Не хотіла вже тут писати,але напишу ще таке-я вже писала,що з чоловіком живу вже 11 років,думаєте за 11 років я нічого для нього не зробила,щоб заслужити ніжність,або хоч делікатніше ставлення,а не лише гар і гар,правда,коли вернулася до нього,то пів року казка була,дальше більш-менш нормально,а зараз хоч вагітна получаю за кожен промах(морально),питаю,чому таке ставлення,каже(коли охолоне),для того,щоб по житті я була сильною,а не сопливою бабою,пояснюю,що хочу бути жінкою і відчувати,що хтось мене захистить.Деколи думаю,що якби на вулиці почали приставати до мене якісь хулігани,то я б сама мусіла стусанів їм давати,бо муж не захистить,але з другого боку він прекрасний батько,він хороший господар,не п"є,не гуляє і так,як ви вже писали,що я зробила свій вибір,тому,я не можу кидати зараз ті 11 років викидати в мусорне відро,але склеяти нічого не можу,бо як не стараюся,чоловік каже,що його не цікавить спільно проведений час зі мною,каже я маю дитину,а ти можеш бути вільна(дуже обідно,бо причин небуло тоді для таких слів і поведінки)-от і після цього я почала відповідати взаємністю "коханому",але вертатися до нього не зможу,бо я вже зробила вибір,але від розмов телефоних не відмовлюся з ним,головне щоб ті розмови були не частими і ні до чого не зобов"язували,так сьогодні йому і сказала Людей багато і думок багато,але я все ж поступлю так,як вважаю за потрібне-сиджу в теплій хаті з донечкою,з чоловіком,який не вміє показувати свою любов-і ніде рипатися не буду,бо навіть соромно перед батьками через свою нерішучість,буду чекати на друге чудо,а час все розставить на своє місце.По телефоні говорити буду з "коханим",якого буду переводити в статус друга-знайомого,зустрічатися не буду,бо з пузіком не пасує таке витворяти,та й потім з 2-ма дітьми не треба,щоб потім сказали дитині,що мама робить... Вчора написала свою історію напевно через те,що немала кому пожалітися-чоловік взяв за шию і потиснув,тільки через те,що мала плакала,а плакала,бо тошнило мене і я побігла в ванну,а вона за мною і перестрашилася,бо незнала,що з її мамою,а він почув,залетів і до мене і за шию відразу,потім спам"ятався і пустив,от я і вирішила розказати про своє подвійне життя --- дописи об"єднано, Jul 9, 2015 --- Divchyna vesna ви правильно замітили оцінка в мене занижена,чоловік часто казав,що мене останній алкоголік не захоче,може підсвідомо я і зав"язала стосунки з "коханим",щоб доказати йому,що я ще нічого.Чоловік з ним познайомився,коли ми зустрічалися,знає,що то за людина,тому вже не каже такого,але і компліментів не робить,хіба зауваження,що я поправилася,чи груди висять вже на животі чи ще щось.Йому легше образити,поприкалуватися,а не зробити комплімент,похвалити-звідти і самооцінка моя
В мене нема слів....скажу одне - такого я б не терпіла....Мені справді вас шкода. Ситуація дуже складна.
Знаю,що як бив,то бити буде дальше,але так не хочеться вірити,що може все вернутися,звичайно,як вдарить,піду не оглянуся
Я не думаю, що це вперше після того, як ви знову зійшлися і, швидше всього, не вдруге. Але ви чомусь зробили і друге ЕКЗ... --- дописи об"єднано, Jul 9, 2015 --- не підете((( Хіба відразу розповісти батькам і, якщо вони будуть на вашій стороні - не піти вже буде соромно перед ними.
Це вперше,до того він просто кричав агресивно,але пальцем не вчіпив,а зараз от таке.А ЕКЗ вдруге не робила,а завагітніла сама після першого ЕКЗ через 2 роки
Ви вже написали - і це теж ваше рішення. Судячи з вашої історії, всьо взагалі не альо. Нічого не можу вам радити, бо не була в такій ситуації. Чого не була? Бо не допустила. Колись давно мене дуже сильно побив чоловік, з яким я планувала своє майбутнє. Тиждень я відлежалась в ліжку, він приходив, плакав, просив пробачення на колінах. Я то все мовчки слухала, а коли посходили синці, зібрала речі і поїхала до батьків. Так, мені було простіше, бо дітей у нас не було. І так, я усвідомлювала, що підняв руку раз, підніме повторно. Коли зійшли синці, пройшов біль - в мене виникла думка повернутись. Але я її погнала геть мітлою. Розрив все одно переживала боляче. Усвідомлення того, що я цій людині пробачила, прийшло через рік. Хочеться вірити, що у вас все налагодиться. Але чесно, я в тому сумніваюсь. Люди не міняються, я колись вже про це писала. Я би залишила обох і спробувала почати спочатку, навіть маючи двох дітей. Батько не може бути хорошим, коли ображає маму своїх дітей. Нехай не любить, але терпіти моральне та фізичне насилля... Не знаю, як поступити.
Divchyna vesna,а батьки вас підтримали?Бо мене гнали назад,хоч і знали,що б"є мене,але така логіка в моїх батьків-один раз одружилася -терпи
А до знайомства з чоловіком ваша самооцінка де була? Я чого питаю, якщо ви себе ніколи не цінували, то чоловік такими словами лише засуне її під плінтус. Якось Рудий вихвалявся переді мною, який він мачо. Я взіла те мачо, підвела до дзеркала і сказала: "Глянь на себе. І на мене. А тепер склади то всьо до купки. І молись на мене, бо таку мавпу, як ти ніхто не захоче" Але я ту мавпу люблю. І мавпа знає, то й користає моєю добротою. --- дописи об"єднано, Jul 9, 2015 --- Так. Причому мовчки. Один раз, десь через місяць, мама побачила, що я плачу і запитала, чи я часом не вагітна. Але я не розказувала, що той мене побив, щоб не травмувати мамину психіку і не доводити тата до біди. Бо мій шалений тато зібрав би манатки і попер на край світу, щоб натлумити рило тому, хто мене образив.
це не чудовий батько. чи Ви думаєте, що той, хто піднімає руку на дорослу жінку, стримається, якщо його розізлить дитина? А діти не лише плачуть, діти часом творять дуже навіть непрості для сприйняття речі.
--- дописи об"єднано, Jul 9, 2015 --- та от якраз дитині все можна і з ним вона не плаче і на диво терплячий з дитиною,бо він все дозволяє,а я погана мама,бо дитина плаче,бо обмежую її в бажаннях
Просто сльози на очах виступають після прочитаного, чесне слово.Батьки не підтримують, мабуть "старої закалки" і,вибачте, дивних життєвих/моральних принципів...Ну але ж друзі у Вас мають бути, шукайте підтримки у них. І будьте сильною, напевно, рано чи пізно Вам таки прийдеться прийняти хоч і складне та необхідне для Вас і ваших спільних дітей рішення. Любов не має бути такою...Як можна безмежно любити своїх діток і так відноситися до їх мами? То риторично, просто для мене то нонсенс --- дописи об"єднано, Jul 9, 2015 --- не знаю, діток поки не маю, але хороші батьки мають підтримувати одне одного, а не говорита мама погано, бо..., чи тато такий-сякий. Дітей треба виховувати СПІЛЬНО, виховувати в нх повагу до мами/тата. А як же ті діти поважатимуть маму, якщо батько про неї так говорить...?
Згадався мені фільм з Дженіфер Лопес де був люблячий батько-тиран. Це страшно. І дитина не буде щаслива якщо ображають ії маму.
Сумно, що так багато наших жінок терплять мовчки моральне приниження, не кажучи вже про фізичне. Дійсно, сльози на очі навертаються...
@Semantia піднята рука на дитину, це питання часу. Це як бомба заповільненої дії і ви то знаючи, свідомо з тим живете. Коли небудь він отак неопамятається і наробииь великої біди і вам , і вашій дитині.
Перечитала декілька останніх сторінок. Думки різні, а вирішувати все одно Semantia вам. Вам зараз не легко, це точно. Народжуйте щасливо дитятко а там час покаже.
не буду осуджувати тут когось чи давати поради як краще жити... Вам видніше. Але, жінки, майте гідність! Самооцінку! Чому ми дозволяємо чоловікам (далеко не постороннім при чому, а людям, з якими прожили роки і пройшли багато чого ) так з собою поводитись ? Знаєте , можна іноді закрити очі на щось... заради сім'ї, але коли це вже стає систематичним... тоді точно ні.
Аж мороз по шкірі пішов від історії Семантії... оххх, так не має бути, таке не можна терпіти. У мене складається таке враження, що коли ви вперше пішли від чоловіка, то зразу він бігав за вами, намагався повернути, ви для нього мали цінність, бо були не його, бо вас любив інший чоловік. А коли ви повернулися навіть попри те, що він вас бив, чоловік зрозумів, що нікуди ви не дінетеся тепер (тим більше, коли є діти), саме тому він вирішив вашу самооцінку знищити. І зараз розглядає вас тільки як носія дитини для нього, тому ПОКИ ЩО не тлумить, але вже на горло наступає. Він буде бити, я не вірю ані на відсоток, що схаменеться. І на що тоді ваші діти дивитимуться? Треба втікати від тирана. Поясніть батькам, якщо вони хочуть бачити вас живою та здоровою, не кажучи вже щасливою, то приймуть. І вірю, що у вас все налагодиться. Чи з тим іншим романтичним чоловіком, якщо він буде щирим та відвертим зі собою та своєю дружиною. Чи з кимось іншим, хто вас поважатиме, любитиме.
Дівчаточка, вже четвертий день від чоловіка ніякої звістки. Декілька безсонних ночей і все одно немає відповідей на питання. В хаті тиша і пустота. Це депресія? Чи я вже з розуму сходжу? Мене ця самотність вбиває
а ви дзвонили до мами його,до друзів,може вони щось знають.а які стосунки у вас з ним,щось цьому передувало?
