Розлучилась, розійшлась... що далі?

Мені Вас жаль, але жаліти не можна, Ви самі обрали такого чоловіка, на жаль.

 

Знаю, тільки нічого не можу з собою вдіяти. Я просто не можу викинути з серця почуття до нього. І нікого іншого навіть не уявляю поруч

 

То лише перший час. Щоб уявити когось іншого, треба дати шанс тому іншому прийти. Ну не вернеться до вас чоловік? Що ви, будете все життя сама? Ясно що, ні. Постарайтесь усвідомити це чим швидше і не тратити багато часу на ці страждання/виясняння.
А як вернеться, то що, будете менше страждати?
Я вам щиро кажу, бо сама через схоже колись проходила. Не тратьте, дівчата, часу на козлів. Життя летить і потім будете шкодувати. "А молодість не вернеться, не вернеться вона..." Любіть себе!

 

Може, й так. Не знаю.

 

Ну ви чого?!! Візьміть себе в руки! Все буде ок! Присвятіть трохи часу собі і полюбіть себе сильніше!

 

Не виходить. Я, мабуть, сама у цьому винна і все це "заслужила".

 

Ви знаєте, ще 5 років тому казала так само, тепер маю чудового чоловіка і синочка і щаслива тим. Яка ж я була дурна, що терпіла зраду, мучилась співжиттям з невартою мене людиною і думала, що більше ніколи не світять гарні стосунки. То трата часу, повірте. То дарма пролиті сльози. Знаю, зараз то все здається неможливим пережити, та людина важливою. Але це не так. Все погане минає. Не варто витрачати життя на людину, яка того не цінує. Такі люди рідко бувають щасливі. Або просто ви різні. І все. Рухатись далі і людина зустрінеться.

Sent from my SM-T230NU using Tapatalk

 

взагалі-то пошук нового чоловіка і нового кохання відразу після розлучення- це прямий спосіб ще раз на ті ж граблі наступити. Поки не буде зроблено правильних висновків для себе з попередніх стосунків , поки не буде їх "пророблено"для себе, доти вони будуть висіти над новими стосунками. І все піде по накатаній. Клин клином у коханні не вишибають, якщо хочуть у майбутньому зовсім іншого, ніж в попередніх стосунках

 

я теж так думаю, якщо він вже раз підняв на вас руки, це буде повторюватися. І тільки вам вирішувати чи жити з таким чоловіком і терпіти. бо оце " агресивно кричав", але не бив, також багато що означає. Бережіть зараз себе і дитинку, одну і другу. І думайте.

 

Уфф.. та не такий вже й хороший ваш чоловік.. "він робив з неї сильну жінку.. тому всі свої і не тільки проблеми вона вирішувала сама.." звинувачував у безплідді, відправив по суті на заробітки, щоб це виправити, приволочився знов, коли була можливість мати дітей, тепер робить з вас погану маму, а він, знач, добрий тато і сім"янин. Боже, як ви даєте йому так собою маніпулювати? Він же модерує ваше ставлення до самої себе. Звідси і така невпевненість, і "краще синиця в руці, хай і така". А між тим ви не слабка забита істота, аж ніяк, ви на багато що здатні заради себе і заради дітей, і впевнена, дасте собі раду, тільки не розраховуйте на "мужчину №2" чи будь-якого іншого мужчину. Ваша підтримка - ваша сім"я, батьки, друзі. Якщо батьки будуть категорично налаштовані проти - це ще не кінець світу.Я не кажу йти з дому з пузякою, дитиною і пачкою памперсів вже і негайно. Думайте, думайте, як з цього вийти чим пошвидше. Влаштуватися на роботу, знайти варіант житла, банально людей, яким ви небайдужі, і які вас підтримають, чим зможуть в час "Ч".
Це все нагадало мені деякі психологічні прийомчики мого власного чоловіка, підшептані коє-ким. Ну але як то попускати - буде тільки гірше, і я не кажу про побиття, вже на етапі словесних закидів обрубуйте то спокійно, тихо, але різко і категорично, і як би гірко не було - без сліз і істерик, бо це тільки провокує новий виток агресії А як не доходить - бувай здоров. Слухайте, ви йому не в корови з-під хвоста випали, щоб він так з вами поводився. Про побиття взагалі навіть не знаю, що сказати, ну як може бути "за діло"?!?! Нє, я розумію ваші аргументи - двоє дітей, життя пережити - не поле перейти, але ви реально грузнете в багні. Безпросвітному багні. І ваші діти будуть бачити загноблену маму. Це вже не тема "кохати двох" - це "не знаю, як вирватися, і не знаю, що попереду". Так ніхто не знає, але принаймні ваше майбутнє з вашим чоловіком, думаю, ви можете спрогнозувати (так, якщо без ілюзій, бо ні дитина, ні друга вагітність не надто покращили ваші відносини). Подумайте, чи воно вас влаштовує.

 

Чомусь сьогодні не лунають поради налагодити стосунки з чоловіком, дізнатись, що він любить, його уподобання і т.д. Мабуть, тому, що є стосунки, які не варті того, щоб їх налагоджувати.

 

Чоловіки, які піднімають руку на жінку, не вартують навіть останньої мегери. Та й не стала би стерва з ним панькатися (справедливо).А дістаються саме тихим, покладистим, добродушним, нерішучим жінкам. І або ламають їх, або стають уроком на все життя. Причому як буде - залежить виключно від жінки, бо ж "горбатого - могила править".

 

Тому що @Semantia з самого початку не все розповіла, а видавала інфо кусочками. І з таким чоловіком це не життя, а мука. Та ще й дітям психіку покалічать. Я б вже давно забрала дитину і пішла, особливо після рук на шиї вагітної дружини, ще на очах маленької дитини (як прочитала про це, то аж мурашки по тілі пробіглися).

Але піти від тирана, який знущається з жінки і піти від нього, при тому розбивши чужу сім'ю, то зовсім різні речі.

 

Ви ж писали, що колись бив
Semantia, нехай все буде добре у Вашому житті, але ... Ви писали, що тато бив маму. Можливо, у Вас закладений родовий сценарій, що Ви теж підсвідомо такого шукали, і тепер не можете від нього піти
Мені так сумно сьогодні від Вашої історії. Розвивайте самооцінку (сама знаю, це дуже складно) і любіть себе, бо Ви того варті

 

От i славно. Будьте щасливi i не забувайте, що вартi НОРМАЛЬНОГО ставлення, як би там не було.

 

головне пам"ятайте, що ніяка жінка не заслуговує на то, щоб чоловік підняв на неї руку. Бережіть себе, сили, терпіння і мудрості вам. Знайте, ви заслуговуєте бути щасливою .

 

Можливо і заслужила, а можливо і ні. Можливо у вас спрацювала програма роду, тобто все, що вас підсвідомо навчили те ви до себе і притягнули. Ніхто не знає які на то причини. Тай чи варто кулупатись і шукати причину. Вам треба застрягнути в аналізі чи бути щасливою? Або одне або інше. Якщо обираєте бути щасливою, то приймаєте ситуацію як є. Так склалось і на то нема ради. Тепер треба з того взяти урок і жити.

У вас від нього залежність. Поцікавтесь групами залежних людей, у Львові такі є. Правда вони не конкретно про залежність від іншої особи але є такі групи як діти алкоголіків. Ви до них дуже близькі. Вийдіть з хати, підіть кілька раз на ті засідання і просто послухайте інших людей. Може Ви зрозумієте, що Ви безсилі у тому щоб змінити іншу особу, і, що в першу чергу повинні зайнятись собою. Ви повинні стояти на першому місці, а не бажання його повернути. Якщо з часом він повернеться і Вам його ще треба буде, пустите в хату. Он тільки невідомо чи Вам того всього знову захочеться коли Ви навчитесь бути самодостатньою.

Я не збираюсь нікого овбинувачувати чи обговорювати, а чи давати оцінки чиїйсь поведінці. Я сказала свою думку, і тільки й всього.

 

@Маруся-мама, дякую щиро. Ви підказали шлях до позбавлення від залежності.

Це й справді є. Ви це зрозуміли. Дякую. Розумом я теж це розумію, а от емоції беруть поки що верх. Хочу з цим боротися

 

по-перше, так виглядає що ви щодня з ним спілкуєтесь, а не

по-друге, ви провокуєте свого чоловіка

а також тим що спілкуєтесь з колишнім. не здивуюсь як він вам колись дасть здачі за "лупну", або за "спілкування".
Мені цікаво, ви б хотіли щоб ваш чоловік теж постійно спілкувався з колишньою і розповідав їй все про ваші стосунки?

 

Ой-йой-йой! Зберіться до купки, а то у вас емоції зашкалюють, попередній допис неможливо зрозуміти. Змішались і люди, і коні.
Вам потрібно прийти до тями і жити далі. З розумом бажано дружити, бо у вас двоє діток.