вашій голові. Бабусею могли б стати я вас прошу думка оточуючих. Розслабтесь і насолоджкйтесь матертнством.

 

@nibysh, от ШО Ви собі вигадуєте?
неорганічно... та все органічно. І Ви самі знаєте, що по життєвій активності і оптимізму даєте фору багатьом 25-річним. Мамобабусі і мамосестри - це не у віці, це в голові. А Ви, як кожна нормальна мама - мамомамама

керувати емоціями своєї дитини Ви все одно не зможете. Зможете розуміти ці емоції, передбачити приблизно ситуації, в яких вони можуть виникнути і маминою всеохоплюючою любов'ю створити подушку безпеки між ним та світом.
Бути небайдужою до реакції оточуючих - це нормально. Але найважливіше - що думаєте про поведінку дитини саме Ви. Якщо вважаєте, що він поводиться з Вами ненормально, то це одне. А якщо просто настав такий період, коли з ним складно "вийти в люди" - то це зовсім інше, і за мій майже 7 річний досвід материнства такі періоди були не раз і, найголовніше, минали.
Так само з досвіду кажу, що якщо дитина бачить, що щось Вас ставить в безпорадне положення, то вона може знову і знову повторювати це. Не з вредності. А з того, що їй цікава нестандартна реакція мами і купи людей. Якби мене спитали поради, я б порадила реагувати нецікаво для нього.
Наприклад, Дми чудив таку фішку, що робив вигляд, що не вміє розмовляти. "Мама, е! Е! Е!" і тицяти пальцем на річ чи напрямок.
Особливо - коли я з кимось перетнусь на вулиці чи почну розмовляти по телефону. Я спочатку просто сивіла від того (він у мене з тих спокійних ставків, в яких водяться найкрупніші самі знаєте хто ). А потім стала робити так. Коли в нього "падала клєма", я казала співрозмовнику "це нова гра нашого Дмитрика. Він починає бавитись в неї, коли хоче моєї уваги. Напевно, як би я не старалась, останнім часом я таки "ділюсь на 3" Тож вибачте, мені потрібно зайнятись дитиною."
Дми було, повторюсь, 5-6 років. Можливо, мій хід можна було б засудити як потакання маніпуляції. Але. 1) це подіяло. "неадекватна ляля" пішла десь далеко і заблукала. 2) я давала на його вимогу не те, що тицялось як "Е!" а давала те, чого дитині не буває забагато. Свою увагу. Спочатку він не одразу переключався назад на Дми_Дми, але потім вже одразу на питання "Ну що, як ти почуваєшся? Чим би хотів зайнятись?" - починав конструктивну розмову.

 

@cjomcjomka, дякую. Бо оте

в нас звучить ще креативніше: мям*я, еееее! і палець,
, таки заводило мене у ступор. І не тому, що "ой, що подумають оточуючі(бо така думка у мене частенько живе собі), а я не розуміла ЧОМУ він так робить. Я реально не розуміла , бо маємо собі домовленість(яка не все діє, але дуже мені подобається), що я трошки з тьотьою і далі багато з тобою. А тут ТАКе...

 

Іра, ти чого переживаєш ? Він ще навіть тим дитинством натішитися не вспів , от якби йому років 7 - 8 було , тоді б треба бити тривогу

 

мені ще допомагає зберегти адекват хлопців при розмові зі сторонніми, якщо я їх гладжу по волоссячку чи тримаю за ручку і гладжу пальчики.
А з приводу креативності - зробіть поправку на вік. в Дми то виглядало переконливо патологічно
Звісно, я не можу сказати, що на 100% даю собі раду з такими ситуаціями. Але в принципі - скоріше так ніж ні

--- дописи об"єднано, 10 Липень 2015 ---

а про "доньки-матері" - як вам такий вибух мозку: Сергійчик - тато, Віруся - мама, Дми - сповита ляля?
не колишуть, ясна річ. Але гладять по голівці, накривають ковдрочкою і бавляться з ним брязкальцями.
Останній раз таке в нас десь взимку було. Прикольно.
Вірушка така турботлива Ніц не говорить, але як "готує", "прибирає", проводжає "тата" "на роботу"

 

Я в дитинстві була "нешаблоною " дитиною , бо мала старшого брата і він мене всюди за собою тягав, бо я в садок не ходила. Його друзі дотепер згадують , яка я була вперта і купу всяких кумедних історій Погоджуюся, що це непросто , але дуже цікаво, тому перейматися, що синочкові через це буде зле марна річ

 

@cjomcjomka, малий говорить досить чітко і зрозуміло, якщо не бавиться у іншу гру під назвою"вимови речення не відкриваючи рота". Тому його "мям*я", то майже "агу"..

 

Моя мама народила молодшого брата в 39 років і потім вже зі мною дорослою ділилася, що то був її найкращий період материнства, бо вже простіше дивилася на багато речей і менше думала про те, що люди скажуть .... А ти просто переживаєш, бо боїшся щось прогавити... Я в таких випадках кажу собі " Най ся діє Божа воля !!! " і мене попускає

 

@Ligymunka, 100%! Я таки боюсь!

Як малому був десь місяць я побачила що з пупчика, який вже був загоївся, тече кров(ну як тече, чуть підкровило)! Я заледве не здуріла з переляку! Лікарка, яка примчала на мої сопливі істерики в телефон, заспокоїла і кинула невинну фразу, від якої в мене ледь знову не почалась істерика: дітки ж хворіють, шмарклі, кашлі... Але глянувши на мене перестрахану , з ріками сліз на обидвох щоках, замовкла. Фобії, фобії

 

@nibysh
а ще - чи нема часом когось в оточенні, хто якимось чином таку поведінку схвалює чи заохочує?
В нас було таке. При моїй мамі - повна нєсознанка. З часом і Сергійко став давати спеціальні концерти для бабусі.
Шлях до змякшення ситуації включав, нажаль, зменшення приходів моєї мами в гості. Спочатку це подіяло, а потім концерти стали рідкісніші, але інтенсивніші і масштабніші. І тільки коли я сама стала потроху "забивати" і з щирою усмішкою дивитись на своїх акторів, все пішло на лад. І тепер бабуся гостює в нас регулярніше.

 

@cjomcjomka, ні(бабуся його реально боїться, та й буває рідко). "Всьо для тебя..."
Схиляюсь до думки, що це копіювання нових мешканці наших майданчиків. Дякую за конструктивну бесіду, стратегію по виселенню "лялі" вже виробила. Прокинеться- будемо воплощать в жизнь.
Будуть нові приколи, то писатиму.

 

@nibysh, пишіть. Часом читаєш себе і розумієш, що рішення - воно вже є успіхів!