Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Сьогодні від недотичної до ДП людини (не скажу де, не скажу від кого), яка отримала інформацію від дотичної до ДП людини (не знаю від кого, не призналися), почула наступне: " А Олеся не буде дитину до школи віддавати." Дівчонки, не плутайте і розпускайте, будь ласочка, недостовірну інформацію. Я не хочу і надіюся, що не буду, дитину В САДОК віддавати, а до школи ми поки таки йдемо. До 51-ої, 5-ої або 76 -ої. Мені працювати би не хотілося, поки дитина сама не навчиться хату відкрити і закрити. Це я так узагальнено. Бо під маминим контролем таки найкраще і найнадійніше.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Останні пару днів маємо нову забавку , насипаю малому манку на стіл, а він уявляє, що то сніг... Тиша на півгодини (що для нього дуже невластиво, бо весь час носиться по хаті).
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою а в мого інша забавка: поцупити десь кривостоячу банку з присипкою чи пачку з вівсяними пластівцями і робити по всій хаті (рівномірно) сніг... тиша .... не менш як на півгодини...
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Сьогодні мала трохи неприємну розмову на роботі. У співробітника дочці скоро буде 2 рочки, він каже що досить жінці вже вдома сидіти і пора малу в садок віддавати. Питаю, чи не шкода йому дитини, що як є можливість, то хай ще побуде з мамою. На мене "накинулись" з доказами, що раніше дітей і 1,5 року віддавали і нічо страшного, хай дитина звикає. Чи то всі старші люди такі? Я розумію, що в них вже є своя життєва позиція і їх не дуже переконаєш в чомусь новому, але мені все одно якось дивно чути такі доводи.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою та встрелитись, он в мене племінниця 1,5 року. Там нема що в руки взяти, така ельфійська дівчинка. Який садок? Тільки дитину зламати. і мені правда дуже-дуже цікаво як можна таких маленьких діток мати в групі 15 на виховательку і няню, і щоб вони їм дали раду без ламання і привчання до армії. Не вірю, що прямо все пояснюютьі не тиснуть. Але вдома дітей затуркують теж ого-го як! Я тут гуляю з бабцями і внучками (де мами не знаю - кар"єрно зростають мабуть), то 2-річні діти тааакі затуркані-зашарпані-заінструктовані. Сумно.
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою добре як є можливість. Я ото зацінила Україну, мало того що в Польщі допомога на дитину складає 1000 злотих, так ще й польки тут страшне тішаться, що декрет продовжили з 6ти місяців на 1 рік. І тут хоч не хоч, а мус іти працювати, якщо чоловік не спроможний отримати двох- і то не показує чоловіка з гіршої сторони, просто різні професії, різні зарплати, трудно...
Відповідь: У мами біля серця - як у Бога за пазухою Я теж таких бабусь багато бачу. Закалк аще "та", загнати дитину поглибше в себе, затюкати і т.д. Але я не проти кар"єрного зростання, коли дитині 2, просто батьки мали б знати в чиї руки вкладають виховання дитини на час своєї відсутності. Якби моя свекруха була близько, я б їй довірила малу на пару годин, бо вона мульйон раз перепитає, що можна, як повестися і що не дати. І дитина з нею вільна, як і зі мною.
а ви не боїтесь, що спочатку різні групи, потім різні класи, потім - я ніколи не була близькою з своїм братом... чи з мамою. це так, думки вголос
Ми дуже довго думали і радилися з духівником нашого подружжя + маю колежанку , яка вчиться на психолога в Римі ... Але чисто на відчуттях прийняли рішення, що так як даємо в державний садочок, то краще в різні групи. Щоб донечку постійно "не грузили " дивитися за братиком + не порівнювали дітей між собою , що сестричка така, а братик такий ....Якщо б мали кошти на Монтесорі, то давали б в одну групу . Монтесорі - це дуже класно, але якщо ходити щодня, то потім тільки в приватну школу, бо звичайна державна буде травмою для дитини... Зате вдома мають максимально багато свободи для творчості і мінімум обмежень . За школу складно сказати, стараюся не думати.... Бо чую від друзів, що програма складна і діти не мають бажання вчитися. Маю зараз мрію , щоб до того часу , як мої діти підуть до школи вже були католицькі школи і вартість навчання була такою ,щоб батьки могли оплатити ... і сама програма, щоб була цікавою для діток
))) я трохи не про те питала. Не чому в різні групи, а чому в садок. Але приємно здивована, що ви в принципі думали в одну групу давати. Більшість йде по накатаній схемі. Он людям навіть смішно.
Коли ще ходила вагітна, то казала, що мої діти ніколи не будуть ходити в садочок ... Я ж виросла в селі, ганяла з сусідськими дітьми зранку до вечора і в садочок не ходила Але так склалися обставини, що ми двоє з чоловіком працюємо і тому то було оптимальне рішення на даний час. Вже після садочка діти знають, що мама і тато є з ними і цей час є для них - прогулянок , подуріти, почитати, просто полежати і т.д. Садочок має свої плюси і свої мінуси. Моїм дітям найважче є зранку зайти в групу, а потім бавляться гарно і донечка ввечері з нами грається в виховательку і їй то дуже подобається Діти пішли в садочок в 3 роки , спочатку донечка, а через рік синочок. ІМХО, раніше, як в 3 роки не вартує давати , якщо є можливість .. Няня для нас була досить дорого і не кожній няні я б довірила свою дитину. В садочку зараз є дуже багато дітей в групі і це з одного боку для мене є +, бо вихователька не має часу , щоб " коректувати " кожну дитину, а діти назагал гарно бавляться між собою, вже є свої дитячі секрети, дитяча дружба Пам"ятаю, як після новорічного свята в дітей був солодкий стіл і синочок підбігає до мене весь в сльозах і тягне до свого столика . Малий плаче, а я не можу розібрати , що сталося. Хлопчик Артур, який сидів поряд віддав йому свій кекс , а мені пояснив, що Михайлик хоче ще один кекс На столі було багато печива, фрукти, але синочкові засмакував кекс, який був лише один для кожної дитини... Той вчинок малої дитини мене настільки вразив, що я ще довго мала перед очима і дотепер маю в серці той момент правдивої дитячої любові Ми молилися, щоб нашим дітям було добре в садочку і Бог послав нам простих і мудрих виховательок, які дійсно люблять свою роботу !!! Щодо виховательок, то я стараюся об"єктивно сприймати реальність - маючи 30 дітей в групі і дати собі раду цілий день для мене є подвигом ! --- дописи об"єднано, Jun 29, 2015 --- Якщо мама ходила в дитячий садочок, то для неї є простим рішенням, ІМХО . Для мене було дуже складним, для чоловіка ні, бо він ходив в дитячий садочок.... Але чоловікові було важко той період ,коли я переживала і " мучилася " чи правильно ми робимо.... ще маю колежанку монахиню, то вона мене заспокоювала в той час, що садочок є спільнотою маленьких людей, яка вчить поступитися, поділитися , прийняти , вчить справжньої дружби і справжньої любові до ближнього !!!
нам з Дмитриком Бог теж послав чудових виховательок, одна була взагалі унікальна, ІМХО. Але ми потрапили, власне, на останній рік її роботи. у Сергійка в садочку є одна вихователька, яка дуже подібна на мене. А інша - хороша жіночка, але всі діти якось дивно її сприймають. То наше рішення - ми ходимо в садочок майже завжди коли вихователька "наша ліпша" По темі. Я вважаю, що садочок може бути злом, і часто спостерігаю підтвердження своїх здогадів. Дуже по-різному поводяться батьки, які приводять і забирають дітей, дуже по -різному вони розповідають про аргументацію відправляння в садок. І часом я навіть не знаю, де дитині краще буде - у садку чи з батьками, які НАСТІЛЬКИ хочуть її сплавити і так кричать від щастя, коли дитя в садочку цілий день. Але чого це я про порошинки в чужих очах Не буду вдаватись у деталі, але так трапилось, що мені потрібно "тримати руку на пульсі" садочка. Тобто, тримати місце, яке ми зайняли в черзі. Щоб Сергійчик знав "в ліцо" групу і вихователів. Тому 1-2 дні щотижня по 3,5 години до обіду Їжачок проводить там. В нас дещо "особливі умови". Наприклад, вихователі знають, що якщо Ї заплаче, закашляє, будь-яке питання - один дзвінок мені=я забираю додому, без претензій і з вдячністю за щирість. Адаптація в нас тривала 7 місяців. Тобто, від момента, коли я зрозуміла, що нам потрібно навчити Сергійка, що є таке місце - садочок - і що час від часу він там буває і що місце це - не вороже - і до моменту, коли він вранці вставав, збирався, замовляв печиво, яким поділитись тощо. перші пару тижнів знайомились з роздягалкою (перезувались в тапочки, трохи сиділи, перезувались назад і йшли), довго ходили до прогулянки, потім довго - забирала після прогулянки. Одного разу я прийшла після прогулянки і нянечка вийшла до мене і попросила почекати, поки він добавиться. А іншого разу прийшла повідомити, що він виявив бажання їсти зі всіма разом і я почекала через обід. Так стали пару разів на тиждень ходити до обіду. Часом буває, що просимо "поставити присутність", щоб не нести довідку. Маю плани на найближчий рік-півтора - розрулити всі свої ситуації так, щоб як мінімум не збільшувати "дозу" садочка, як максимум - забрати Ї з упевненістю, що мені того місця в садку вже не треба точно. Я не люблю категоричності. Тому в таких складних питаннях пишу "для мене". Для мене неприпустимо давати в садочок неговорящу дитину. Або дитину в памперсі. Неприпустимо відривати дитину від мами і говорити всяку фігню типу "не будеш чемний - не заберу тебе". Якось інтуітивно я проти денного сну в садочку. Крім крайніх випадків. Тому Дми спав в садочку дуже мало разів, а майже весь час ходив тільки до обіду. Сергійко спить вдома. не маю жодних ілюзій з приводу "соціалізації" або того, що "дитина стає самостійною в садку" або того, що "всі мусять ходити в садочок". крім того, вважаю, що садочок ніколи не вирішить жодних проблем в стосунках з дитиною. Хіба що загострить ті, що є. в найкраще організованому варіанті садочок - це місце, де дитина може безпечно і нешкідливо перебути деякий час. В старшій групі також можлива поява друзів. Але в молодшій - безпечне перебування, не більше. Рада, що нові молоді виховательки все більше подібні на просто нормальних дівчат. Принаймні, в перші роки роботи. Ті, з ким я в останні 3 роки познайомилась, дають надію на внутрішні зміни в системі дошкільної освіти. Віруся в чергах на садочок не стоїть. Бо я маю плани на те, що мої плани здійсняться. Ідеальних рішень і ідеальних поглядів не буває. Важливо - не стидатись думати і не боятись брати на себе відповідальність. Так, саме відповідальність. Адже багато хто (за моїми спостереженнями) віддає дитину в садочок, щоб там її виховували і за неї відповідали. ну і ще - звісно, нормально і логічно намагатись не повторити помилок наших батьків. Але для будь-якого рішення потрібно мати значно вагомішу аргументацію, ніж "щоб інакше, ніж було у них". останнім часом чую деякий негатив на адресу тих, чиї діти ходять в садок. Типу мама мусить перед всім світом виправдовуватись, чому вона прийняла таке рішення. І взагалі, що за мама, ледь не на органи дитину продала. Таке ставлення з одного боку, звісно, мені неприємне. А з іншого боку - тішить, що плюралізм думок розповсюджується.
я не особливо у цьому бачу залежність. Я ходила в садок. І в мене були чудові виховательки. Але я- противник садків стосовно своєї дитини ( хоча загалом садки не вважаю злом). Мені якраз було легко прийняти рішення "не давати" ( при тому, що на роботу вийшла, коли малому було 3.8, нянь не мали, бабусі- теж не поруч і тоді були працюючими).Чоловік мій теж садочковий. Але і для нього рішення "не давати" теж було легким.І якби стояло питання "давати чи ні" наступну дитину- теж при найменшій можливості обрала би "ні".Я як не вважала садок необхідним етапом у житті кожної дитини раніше, так і зараз не вважаю.Для мене садок - це скоріше "крайня необхідність" , коли з тих чи інших причин по - іншому- ну ніяк.
Мене навпаки дуже довго не розуміли, чому я не даю малого разом з Софійкою , що можна попросити і домовитися з завідуючою і виховательками і т.д. Коли я казала, що в 2 роки він ще не адаптується в садочку і це буде конкретним стресом для нього, то на мене дивилися, як на " дивну маму "... то було також не дуже приємно. Бо відразу починалися фрази типу " чого тоді робити різницю між дітьми , донечку давати, синочка не давати. І тоді було так " паршиво на душі ", бо вже не хотілося пояснювати, що синочок не дає спокою сестричці навіть 3 хв , руйнуючи все, чим вона зайнята і відбираючи всі забавки . ІМХО, я почала більше розуміти інших людей, яких хтось засуджує, бо жоден з тих хто засуджує не був на 100 % в їхньому становищі.... --- дописи об"єднано, Jun 30, 2015 --- Вже будучи одруженою я також розумію, що є батьки , яким насправді важко виховувати дітей, бо їхні діти є не такими, якими вони собі " уявляли своїх дітей " .... Зараз в Італії є спеціальні програми спрямовані на збереження подружжя і там тісно співпрацюють священники -сімейні психологи - подружжя. Тоді є трошки простіше, бо завжди можна почути думку фахівця, коли є певні труднощі в тому числі і пов"язані з вихованням дітей...
ну це ж неправда --- дописи об"єднано, Jun 30, 2015 --- Бог послав ваших дітей вам. Якби він хотів, щоб їх виховували ці добрі і мудрі виховательки, то вони б у них і народились. --- дописи об"єднано, Jun 30, 2015 --- ггггг але несмішно
треба менше цього всього слухати. Бо Ви не зобовязані вивертати душу перед сторонніми, а для себе-то Ви знаєте і про свої плани і про те, як краще все організувати для дітей. так, ми бачимо лише фрагменти з життя інших. І коли щось неприємно шокує, то я стараюсь сказати лише про конкретну маленьку ситуацію, не складаючи враження про людину за одним кадром її життя.
читала сьогодні з Варварою 10 Заповідей написаних для дітей Бруно Фереро про Місторадість і Містопраця. Дуже раджу.
а я бачу залежність принаймні в цій темі. Ті, хто ходив до садочка, частіше є противниками садочків для своїх дітей.
певно дуже добрі садочки були. я ходила в садок, більше того - мені там подобалось місцями. Але мені було невідомо про альтернативу. Лишитися з мамою. Вгадай з трьох раз, що б я вибрала. Цей голод тепер не втамуєш. Дорога ложка в обід.
В нашому випадку правда, бо коли ми приходимо забирати дітей, то вони ще хочуть бавитися зі своїми друзями поки останню дитину не заберуть і діти дуже гарно комунікують між собою Напевно це заслуга виховательок, бо люблять свою роботу . В донечки вихователька закінчила УКУ , то направду відчувається інший підхід і їй подобається робота. Зранку діти кажуть нам, щоб ми забрали їх першими після сну і ми так плануємо день, щоб якнайскоріше їх забрати, а коли приходимо, то завжди є прохання, що вони ще хочуть з дітьми побути .
